Постанова

від 27.11.2012 по справі 6/451

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа № 6/451 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.- доповідач суддів:Акулової Н. Владимиренко С. розглянув касаційні скарги Фонду державного майна України та державного підприємства "Адміністрація річкових портів" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.07.2012р. у справі№6/451 господарського суду міста Києва за заявоюКиївської транспортної прокуратури проперегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 10.03.09р. за позовомПублічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" доФонду державного майна України за участюКиївської транспортної прокуратури провстановлення сервітуту , встановлення права та зобов'язання утриматися від вчинення дій за участю представників сторін: від позивача:Гаврилова І.А., за довіреністю від відповідача:Сіднєнко О.Л., за довіреністю від скаржника: Сербулов О.В., за довіреністю від прокуратури:Томчук М.О.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України про встановлення сервітуту щодо об'єктів нерухомості, визнання права позивача включити сервітут, що вимагається за позовом, до складу єдиного майнового комплексу, зобов'язання не вчиняти дій чи бездіяльності.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" задоволені частково.

Київська транспортна прокуратура звернулась до господарського суду міста Києва з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року у справі № 6/451, в якій просила вказане рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року по справі № 6/451 задоволено заяву Київської транспортної прокуратури про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року по справі № 6/451 за нововиявленими обставинами. Рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року по справі № 6/451 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволені позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2012р. у справі №6/451 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року по справі № 6/451 задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року по справі № 6/451 скасовано повністю. Прийнято нове рішення суду, яким у задоволенні заяви Київської транспортної прокуратури про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року у справі № 6/451 - відмовлено.

Не погодившись з Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2012р. у справі №6/451 , Фонд державного майна України та державне підприємство "Адміністрація річкових портів" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами про скасування означеної постанови, з вимогою залишити рішення господарського суду міста Києва від 29.03.12р. у справі №6/451 без змін.

В обґрунтування заявлених вимог Фонд державного майна України посилається на те, що у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.12.11р. встановлено, зокрема, обставини, що спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 27.05.99р. № 971/72 скасовано спільний наказ Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 04.08.1998р. № 1535/104, відповідно до якого державне майно, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Київський річковий порт", передано в оперативне управління цього товариства. Таким чином, скаржник вважає, що державне майно, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Київський річковий порт", в оперативне управління ВАТ "Київський річковий порт" не передавалося. Також, на думку скаржника, факти встановлені у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.12.11р.не були відомі Київській транспортній прокуратурі на час розгляду справи № 6/451 та є істотними для вирішення спору у даній справі, оскільки вказують на те, що органом, уповноваженим управляти державним майном, зокрема і тим, що є предметом спору в справі № 6/451, є саме Міністерство транспорту та зв'язку України.

Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" своє звернення з касаційною скаргою у даній справі обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції вирішено питання про права та обов'язки ДП "АРП", оскільки визнаючи необґрунтованими посилання Київської транспортної прокуратури на ст.136 Господарського кодексу України , суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що майно, щодо якого встановлено сервітут обліковується на балансі порту, отже, у ДП "Адміністрація річкових портів" відсутні правові підстави для вчинення правочинів щодо вказаного майна. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що у наслідок прийняття Вищим адміністративним судом України постанови від 14.12.11р., стали відомі обставини, які підтвердили те, що органом управління майном, щодо якого суд встановив сервітут, є (і було на момент винесення рішення № 6/451) Міністерство транспорту та зв'язку (нині -Міністерство інфраструктури України), а не Фонд державного майна України, що , на думку скаржника, виключає необхідність ПАТ "Київський річковий порт" встановлення сервітуту на об'єкти нерухомості.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ПАТ «Київський річковий порт»(в минулому ВАТ «Київський річковий порт») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України про встановлення сервітуту щодо об'єктів нерухомості, визнання права позивача включити сервітут, що вимагається за позовом, до складу єдиного майнового комплексу, зобов'язання не вчиняти дій чи бездіяльності.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року позовні ПАТ «Київський річковий порт»задоволені частково. Встановлено сервітут публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»(ВАТ «Київський річковий порт») щодо наступних об'єктів нерухомості: 1) гідротехнічні споруди в с. Трипілля Обухівського р-ну Київської обл.; 2) пасажирський причал, Київське водосховище; 3) причал «Парк Примакова», вул. Набережне шосе, м. Київ, Печерський р-н; 4) причал «Березняки», вул. Дніпровська Набережна, м. Київ, Харківський р-н; 5) берегоукріплення району відстійного пункту (РОП), Рибальський півострів, м. Київ, Подільський р-н; 6) пасажирська набережна, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька (причали №№ 7-14); 7) берегоукріплення р. Дніпро, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька (причали №№ 1,2 і 5-6); 8) набережна вантажного причалу, вул. Адмірала Петренка, 43, м. Ржищів Київської обл.; 9) пасажирський причал, вул. Адмірала Петренка, 43, м. Ржищів Київської обл.; 10) берегоукріплення, вул. Адмірала Петренка, 43, м. Ржищів Київської обл.; 11) устаткування території пристані «Ржищів», вул. Адмірала Петренка, 43, м. Ржищів Київської обл.; 12) пасажирський причал, вул. Об'їзна, 8, м. Переяслав-Хмельницький Київської обл.; 13) берегоукріплення, вул. Об'їзна, 8, м. Переяслав-Хмельницький, Київської обл.; 14) берегоукріплення ланів фільтрації, м. Переяслав-Хмельницький Київської обл.; 15) берегоукріплення на вантажному причалі, вул. Об'їзна, 8, м. Переяслав-Хмельницький Київської обл.; 16) вантажні причали, вул. Об'їзна, 8, м. Переяслав-Хмельницький Київської обл.; 17) набережна пасажирських причалів біля станції метро «Дніпро», 380 м/п, вул. Набережне шосе, 1, м. Київ, Печерський р-н; 18) причальна набережна 2-го вантажного р-ну, 704 м/п, вул. Набережно-Хрещатицька, 14, м. Київ, Подільський р-н; 19) набережна кварцитного причалу, вул. Набережно-Лугова, 4, м. Київ, Подільський р-н; 20) причальна набережна 3-го вантажного р-ну, вул. Електриків, 12 -12-а, м. Київ, Подільський р-н; 21) берегоукріплення 3-го вантажного р-ну з боку ТЕЦ, пров. Електриків, м. Київ, Подільський р-н; 22) берегоукріплення лівого берега р. Десна в с. Літки Броварського р-ну Київської обл.; 23) зупиночний пункт «Високовольтна», вул. Садова, 104, м. Київ, Дарницький р-н; 24) підпірна стінка причалу «Остер»в м. Остер Козелецького р-ну Чернігівської обл.; 25) естакада причалу «Остер»в м. Остер Козелецького р-ну Чернігівської обл.; 26) бункерна база нафтопричалу, вул. Електриків, 16, м. Київ,

Подільський р-н; 27) пасажирський причал «Русанівські Сади», вул. Садова, 5, м. Київ, Дніпровський р-н, (далі -майно) з наступними умовами.

ПАТ «Київський річковий порт»(ВАТ «Київський річковий порт») з моменту набрання законної сили рішенням суду набуває наступних прав щодо користування майном:

- право безперешкодного користування майном, щодо якого встановлено сервітут для здійснення основної діяльності за переліком, наведеним у статуті ПАТ «Київський річковий порт»від 29.08.2008 року, зареєстрованого державним реєстратором 16.09.2008 року за № 10711050012000366, а саме: приймання, зберігання й видача вантажів, що прибувають річковим, залізничним та автомобільним транспортом, виконання перевантажувальних робіт, здійснення місцевих, приміських і внутрішньо міських перевезень пасажирів, обслуговування транзитного пасажировантажообігу, обробка вантажного флоту по комплексному обслуговуванню транзитного флоту, а також усіх суден України та інших держав, агентування і фрахтування морського та річкового вантажного, торгівельного і пасажирського транспорту, організація вантажних перевезень у приміському, міжміському сполученні річковим флотом та закордонних перевезень суднами «ріка-море»плавання, комерційне обслуговування перевезень вантажів та їх перевантаження, експлуатація та ремонт портових споруд, флоту, перевантажувальних механізмів, отримання транспортної продукції, залучення пасажирів та вантажів для перевезення флотом, здійснення перевезень вантажів та пасажирів на комерційній основі, виконання будівельно-монтажних робіт та реконструкції об'єктів, використання споруд та території порту з найбільшою ефективністю, навантаження з дна річищ, водосховищ нерудних будівельних матеріалів у судна і їх доставка споживачам на причали загального і не загального користування з наступним перевантаженням на залізничний і автомобільний транспорт, здійснення міжнародних перевезень вантажів із залученням суден «ріка-море»плавання і морських суден та їх забезпечення;

