Постанова

від 14.08.2012 по справі 8/079-11/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2012 р. Справа № 8/079-11/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С.-головуючого, Дунаєвскої Н.Г., Кочерової Н.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "TVT" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21 травня 2012 року у справі№ 8/079-11/14 господарського судуКиївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "TVT" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Євроагромаркет" простягнення штрафних санкцій

за участю представників сторін від позивача -Грищенко О.М.від відповідача -не з`явився

В С Т А Н О В И В:

Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2011 рішення господарського суду Київської області від 26.07.2011 та постанову Київського апеляційного господарського від 03.10.2011 у справі № 8/079-11 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.02.2012 у справі № 8/079-11/14 (суддя Бацуца В.М.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Євроагромаркет" на користь ТОВ "TVT" 48359 грн. 14 коп. пені, 29 899 грн. 88 коп. інфляційних збитків, 8 678 грн. 08 коп. -3% річних.

Мотивуючи судове рішення, господарський суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що сторони відповідно до ст.259 ЦК України домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій по договору купівлі-продажу №ТАТ-К/10 від 02.04.2009 збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за вищезазначеним договором. Крім того, місцевим господарським судом зазначено, що відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України сторони погодили нараховувати штрафні санкції без обмеження строку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 у справі № 8/079-11/14 (колегія суддів: головуючий Зеленін В.О., судді Синиця О.Ф., Іоннікова І.А.) рішення господарського суду Київської області від 01.02.2012 скасовано, в позові ТОВ "TVT" відмовлено повністю.

Апеляційний господарський суд постанову мотивував тим, що спір стосовно невиконання договірних зобов'язань по договору купівлі-продажу № ТАТ-К/10 від 02.04.2009 вже вирішено в господарському суді Дніпропетровської області, рішення вступило в законну силу, а отже права та обов'язки позивача припиняються. Рішення господарського суду Дніпропетровської від 09.09.2010 у справі № 21/217-10 виконується в примусовому порядку, відповідач не створює перешкод і відповідно до ст. 614 ЦК України вина відповідача відсутня, а отже і відсутні правові підстави для нарахування пені, інфляційних та 3% річних. Крім того, судом апеляційної інстанції вказано, що у відповідності до угоди про заміну кредитора у зобов'язанні, укладеної між ТОВ "ТАТ-АГРО" та ТОВ "TVT", до останнього перейшли тільки субсидіарні права, а отже у ТОВ "TVT" відсутнє право вимоги сплати основного боргу, а тому і немає належних підстав для стягнення пені, інфляційних та 3% річних.

Не погоджуючиcь з постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 у справі № 8/079-11/14, ТОВ "TVT" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить вищезазначену постанову скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 01.02.2012 залишити без змін.

Мотивуючи касаційну скаргу, заявник зазначає про те, що висновки апеляційного господарського суду є безпідставними та протиправними, а жодні норми чинного законодавства України не визначають та не містять положення щодо того, що договір припиняє свою дію шляхом вступу рішення, котре винесене щодо нього, в законну силу. Крім того скаржник вказує, що обов'язок оплатити основний борг, а також обов'язок оплатити нараховані на основний борг 3% річних та інфляційні втрати є подільними один від одного зобов'язаннями.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.07.2012 у справі № 8/079-11/14 порушено касаційне провадження.

У відзиві ТОВ "Євроагромаркет" зазначає про те, що суд апеляційної інстанції прийняв постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 13.07.2012 призначено наступний склад колегії суддів у справі №8/079-11/14: головуючий - Самусенко С.С. -доповідач, судді Дунаєвська Н.Г., Кочерова Н.О.

Стаття 111 7 ГПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм процесуального та матеріального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з висновками господарського суду апеляційної інстанції та вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2010 у справі № 21/217-10 було задоволено позов TOB "Тат-Агро" та стягнуто з TOB "Євроагромаркет" на користь TOB "Тат-Агро" 290 290 грн. 08 коп. основного боргу, 29 347 грн. 13 коп. пені, 29 029 грн. штрафу, 4 294 грн.70 коп. - 3% річних, 18 868 грн. 86 коп. інфляційних втрат.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.05.2011 між TOB "Тат-Агро" (первісний кредитор) та TOB "TVT" (новий кредитор) укладено угоду № 11/05-11 про заміну кредитора у зобов'язанні, за умовами якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання TOB "Євроагромаркет" (боржник) зобов'язання щодо сплати розміру штрафних санкцій (пені, 3% річних, інфляційних втрат), набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу від 02.04.2009 № ТАТ-К/10 у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником взятого на себе грошового зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару. 06.07.2011 сторони уклали додаткову угоду №1 до вказаної угоди, за якою вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 86937 грн. 01 коп., з яких сума пені за період з 11.05.2010 по 23.05.2011 становить 48359 грн.14 коп., 3% річних за період з 11.05.2010 по 23.05.2011 становить 8678 грн. 08 коп., а інфляційні втрати за період з серпня 2010 по травень 2011 становлять 29899 грн. 88 коп.

Згідно п .1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується і після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, суд касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд неправильно застосував норми матеріального права та не обґрунтовано визнав такими що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Основний борг, а також нараховані на основний борг пеня, 3% річних та інфляційні втрати, є подільними одна від одної вимогами. При цьому, норми матеріального права не позбавляють кредитора права заявляти вимоги про стягнення з боржника пені, 3% річних та інфляційних у зв'язку з простроченням виконання основного грошового зобов'язання окремо від вимоги про стягнення основної суми заборгованості.

У даному випадку предметом спору є вимога TOB "TVT" (нового кредитора) про стягнення з TOB "Євроагромаркет" пені за договором та в порядку ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання за договором № ТАТ-К/10, заборгованість за яким була стягнута в судовому порядку у справі №21/217-10. Позивач отримав право на стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних за угодою № 11/05-11 від 23.05.2011 про заміну кредитора у зобов'язанні в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України.

Про вищезазначене вказувалося у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2011 по даній справі № 8/079-11.

Господарським судом Київської області також встановлено, що в п.8.4 договору купівлі-продажу від 02.04.2009 № ТАТ-К/10 сторони домовились про збільшення позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій до повного виконання зобов'язань, а також про те, що нарахування штрафних санкцій буде здійснюватися без обмеження строку, що узгоджується з нормами ст.259 ЦК України та п.6 ст.232 ГК України.

Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, посилаючись на ст.ст. 512, 549, 259, 625 ЦК України, ст.ст. 230, 231, п.6 ст.232 ГК України.

Оскільки доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час здійснення касаційного провадження, колегія суддів Вищого господарського суду України, керуючись наданими п.6 ч.1 ст.111 9 ГПК України повноваженнями, скасовує постанову апеляційного господарського суду та залишає рішення місцевого господарського суду без змін.

Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "TVT" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 у справі № 8/079-11/14 скасувати.

Рішення господарського суду Київської області від 01.02.2012 у справі № 8/079-11/14 залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: Н. Дунаєвська

Н. Кочерова