Рішення

від 06.08.2012 по справі 5020-12/043-1187/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2012 року справа № 5020-12/043-1187/2011

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору -Севастопольської міської Ради

до приватного підприємства "Кооператив "Херсонес"

про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном

Суддя Плієва Н.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Бекетової Н.С., довіреності № 03-15/122 від 13.01.2012, б/н від 25.07.20125

відповідача - Заєць С.А., довіреність б/н від 01.12.2010

Суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства "Кооператив "Херсонес" про стягнення 7645,23 грн основного боргу з орендної плати, 350,51 грн -пені, 51,30 грн 3% річних та 1190,50 грн штрафу; розірвання договору оренди комунального майна № 256-06 від 27.09.2006 та зобов'язання відповідача повернути (звільнити) орендоване вбудоване нежиле приміщення загальною площею 51,0 кв.м, яке розташоване на цокольному поверсі жилого п'ятиповерхового будинку за адресою: м. Севастополь, вул. Рєпіна, 24.

Під час розгляду справи Севастопольська міська Рада заявила самостійні вимоги на предмет спору, подавши позов до відповідача, та просить зобов'язати усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном Севастопольської міської Ради шляхом звільнення вбудованого нежилого приміщення, загальною площею 51,0 кв.м., розташованого на цокольному поверсі жилого п'ятиповерхового будинку за адресою: м. Севастополь, вул. Рєпіна, 24. Позовні вимоги ґрунтуються на належному Севастопольській міській Раді праві власності спірного приміщення та мотивовані безпідставним користуванням відповідачем цим приміщенням, оскільки договір оренди №256-06 від 27.09.2006 є неукладеним.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14.12.2010 позовну заяву Севастопольської міської Ради прийнято до провадження.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.01.2011, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.04.2011 у задоволені позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2011 касаційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради залишено без задоволення, касаційну скаргу Севастопольської міської Ради задоволено частково; рішення господарського суду міста Севастополя від 26.01.2011 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.04.2011 у справі № 5020-12/043 в частині відмови у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Севастопольської міської Ради - скасовано та передано в цій частині на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя; в іншій частині рішення та постанову залишено в силі.

Справа надійшла до господарського суду міста Севастополя 01.08.2011, ухвалою суду від 03.08.2011 справу прийнято до провадження в частині позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Севастопольської міської Ради та призначено до розгляду у судовому засіданні.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Ухвалами суду від 30.08.2012, 13.01.2012, 11.05.2012 провадження у справі зупинялось у зв'язку з призначенням у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 20.07.2012 поновлено провадження у справі відповідно до положень статті 79 Господарського процесуального кодексу України та справу призначено до розгляду на 01.08.2012.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 03.08.2012.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позові, наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважає, що позивачем не надано доказів належності йому спірного приміщення; спірне приміщення, як допоміжне, перейшло у спільну власність власників квартир житлового будинку по вул. Рєпіна, 24 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. №4-рп/2004. Крім того, на думку відповідача, Севастопольською міською Радою пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав. Зазначає, що спірні правовідносини виникли у вересні 2006 року, строк позовної давності сплинув у вересні 2009, просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити у позові.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та кооперативом "Херсонес", правонаступником якого є відповідач було укладено договір оренди нерухомого майна №256-06 від 27.09.2006, за умовами якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення, які розташовані в цокольному поверсі житлової п'ятиповерхової будівлі, загальною площею 51,0 кв.м., за адресою: м. Севастополь, вул. Рєпіна, 24, та знаходяться на балансі КП "Житлосервіс-5".

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.02.2010 у справі №5020-3/162-2/009 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до кооперативну "Херсонес" про спонукання до внесення змін до договору оренди №256-06 від 27.09.2006, яке набрало законної сили, встановлено, що вказаний договір є неукладеним.

Відповідно до положень частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, отже, факт неукладеності договору не підлягає доведенню у даній справі.

Звертаючись до суду з позовом Севастопольська міська Рада зазначає, що на підставі рішення Севміськвиконкому від 21.08.1979 з № 16/586 право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою вул. Рєпіна, 24 зареєстровано за Місцевою Радою, а відповідач користується цим майном без правових підстав, чим порушує права Севастопольської міської Ради.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог з огляду на таке.

Згідно облікових даних архіву КП «БТІ і ДРОНМ»СМР право власності на вбудовані нежитлові приміщення в цокольному поверсі житлового п'ятиповерхового будинку за адресою: м. Севастополь вул. Рєпіна, 24 загальною площею 51,00 кв. м. не зареєстровано. Первинна реєстрація здійснена в цілому на будинок № 24 по вул. Рєпіна в м. Севастополі за Місцевою Радою на підставі правовстановлювального документа -реєстраційного посвідчення від 15.10.1979, яке видано у відповідності до рішення Севміськвиконкому від 21.08.1979 № 16/586, про що в реєстрову книгу 1 МС внесено запис на стор. 33 за № 65.

