Рішення

від 11.08.2012 по справі 7/5005/5136/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.08.12р. Справа № 7/5005/5136/2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРВЕСТ-ДНЕПР", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Проммонтаж-реконструкція", м. Дніпропетровськ

про стягнення 65 156, 41 грн.

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: представник Смирнов Д.Є., дов. б/н від 09.07.2012р.;

від відповідача: представник Новікова Т.В., дов. № 01/12-11 від 01.12.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАРВЕСТ-ДНЕПР" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Проммонтаж-реконструкція" про стягнення з останнього на свою користь 65 156, 41 грн., у тому числі основного боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 62 495, 39 грн., із яких основний борг -58 861, 53 грн., сума від інфляції, розрахована від суми основного боргу з застосуванням індексів інфляції за листопад 2010 року -лютий 2012 року, - 3 633, 86 грн., 3% річних за період прострочення оплати виконаних робіт з 06.11.2010р. по 31.03.2012р. включно (512 днів) у сумі 2 477, 02 грн., штрафу за прострочення платежу у сумі 184, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між позивачем та відповідачем договором на виконання комплексу робіт з будівництва № 28/04-01 від 28.04.2010р. щодо оплати у встановлений договором строк вартості виконаних позивачем робіт, наявністю боргу відповідача за виконані роботи у сумі 58 861, 53 грн. Відповідальність за порушення строку оплати робіт у виді штрафу передбачена умовами договору. 3% річних та сума від інфляції заявлені на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідач не вбачає підстав для задоволення позову. За доводами відповідача, на дату порушення господарським судом провадження у даній справі заборгованість відповідача перед позивачем за виконані на підставі вказаного вище договору роботи у сумі 58 861, 53 грн. була відсутня. Частину із заявленої до стягнення суми боргу, а саме борг у сумі 40 000, 00 грн., відповідач оплатив позивачу 14.05.2010р. відповідно до платіжного доручення № 618. Перераховуючи кошти у сумі 40 000, 00 грн., відповідач помилково послався у призначенні платежу не на спірний договір, а на договір № 15/03-01 від 15.03.2010р. Однак в цю ж дату відповідач звернувся до позивача з листом-проханням вважати призначення платежу, зазначене в платіжному доручені № 618 від 14.05.2010р., як оплата за БМР згідно договору № 28/04-10 від 28.04.2010р. та отримав від позивача виписану останнім 14.05.2010р. податкову накладну № 8, яка містить посилання саме на спірний договір. За наведених обставин відповідач вважає, що кошти у сумі 40 000, 00 грн. були зараховані позивачем у погашення заборгованості за договором № 28/04-01 від 28.04.2010р. Відповідно, вимоги про стягнення основного боргу у сумі 40 000, 00 грн. відповідач вважає неправомірними, як і неправомірним нарахування на цю суму 3% річних та втрат від інфляції. Залишок боргу відповідач перерахував позивачу платіжним дорученням від 11.06.2012р. № 2714. Також, відповідач посилається на ті обставини, що передбачені умовами договору роботи позивач виконав з порушенням строку їх виконання, з простроченням була передана виконавча документація, що і спричинило несвоєчасну оплату відповідачем виконаних робіт. Відповідач заперечує проти вимог позивача про стягнення штрафу у сумі 184, 00 грн., вважає, що ці вимоги заявлені після спливу позовної давності. У судовому засіданні відповідач заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення штрафу, подав відповідну письмову заяву.

Суд відкладав розгляд справи з 10.07.2012р. на 24.07.2012р.

У судовому засіданні 24.07.2012р. оголошено перерву на 07.08.2012р.

У судовому засіданні 07.08.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Проммонтаж-реконструкція" (генпідрядник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАРВЕСТ-ДНЕПР" (підрядник) уклали договір на виконання комплексу робіт з будівництва № 28/04-01 (далі - Договір), за умовами якого (п. 2.1., п. 2.2.) підрядник зобов'язався виконати за завданням генпідрядника та здати в обумовлені графіком виконання робіт строки повний комплекс робіт по гідроізоляції парапетів та укладці на них гранітних плит в складі та обсязі відповідно до розрахунку договірної ціни (додаток № 1) та у відповідності з проектною документацією та чинними будівельними нормами, а генпідрядник зобов'язався прийняти та оплатити роботи, виконані в межах договірної ціни.

За умовами Договору об'єктом, на якому виконуються роботи, є багатофункціональний комплекс, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шевченко, 53.

Відповідно до п. 3.1. Договору загальна договірна ціна з урахуванням матеріалу замовника становить 171 302, 58 грн.

Додатком № 1 до Договору є розрахунок договірної ціни.

У відповідності з п. 4.1. Договору його сторонами погоджений графік виконання робіт, який є додатком № 3 до Договору. Згідно зазначеного графіку роботи, які підлягають виконанню, поділені на три етапи, строк виконання кожного етапу робіт -певна кількість календарних днів після отримання авансу.

Додатковими угодами № 1 від 07.07.2010р., № 2 від 09.07.2010р., № 3 від 22.07.2010р. та від 02.09.2010р. позивач та відповідач узгодили перелік додаткових робіт по першому етапу виконання робіт, їх вартість. Вартість додаткових робіт і матеріалів за додатковою угодою № 1 становить 43 121, 30 грн., за додатковою угодою № 2 -30 925, 80 грн., за додатковими угодами № 3 -20 637, 88 грн. та 3 763, 00 грн.

Роботи вважаються виконаними після підписання акту приймання виконаних робіт та виконання підрядником вимог п. 11.1 та п. 12.1. Договору (п. 14.2. Договору).

Пункт 11.1. Договору передбачає обов'язок підрядника забезпечувати повне, якісне і своєчасне ведення виконавчої документації, надання її генпідряднику по мірі виконання окремих видів робіт разом з актом виконаних робіт, а пункт 12.1. Договору -обов'язок підрядника забезпечувати відповідність якості виконаних робіт технічним умовам, зазначеним в проекті, СНіП та ДБН, відповідність якості будівельних матеріалів, комплектуючих виробів, конструкцій, що ним поставляються, державним стандартам, технічним умовам, а також наявність сертифікатів, протоколів радіологічного контролю, технічних паспортів, інших документів, що посвідчують їх характеристики та якість.

За підписаними позивачем та відповідачем актами приймання виконаних робіт позивач передав відповідачу виконані роботи на загальну суму 202 521, 83 грн., а саме:

за актом № 2 приймання виконаних робіт липень 2010 року від 21.07.2010р. на суму 75 409, 21 грн.;

за актом приймання виконаних робіт за вересень 2010 року від 03.09.2010р. на суму 30 925, 80 грн.;

за актом приймання виконаних робіт за жовтень 2010 року від 28.10.2010р. на суму 35 097, 49 грн.;

за актом приймання виконаних робіт за жовтень 2010 року від 28.10.2010р. на суму 38 385, 75 грн.;

за актом приймання виконаних робіт за жовтень 2010 року від 28.10.2010р. на суму 22 703, 58 грн.

Також, позивач та відповідач підписали довідки про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2010 року на суму 75 409, 21 грн. та за жовтень 2010 року на суму 96 186, 82 грн. (загальна сума за актами приймання виконаних робіт за жовтень 2010 року - 35 097, 49 грн. + 38 385, 75 грн. + 22 703, 58 грн.).

Порядок проведення розрахунків передбачає стаття 5 Договору.

Відповідно до п. 5.2. статті 5 Договору генпідрядник протягом п'яти банківських днів з моменту підписання Договору для виконання робіт підрядником здійснює передоплату за матеріал 100% та 30% від вартості робіт по кожному етапу робіт.

Розрахунки за виконані роботи генпідрядник здійснює на підставі актів приймання виконаних робіт по формі № 2КБ та довідки № 3КБ, підписаних сторонами (п. 5.3. статті 5 Договору).

Відповідно до п. 5.4. статті 5 Договору оплата виконаних робіт здійснюється протягом шести банківських днів з дня здачі чергового етапу виконаних робіт, після підписання вказаних в даній статті документів та здачі відповідної виконавчої документації у відповідності з п. 11.1., яка підтверджує виконання даних робіт та їх якість згідно СНіП, ДБН, проекту, а також документів, що підтверджують якість і відповідність поставлених підрядником матеріалів згідно п. 12.1.

Позивач посилається на ті обставини, що відповідач не повністю розрахувався за виконані позивачем підрядні роботи у встановлений Договором строк, наявність боргу відповідача за виконані роботи у сумі 58 861, 53 грн., що і є причиною спору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (ч. 1 ст. 838 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Також, частина четверта статті 879 ЦК України (будівельний підряд) передбачає, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Враховуючи умови Договору (п. 5.4.), строк оплати виконаних позивачем робіт за наведеними вище актами приймання виконаних робіт у сумі їх вартості -202 521, 83 грн. є таким, що настав.