- право використовувати майно щодо якого встановлено сервітут для вивантаження, навантаження, складання та зберігання піску, каміння, щебеню, інших будівельних матеріалів, а також будь-які інших вантажів;

- право здійснювати власними силами й за власний рахунок ремонти, усунення окремих несправностей і пошкоджень майна щодо якого встановлено сервітут, проходження технічних оглядів, розробку та погодження технічної документації, отримання відповідних документів щодо придатності майна щодо якого встановлено сервітут до експлуатації за призначенням у випадках, коли володілець не здійснює таких дій своєчасно або коли за обставинами такі дії повинні бути здійснені невідкладно для забезпечення безперебійної роботи ПАТ «Київський річковий порт»з наступним відшкодуванням за рахунок володільця обґрунтованих витрат, понесених ПАТ «Київський річковий порт»у зв'язку з виконанням таких дій, у порядку, передбаченому законодавством. При цьому ПАТ «Київський річковий порт»має право вступати у відносини з контролюючими органами та службами, класифікаційними товариствами та іншими особами як експлуатуюча організація щодо підтримання експлуатаційної придатності майна щодо якого встановлено сервітут, пред'явлення майна до оглядів і обстежень, надання та отримання відповідних документів;

- право встановлювати в межах компетенції експлуатуючої організації правила поведінки третіх осіб (судновласників, капітанів суден та членів суднових команд, вантажовідправників, вантажоодержувачів та їх представників, пасажирів, працівників підрядних підприємств, установ та організацій тощо) при здійсненні будь-яких дій, бездіяльності, операцій на причалах, біля причалів та іншого майна;

- право встановлювати і обслуговувати навігаційні знаки, стовпчики, вогні, будь-які інші попереджувальні знаки та оголошення для забезпечення безпеки судноплавства тощо;

- право вчиняти всі дії, що можуть бути необхідними для роботи ПАТ «Київський річковий порт»у зв'язку із зазначеним вище.

Сервітут встановлюється без визначення строку. ПАТ «Київський річковий порт»вносить плату за користування майном щодо якого встановлено сервітут в порядку та розмірах, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 року № 1544 «Про портові збори». Даний сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна права володіння, користування та розпорядження майном щодо якого встановлено сервітут.

Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності (господарського відання, оперативного управління) чи зміни органу управління майном, його поділу, перейменування, об'єднання в один інвентарний об'єкт з іншим майном, зміни поштової адреси, а також у разі поєднання в одній особі власника й володільця майна щодо якого встановлено сервітут. В останньому випадку такий власник несе зобов'язання, що випливають із цього сервітуту для них обох.

Збитки, завдані ПАТ «Київський річковий порт»власникові (володільцеві) майна щодо якого встановлено сервітут, відшкодовуються на загальних підставах. Збитки, завдані порушенням власником чи володільцем прав ПАТ «Київський річковий порт», встановлених цим сервітутом, відшкодовуються на загальних підставах.

Крім того, судовим рішенням від 10.03.2009 року визнано право ПАТ «Київський річковий порт»включити право сервітуту до складу його єдиного майнового комплексу. Зобов'язано Фонд державного майна України не вчиняти будь-яких дій чи бездіяльності та не дозволяти вчиняти третім особам будь-яких дій, що перешкоджають ПАТ «Київський річковий порт»користуватися майном, щодо якого встановлено сервітут, в межах прав, наданих йому сервітутом, а також приводити чи допускати приведення майна, щодо якого встановлено сервітут, в стан, непридатний для користування за цільовим призначенням, включаючи закінчення дії документів, що дають право на експлуатацію майна. В іншій частині позову відмовлено.

