Постанова

від 25.07.2012 по справі 6/451

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2012 № 6/451

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Федорчука Р.В.

Ткаченка Б.О.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 25.07.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року,

у справі № 6/451 (головуючий суддя - Мандичев Д.В., судді - Любченко М.О., Гончаров С.А.)

за заявою Київської транспортної прокуратури

про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року

по справі № 6/451 за нововиявленими обставинами

за позовом публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»

до Фонду державного майна України

за участю Київської транспортної прокуратури

про встановлення сервітуту, встановлення права та зобов'язання утриматись

від вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» (в минулому ВАТ «Київський річковий порт» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України про встановлення сервітуту щодо об'єктів нерухомості, визнання права позивача включити сервітут, що вимагається за позовом, до складу єдиного майнового комплексу, зобов'язання не вчиняти дій чи бездіяльності. Рішенням господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» задоволені частково.

Київська транспортна прокуратура звернулась до господарського суду міста Києва з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року у справі № 6/451, в якій просила вказане рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року по справі № 6/451 задоволено заяву Київської транспортної прокуратури про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року по справі № 6/451 за нововиявленими обставинами. Рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року по справі № 6/451 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволені позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 29.03.2012 року ПАТ «Київський річковий порт» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення (за нововиявленими обставинами) господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року по справі № 6/451 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені заяви Київської транспортної прокуратури про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року по справі № 6/451 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 20.04.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/3 від 02.07.2012 року, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. у відпустці, до складу судової колегії замість судді Ткаченка Б.О. введено суддю Чорногуза М.Г.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/3/1 від 11.07.2012 року, у зв'язку із виходом судді Ткаченка Б.О. з відпустки та зайнятістю судді Чорногуза М.Г., до складу судової колегії замість судді Чорногуза М.Г. введено суддю Ткаченка Б.О.

У судових засіданнях 25.06.2012 року, 02.07.2012 року, 11.07.2012 року та 23.07.2012 року представник публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» надав свої пояснення по справі, в яких підтримав подану апеляційну скаргу у повному обсязі з доводами викладеними в ній. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив апеляційний господарський суд вказане рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Київської транспортної прокуратури про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року по справі № 6/451 за нововиявленими обставинами. Крім того, представником скаржника на вимогу апеляційного господарського суду було надано копію постанови Вищого господарського суду України від 08.05.2012 року по справі № 25/205. Представник ПАТ «Київський річковий порт» просив суд апеляційної інстанції при вирішенні даного спору, врахувати зазначене рішення суду касаційної інстанції по справі № 25/205.

