Постанова

від 23.11.2011 по справі 9/217

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2011 р. Справа № 9/217

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С., суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 року у справі господарського суду міста Києва за позовомМіністерства транспорту та зв'язку України, м. Київ до 1. Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ, 2. Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", м. Київ за участю третіх осіб 1. Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ, 2. Фонду державного майна України, м. Київ, 3. Київської міської ради, м. Київ провизнання права власності

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: не з'явився,

третьої особи-1: не з'явився,

третьої особи-2: не з'явився,

третьої особи-3: Ткаченко А.Т.

В С Т А Н О В И В:

Міністерство транспорту та зв'язку України (далі за текстом -МТЗ України) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі за текстом -Головне управління комунальної власності міста Києва), комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" (далі за текстом -КП "Київське МБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна") за участю третіх осіб: Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі за текстом -ДТГО "Південно-Західна залізниця"), Фонду державного майна України (далі за текстом -ФДМ України) та Київської міської ради про визнання права власності.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2010 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі: визнано право власності держави України в особі МТЗ України на об'єкт нерухомого майна по пров. Платонівському, 1-Г у місті Києві, що знаходиться в господарському віданні ДТГО "Південно-Західна залізниця", а саме: будівлю трансформаторної підстанції № 5181, площею 85, 3 кв. м. літера «Б»за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1988 та зобов'язано КП "Київське МБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" здійснити державну реєстрацію права власності держави України в особі МТЗ України на зазначений об'єкт нерухомого майна.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що втрата залізницею документів, які засвідчують виникнення права державної власності на створене у 1988 році нерухоме майно, є підставою для визнання цього права судом з посиланням на те, що відповідач-1 не визнає право власності позивача на вказаний об'єкт нерухомості і тим самим порушує його права та інтереси.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 року рішення суду першої інстанції було скасовано та у задоволенні позовних вимог -відмовлено.

Постанову апеляційного господарського суду мотивовано тим, що позивачем не надані докази наявності та втрати саме правовстановлюючих документів, а не документів, які необхідні для оформлення свідоцтва про право власності, що виключає можливість визнання права власності на майно у відповідності до ст. 392 Цивільного кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.04 2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 року -скасовано, рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2010 року в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання КП "Київське МБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" здійснити державну реєстрацію права власності держави Україна в особі МТЗ Україна -скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволені позовних вимог.

Постанову касаційної інстанції мотивовано тим, що відмова в оформленні права державної власності на побудований у 1988 році об'єкт нерухомості у зв'язку з частковим неподанням документів, необхідність складання яких в той час не була регламентована законодавством, свідчить про наявність правових підстав для визнання цього права в порядку господарського судочинства.

Постановою Верховного Суду України від 03.10.2011 року постанову Вищого господарського суду України від 28.04.2011 року -скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

В судовому засіданні представник третьої особи-3 просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду -без змін.

Сторін та третіх осіб-1,-2 згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника третьої особи-3, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Статутом ДТГО "Південно-Західна залізниця" визначено, що останнє є статутним територіально-галузевим об'єднанням, заснованим на державній власності, яке належить до сфери управління МТЗ України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України. Залізниця є юридичною особою, до складу якої входять дирекції залізничних перевезень, галузеві служби, інші відособлені структурні підрозділи та юридичні особи.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що до ДТГО "Південно-Західна залізниця" входить відокремлений підрозділ -Київська дистанція електропостачання, яка діє на підставі Положення про відокремлений підрозділ Київську дистанцію електропостачання ДТГО "Південно-Західна залізниця", затвердженого наказом начальника ДТГО "Південно-Західна залізниця" від 08.06.2006 року № 284-Н.

Пунктами 1.1, 3.1, 5.1 вказаного Положення визначено, що дистанція є відокремленим підрозділом ДТГО "Південно-Західна залізниця" з державною формою власності і не є юридичною особою. Майно дистанції відноситься до державної власності, є складовою частиною майна залізниці і закріплюється за дистанцією на праві господарського відання.