Київська транспортна прокуратура звернулась до господарського суду міста Києва з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року у справі № 6/451, в якій просила вказане рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити. В якості нововиявлених обставин, прокуратурою визначено те, що внаслідок прийняття Вищим адміністративним судом України постанови від 14.12.2011 року, стали відомі обставини, які підтвердили те, що органом управління майном, щодо якого суд встановив сервітут, є (і було на момент винесення рішення № 6/451) Міністерство транспорту та зв'язку (нині -Міністерство інфраструктури України), а не Фонд державного майна України. Як вказує заявник, вищевказані обставини істотно впливають на оцінку доказів у справі № 6/451 і виключають необхідністю ПАТ «Київський річковий порт»встановлення сервітуту на об'єкти нерухомості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року по справі № 6/451 задоволено заяву Київської транспортної прокуратури про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року по справі № 6/451 за нововиявленими обставинами. Рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року по справі № 6/451 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволені позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2012р. у справі №6/451 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року по справі № 6/451 задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року по справі № 6/451 скасовано повністю. Прийнято нове рішення суду, яким у задоволенні заяви Київської транспортної прокуратури про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року у справі № 6/451 - відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що обставини на які посилається Київська транспортна прокуратура не є нововиявленими обставинами та підставами для скасування рішення суду першої інтсанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з оглядом на наступне.

За змістом ст. 112 Господарського процесуального кодексу України підставою для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Як вказано у пункті 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше , їх існування на час розгляду справи, по-друге , те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє , істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

З урахуванням наведених вимог, викладені заявником обставини не можуть бути визнані нововиявленими, оскільки:

- по-перше , постанову Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011 року у справі № 8/50, не можна розцінювати як судовий акт, що покладений в основу рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року у справі № 6/451. Як вбачається з мотивувальної частини означеного рішення, залишеного без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.09р. та Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.09р., суд першої інстанції приймаючи рішення щодо встановлення сервітуту виходив, перш за все, з виходив з положень Статуту ВАТ "Київський річковий порт", приписів Закону України "Про транспорт", чинного на час прийняття рішення Статуту внутрішнього водного транспорту Союзу РСР, Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 29.03.2004р. та з того, що виробничі потреби позивача та виконання ним функцій транспортного підприємства не можуть бути задоволені в інший спосіб , ніж шляхом встановлення сервітуту на визначені позивачем гідротехнічні споруди. Також, суд першої інстанції, з висновком якого в подальшому погодились суд апеляційної та касаційної інстанції, вказав на те, що Фонд державного майна України є одним з суб'єктів управління об'єктами державного власності, повноваження якого, щодо розпорядження таким майном, визначені положеннями Закону України "Про управління об'єктами державної власності" . Крім того, на момент розгляду справи № 6/451, як це було встановлено судом першої інстанції та не спростовано під час апеляційного та касаційного провадження, гідротехнічні споруди, щодо яких позивач просить встановити право сервітуту, знаходились на його балансі. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що судові рішення у адміністративній справі № 8/50 не є преюдиційними для даної , оскільки вони не впливають на правовідносини щодо задоволення потреб порту у використанні гідротехнічних причальних споруд іншим шляхом та способом, ніж встановлення сервітуту.

- по-друге , рішення у адміністративній справі № 8/50 щодо визнання протиправними та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України № 306 від 23.05.07р. "Про передачу майна до сфери управління Мінтрансзв'язку" та спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України № 1211/614 від 19.07.07р. "Про передачу державного майна "(за змінами), розглядалося судами лише з питання залучення до участі у справі Міністерства транспорту та зв'язку України як іншого відповідача та державного підприємства "Адміністрація річкових портів" як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

- по-третє, відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК України. Колегія суддів погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції про те, що доводи, які викладені у заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, заявлялись під час розгляду даної справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2008р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.08р. Постановою Вищого адміністративного суду України від 14.12.11р. у справі № 8/50 не змінює висновок суду про те, що виробничі потреби позивача та виконання ним функцій транспортного підприємства не можуть бути задоволені в інший спосіб , ніж шляхом встановлення сервітуту на визначені позивачем гідротехнічні споруди, отже вказана обставина не може бути визнана нововиявленою у розумінні ст. 112 ГПК України.

З урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, судова колегія погоджується висновками суду апеляційної інстанції , вважає їх виваженими та обґрунтованими.

Щодо доводів касаційних скарг, то вони не спростовують вказаних висновків апеляційного суду. Крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції .

Відповідно до ч. 2 ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За приписами ч.2 ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Фонду державного майна України та державного підприємства "Адміністрація річкових портів" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2012р. у справі №6/451 -залишити без змін.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко