Постанова

від 09.01.2013 по справі 29/189/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2013 р. Справа № 29/189/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П. суддівГольцової Л.А. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Асоціації "Автоперевізники Луганської області" на рішення та на постановуГосподарського суду Луганської області від 09.04.2012 Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2012 у справі№ 29/189/2011 господарського судуЛуганської області за позовомАсоціації "Автоперевізники Луганської області" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Флагман"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортне підприємство "Флагман" простягнення 59 215,00 грн. за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача 1: повідомлений, але не з'явився;

відповідача 2: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 09.04.2012 у справі №29/189/2011 (суддя Якушенко Р.Є.) у задоволенні позову відмовлено повністю. Суд стягнув з позивача на користь відповідача 1 витрати на послуги адвоката в сумі 2 500,00 грн. та стягнув на користь відповідача 2 витрати на послуги адвоката в сумі 6 000,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Скакун О.А., судді -Колядко Т.М., Принцевська Н.М.) рішення Господарського суду Луганської області від 09.04.2012 у справі №29/189/2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Асоціація "Автоперевізники Луганської області" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Від відповідача 1 на адресу суду 08.01.2013 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке за результатами його розгляду було відхилено судовою колегією Вищого господарського суду України у зв'язку з тим, що сторони були попереджені в ухвалі про порушення касаційного провадження від 18.12.2012 про те, що нез'явлення їх уповноважених представників у судове засідання не перешкоджає розгляду даної справи та не тягне перенесення її на інші строки.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між ТОВ "Транспортне підприємство "Флагман" (Орендодавець) та Асоціацією "Автоперевізники Луганської області" (Орендар) 23.11.2009 укладено договір оренди, за умовами якого Орендодавець передав у платне строкове користування на 1 рік офісні приміщення площею 36,4 м 2 , які розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. 2-й Оборонний проїзд, буд.5, а Орендар у свою чергу зобов'язався прийняти вказане нерухоме майно, використовувати його за призначенням та своєчасно сплачувати оренду плату.

Відповідно до пункту 2.3 договору Орендар зобов'язаний, окрім іншого, проводити поточний ремонт та капітальний ремонт об'єкта оренди за рахунок власних коштів; здійснювати переобладнання, перепланування, технічне переоснащення, реконструкцію об'єкта оренди тільки з письмової згоди Орендодавця та на умовах узгоджених між сторонами. Після закінчення строку дії договору, а також при достроковому його припиненні сторони визначили передати Орендодавцю всі здійснені поліпшення майна, що складають належність майна та невіддільних без його пошкодження. При цьому, Орендар має право на відшкодування йому вартості невіддільних поліпшень орендованого приміщення.

Пунктом 5.1 договору визначено його чинність - 23.11.2009 до 23.11.2010.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, як визначено судами, послався на те, що він під час строку дії договору виконав ремонт орендованого приміщення на суму 29790,00 грн., в орендованому приміщенні ним встановлено кондиціонер вартістю 3970,00 грн., обладнано приміщення шторами вартістю 5000,00 грн., придбано меблі загальною вартістю 20455,00 грн.,

Також, як стверджує позивач, 23.11.2010 строк дії договору оренди закінчився, і оскільки, на думку позивача, відсутній доступ до орендованого приміщення та відповідно можливість вивозу вищевказаних меблів, у вересні 2011 позивач направив лист до відповідача 1 з вимогою надати можливість вивезти меблі та оскільки відповіді не надійшло, це стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом даного спору є стягнення 20455,00 грн. вартості меблів та 38760,00 грн. вартості покращення орендованого приміщення, яке розташоване на другому поверсі будівлі за адресою: 91047, м. Луганськ, вул. 2-й Оборонний проїзд, буд.5.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з наступного.

Статтею 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ст. 284 ГК України).

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України).

При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним господарським судом, що матеріали справи не свідчать про припинення дії спірного договору, зокрема, про повернення об'єкта оренди Орендодавцю та про письмове повідомлення щодо припинення дії цього договору, а, отже, договір оренди від 23.11.2009 пролонговано, про що обґрунтовано визначились суди.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, доводи позивача про відсутність доступу до орендованого приміщення, неможливість повернення меблів вартістю 20455,00 грн. та створення Орендодавцем перешкод у користуванні орендованим майном, є необґрунтованими та надуманими з підстав відсутності звернення позивача до Орендодавця до подачі позову з вимогами про повернення меблів або відшкодування їх вартості.

Крім того, на виконання вимог ухвали Господарського суду Луганської області від 19.03.2012 уповноваженими представниками Орендаря, Орендодавця та власника спірного приміщення, 04.04.2012 проведено огляд орендованого позивачем приміщення та складено відповідний акт про наявність в ньому певного майна.

При цьому, суди встановили, що у вказаному акті, який підписаний всіма вказаними представниками відсутні будь-які посилання на здійснення Орендодавцем Орендарю перешкод у користуванні спірним майном та у чиненні перешкод в доступі до орендованого приміщення.

Відносно позовної вимоги про стягнення 38760,00 грн. вартості покращення орендованого приміщення, то місцевий господарський суд, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 773 ЦК України наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Умовами ст. 778 ЦК України визначено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Як зазначалось вище, відповідно до пункта 2.3 договору Орендар зобов'язаний, окрім іншого, проводити поточний ремонт та капітальний ремонт об'єкта оренди за рахунок власних коштів; здійснювати переобладнання, перепланування, технічне переоснащення, реконструкцію об'єкта оренди тільки з письмової згоди Орендодавця та на умовах узгоджених між сторонами.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Зважаючи на те, що позивачем в розумінні ст.ст. 32, 33 ГПК України не доведено погодження з Орендодавцем здійснення поліпшень орендованого приміщення, то позовні вимоги про стягнення вартості поліпшень в сумі 38 760,00 грн. є такими, що задоволенню не підлягають, про що вірно встановлено та мотивовано визначено судами попередніх інстанцій.

Що стосується позовних вимог до ТОВ "Транспортна компанія "Флагман", то, як вірно досліджено судами, зазначена особа не є стороною договору оренди від 23.11.2009, на підставі якого заявлено позов, не перебуває у правовідносинах з позивачем, а тому суди попередніх інстанцій мотивовано визначили, що позов в цій частині є безпідставним.

Апеляційним господарським судом розглянуто заперечення позивача відносно необґрунтованості покладених на нього судом першої інстанції витрат по відшкодуванню відповідачам 1, 2 послуг їх адвокатів та цілком підставно відхилено ці посилання, оскільки з системного аналізу приписів статті 49 ГПК України вбачається, що суми, сплачені за послуги адвоката особою, на користь якої ухвалено судовий акт, покладаються на іншу особу, яка бере участь у справі. Отже, стягнення зазначених витрат передбачено законодавством України та такі витрати доведені матеріалами справи, що з'ясовано судами.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).

Доводи Асоціації "Автоперевізники Луганської області", викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій у даній справі відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Асоціації "Автоперевізники Луганської області" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 09.04.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2012 у справі № 29/189/2011 - без змін.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Л.Б. ІВАНОВА