Як вбачається з матеріалів справи, нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, пров. Платонівський, 1-Г, а саме: будівля трансформаторної підстанції № 5181, обліковується на балансі Київської дистанції електропостачання ДТГО "Південно-Західна залізниця" та знаходиться в господарському віданні ДТГО "Південно-Західна залізниця", що підтверджується технічним паспортом, який виданий КП "Київське МБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", довідкою Київської дистанції електропостачання ДТГО "Південно-Західна залізниця" про балансову належність від 19.07.2007 року № 889, інвентарною карткою обліку основних засобів, технічним звітом по встановленню зовнішніх меж землекористування земельної ділянки 72099019.

Листом від 04.02.2009 року № 042/13/1-751 Головне управління комунальної власності міста Києва у відповідь на звернення ДТГО "Південно-Західна залізниця" від 06.12.2007 року про оформлення права державної власності на об'єкти нерухомого майна повідомило, що оформлення права власності на об'єкти нерухомості з видачею свідоцтва про право власності здійснюється відповідно до Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 року № 1820, зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 31.08.2001 року № 62/364 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на підставі визначеного пакету документів, проте наданий ДТГО "Південно-Західна залізниця" пакет документів не містить усіх необхідних для оформлення такого права документів.

Так, відповідач-1 вказаним листом повідомив, що крім наданих документів необхідно подати: документи щодо відведення земельної ділянки під будівництво об'єктів та дозвіл на будівництво, акти приймання об'єктів в експлуатацію, документи щодо закріплення об'єктів на праві господарського відання або інші документи, що підтверджують належність Південно-західній залізниці вказаних об'єктів, документи що підтверджують фінансування будівництва (платіжні доручення або інші документи), дозвіл органу, уповноваженого управляти майном, на оформлення права власності на об'єкт, який перебуває на балансі відокремленого підрозділу.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що Головне управління комунальної власності міста Києва діє відповідно до Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.07.2003 року № 584/744, згідно п.п. 28 п. 7 якого управління здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення) з видачею свідоцтв про право власності.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є визнання права державної власності на об'єкт нерухомого майна, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно зі ст. 326 Цивільного кодексу України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Частиною 5 ст. 22 Господарського кодексу України передбачено, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За приписами ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 Цивільного кодексу України).

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 0 1.07.2004 року № 1952-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Так, відповідно до п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Підпунктом 4.1 п. 4 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 року № 1820 та зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 31.08.2001 року за № 62/364 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на об'єкти нежитлового фонду (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та інших об'єктів нежитлового фонду, право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації).

Згідно з п. 15 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна документи, на підставі яких оформлюється свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомості, надаються в оригіналах або належним чином посвідчених копіях, відповідність яких оригіналу перевіряють і засвідчують працівники органу, який оформлює право власності.

З вищевикладеного вбачається, що Головне управління комунальної власності міста Києва здійснює лише оформлення та видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно та не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що Головне управління комунальної власності м. Києва не оспорювало право державної власності на об'єкт нерухомості, а відмовило в його реєстрації та видачі свідоцтва з підстав ненадання всіх необхідних документів для оформлення такого права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на ту обставину, що вимога про зобов'язання КП "Київське МБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" здійснити державну реєстрацію права власності, виходячи з приписів п. 1.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року № 6/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2003 року за реєстраційним № 66/7387, відповідно до якого реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації, є безпідставною з огляду на наступне.

Згідно додатку № 1 до вищевказаного Положення, яким визначені правовстановлюючі документи на нерухоме майно на підставі яких здійснюється реєстрація прав власності за суб'єктами, до останніх, зокрема, відносяться рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна за конкретним суб'єктом.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 0 1.07.2004 року № 1952-IV встановлено повноваження органу державної реєстрації прав провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовити у їх реєстрації.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що вимоги позивача про зобов'язання КП "Київське МБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" здійснити реєстрацію, в розрізі згаданого закону, є безпідставними, а тому правомірно залишено без задоволення.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Заперечення скаржника, викладені в касаційній скарзі, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки зводяться до вільного тлумачення норм права та не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 року у справі № 9/217 -залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга