Постанова

від 25.09.2013 по справі 5020-12/043-1187/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 вересня 2013 року Справа № 5020-12/043-1187/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді                    Кузьменка М.В., судді                                        Білошкап О.В., судді                                        Палій В.М., розглянувши  касаційні скарги Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на                  постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.04.2013р. у справі        господарського суду міста Севастополя №5020-12/043-1187/2011 за позовом          Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до                     Приватного підприємства "Кооператив "Херсонес" про                стягнення заборгованості у розмірі 15 837,54 грн., розірвання договору оренди та звільнення приміщення 3-тя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Севастопольська міська рада про                 усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном, за участю представників: від позивача: не з'явився, від відповідача: не з'явився, від 3-тьої особи: не з'явився, ВСТАНОВИВ: Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства "Кооператив "Херсонес" і просив суд стягнути з останнього 7645,23 грн. основного боргу з орендної плати, 350,51 грн. пені, 51,30 грн. 3% річних та 7790,50 грн. штрафу, розірвати договір оренди комунального майна №256-06 від 27.09.2006р. та зобов'язати відповідача повернути (звільнити) орендоване вбудоване нежиле приміщення, загальною площею 51,0 кв.м., розташоване на цокольному поверсі жилого п'ятиповерхового будинку за адресою: м.Севастополь, вул.Рєпіна, 24. Під час розгляду даної справи у суді першої інстанції Севастопольська міська рада заявила самостійні вимоги на предмет спору, подавши позов до відповідача, і просила суд зобов'язати останнього усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні майном Севастопольської міської ради шляхом звільнення вбудованого нежилого приміщення, загальною площею 51,0 кв.м., розташованого на цокольному поверсі жилого п'ятиповерхового будинку за адресою: м.Севастополь, вул.Рєпіна, 24. Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.01.2011р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.04.2011р., у задоволенні позовів відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2011р. ухвалені у справі рішення та постанова в частині відмови у задоволенні позову 3-тьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Севастопольської міської ради, скасовані, справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя. В іншій частині рішення та постанова залишені в силі. Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06.08.2012р. (суддя Н.Г. Плієва) позовні вимоги Севастопольської міської ради задоволені повністю. Зобов'язано приватне підприємство "Кооператив "Херсонес" усунути перешкоди Севастопольській міській раді в користуванні та розпорядженні майном - нежитловим приміщенням загальною площею 51,00 кв.м., яке розташоване в цокольному поверсі житлового п'ятиповерхового будинку №24 по вул. Репіна у м. Севастополі, шляхом їх звільнення. Задоволення позовних вимоги Севастопольської міської ради мотивована тим, що спірне приміщення не є допоміжним, хоча в ньому й знаходяться інженерно-комунікаційні споруди, а відтак воно є окремим об'єктом цивільно-правових відносин, відноситься до нежитлового фонду та є комунальною власністю територіальної громади, а рішення щодо його передачі у власність іншим особам радою не приймалося. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.04.2013р. (головуючий, суддя Н.В. Воронцова, судді О.Г. Градова, Т.П. Фенько) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. В задоволенні позову 3-тьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Севастопольської міської ради відмовлено. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що, з огляду на приватизацію квартир мешканцями житлового будинку по вул. Рєпіна, 24 в м. Севастополі, спірні приміщення є неподільним майном, яке складається з частини допоміжних приміщень та технічного обладнання будинку, яке забезпечує належне функціонування жилого будинку, а відтак перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав. Так, предметом позову Севастопольської міської ради є вимога про спонукання відповідача усунути перешкоди в користуванні майном, а підставою позову – порушення відповідачем цього права. Предметом негаторного позову (усунення будь-яких порушень права) становить вимога володіючого майном власника (титульного володільця) до третіх осіб про усунення порушень його права, що перешкоджають належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою ж такого позову (негаторного) є належне право позивача користуватися і розпоряджатися майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Оскільки особливістю негаторного позову є відсутність спору з приводу належності позивачеві майна на праві власності чи іншому титулі, то позивачем цього позову може бути лише власник або титульний володілець, у якого перебуває річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження. В силу ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Пунктом 5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. В силу ст.327 ЦК України, у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Обґрунтовуючи заявлений позов, Севастопольська міська рада посилається на належне їй право власності на будинок, розташований за адресою: м.