Право власності на квартири 1-3, 5-10, 12, 14-18, 20-26, 28-38, 40, 42, 44, 47-53, 55, 57-64, 67, 70-74, 76-78, 80 зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності на житло (приватизація); на квартири 11, 13, 19, 27, 41, 43, 45, 46, 54, 56, 65, 66, 68, 69 право власності зареєстровано на підставі догорів купівлі-продажу. Право власності на квартири 4, 75, 79 не зареєстровано (т.2 а.с. 86).

В силу частини другої статті 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Пунктом п'ятим статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 60 названого закону, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

В силу статті 327 Цивільного кодексу України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. №4-рп/2004, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Пунктом 40 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян (чинного до 16.12.2009р.), складеного відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", передбачено, що приватизація вбудованих в жилих будинках нежилих приміщень, які призначені для соціально-побутового обслуговування громадян за місцем проживання (магазини, аптеки, бібліотеки, поліклініки та інші), або орендуються юридичними чи фізичними особами, здійснюється колишнім власником будинку після завершення в них приватизації квартир за погодженням зі створеним товариством власників квартир.

У той же час законодавство розрізняє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.

Статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні шахти та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Віднесення приміщень, в тому числі підвалів, де розташоване технічне обладнання будинку, до допоміжних приміщень, передбачалось і наказом Держжитлокомунгоспу України від 5 квітня 1996 р. N 28/389 "Про затвердження Типового статуту об'єднання (товариства) співвласників багатоквартирного будинку" (втратив чинність на підставі наказу Державного комітету з питань житлово-комунального господарства N 189/2040 від 17 листопада 2003 року) та наказом Держжитлокомунгоспу України від 27 серпня 2003 р. N 141 "Про затвердження Типового статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та Типового договору відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя".

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, які в силу статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, з метою з'ясування статусу спірного приміщення господарським судом було призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу.

Експертом при візуальному обстеженні встановлено, що досліджуваний об'єкт -вбудоване приміщення, яке розташоване в цокольному поверсі житлового п'ятиповерхового будинку за адресою: м. Севастополь, вул. Рєпіна, 24, складається з коридору, санвузла і трьох кімнат.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 591 від 16.07.2012 вбудоване приміщення, розташоване в цокольному поверсі житлового п'ятиповерхового будинку, загальною площею 51,00 кв. м. за адресою:м. Севастополь, вул. Рєпіна, 24 є нежитловим. Встановити візуальним обстеженням, чи призначено вказане приміщення для соціально-побутового обслуговування громадян за місцем проживання, чи є воно допоміжним приміщенням (підвал, сарай, кладова, колясочна і таке інше), без проектної документації неможливо. З технічної точки зору, виходячи з того, що у вбудованих нежитлових приміщеннях проходить загальна мережа теплопостачання, трубопроводи холодного та гарячого водопостачання з вентилями, для обслуговування вищезазначених мереж до досліджуваних приміщень має бути доступ співвласників квартир та комунальних служб.

З огляду на висновок експертизи, суд дійшов висновку, що хоча в спірному приміщенні й знаходяться інженерно-комунікаційні споруди, проте воно не є допоміжним, отже, спірне приміщення є окремим об'єктом цивільно-правових відносин, відноситься до нежитлового фонду та є комунальною власністю територіальної громади.

Крім того, Севастопольською міською Радою рішення про передачу спірного об'єкта у власність іншим особам не приймалось.

Статтею 391 Цивільного кодексу України, встановлено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки відповідач користується спірним приміщенням без правових підстав, позовні вимоги Севастопольської міської Ради щодо зобов'язання ПП «Кооператив «Херсонес»усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні цим приміщенням шляхом його звільнення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо доводів представника відповідача стосовно спливу строку позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з положеннями статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Севастопольська міська Рада звернулась до суду з негаторним позовом - про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном - підставою якого є вчинення відповідачем перешкод власнику. Оскільки негаторний позов має на меті усунення тривалих порушень повноважень власника, на вимоги за негаторним позовом строки позовної даності не поширюються.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача. Суд дійшов висновку, що з відповідача на користь Севастопольської міської Ради підлягають стягненню судові витрати у розмірі 406,00 грн, з яких: 85,00 грн -державне мито, 236,00 грн - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 42,50 грн - витрати за подачу апеляційної скарги, 42,50 грн - витрати за подачу касаційної скарги.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати приватне підприємство "Кооператив "Херсонес" (ідентифікаційний код 23434557, 99053, м. Севастополь, вул. Рєпіна, 24) усунути перешкоди Севастопольській міській Раді (ідентифікаційний код 24872845, 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3) в користуванні та розпорядженні майном - нежитловим приміщенням загальною площею 51,00 кв м., яке розташоване в цокольному поверсі житлового п'ятиповерхового будинку № 24 по вул. Рєпіна в м. Севастополі, шляхом їх звільнення.

Стягнути з приватного підприємства "Кооператив "Херсонес" (ідентифікаційний код 23434557, 99053, м. Севастополь, вул. Рєпіна, 24 відомості щодо наявності рахунків відсутні) на користь Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 24872845, 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, відомості щодо наявності рахунків відсутні) судові витрати у розмірі 406,00 грн (чотириста шість гривень 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 10.08.2012.

Суддя Н.Г. Плієва