Постанова

від 08.08.2012 по справі 29/189/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.08.2012 р. справа №29/189/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А., суддівКолядко Т.М., Принцевської Н.М. за участю представників сторін: від позивача:не з'явився, від відповідача-1: від відповідача-2:Осьмак Я.В. -за дов., Кравченко А.М. -за дов., розглянувши апеляційну скаргу Асоціації "Автоперевізники Луганської області" м. Луганськ на рішення господарського судуЛуганської області від 09.04.2012 року у справі№29/189/2011 (суддя Якушенко Р.Є.) за позовомАсоціації "Автоперевізники Луганської області" м.Луганськ до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Флагман" м.Луганськ 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортне підприємство "Флагман" м.Луганськ простягнення 59215,00 грн. У грудні 2011 року Асоціація "Автоперевізники Луганської області" м. Луганськ (далі - Асоціації "Автоперевізники Луганської області" ) звернулася до господарського суду Луганської області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Флагман" м.Луганськ (далі -ТОВ "Транспортна компанія "Флагман") 59 215 грн. 00 коп., з яких 20 455 грн. 00 коп. вартості меблів та 38 760 грн. 00 коп. вартості покращення орендованого приміщення, яке розташоване на другому поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: 91047, м. Луганськ, вул. 2-й Оборонний проїзд, буд.5.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.02.2012 року залучено до участі у справі другим відповідачем товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортне підприємство "Флагман" (далі - ТОВ "Транспортне підприємство "Флагман"), який є орендодавцем за договором оренди від 23.11.2009, на підставі якого заявлено позов (т.1, а.с.42).

Рішенням господарського суду Луганської області від 09.04.2012 року у справі №29/189/2011 у задоволенні вищевказаних позовних вимог Асоціації "Автоперевізники Луганської області" як до ТОВ "Транспортна компанія "Флагман" м.Луганськ, так і до ТОВ "Транспортне підприємство "Флагман" м.Луганськ, про стягнення 59215,00 грн. -відмовлено з підстав їх недоведеності.

В апеляційній скарзі позивач просить частково скасувати ухвалене рішення від 09.04.2012 року та прийняти нове рішення, яким позов до ТОВ "Транспортне підприємство "Флагман" м.Луганськ про стягнення вартості меблів в сумі 20455,00грн. та поліпшень орендованого приміщення в розмірі 38760,00грн. задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті цього судового акту норм матеріального права.

Зокрема, апелянт наголошує на наявності правових та фактичних підстав для задоволення позову в частині стягнення вартості меблів в сумі 20455,00грн. через неможливість її вивозу позивачем внаслідок перешкоджання відповідачем-2 в доступі до орендованого приміщення (заміна замку в двері), в підтвердження чого позивач посилається на акт від 24.11.2009 року та додає його до апеляційної скарги.

Щодо висновку суду першої інстанції про продовження дії договору оренди, то апелянт вважає його помилковим, оскільки після 23.11.2010 року він орендованим приміщенням не користувався та умовами договору не передбачено можливості пролонгації строку його дії.

Також скаржник наголошує на законності його позовних вимог про стягнення вартості покращення орендованого майна, обґрунтовуючи це посиланням на п.2.3 договору оренди та ч.3 ст.778 ЦК України.

Апелянт не погоджується також з розподілом судових витрат в частині стягнення з нього витрат на послуги адвоката, так як вважає їх розмір завищеним з огляду на обсяг роботи.

У запереченнях на апеляційну скаргу від 19.07.2012 року №225/12 представник відповідача-2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення як безпідставно заявлену, а оскаржуване рішення -без змін як законне та обґрунтоване (т.2, а.с.22-27).

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача-1 підтримав аналогічну позицію щодо законності оскаржуваного рішення (т.2, а.с.32-33).

Відповідач-1 не скористався процесуальним правом щодо участі свого повноважного представника в судовому засіданні, незважаючи на його належне повідомлення про час та місце слухання справи (т.2, а.с.17).

Представник позивача в судовому засіданні 25.07.2012 року підтримав доводи апеляційної скарги, а також заявив клопотання про долучення до матеріалів справи акту про відмову в переданні меблів від 24.11.2009 року, мотивуючи неможливість його надання суду першої інстанції через його зберігання у представників ТОВ «Луганська автотранспортна компанія-777».

Представник відповідача-2 висловився на підтримку доводів, викладених в запереченнях на апеляційну скаргу від 19.07.2012 року №225/12.

З метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності ухвалою від 25.07.2012 року відкладено розгляд справи на 08.08.2012 року.

Представники відповідачів підтримали свої заперечення та висловилися проти задоволення клопотання позивача про долучення до матеріалів справи акту про відмову в переданні меблів від 24.11.2009 року.

