Постанова

від 20.08.2012 по справі 58/99-30/309

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2012 № 58/99-30/309

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників

від ВДВС: Андрійко Є.Л. - дов. б/н від 25.03.2012

від позивача: Дульський О.Л. - дов. б/н від 28.12.2011

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Паркрідж Девелопмент

Україна"

на ухвалу господарського суду міста Києва

від 12.07.2012

у справі №58/99-30/309 (суддя Ващенко Т.М.)

за заявою ВДВС Шевченківського РУЮ в місті Києві

про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2011 у справі №58/99-30/309

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Паркрідж Девелопмент

Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Квінн Пропертіз Юкрейн"

про витребування майна з чужого незаконного володіння та усунення

перешкод у користуванні майном

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.11 у справі №58/99-30/309 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Паркрідж Девелопмент Україна" задоволено повністю.

На виконання вказаного рішення 26.12.2011 було видано відповідні накази.

18.06.2012 від Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява, у якій заявник просив суд змінити спосіб і порядок виконання рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2011 у справі №58/99-30/309, шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Квінн Пропертіз Юкрейн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Паркрідж Девелопмент Україна" грошових коштів у розмірі 119444,07 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.07.2012 у справі №58/99-30/309 відмовлено Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2011 у справі №58/99-30/309.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Паркрідж Девелопмент Україна" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 12.07.2012 у справі №58/99-30/309 та винести нову ухвалу, якою задовольнити заяву Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про зміну способу і порядку виконання рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2011 у справі №58/99-30/309.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що місцевий господарський суд не надав належної оцінки доказам відсутності присудженого позивачу майна у відповідача, а також, всупереч наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, відмовив у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення. На думку апелянта, державний виконавець не може виходити за межі своїх повноважень та здійснювати в даному випадку заходи щодо розшуку майна, оскільки майно, яке перебуває у відповідача та яке за рішенням суду має бути повернуте позивачеві, не є власністю відповідача, а належить позивачу, тому відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України „Про виконавче провадження", відсутність цього майна у відповідача не зобов'язує державного виконавця здійснювати заходи щодо його розшуку.

Відповідач у судове засідання не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно положень частини 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 1.3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" визначено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

З матеріалів справи вбачається, що ВДВС в обґрунтування своєї заяви про зміну способу виконання рішення, а позивач в обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаютьсяна п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/333 від 12.09.1996 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", яким визначено, що за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (стаття 40 Закону України „Про виконавче провадження"), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна; при цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до п. 6 ч. ч. 1, 2 ст. 47 ЗУ „Про виконавче провадження", виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги стосовно того, що аналіз частини 2 ст. 40 Закону України „Про виконавче провадження" дає підстави стверджувати, що з метою захисту права власності державному виконавцю дозволено здійснювати розшук виключно майна боржника, а не стягувача та/або третіх осіб, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки положеннями п. 6 ч. ч. 1, 2 ст. 47 ЗУ „Про виконавче провадження" визначена необхідність здійснення державним виконавцем заходів щодо розшуку відсутнього у боржника майна, визначеного виконавчим документом, яке він за виконавчим документом має передати стягувану, а не лише належного боржнику майна.

Крім того, колегія суддів вважає, що вищевказаними приписами статті 47 ЗУ „Про виконавче провадження" законодавець визначив обов'язок державного виконавця повернути стягувачу виконавчий документ у разі відсутності у боржника майна, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, і тим самим виключив можливість звернення ВДВС із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення за цим виконавчим документом, оскільки зміна способу виконання рішення передбачає видачу нового виконавчого документа, чому має передувати повернення виконавчого документа, здійснення виконавчого провадження за яким є неможливим.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, заходи щодо розшуку майна державним виконавцем не проводились, а постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві не виносилась.

При цьому, в матеріалах справи наявний акт державного виконавця від 19.03.2012, яким встановлено лише факт виходу державного виконавця з метою перевірки виконання рішення суду та факт відсутності в приміщенні за місцем виходу державного виконавця майна на виконання наказу господарського суду міста Києва №58/99-30/309 від 26.12.2011, проте відсутній зафіксований факт здійснення державним виконавцем заходів щодо розшуку спірного майна, так само як і факт повернення стягувачеві виконавчого документа з підстав передбачених п. 6 ч. ч. 1 ст. 47 ЗУ „Про виконавче провадження".

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази наявності виняткових обставин, що унеможливлюють виконання рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2011 у справі №58/99-30/309.

Аналогічної правової позиції притримується Вищий господарський суд України у свої й постанові від 15.07.2010 у справі №33/72-07.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні заяви Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві заяви про зміну способу і порядку виконання рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2011 у справі №58/99-30/309.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Паркрідж Девелопмент Україна" задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду м. Києва від 12.07.2012 у справі №58/99-30/309 має бути залишена без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Паркрідж Девелопмент Україна" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 12.07.2012 у справі №58/99-30/309 залишити без змін.

Матеріали справи №58/99-30/309 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Колегія суддів у складі:

Головуючий-суддя М.М. Новіков

судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк

Повний текс постанови складено 21.08.2012

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Зубець Л.П.

Мартюк А.І.