Постанова

від 15.04.2013 по справі 5020-12/043-1187/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року Справа № 5020-12/043-1187/2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Градової О.Г.,

Фенько Т.П.,

представники сторін: не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Кооператив "Херсонес" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Плієва Н.Г.) від 06 серпня 2012 року у справі № 5020-12/043-1187/2011;

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Севастопольської міської ради

до Приватного підприємства "Кооператив "Херсонес"

про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном

ВСТАНОВИВ :

Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства "Кооператив "Херсонес" про стягнення 7645,23 грн основного боргу з орендної плати, 350,51 грн -пені, 51,30 грн 3% річних та 1190,50 грн штрафу; розірвання договору оренди комунального майна № 256-06 від 27.09.2006р. та зобов'язання відповідача повернути (звільнити) орендоване вбудоване нежиле приміщення загальною площею 51,0 кв.м, яке розташоване на цокольному поверсі жилого п'ятиповерхового будинку за адресою: м. Севастополь, вул. Рєпіна, 24.

Під час розгляду справи Севастопольська міська рада заявила самостійні вимоги на предмет спору, подавши позов до відповідача, та просила зобов'язати усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном Севастопольської міської Ради шляхом звільнення вбудованого нежилого приміщення, загальною площею 51,0 кв.м., розташованого на цокольному поверсі жилого п'ятиповерхового будинку за адресою: м. Севастополь, вул. Рєпіна, 24. Позовні вимоги ґрунтуються на належному Севастопольській міській Раді праві власності спірного приміщення та мотивовані безпідставним користуванням відповідачем цим приміщенням, оскільки договір оренди №256-06 від 27.09.2006р. є неукладеним.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14.12.2010р. позовну заяву Севастопольської міської Ради прийнято до провадження.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.01.2011р., яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.04.2011р. у задоволені позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2011р. касаційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради залишено без задоволення, касаційну скаргу Севастопольської міської ради задоволено частково; рішення господарського суду міста Севастополя від 26.01.2011р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.04.2011р. у справі № 5020-12/043 в частині відмови у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Севастопольської міської Ради - скасовано та передано в цій частині на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя; в іншій частині рішення та постанову залишено в силі.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06 серпня 2012 року у справі № 5020-12/043-1187/2011 позовні вимоги Севастопольської міської ради задоволені.

Зобов'язано приватне підприємство "Кооператив "Херсонес" усунути перешкоди Севастопольській міській раді в користуванні та розпорядженні майном - нежитловим приміщенням загальною площею 51,00 кв.м., яке розташоване в цокольному поверсі житлового п'ятиповерхового будинку № 24 по вул. Репіна у м. Севастополі, шляхом їх звільнення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги Севастопольської міської ради, місцевий господарський суд посилаючись на висновок судової будівельно - технічної експертизи №591 від 16.07.2012р., проведеної у даній справі, виходив із того, що спірне приміщення не є допоміжним, хоча і в ньому знаходяться інженерно - комунікаційні споруди, а відтак воно є окремим об'єктом цивільно - правових відносин, відноситься до нежитлового фонду та є комунальною власністю територіальної громади і рішення щодо їх передачі у власність іншим особам радою не приймалося.

Не погодившись з рішенням місцевого суду, Приватне підприємство "Кооператив "Херсонес" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційні скарзі ПП "Кооператив "Херсонес" посилається на помилковість висновків місцевого господарського суду щодо оцінки статусу спірного приміщення, як нежитлового та віднесення його до комунальної власності територіальної громади, з тих підстав, що в житловому будинку, в якому знаходяться ці приміщення, відсутній підвал, а тому усі загальнобудинкові магістральні інженерні комунікації проходять саме в спірному приміщенні, що як наслідок характеризує його як допоміжне. Таким чином, відповідач зазначає, що враховуючи приватизацію квартир мешканцями будинку та з огляду на положення ч. 2 ст. 10 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" спірне приміщення, як допоміжне, є власністю цих мешканців і окремій приватизації не підлягають, як і не потребують прийняття будь - якого рішення радою щодо їх передачі у власність. Крім того, відповідач посилається на сплив строку позовної давності на звернення із даним позовом до суду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 вересня 2012 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "Кооператив "Херсонес" прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією судді у складі: головуючий суддя Гонтар В. І., судді Волков К. В., Борисова Ю. В.

Розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2012 року, в зв'язку із відпусткою, суддю Волкова К. В. замінено у складі колегії на суддю Голика В. С.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2012 року у справі №5020-12/043-1187/2011 було призначено судову будівельно - технічну експертизу.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2012 року провадження у справі було поновлено в зв'язку з розглядом клопотання експерта щодо надання необхідних документів для проведення експертизи.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2012 року, в зв'язку з хворобою, суддю Борисову Ю. В. замінено у складі колегії на суддю Плута В. М.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2012 року провадження у справі №5020-12/043-1187/2011 зупинено до отримання експертного висновку.

За розпорядженням секретаря судової палати від 04 березня 2013 року, в зв'язку з відпусткою, суддю Плута В. М. замінено у складі колегії на суддю Волкова К. В.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 березня 2013 року провадження у справі №5020-12/043-1187/2011 поновлено та справу призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря судової палати від 18 березня 2013 року замінено головуючого суддю Гонтаря В.І. на суддю Видашенко Т.С. у складі колегії з розгляду апеляційної скарги у справі № 5020-12/043-1187/2011.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.03.2013р., з урахуванням ухвали від 02.04.13р., розгляд справи було відкладено на 15 квітня 2013 року о 10 год. 00 хв., про що повідомлено сторін рекомендованою кореспонденцією з повідомленням.

За розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 квітня 2013 року, в зв'язку з хворобою судді Видашенко Т. С., відпусткою судді Голика В. С. та хворобою судді Волкова К. В., здійснено їх заміну у складі колегії суддів із розгляду апеляційної скарги у даній справі на суддів Воронцову Н. В., Градову О. Г., Фенько Т. П. відповідно. Головуючим суддею у справі № 5020-12/043-1187/2011 призначено суддю Воронцову Н. В.

Слід зазначити, що з огляду на неодноразову зміну складу колегії суддів із розгляду апеляційної скарги у даній справі, строк її розгляду поновлювався заново, останній раз з 15.04.2013р., що відповідає позиції Вищого господарського суду України викладеній у п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

В судове засідання, яке відбулося 15 квітня 2013 року, сторони не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, ухвалами суду від 18.03.2013р. і 02.04.2013р.

Судова колегія, враховуючи, що згідно статті 22 ГПК України явка в засідання суду це є право сторін, а не їх обов'язок та справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору, вирішила можливим розглянути спір за відсутністю представників сторін, оскільки згідно з частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Повторно розглянувши матеріали справи, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради та кооперативом "Херсонес", правонаступником якого є відповідач, укладено договір оренди нерухомого майна №256-06 від 27.09.2006р., за умовами якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно -вбудовані нежитлові приміщення, які розташовані в цокольному поверсі житлової п'ятиповерхової будівлі, загальною площею 51,0 кв.м., за адресою: м.Севастополь, вул.Рєпіна, 24, та знаходяться на балансі КП "Житлосервіс-5".

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.02.2010р. в іншій справі №5020-3/162-2/009 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до кооперативну "Херсонес" про спонукання до внесення змін до договору оренди №256-06 від 27.09.2006р, яке набрало законної сили, встановлено, що договір оренди неукладений. Встановлений вказаним рішенням факт неукладеності договору оренди має преюдиційне значення для даної справи в силу ч.2 ст.35 ГПК України.

В обґрунтування позовних вимог Севастопольська міська рада посилається на те, що на підставі рішення Севміськвиконкому від 21.08.1979р. за №16/586 право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою вул. Рєпіна, 24 зареєстровано за Місцевою Радою, а відповідач користується цим майном без правових підстав, чим порушує права Севастопольської міської ради.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, предметом позову Севастопольської міської ради є вимога про спонукання відповідача усунути перешкоди в користуванні майном, а підставою позову -порушення відповідачем цього права.

Предметом негаторного позову (усунення будь-яких порушень права) становить вимога володіючого майном власника (титульного володільця) до третіх осіб про усунення порушень його права, що перешкоджають належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою ж такого позову (негаторного) є належне право позивача користуватися і розпоряджатися майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей .

Оскільки особливістю негаторного позову є відсутність спору з приводу належності позивачеві майна на праві власності чи іншому титулі, то позивачем цього позову може бути лише власник або титульний володілець, у якого перебуває річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження.