Прокурор в судових засіданнях 11.06.2012 року, 11.07.2012 року та 23.07.2012 року також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги, оскільки вважає скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 29.03.2012 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники Фонду державного майна України у судових засіданнях 11.06.2012 року, 25.06.2012 року, 02.07.2012 року, 11.07.2012 року та 23.07.2012 року також надали суду свої пояснення по справі в яких, заперечили проти задоволення апеляційної скарги, вважають рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим та таким, що винесене без порушення норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Київський річковий порт» (в минулому ВАТ «Київський річковий порт») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України про встановлення сервітуту щодо об'єктів нерухомості, визнання права позивача включити сервітут, що вимагається за позовом, до складу єдиного майнового комплексу, зобов'язання не вчиняти дій чи бездіяльності.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року позовні ПАТ «Київський річковий порт» задоволені частково. Встановлено сервітут публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (ВАТ «Київський річковий порт») щодо наступних об'єктів нерухомості: 1) гідротехнічні споруди в с. Трипілля Обухівського р-ну Київської обл.; 2) пасажирський причал, Київське водосховище; 3) причал «Парк Примакова», вул. Набережне шосе, м. Київ, Печерський р-н; 4) причал «Березняки», вул. Дніпровська Набережна, м. Київ, Харківський р-н; 5) берегоукріплення району відстійного пункту (РОП), Рибальський півострів, м. Київ, Подільський р-н; 6) пасажирська набережна, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька (причали №№ 7-14); 7) берегоукріплення р. Дніпро, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька (причали №№ 1,2 і 5-6); 8) набережна вантажного причалу, вул. Адмірала Петренка, 43, м. Ржищів Київської обл.; 9) пасажирський причал, вул. Адмірала Петренка, 43, м. Ржищів Київської обл.; 10) берегоукріплення, вул. Адмірала Петренка, 43, м. Ржищів Київської обл.; 11) устаткування території пристані «Ржищів», вул. Адмірала Петренка, 43, м. Ржищів Київської обл.; 12) пасажирський причал, вул. Об'їзна, 8, м. Переяслав-Хмельницький Київської обл.; 13) берегоукріплення, вул. Об'їзна, 8, м. Переяслав-Хмельницький, Київської обл.; 14) берегоукріплення ланів фільтрації, м. Переяслав-Хмельницький Київської обл.; 15) берегоукріплення на вантажному причалі, вул. Об'їзна, 8, м. Переяслав-Хмельницький Київської обл.; 16) вантажні причали, вул. Об'їзна, 8, м. Переяслав-Хмельницький Київської обл.; 17) набережна пасажирських причалів біля станції метро «Дніпро», 380 м/п, вул. Набережне шосе, 1, м. Київ, Печерський р-н; 18) причальна набережна 2-го вантажного р-ну, 704 м/п, вул. Набережно-Хрещатицька, 14, м. Київ, Подільський р-н; 19) набережна кварцитного причалу, вул. Набережно-Лугова, 4, м. Київ, Подільський р-н; 20) причальна набережна 3-го вантажного р-ну, вул. Електриків, 12 -12-а, м. Київ, Подільський р-н; 21) берегоукріплення 3-го вантажного р-ну з боку ТЕЦ, пров. Електриків, м. Київ, Подільський р-н; 22) берегоукріплення лівого берега р. Десна в с. Літки Броварського р-ну Київської обл.; 23) зупиночний пункт «Високовольтна», вул. Садова, 104, м. Київ, Дарницький р-н; 24) підпірна стінка причалу «Остер» в м. Остер Козелецького р-ну Чернігівської обл.; 25) естакада причалу «Остер» в м. Остер Козелецького р-ну Чернігівської обл.; 26) бункерна база нафтопричалу, вул. Електриків, 16, м. Київ,

Подільський р-н; 27) пасажирський причал «Русанівські Сади», вул. Садова, 5, м. Київ, Дніпровський р-н, (далі - майно) з наступними умовами.

ПАТ «Київський річковий порт» (ВАТ «Київський річковий порт») з моменту набрання законної сили рішенням суду набуває наступних прав щодо користування майном:

- право безперешкодного користування майном, щодо якого встановлено сервітут для здійснення основної діяльності за переліком, наведеним у статуті ПАТ «Київський річковий порт» від 29.08.2008 року, зареєстрованого державним реєстратором 16.09.2008 року за № 10711050012000366, а саме: приймання, зберігання й видача вантажів, що прибувають річковим, залізничним та автомобільним транспортом, виконання перевантажувальних робіт, здійснення місцевих, приміських і внутрішньо міських перевезень пасажирів, обслуговування транзитного пасажировантажообігу, обробка вантажного флоту по комплексному обслуговуванню транзитного флоту, а також усіх суден України та інших держав, агентування і фрахтування морського та річкового вантажного, торгівельного і пасажирського транспорту, організація вантажних перевезень у приміському, міжміському сполученні річковим флотом та закордонних перевезень суднами «ріка-море» плавання, комерційне обслуговування перевезень вантажів та їх перевантаження, експлуатація та ремонт портових споруд, флоту, перевантажувальних механізмів, отримання транспортної продукції, залучення пасажирів та вантажів для перевезення флотом, здійснення перевезень вантажів та пасажирів на комерційній основі, виконання будівельно-монтажних робіт та реконструкції об'єктів, використання споруд та території порту з найбільшою ефективністю, навантаження з дна річищ, водосховищ нерудних будівельних матеріалів у судна і їх доставка споживачам на причали загального і не загального користування з наступним перевантаженням на залізничний і автомобільний транспорт, здійснення міжнародних перевезень вантажів із залученням суден «ріка-море» плавання і морських суден та їх забезпечення;