Відповідно до наявних в матеріалах справи виписок по банківському рахунку позивача (а.с. 45-50, т. 1) до дати звернення позивача з позовом до суду відповідач оплатив позивачу вартість виконаних робіт у загальній сумі 143 660, 30 грн., а саме: 18.06.2010р. у сумі 30 000, 00 грн., 05.08.2010р. у сумі 30 925, 80 грн. та у сумі 19 858, 80 грн., 01.10.2010р. у сумі 12 374, 00 грн., 10.11.2010р. у сумі 8 212, 62 грн., 22.11.2010р. у сумі 7 289, 08 грн., 14.07.2011р. у сумі 35 000, 00 грн.

Отже, на дату, попередню даті звернення позивача з позовом до суду, борг відповідача за виконані позивачем за Договором підрядні роботи становив 58 861, 53 грн.

В дату подачі позову до суду, тобто 11.06.2012р., відповідач в якості оплати за виконані позивачем за Договором роботи перерахував позивачу кошти у сумі 18 861, 54 грн.

Відповідно, на дату прийняття рішення у справі відсутній предмет спору за заявленими позовними вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 18 861, 54 грн., провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Доказів оплати решти заявленої до стягнення суми основного боргу -39 999, 99 грн. відповідач не надав.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 39 999, 99 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Пунктом 16.3. Договору передбачено, що при порушенні строків оплати виконаних обумовлених Договором робіт замовник сплачує підряднику штраф в розмірі 0,3% від вартості неоплачених в строк робіт.

0,3% від вартості неоплачених в строк робіт, від якої позивач розрахував та заявив до стягнення штраф, становить 176, 58 грн. (58 861, 53 грн. х 0,3% = 176, 58 грн.), а не 184, 00 грн., як заявлено позивачем.

Отже, позовні вимоги про стягнення штрафу у сумі 7, 42 грн. заявлені неправомірно та з цих підстав не підлягають задоволенню.

Щодо решти заявленої суми штрафу позивач звернувся з позовом до відповідача про захист порушеного права після спливу строку, встановленого законодавством для його захисту (позовної давності).

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тривалість загальної та спеціальної позовної давності встановлюють статті 257 та 258 Цивільного кодексу України відповідно.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки строк виконання зобов'язання з оплати спірної суми боргу, який виник у зв'язку з не оплатою вартості виконаних робіт, переданих за актами приймання виконаних робіт від 28.10.2010р., враховуючи умови Договору (п. 5.4.), сплив 05.11.2010р., позивач звернувся з вимогами до відповідача про стягнення штрафу з пропущенням позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач в частині заявлених до нього вимог про стягнення штрафу заявив про застосування позовної давності, подав відповідну письмову заяву.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Однак у спірних правовідносинах суд не вбачає поважності причин пропущення позовної давності позивачем за вимогами про стягнення штрафу та, відповідно, підстав для захисту порушеного права.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у сумі 176, 58 грн. не підлягають задоволенню у зв'язку з пропущенням позовної давності.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних за період прострочення з 06.11.2010р. по 31.03.2012р. включно у сумі 2 475, 82 грн., та інфляційних втрат, розрахованих на суму основного боргу із застосуванням індексів інфляції за листопад 2010 року -лютий 2012 року, у сумі 3 611, 85 грн.

В решті вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат (щодо решти суми) позов задоволенню не підлягає у зв'язку з допущеними при їх розрахунку помилками через округлення підсумків проміжних арифметичних операцій.

Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат перевірено судом за допомогою програмного забезпечення "Законодавство".

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності його боргу перед позивачем на дату порушення провадження у справі у сумі 40 000, 00 грн. у зв'язку з оплатою цієї суми 14.05.2010р. Дійсно, 14.05.2010р. згідно платіжного доручення № 618 відповідач перерахував позивачу кошти у сумі 40 000, 00 грн., однак в призначенні платежу зазначив, що оплачує БМР відповідно до договору № 15/03-01 від 15.03.2010р. Такий договір був укладений між позивачем та відповідачем, правова природа якого -договір підряду. За цим договором позивач є підрядником, а відповідач генпідрядником з зобов'язаннями прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх вартість. В дату оплати, тобто 14.05.2010р., відповідач склав адресований позивачу лист, яким повідомив про помилкове перерахування коштів у сумі 40 000, 00 грн. по договору № 15/03-10 від 15.03.2010р. та просив вважати перераховані кошти оплатою БМР по договору № 28/04-10 від 28.04.2010р. Разом з тим, доказів направлення цього листа позивачу відповідач не надав, а його отримання від відповідача позивач заперечує. Окрім того, після порушення господарським судом провадження у даній справі та до початку судового засідання, призначеного на 10.07.2012р., відповідач звернувся до позивача з вимогою про повернення грошових коштів у сумі 40 000, 00 грн., перерахованих згідно платіжного доручення від 14.05.2010р., як безпідставно набутих. У вимозі про повернення грошових коштів відповідач зазначає, що кошти у сумі 40 000, 00 грн. перераховані 14.05.2010р. саме в якості оплати робіт за договором № 15/03-10 від 15.03.2010р. та є переплатою, оскільки за зазначеним договором роботи виконані на загальну суму 471 654, 49 грн., а кошти сплачені у загальній сумі 511 654, 49 грн. Тобто, в період розгляду справи судом відповідач своїми діями фактично спростував власні доводи про перерахування коштів у сумі 40 000, 00 грн. в якості оплати виконаних робіт за договором № 28/04-01 від 28.04.2010р. Зазначений лист-вимога містить помітку про те, що він є повторним. У листі-вимозі наведене посилання на обставини звернення відповідача до позивача з такими ж вимогами 26.11.2010р. та 30.11.2010р.

Як зазначено в листі Національного банку України від 09.06.2011р. № 25-111/1438-7141 "Про зміну інформації у реквізиті "Призначення платежу", після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу", вирішується між сторонами переказу без участі банку.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що питання щодо зміни призначення платежу у платіжному документі після списання коштів з рахунку платника та надходження їх на рахунок одержувача у спірних правовідносинах при наявності укладених між позивачем та відповідачем не лише спірного Договору, але і іншого договору, за якими особою, зобов'язаною оплатити виконані роботи, у тому числі на умовах часткової попередньої оплати, є відповідач повинне було бути узгоджене між сторонами в обов'язковому порядку.

Разом з тим, позивач стверджує, що відповідач до звернення позивача з позовом до суду не звертався до позивача з приводу зміни призначення платежу, а докази такого звернення у відповідача відсутні. Також, в період розгляду справи своїми діями (про що зазначено вище) відповідач підтверджує, що оплатив кошти у сумі 40 000, 00 грн. не за спірним Договором, а за іншим підрядним договором.

За таких обставин, суд не вбачає підстав дійти висновку, що відповідач визначився щодо підстав перерахування коштів у сумі 40 000, 00 грн. як до звернення з позовом до суду, так і в період розгляду справи судом та, відповідно, належним чином погодив це питання з позивачем.

Відтак, віднесення позивачем перерахованих відповідачем коштів у сумі 40 000, 00 грн. у відповідності з призначенням платежу, вказаним у платіжному документі, суд вважає цілком правомірним, що не позбавляє права відповідача вимагати їх повернення позивачем, якщо ці кошти позивач безпідставно утримує.

Суд відхиляє посилання відповідача на складену позивачем податкову накладну від 14.05.2010р. з посиланням на договір № 28/04-01 від 28.04.2010р. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (редакція на дату складання податкової накладної) податкова накладна є насамперед звітним податковим документом, підставою для нарахування податкового кредиту. Закон передбачає правові наслідки порушення порядку заповнення податкової накладної. Разом з тим, спір у даній справі не є спором про податкові зобов'язання, а є господарським спором між учасниками господарських правовідносин. Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище положення законодавства, суд відхиляє решту доводів відповідача у справі, у тому числі щодо несвоєчасної передачі позивачем відповідачу виконавчої документації. Відповідно до п. 11.1. Договору підрядник надає генпідряднику виконавчу документацію разом з актом виконаних робіт. Акти приймання виконаних робіт відповідач підписав без зауважень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 80 (п. 1-1 ч. 1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі за позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Проммонтаж-реконструкція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРВЕСТ-ДНЕПР" основного боргу у сумі 18 861 (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят одна) грн. 54 коп.

Щодо решти позовних вимог -позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Проммонтаж-реконструкція" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сухий Острів, буд. 57, ідентифікаційний код 20237655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРВЕСТ-ДНЕПР" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 7А, оф. 2, ідентифікаційний код 32906408) основний борг у сумі 39 999 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 99 коп., 3% річних у сумі 2 475 (дві тисячі чотириста сімдесят п'ять) грн. 82 коп., інфляційні втрати у сумі 3 611 (три тисячі шістсот одинадцять) грн. 85 коп., витрати на оплату судового збору у сумі 1 604 (одна тисяча шістсот чотири) грн. 35 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті заявлених вимог -відмовити.

Суддя Л.А. Коваль

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 10.08.2012р.