Постанова

від 08.08.2012 по справі 13/99-65/162-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2012 № 13/99-65/162-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Помаз І.А.

за участю представників:

від позивача: Стельмащук Ю.М. - представник за дов. №244 від 04.07.2012р.;

від відповідача: Вінник В.С. - представник за дов. №35 від 09.03.2011р.;

Гордієнко І.В. - представник за дов. №36 від 09.03.2011р.

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішення господарського суду м. Києва

від 07.06.2012р. (дата підписання - 12.06.2012р.)

у справі №13/99-65/162-2012 (суддя - Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-23»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Київенерго»

про стягнення 109 406,34 грн

встановив:

У березні 2011р. Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-23» про стягнення заборгованості за надані протягом грудня 2006р. - жовтня 2010р. послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 109 406,34 грн., з яких: 91 525,62 грн. основного боргу, 11 302,67 грн. інфляційних, 2 657,92 грн. 3% річних та 3 920,13 грн. пені за прострочення оплати вартості послуг.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами Договором на послуги водопостачання та водовідведення №04619/4-13 від 20.08.1997р. в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих протягом спірного періоду послуг.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.03.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №13/99.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на відсутність у нього заборгованості на надані у спірному періоді послуги з водопостачання та водовідведення. За поясненнями відповідача, протягом заявленого періоду позивачем були надані послуги, вартість яких становила 117 201,34 грн., відповідачем сплачено 114 233,83 грн., крім того Управлінням Державного казначейства у м. Києві перераховано 4 292,98 грн. у виді надання населенню субсидій, пільг та компенсацій згідно з Постановою КМУ від 16.01.2006р. №21. Відтак, вказував відповідач за спожиті у спірному періоді послуги він розрахувався у повному обсязі, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Крім того, відповідач посилався на відсутність у нього обов'язку сплачувати вартість води, що використовувалась для подальшого підігріву, оскільки теплового пункту або котельні на балансі ЖБК «Арсеналець-23» немає.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.06.2012р. у справі №13/99-65/162-2012 (суддя - Головіна К.І.) у задоволенні позову про стягнення заборгованості за Договором №04619/4-13 від 20.08.1997р. в розмірі 84 334,01 грн. за послуги з постачання питної води, що використовувалася для виготовлення гарячої відмовлено.

Припинено провадження в частині позовних вимог про стягнення із відповідача 7 191,61 грн. за надані послуги з холодного водопостачання та прийняття стоків.

Висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову в частині вимог про стягнення заборгованості за постачання питної води для її подальшого підігріву умотивований тим, що умовами укладеного між сторонами Договору №04619/4-13 від 20.08.1997р. не регулюються відносини з постачання холодної води для виготовлення гарячої. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідач не має на своєму балансі теплових пунктів або котелень, у зв'язку з чим дійшов господарський суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем до стягнення з відповідача вартості холодної води для підігріву.

Припиняючи провадження у справі в частині вимог про стягнення із відповідача 7 191,61 грн. заборгованості за послуги з холодного водопостачання, господарський суд керувався приписами п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, адже наявними у справі платіжними дорученнями підтверджується, що за надані у спірному періоді послуги з холодного водопостачання відповідач розрахувався у повному обсязі.

Не погоджуючись із мотивами прийнятого судового рішення та висновками місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У доводах апеляційного оскарження позивач вказував на невірне застосування господарським судом положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190.

За оцінкою апелянта, положення діючого протягом спірного періоду законодавства України не передбачали необхідності укладення із споживачем окремого договору на постачання холодної води на підігрів, тому висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову у цій частині, на думку скаржника, є неправомірним.

Обставин, які є підставою для скасування судового рішення в частині припинення провадження у справі щодо вимог про стягнення із відповідача 7 191,61 грн. за послуги з холодного водопостачання та прийняття стоків апелянт не навів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2012р. №13/99-65/162-2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Тищенко О.В., Рудченко С.Г.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 08.08.2012р.

08.08.2012р. до початку судового засідання від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив оскаржений судовий акт залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012р. у зв'язку із перебуванням судді Рудченка С.Г. у відпустці та зайнятістю судді Тищенко О.В. у іншому судовому процесі здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Тарасенко К.В., Пономаренко Є.Ю.

У призначене судове засідання з'явилися представники обох сторін.

Представник позивача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позов задовольнити повністю.

Представники відповідача проти доводів апеляційного оскарження заперечили, просили оскаржений судовий акт залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 20.08.1997р. між Державним комунальним об'єднанням «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - постачальник, позивач), та Житлово-будівельним кооперативом «Арсеналець-23» (далі - споживач, абонент, відповідач) був укладений Договір на послуги водопостачання та водовідведення №04619/4-13 (далі - Договір, а с.8-9, т.1), за умовами якого постачальник зобов'язувався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент, в свою чергу, зобов'язувався оплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65 (далі - Правила №65) (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору він вважається укладеним з 20.08.1997р. по 20.08.1998р., однак, в силу п.5.2 Договору, вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Доказів припинення дії Договору матеріали справи не містять, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про чинність укладеного між сторонами Договору протягом заявленого позивачем спірного періоду.

Вказані у п.1.1 Договору Правила відповідно до ст.3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.

Зокрема, відповідно до ст. 22 Закону одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду від 28.09.2011р. у даній справі, залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції від 13.12.2011р., Вищий господарський суд України, серед іншого, вказав на необхідність судам нижчої інстанції з'ясувати склад наданих відповідачу протягом спірного періоду послуг та зміст спірної заборгованості.

Переглядаючи справу заново, місцевим господарським судом встановлено, що згідно укладеного між сторонами Договору, позивач відкрив відповідачу особовий рахунок та присвоїв йому код 3-290, за яким здійснювався розрахунок вартості наданих протягом жовтня 2010р. послуг з холодного водопостачання та водовідведення на суму 7 191,61 грн.

Крім того, як вбачається із наданих господарському суду документів, позивач присвоїв відповідачу другий код 3-50290, за яким ПАТ «АК «Київводоканал» здійснював нарахування вартості послуг з постачання питної води, що йде на підігрів, протягом грудня 2006р. - жовтня 2010р. у розмірі 84 334,01 грн.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, предметом даного судового спору є вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 91 525,62 грн., який складається із заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, надані позивачем та спожиті відповідачем по коду 3-290 у жовтні 2010р. на суму 7 191,61 грн. для потреб холодного водопостачання та заборгованість за послуги з гарячого водопостачання та водовідведення на суму 84 334,01 грн., розрахунок яких здійснювався по коду 3-50290.

Переглядаючи справу у повному обсязі, судовою колегією встановлено правомірність висновку місцевого господарського суду про припинення провадження в частині вимог про стягнення із відповідача заборгованості за послуги з холодного водопостачання та водовідведення, надані у жовтні 2010р. на суму 7 191,61 грн., оскільки наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №223 від 29.10.2010р. (а.с.17, т.2) підтверджується, що за ці послуги відповідач розрахувався своєчасно та у повному обсязі.

Обгрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення із відповідача заборгованості за гаряче водопостачання, ПАТ «АК «Київводоканал» посилався на приписи п.12.3 та п.12.17 Правил №65, де вказано, що розрахунки за воду з житлово-експлуатаційними організаціями та ЖБК проводяться один раз на місяць, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання. Відповідно до положення п.12.17 цих Правил, розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. При цьому, порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Утім, судова колегія не погоджується із доводами апелянта та вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині з наступних мотивів.

Здійснюючи перегляд прийнятих попередніми інстанціями судових актів у даній справі, Вищий господарський суд України в своїй постанові від 22.03.2012р. виходив з положень ч.1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , згідно якої відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Проаналізувавши норми закону та підстави заявленого позову, Вищий господарський суд України не погодився з висновком господарських судів про підставність включення позивачем до спірної заборгованості оплати послуг з гарячого водопостачання за період з грудня 2006р. по жовтень 2008р., зазначивши, що ці висновки не ґрунтуються на укладеному між сторонами Договорі, яким обгрунтовано заявлений позов, та яким не передбачено постачання холодної води, яка використовувалась для підігріву гарячої води, незалежно від чинності Правил користування системами комунального водопостачання в містах та селищах України від 01.07.1994 року № 65 чи від 27.06.2008 року № 190.

Відповідно до п.п. 1.3, 12.2 Правил користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України абонентами, що користуються послугами водоканалу, можуть бути підприємства, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Тобто, один рахунок-один договір.

Місцевим господарським судом було встановлено, що не зважаючи на наявність тільки одного укладеного із відповідачем Договору №04619/4-13 від 20.08.1997р., згідно якого абоненту ЖБК «Арсеналець-23» присвоєно код 3-290, ПАТ «АК «Київводоканал» відкрило ЖБК «Арсеналець-23» другий додатковий рахунок, присвоївши йому код 3-50290 без укладення та внесення відповідних змін до договору.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів в у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Умовами укладеного між сторонами Договору на послуги водопостачання та водовідведення №04619/4-13 від 20.08.1997р. не регулюються правовідносини щодо постачання ПАТ «АК «Київводоканал» Житлово-будівельному кооперативу «Арсеналець-23» холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.

Крім того, 18.10.2008р. набули чинності Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, відповідно до п.3.13 яких суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Утім, як вбачається із наявних у справі документів, бойлер, до якого позивач подає питну воду для виготовлення гарячої води не перебуває на балансі відповідача.

Враховуючи зазначені обставини, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, при прийнятті якого місцевим господарським судом були у повній мірі враховані вказівки Вищого господарського суду України, наведені у постанові від 22.03.2012р. у даній справі, які, в силу ст.111-12 ГПК України, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У зв'язку з наведеним апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанцій покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду м. Києва від 07.06.2012р. у справі №13/99-65/162-2012 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 07.06.2012р. у справі №13/99-65/162-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №13/99-65/162-2012 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Тарасенко К.В.

Пономаренко Є.Ю.