- право використовувати майно щодо якого встановлено сервітут для вивантаження, навантаження, складання та зберігання піску, каміння, щебеню, інших будівельних матеріалів, а також будь-які інших вантажів;

- право здійснювати власними силами й за власний рахунок ремонти, усунення окремих несправностей і пошкоджень майна щодо якого встановлено сервітут, проходження технічних оглядів, розробку та погодження технічної документації, отримання відповідних документів щодо придатності майна щодо якого встановлено сервітут до експлуатації за призначенням у випадках, коли володілець не здійснює таких дій своєчасно або коли за обставинами такі дії повинні бути здійснені невідкладно для забезпечення безперебійної роботи ПАТ «Київський річковий порт» з наступним відшкодуванням за рахунок володільця обґрунтованих витрат, понесених ПАТ «Київський річковий порт» у зв'язку з виконанням таких дій, у порядку, передбаченому законодавством. При цьому ПАТ «Київський річковий порт» має право вступати у відносини з контролюючими органами та службами, класифікаційними товариствами та іншими особами як експлуатуюча організація щодо підтримання експлуатаційної придатності майна щодо якого встановлено сервітут, пред'явлення майна до оглядів і обстежень, надання та отримання відповідних документів;

- право встановлювати в межах компетенції експлуатуючої організації правила поведінки третіх осіб (судновласників, капітанів суден та членів суднових команд, вантажовідправників, вантажоодержувачів та їх представників, пасажирів, працівників підрядних підприємств, установ та організацій тощо) при здійсненні будь-яких дій, бездіяльності, операцій на причалах, біля причалів та іншого майна;

- право встановлювати і обслуговувати навігаційні знаки, стовпчики, вогні, будь-які інші попереджувальні знаки та оголошення для забезпечення безпеки судноплавства тощо;

- право вчиняти всі дії, що можуть бути необхідними для роботи ПАТ «Київський річковий порт» у зв'язку із зазначеним вище.

Сервітут встановлюється без визначення строку. ПАТ «Київський річковий порт» вносить плату за користування майном щодо якого встановлено сервітут в порядку та розмірах, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 року № 1544 «Про портові збори». Даний сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна права володіння, користування та розпорядження майном щодо якого встановлено сервітут.

Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності (господарського відання, оперативного управління) чи зміни органу управління майном, його поділу, перейменування, об'єднання в один інвентарний об'єкт з іншим майном, зміни поштової адреси, а також у разі поєднання в одній особі власника й володільця майна щодо якого встановлено сервітут. В останньому випадку такий власник несе зобов'язання, що випливають із цього сервітуту для них обох.

Збитки, завдані ПАТ «Київський річковий порт» власникові (володільцеві) майна щодо якого встановлено сервітут, відшкодовуються на загальних підставах. Збитки, завдані порушенням власником чи володільцем прав ПАТ «Київський річковий порт», встановлених цим сервітутом, відшкодовуються на загальних підставах.

Крім того, судовим рішенням від 10.03.2009 року визнано право ПАТ «Київський річковий порт» включити право сервітуту до складу його єдиного майнового комплексу. Зобов'язано Фонд державного майна України не вчиняти будь-яких дій чи бездіяльності та не дозволяти вчиняти третім особам будь-яких дій, що перешкоджають ПАТ «Київський річковий порт» користуватися майном, щодо якого встановлено сервітут, в межах прав, наданих йому сервітутом, а також приводити чи допускати приведення майна, щодо якого встановлено сервітут, в стан, непридатний для користування за цільовим призначенням, включаючи закінчення дії документів, що дають право на експлуатацію майна. В іншій частині позову відмовлено.

Так, в обґрунтування заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року у справі № 6/451, Київська транспортна прокуратура посилається на те, що внаслідок прийняття Вищим адміністративним судом України постанови від 14.12.2011 року, стали відомі обставини, які підтвердили те, що органом управління майном, щодо якого суд встановив сервітут, є (і було на момент винесення рішення № 6/451) Міністерство транспорту та зв'язку (нині - Міністерство інфраструктури України), а не Фонд державного майна України. Як вказує заявник, вищевказані обставини істотно впливають на оцінку доказів у справі № 6/451 і виключають необхідністю ПАТ «Київський річковий порт» встановлення сервітуту на об'єкти нерухомості.

В свою чергу, ПАТ «Київський річковий порт» зазначає, що на час винесення рішення по справі № 6/451 і на даний час не відбулось змін у законодавстві щодо порядку використання гідротехнічних причальних споруд, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств у процесі їх приватизації. Ці об'єкти не підлягають приватизації в силу п. «г» ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» й не включені до статутного фонду порту в процесі корпоратизації та приватизації. Разом з тим, це майно передане на баланс порту для його використання за цільовим призначенням, про що свідчить п. 8.1 Статуту позивача затвердженого Наказом ФДМУ №25 від 15.01.1993 року. Дане майно з моменту його створення та вводу в експлуатацію перебуває на балансі порту, має відповідне цільове призначення, тобто безпосередньо забезпечує здійснення портом його основної діяльності, будувалось портом та існує з цією метою. З моменту корпоратизації порту, майно знаходиться у сфері управління ФДМУ. В силу ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції на момент ухвалення рішення господарського суду м. Києва від 10.03.2009 року, дане майно не може бути об'єктом оренди. Крім того, як вказує позивач, відповідно до наказу ФДМУ № 908/68 від 19.05.1999 року «Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі», відповідальність за збереження та ефективне використання державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі належить власнику (володільцю). Крім того, позивач вказує, що необґрунтованими є посилання Київської транспортної прокуратури на ст. 136 ГК України. Дана стаття кореспондується, зокрема, з положеннями ст. 139 ГК України відповідно до якої майно у НК України визначається сукупністю речей та інших цінностей (включаючи не матеріалі активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Оскільки, майно щодо якого встановлено сервітут і на момент розгляду справи № 6/451 і на даний час обліковується на балансі порту, то відповідно у ДП «Адміністрація річкових портів» відсутні правові підстави для вчинення правочинів щодо вказаного майна. Також, позивач вважає необґрунтованим посилання Київської транспортної прокуратури не те, що ДП «Адміністрація річкових портів» може надавати послуги зі швартування й стоянки суден з використанням причалів на підставі статуту, оскільки згідно із ст. 57 ГК України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут суб'єкта господарювання. Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити і інші відомості, що не суперечать законодавству. Тобто, як зазначає позивач, статут ДП «Адміністрація річкових портів» не є законодавчим актом і не має статус документа нормативно-правового характеру, а тому не може поширюватись на невизначене коло осіб і не може бути для них обов'язковим для виконання.

Наведені вище обставини, на думку ПАТ «Київський річковий порт», є підставами для відмови у задоволенні заяви Київської транспортної прокуратури про перегляд рішення господарського суду м. Києва від 10.03.2009 року по справі № 6/451 за нововиявленими обставинами, а підстави для перегляду за нововиявленими обставинами і скасування рішення господарського суду м. Києва від 10.03.2009 року по справі № 6/451 - відсутні.

Як зазначалося раніше, рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року по справі № 6/451 задоволено заяву Київської транспортної прокуратури про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року по справі № 6/451 за нововиявленими обставинами. Рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року по справі № 6/451 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволені позову.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитися з таким висновком місцевого господарського суду та скасування за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року по справі № 6/451 на підставі доводів зазначених Київською транспортною прокуратурою, виходячи з наступного.

Судова колегія апеляційного господарського суду вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що судові рішення у судовій справі № 8/50 є преюдиційними для справи № 6/451 в частині того, що вони впливають на правовідносини щодо задоволення потреб порту у використанні гідротехнічних причальних споруд іншим шляхом і способом, ніж встановлення сервітуту. Так, під час розгляду справи № 6/451 і ухвалення рішення від 10.03.2009 року судовими рішеннями по справі № 8/50 було визнано протиправними та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України № 306-р від 23.05.2007 року «Про передачу майна до сфери управління Мінтрансзв'язку» та спільний наказ Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України № 1211/614 від 19.07.2007 року «Про передачу державного майна» (зі змінами, внесеними спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.09.2007 року № 1514/827). Акт приймання-передачі майна підписаний без участі представників порту, а отже майно не переставало обліковуватися на балансі останнього.

Згідно із пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Не може вважатися нововиявленою обставина, яка грунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

В свою чергу, господарським судом міста Києва під час прийняття рішення від 29.03.2012 року (за нововиявленими обставинами) було залишено поза увагою наявні в матеріалах справи судові рішення по справі № 50/41 та прийнято за нововиявлену обставину, обставину, яка грунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справ № 6/451 та № 50/41.

Крім того, як вбачається з довідки ПАТ «Київський річковий порт» № 01-29-34 від 26.01.2008 року, яка міститься в матеріалах справи, гідротехнічні споруди, щодо яких порт просив встановити право сервітуту, продовжували знаходитися та обліковуватись на його балансі.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК України. Проте, місцевим господарським судом, під час прийняття оскаржуваного рішення залишено поза увагою той факт, що доводи які викладені у заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, Київською транспортною прокуратурою вже надавались під час розгляду даної справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій.

Як зазначалось вище, в обґрунтування заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року у справі № 6/451, Київська транспортна прокуратура посилається на те, що внаслідок прийняття Вищим адміністративним судом України постанови від 14.12.2011 року, стали відомі обставини, які підтвердили те, що органом управління майном, щодо якого суд встановив сервітут, є (і було на момент винесення рішення № 6/451) Міністерство транспорту та зв'язку (нині - Міністерство інфраструктури України), а не Фонд державного майна України. Як вказує заявник, вищевказані обставини істотно впливають на оцінку доказів у справі № 6/451 і виключають необхідністю ПАТ «Київський річковий порт» встановлення сервітуту на об'єкти нерухомості.

Судова колегія апеляційного господарського суду з такими доводами Київської транспортна прокуратури погодитися не може та вважає, що не є нововиявленою обставиною те, що Фонд державного майна України є неналежним позивачем у даній справі. Колегія суддів, звертає увагу на те, що результат перегляду рішення за нововиявленими обставинами повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору. Судове рішення може бути скасоване за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься копія постанови Вищого господарського суду України від 08.05.2012 року по справі № 25/205 за позовом ДП «Адміністрація річкових портів» до ПАТ «Київський річковий порт» про припинення сервітуту щодо об'єкту нерухомості: пасажирської набережної в м. Києві по вул. Набережно-Хрещатицька (причали №№ 7-14), встановленого відповідачу рішенням господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року у справі № 6/451, про зобов'язання виключити право сервітуту щодо об'єкту нерухомості зі складу майнового комплексу відповідача та зобов'язання звільнити державне майно -пасажирську набережну в м. Києві по вул. Набережно-Хрещатицька (причали №№ 7-14) від будь-яких належних відповідачу плавзасобів.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2011 року у справі № 25/205 в позові відмовлено повністю. При цьому, рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідно до вимог до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2011 року у справі № 13/309 не підлягають доведенню знову при вирішенні справи № 25/202, оскільки зазначене рішення стосується того ж предмету спору, тих же підстав та тих же сторін, що і справа № 25/202. Передача зазначеного майна, яке є власністю відповідача, не суперечить ні вимогам закону, ні моральним засадам суспільства, ні правам і обов'язкам сторін у справі. Чинне законодавство України не відносить понтони до причальних засобів, що є невід'ємними частинами причалів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Припинено ПАТ «Київський річковий порт» сервітут щодо об'єкту нерухомості: пасажирська набережна, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька (причали №№7-14). Зобов'язано ПАТ «Київський річковий порт» виключити право сервітуту щодо об'єкту нерухомості: пасажирська набережна, м.Київ, вул. Набережно-Хрещатицька (причали №№7-14) зі складу його майнового комплексу. Зобов'язано ПАТ «Київський річковий порт» звільнити державне майно -пасажирську набережну, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька (причали №№7-14) від будь-яких належних йому плавзасобів.

Постановою суду касаційної інстанції, касаційну скаргу ПАТ «Київський річковий порт» задоволено. Постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року скасована, а рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2011 року у справі № 25/202 залишене без змін.

При прийнятті вказаної постанови від 08.05.2012 року по справі № 25/205 Вищий господарський суд виходив з того, що судами попередніх інстанцій встановлено, що пасажирська набережна в місті Києві, вул. Набережно-Хрещатицька (причали №№ 7-14), відноситься до об'єктів державної власності, а позивач - ДП «Адміністрація річкових портів» відповідно до свідоцтв про реєстрацію гідротехнічної споруди № СР-101-4-1004-08 від 08.04.2008 року, № СР-101-4-1036-08 від 08.12.2008 року та № СР-101-4-1041-08 від 08.12.2008 року є експлуатуючою організацією такого майна, тобто зазначене майно обліковується на балансі позивача. Відповідач -ПАТ «Київський річковий порт» є власником сервітуту, встановленого рішенням господарського суду міста Києва № 6/451 від 10.03.2009 року щодо об'єктів нерухомого майна, серед яких визначена пасажирська набережна в місті Києві, вул. Набережно-Хрещатицька (причали №№ 7-14).

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2011 року у справі № 13/309 встановлено, що на виконання умов договору фрахту № 4411 від 12.04.2011 року ТОВ «Київський річковий порт» передав ТОВ «Річкове пасажирське екскурсійне агентство» (фрахтувальнику) понтони та пасажирські судна, які належить відповідачу на праві власності.

Відповідно до п. 3.4.2 статуту ПАТ "Київський річковий порт", затвердженого протоколом б/н від 17.06.2011 року, для досягнення статутної мети товариство може здійснювати виробничо-господарську діяльність у виді оренди та надання у користування рухомого і нерухомого майна.

Таким чином, вищий господарський суд України вказав, що жоден з перелічених у договорі № 4411 від 12.04.2011 року об'єктів та переданих на його виконання за актами приймання-передачі не є об'єктом, щодо якого рішенням господарського суду міста Києва № 6/451 від 10.03.2009 року встановлено сервітут.

При цьому, дії відповідача щодо передачі передбаченого договором фрахту № 4411 майна, яке є власністю відповідача, повністю відповідають його статутній діяльності та не суперечать ні вимогам закону, ні моральним засадам суспільства, ні правам і обов'язкам сторін у справі, що випливають із рішення господарського суду міста Києва № 6/451 від 10.03.2009 року у справі про встановлення сервітуту, про що цілком вірно зазначив суд першої інстанції, а тому немає жодних підстав для висновків про перешкоджання державі користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначив, що встановлення відповідачем понтонів (ПП-502, ПП-505(КИЕ-850-К), ПП-507, ПП-517 (КИЕ-849-К), ПП-513 (КИЕ 851-К), ПП-521 (КИЕ-848-К)) не суперечить умовам сервітуту та не є підставою для його припинення з огляду на вимоги п. д ч. 1 ст. 102 Земельного кодексу України та п. 4 ч. 1 ст.406 Цивільного кодексу України.

Крім того, Вищий господарський суд України вказав, безпідставним доводи про те, що відповідач, використовуючи безоплатно державне нерухоме майно, щодо якого судом встановлено платний сервітут, та передаючи за плату право користування причальними спорудами третім особам, порушує права держави щодо користування та розпорядженням своїм майном.

По-перше, суд касаційної інстанції зазначив, що відповідач, уклавши договір фрахту № 4411 з ТОВ «Річкове екскурсійне агентство» передав останньому право користування саме майном, що належить відповідачу на праві власності, а не державним майном щодо якого встановлено сервітут. По-друге, суд апеляційної інстанції не врахував факти, встановлені під час розгляду господарським судом міста Києва справи № 13/309. Так, судом першої інстанцій у справі № 13/309 встановлено, що відповідач був позбавлений можливості вносити кошти за користування майном щодо якого встановлено сервітут, оскільки законом не встановлено ні розміру, ні порядку справляння плати за користування майном, щодо якого встановлено сервітут. Крім того, судом також встановлено, що ПАТ «Київський річковий порт», як платник, звертався і до Фонду державного майна України і до адміністративного суду для визначення порядку і сум для внесення плати за користування майном, щодо якого встановлено сервітут, а відтак докази ухилення відповідача від оплати відсутні.

У відповідності до ч.2. ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає необгрунтованими посилання Київської транспортної прокуратури на ст. 136 Господарського кодексу України. Дана стаття кореспондується, зокрема, з положеннями ст. 139 ГК України відповідно до якої майном у ГК України визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Судова колегія звертає увагу, що майно, щодо якого встановлено сервітут обліковується на балансі порту, а отже, у ДП «Адміністрація річкових портів» відсутні правові підстави для вчинення правочинів щодо вказаного майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 ГПК України підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Підпунктами 8.6 і 8.7 пункту 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» встановлено, що прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд вправі переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Отже, враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції не повно було досліджено обставини даної справи при розгляді заяви Київської транспортної прокуратури про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року у даній справі № 6/451. Обставини на які посилається Київська транспортна прокуратура не є нововиявленими обставинами та підставами для скасування рішення суду першої інстанції. Місцевий господарський суд помилково визначив вказані обставини, як нововиявленими.

Більш того, як вже зазначалося вище, постановою Вищого господарського суду України від 08.05.2012 року залишено без мін рішення суду першої та апеляційної інстанції у по справі № 25/205 якими, відмовлено ДП «Адміністрація річкових портів» в позові до ПАТ «Київський річковий порт» про припинення сервітуту щодо об'єкту нерухомості: пасажирської набережної в м. Києві по вул. Набережно-Хрещатицька (причали №№ 7-14), встановленого відповідачу рішенням господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року у справі № 6/451, про зобов'язання виключити право сервітуту щодо об'єкту нерухомості зі складу майнового комплексу відповідача та зобов'язання звільнити державне майно -пасажирську набережну в м. Києві по вул. Набережно-Хрещатицька (причали №№ 7-14) від будь-яких належних відповідачу плавзасобів.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що Міністерство інфраструктури України чи прокурор в його інтересах не позбавлені права звернутись до суду із самостійним позовом.

У відповідності до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року по справі № 6/451, прийняте після не повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з не правильним застосуванням норм матеріального права є таким що не відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» слід задовольнити, оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року скасувати. Прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні заяви Київської транспортної прокуратури про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року у справі № 6/451.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року по справі № 6/451 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року по справі № 6/451 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні заяви Київської транспортної прокуратури про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року у справі № 6/451 - відмовити.

3. Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9) в дохід Державного Бюджету України - 1073 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

4. Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9) на користь публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70, ідентифікаційний код 03150071) - 1073 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 6/451 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Федорчук Р.В.

Ткаченко Б.О.