Апеляційний суд, розглянувши клопотання позивача про долучення до матеріалів справи акту від 24.11.2009 року, в його задоволенні відмовляє через недоведеність заявником неможливості надання цього доказу суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В зв'язку з цим, даний акт підлягає поверненню заявникові за відповідним супровідним листом.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України та на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм як матеріального, так і процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ "Транспортне підприємство "Флагман" (орендодавець) та Асоціацією "Автоперевізники Луганської області" (орендар) 23.11.2009 укладено договір оренди, відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає у платне строкове користування на 1 рік офісні приміщення площею 36,4 м 2 , що розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. 2-й Оборонний проїзд, буд.5, а Орендар у свою чергу зобов'язується прийняти вказане нерухоме майно, використовувати його за призначенням та своєчасно сплачувати оренду плату (т.1, а.с.22,23).

Відповідно до пункту 2.3 договору орендар зобов'язаний, крім іншого, проводити поточний ремонт та капітальний ремонт об'єкта оренди за рахунок власних коштів (підпункт "е"); здійснювати переобладнання, перепланування, технічне переоснащення, реконструкцію об'єкта оренди тільки з письмової згоди орендодавця та на умовах узгоджених між сторонами (підпункт "ж").

Після закінчення строку дії договору, а також при достроковому його припиненні сторони визначили передати Орендодавцю, другому відповідачу у справі, всі здійснені поліпшення майна, що складають належність майна та невіддільних без його пошкодження. При цьому Орендар має право на відшкодування йому вартості невіддільних поліпшень орендованого приміщення (підпункт "і" пункту 2.3).

Порядок розрахунків за користування об'єктом оренди визначено розділом 3 цього договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору, останній набирає чинності з дня його підписання, тобто з 23.11.2009, та діє протягом одного року, тобто до 23.11.2010.

Акт приймання -передачі орендованого приміщення відсутній.

Проте як позивач, так і відповідач-2, посилаючись на умови пункту 5.1 договору, не спростовують факту передачі орендованого майна.

За доводами позивача під час строку дії договору, зважаючи на умови підпункту "е" пункту 2.3 договору, він виконав ремонт орендованого приміщення, витративши 29 790,00 грн.

Позивач повідомив, що у нього не збереглися всі первинні документи, що підтверджують факт придбання будматеріалів і оплату вартості будівельних робіт, але факт виконання ремонту підтверджує наступними документами, копії яких залучено до матеріалів справи, а саме:

- видатковою накладною від 06.08.2009 № РН-0000000411, виданою ПП "Ремонт" на суму 2 328,79 грн., платіжним дорученням № 35 від 05.08.2009 про перерахування позивачем на рахунок ПП "Ремонт" 2 328,79 грн.;

- видатковою накладною від 13.08.2009 № РН-0000000417, виданою ПП "Ремонт"на суму 445,50 грн., платіжним дорученням № 36 від 06.08.2009 про перерахування позивачем на рахунок ПП "Ремонт" 445,50 грн.;

- видатковою накладною від 13.08.2009 № РН-0000000418, виданою ПП "Ремонт"на суму 785,20 грн., платіжним дорученням № 38 від 11.08.2009 про перерахування позивачем на рахунок ПП "Ремонт" 785,20 грн.;

- видатковою накладною від 21.08.2009 № ЛС-0032374, виданою ЗАТ "ЛСТК" на суму 4 087,79 грн., платіжним дорученням № 78 від 20.08.2009 про перерахування позивачем на рахунок ЗАТ "ЛСТК"4 087,79 грн. (а.с.27-30).

Крім того, в орендованому приміщенні позивач встановив власний кондиціонер вартістю 3 970,00 грн., обладнав приміщення шторами вартістю 5 000,00 грн. (т.1, а.с.19,20).

З метою обладнання орендованого приміщення, в якості конференц-залу, позивач придбав меблі загальною вартістю 20 455,00 грн., в підтвердження чого позивач посилається на договір № 08/09-01 від 19.08.2009 (т.1, а.с.16) та акт приймання -передачі робіт по виготовленню меблів (т.1, а.с.18).

За твердженням позивача, 23.11.2009 строк дії договору оренди закінчився, в зв'язку з чим позивач не має доступу до орендованого приміщення та відповідно можливості вивозу вищевказаних меблів.

У вересні 2011 року позивач направив лист до першого відповідача з вимогою надати можливість вивезти меблі (т.1, а.с.31,32). Від останнього відповіді не надійшло, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Предметом даного спору є стягнення 59 215 грн. 00 коп., з яких 20 455 грн. 00 коп. вартості меблів та 38 760 грн. 00 коп. вартості покращення орендованого приміщення, яке розташоване на другому поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: 91047, м. Луганськ, вул. 2-й Оборонний проїзд, буд.5.

В якості підстав позову позивач вказав наступне: закінчення строку дії договору оренди від 23.11.2009; відсутність доступу до орендованого приміщення; неможливість повернення майна -меблів, що належать позивачу, вартістю 20 455,00 грн.; невиконання орендодавцем зобов'язань зі сплати вартості покращення орендованого приміщення.

Відмовляючи в задоволенні позову, заявленого до відповідача-1, суд першої інстанції вірно виходив з того, що ТОВ "Транспортна компанія "Флагман" не є стороною у договорі оренди від 23.11.2009, на підставі якого заявлено позов, не перебуває у правовідносинах з позивачем, а відтак позов в цій частині є безпідставним, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Також є правомірним висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову Асоціації "Автоперевізники Луганської області" до відповідача-2 про стягнення 59 215 грн. 00 коп., з врахуванням наступного.

Досліджуючи позовні вимоги на підставі наявних матеріалів справи, господарським судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. За приписами п. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Пунктом 2 ст. 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За змістом вищезазначених правових норм, після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий строк, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами договору оренди від 23.11.2009 не здійснювались дії щодо повернення об'єкта оренди, повідомлення про припинення дії договору оренди відповідач-2 як орендодавець позивачу також не направляв.

Посилаючись на те, що договір сторонами укладений на строк з 23.11.2009 року до 23.11.2010 року, однак, після закінчення строку дії договору позивач продовжував користуватися приміщенням та його за відповідним актом приймання-передачі орендодавцю не передав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідності до ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України, термін дії договору було неодноразово пролонговано на умовах, визначених договором.

З огляду на вказані обставини, судом першої інстанції вірно відхилено посилання позивача на те, що договір оренди припинив свою дію 23.11.2010 року, з чим погоджується колегія суддів з вищевказаних мотивів.

Щодо доводів позивача про відсутність доступу до орендованого приміщення, неможливості повернення меблів вартістю 20 455,00 грн., то їх також господарський суд попередньої інстанції правомірно відхилив з огляду на відсутність звернення позивача до орендодавця (відповідач-2) до подачі позову з вимогами про повернення меблів або відшкодування їх вартості, встановлений факт продовження дії договору оренди та відсутність доказів в підтвердження створення орендодавцем перешкод у користуванні орендованим майном.

Направлення позивачем 26.01.2012 року претензії відповідачу-2 (т.1, а.с.91-93) не є підтвердженням порушення останнім прав позивача, оскільки відповідач-2, як вбачається з наданих ним його представником пояснень, не має претензій щодо користування позивачем орендованим приміщенням та ніяких перешкод йому не чинить щодо користування майном. До того ж, актом від 04.04.2012 року підтверджено факт наявності в орендованому приміщенні меблів, згідно переліку, зазначеному в акті, кондиціонеру та штор. Відомості про обмежений доступ до орендованого приміщення в зазначеному акті відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача-2 вартості меблів у сумі 20 455,00 грн. з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність належними доказами.

Що стосується вимог позивача про стягнення вартості покращення орендованого приміщення в сумі 38 760,00 грн., то в їх задоволенні суд першої інстанції відмовив правомірно, з чим погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Позивач не позбавлений можливості у разі необхідності вивезти своє майно із орендованого приміщення.

Положеннями ч. 3 ст. 773, ч. 1 ст. 778 ЦК України передбачено, що обов'язковою передумовою зміни (поліпшення) речі, переданої в найм, є наявність на це згоди наймодавця, і лише наявність такої згоди надає право наймачеві на відшкодування вартості необхідних витрат на поліпшення речі (ч. 3 ст. 778 ЦК України).

При цьому, якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості (ч. 5 ст. 778 ЦК України).

Відповідно до пункту 2.3 договору оренди від 23.11.2009 орендар зобов'язаний проводити поточний ремонт та капітальний ремонт об'єкта оренди за рахунок власних коштів (підпункт "е"); здійснювати переобладнання, перепланування, технічне переоснащення, реконструкцію об'єкта оренди тільки з письмової згоди орендодавця та на умовах узгоджених між сторонами (підпункт "ж").

В разі, якщо реконструкція об'єкта оренди, тобто заходи, які покращують експлуатаційні якості об'єкта оренди, проведена за письмовим погодженням з орендодавцем, то в цьому погодженні зазначається подальше право власності на зміни (реконструкцію), які вносяться, а також зазначається сторона, яка несе витрати. При відсутності попереднього погодження та письмово оформлених умов, право власності на внесені зміни при реконструкції об'єкта оренди повністю належать орендодавцю, тобто другому відповідачу у справі.

Враховуючи те, що позивачем відповідно до вимог статей 33, 34, 36 ГПК України не подано доказів погодження з орендодавцем здійснення поліпшень орендованого приміщення, заявленої вартості цих поліпшень, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення вартості поліпшень в сумі 38 760,00 грн.

На підставі вищевикладеного , судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції вірно застосовані норми як матеріального, так і процесуального права, а тому доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення. У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Луганської області від 09.04.2012 року у справі №29/189/2011.

Щодо доводів апелянта відносно неправомірного розподілу витрат з оплати на послуг адвоката, стягнутих на користь відповідачів, то їх колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на наступне.

Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положення, що викладено в п. 12 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. (зі змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення витрат на оплату послуг адвоката на суму 2500 грн. 00 коп. відносно відповідача-1 та 6000,00 грн. відносно відповідача-2.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 09.04.2012 року у справі №29/189/2011 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Асоціації "Автоперевізники Луганської області" м. Луганськ - залишити без задоволення.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано: 6 прим.

1. позивачу

2. відповідачу-1

3. відповідачу-2

4 у справу

5 ДАГС

6. ГСЛО