Отже, в предмет доказування у даній справі перш за все підлягає доведення наявності у позивача - Севастопольської міської ради, права власності на спірні приміщення, які остання просить звільнити відповідача, а також встановлення його правового статусу, що надасть змогу визначити його власника, який вправі ними розпоряджатися. Між іншим, такі вказівки містяться також і в постанові Вищого господарського суду України від 13.07.2011р. у даній справі, які є обов'язковими в силу вимог ст. 111-12 ГПК України.

В силу ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Пунктом 5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст.60 названого закону, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності , а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

В силу ст.327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Так, Севастопольська міська рада посилається на належне їй право власності на будинок, розташований за адресою: м.Севастополь, вул.Рєпіна, 24, на підтвердження чого надала рішення виконавчого комітету Севастопольської міської ради народних депутатів №15/586 від 21.08.1979р. та реєстраційне свідоцтво Севастопольського БТІ від 05.10.1979р. (а.с.82, 115-124 т.1).

Однак, судова колегія не може прийняти зазначені документи в якості належних та допустимих доказів в підтвердження приналежності спірних приміщень на праві власності Севастопольській міській раді, з огляду на наступне.

Приватизація державного і комунального майна здійснюється згідно з вимогами Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших нормативних актів, які не суперечать вимогам названих актів.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація - це відчуження державного чи комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього закону.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" №2171-ХІІ від 06.03.1992р. передбачено, що об'єктами малої приватизації є: - цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; - окреме індивідуально визначене майно; - об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Так, відповідно до ч.2 ст.10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (підвали, кладовки, сараї, горища і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. №4-рп/2004, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

У статті 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", вказано, що спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню. Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку. Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном. Об'єкти права спільної власності на майно можуть бути передані в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у разі, якщо це не пов'язано з порушенням прав і інтересів інших співвласників неподільного та загального майна, які охороняються законом.

При цьому, статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Технічне обладнання багатоквартирного будинку - це інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання, елеваторних вузлів, а також елементи благоустрою території);

Разом з тим, неподільне майно це неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.

Із наявного в матеріалах справи висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1412 від 20.02.2013р., проведеної Севастопольським відділенням Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім.. Засл. проф.. М. С. Бокаріуса, призначеній у даній справі ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року, вбачається, що житловий будинок по вул. Рєпіна, 24 у м. Севастополі, підвалом не обладнаний. Інших приміщень, крім спірного, у яких розташовані інженерні системи та вузли управління ними, призначені для обслуговування житлового будинку, не виявлено.

Так, при проведенні зазначеної експертизи, експертом було встановлено, що в спірному приміщенні розташовані магістральний трубопровід теплопостачання, наявність труб водопостачання, каналізаційних труб.

Відтак, вказаним експертним висновком підтверджується, що у вбудованому приміщення, розташованому на цокольному поверсі житлового п'ятиповерхового будинку, за адресою: м. Севастополь, вул. Рєпіна, 24, знаходяться інженерні системи та вузли управління ними, які призначенні для обслуговування житлового будинку, що в свою чергу дає підстави стверджувати, що це приміщення, призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, а тому є допоміжним.

При цьому, таких висновок судової колегії зайвий раз підтверджується тим, що в спірному будинку не було виявлено жодних інших приміщень де б знаходилися інженерні системи та вузли управління ними, які призначенні для обслуговування житлового будинку, та в ньому відсутній підвал.

Разом з тим, судова колегія не може прийняти як належний доказ у справі висновок судової будівельно- технічної експертизи №591 від 16.07.2012р. проведеної на підставі ухвали господарського суду міста Севастополя від 11.05.2012р., оскільки експерт встановивши, що у спірному приміщенні проходить загальна мережа теплопостачання, трубопроводи холодного і гарячого водопостачання з вентилями, для обслуговування вищезазначених мереж, робить суперечливий висновок про неможливість встановлення призначення приміщення як допоміжного.

Відтак, такий висновок будівельно- технічної експертизи №591 від 16.07.2012р. не може бути покладений в основу рішення про задоволення позовних вимог Севастопольської міської ради, оскільки він не є належним та допустимим доказом в підтвердження обставин справи щодо статусу спірного приміщення.

Крім того, згідно з Додатком 10 до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України №127 від 24.05.01, залежно від розташування поверхів будинків щодо планувальної позначки землі поверхи визначені наступним чином: цокольний - поверх з позначкою підлоги приміщень нижче планувальної позначки землі на висоту не більшу половини висоти приміщень; підвальний - поверх з позначкою підлоги приміщень нижче планувальної позначки землі більше ніж на половину висоти приміщень.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні нежитлові приміщення загальною площею 51,0 кв.м розташовані в цокольному поверсі житлового п'ятиповерхового будинку, який розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Рєпіна, 24.