Севастополь, вул.Рєпіна, 24, на підтвердження чого надала рішення виконавчого комітету Севастопольської міської ради народних депутатів №15/586 від 21.08.1979р. та реєстраційне свідоцтво Севастопольського БТІ від 05.10.1979р. (а.с.82, 115-124 т.1). Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказане реєстраційне свідоцтво не може бути належними доказом, оскільки Севастопольською міською радою не представлено суду Витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно – житловий будинок в якому знаходиться спірне приміщення, тобто не підтверджено відомостей вказаних у реєстраційному свідоцтві. Проте такий висновок є необгрунтований, зважаючи на таке. Згідно положень ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень. Так, на момент реєстрації права власності Севастопольської міської ради на весь будинок діяла Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31.01.66р. Згідно п.13 названої Інструкції при винесенні виконкомом рішення про оформлення права власності на будинок або домоволодіння, що належить місцевій Раді депутатів трудящих, державній, кооперативній або громадській установі, підприємству чи організації, бюро технічної інвентаризації, на підставі цього рішення, провадить реєстрацію будинку або домоволодіння та видає реєстраційне посвідчення. Проте колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що Севастопольська міська рада не є власником спірного приміщення, з огляду на таке. Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що згідно облікових даних архіву КП “БТІ і ДРОНМ” СМР право власності на вбудовані нежитлові приміщення в цокольному поверсі житлового п'ятиповерхового будинку за адресою: м. Севастополь вул. Рєпіна, 24 загальною площею 51,00 кв. м. не зареєстровано. Право власності на квартири 1-3, 5-10, 12, 14-18, 20-26, 28-38, 40, 42, 44, 47-53, 55, 57-64, 67, 70-74, 76-78, 80 зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності на житло (приватизація); на квартири 11, 13, 19, 27, 41, 43, 45, 46, 54, 56, 65, 66, 68, 69 право власності зареєстровано на підставі догорів купівлі-продажу. Право власності на квартири 4, 75, 79 не зареєстровано (т.2 а.с. 86). Згідно ч.2 ст.10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. №4-рп/2004, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. В силу положень ст.19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном. Статтею 1 названого Закону визначено, що неподільне майно це неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку, а загальне майно – частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо). В свою чергу, допоміжні приміщення багатоквартирного будинку – приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Технічне обладнання багатоквартирного будинку – інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання, елеваторних вузлів, а також елементи благоустрою території). Судом апеляційної інстанції встановлено, що з наявного в матеріалах справи висновку судової будівельно-технічної експертизи №1412 від 20.02.2013р. вбачається, що: - житловий будинок по вул. Рєпіна, 24 у м. Севастополі, підвалом не обладнаний; - інших приміщень, крім спірного, у яких розташовані інженерні системи та вузли управління ними, призначені для обслуговування житлового будинку, не виявлено; - встановлено, що в спірному приміщенні розташовані магістральний трубопровід теплопостачання, наявність труб водопостачання, каналізаційних труб. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказаний експертний висновок дає підстави стверджувати, що спірне приміщення, призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, а тому є допоміжним. Разом з тим, судом апеляційної інстанції не прийнято як належний доказ у справі висновок судової будівельно-технічної експертизи №591 від 16.07.2012р., оскільки експерт встановивши, що у спірному приміщенні проходить загальна мережа теплопостачання, трубопроводи холодного і гарячого водопостачання з вентилями, для обслуговування вищезазначених мереж, робить суперечливий висновок про неможливість встановлення призначення приміщення як допоміжного. Тому, вказаний експертний висновок не є належним та допустимим доказом в підтвердження обставин справи щодо статусу спірного приміщення. За таких обставин колегія суддів вважає мотивованим та обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що спірне приміщення є неподільним майном, яке складається з частини допоміжних приміщень та технічного обладнання будинку, яке забезпечує належне функціонування жилого будинку, та з огляду на приватизацію квартир мешканцями житлового будинку по вул. Рєпіна, 24 в м. Севастополі перебуває у спільній сумісній власності власників квартир багатоквартирного будинку. А відтак у Севастопольської міської ради відсутнє право, яке підлягає захисту в судовому порядку, шляхом подання негаторного позову. Враховуючи викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови немає. Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 – 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Касаційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.04.2013р. у справі №5020-12/043-1187/2011 – без змін. Головуючий, суддя                                                            Кузьменко М.В. Суддя                                                                                Білошкап О.В. Суддя                                                                                Палій В.М.