Розташування спірних приміщень в цокольному поверсі підтверджено також висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1412 від 20.02.2013р., проведеної Севастопольським відділенням Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім.. Засл. проф.. М. С. Бокаріуса у даній справі.

Однак, як вже зазначалося вище, відповідно до вказаного висновку такі приміщення цокольного поверху в спірній будівлі житлового багатоквартирного будинку відносяться до допоміжних приміщень, які передбачені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Згідно з частиною 1 статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У відповідності до статті 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно облікових даних архіву КП "БТІ і ДРОНМ" СМР право власності на вбудовані нежитлові приміщення в цокольному поверсі житлового п'ятиповерхового будинку за адресою: м. Севастополь вул. Рєпіна, 24 загальною площею 51,00 кв. м. не зареєстровано. Право власності на квартири 1-3, 5-10, 12, 14-18, 20-26, 28-38, 40, 42, 44, 47-53, 55, 57-64, 67, 70-74, 76-78, 80 зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності на житло (приватизація); на квартири 11, 13, 19, 27, 41, 43, 45, 46, 54, 56, 65, 66, 68, 69 право власності зареєстровано на підставі догорів купівлі-продажу. Право власності на квартири 4, 75, 79 не зареєстровано (т.2 а.с. 86).

Таким чином, з огляду на приватизацію квартир мешканцями житлового будинку по вул. Рєпіна, 24 в м. Севастополі, судова колегія прийшла до висновку, що спірні приміщення є неподільним майном, яке складається з частини допоміжних приміщень та технічного обладнання будинку, яке забезпечує належне функціонування жилого будинку, а відтак перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку.

Адже, співвласниками спірних приміщень мешканці будинку стали у момент набуття права власності на квартири, що в свою чергу спростовує висновки суду про їх належність на праві власності Севастопольській міській раді.

До того ж, висновок суду про належність спірних приміщень до комунальної власності, є помилковим, виходячи з положень, викладених в рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004, де зазначено, що підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Допоміжні приміщення передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Власники неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласниками допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Таким чином, з огляду на вищевикладене Севастопольська міська рада не є власником спірного неподільного майна будинку розташованого по вул. Рєпіна в м. Севастополі - вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 51,0 кв.м., якими є власники квартир, які набули це право з моменту приватизації цих квартир, а відтак у останньої відсутнє і право, яке підлягає захисту в судовому порядку, шляхом подання негаторного позову.

Разом з тим, представлене Севастопольською міською радою реєстраційне свідоцтво Севастопольського БТІ від 05.10.1979р. не може бути належним доказом наявності в останньої права власності на спірні приміщення та житловий будинок по вул. Рєпіна, 24 у м. Севастополі в цілому, з огляду на таке.

Згідно п.п. 1, 3, 4 ст. 3 Закону України від 01.07.04р. № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації . Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до п. 1.6 Інструкції "Про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб", яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.98р. за № 121, та діяла до набрання чинності Закону України від 01.07.04р. № 1952-IV, державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників , незалежно від форми власності.

Враховуючи, що Севастопольська міська рада не представила суду відповідного Витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно - спірний житловий будинок, тобто не підтвердила відомостей вказаних у реєстраційному свідоцтві Севастопольського БТІ від 05.10.1979р., яке було видане до вступу в законну силу Закону України від 01.07.04р. № 1952-IV , колегія суддів, на ряду із встановленими обставинами справи щодо статусу спірного майна, ще раз наголошує на відсутності у Севастопольської міської ради порушеного права.

До того ж, судова колегія зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування у позивача суб'єктивного права, за захистом якого він звернувся. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Враховуючи, встановлення під час розгляду справи відсутності права позивача, яке підлягає захисту, правові положення, які стосуються строків позовної давності, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків викладених у рішенні обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, привело до прийняття місцевим господарським судом рішення, яке не можна визнати законним й обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про відмову в позові Севастопольської міської ради.

Керуючись статтями 99, 101, 103 (пунктом 2), 104 (пунктами 1, 3, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Кооператив "Херсонес" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 06 серпня 2012 року у справі № 5020-12/043-1187/2011 - скасувати.

3. Прийняти у справі нове рішення:

В задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Севастопольської міської ради - відмовити.

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді О.Г. Градова

Т.П. Фенько