ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
20.08.12 Справа № 5/5014/1376/2012.
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
м. Антрацит, Луганської області
до Державного підприємства «Антрацит», м. Антрацит Луганської області
про стягнення 34 057 грн. 92 коп.
Суддя Вінніков С.В.
в присутності представників сторін:
від позивача -ОСОБА_2, представник за довіреністю від 17.05.2012 за реєстр № 836;
від відповідача -Шкуренко Ю.О., провідний юрисконсульт, довіреність № 7 від 03.01.2012,
в с т а н о в и в:
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з перевезення за договором від 01.03.2010 № 50 в сумі 13754 грн. 30 коп., інфляційних втрат в сумі 728 грн. 98 коп., 3% річних в сумі
577 грн. 68 коп., пені в сумі 2 489 грн. 53 коп., штрафу в сумі 962 грн. 80 коп. та за договором від 01.01.2011 № 10 в сумі 12 104 грн. 15 коп., 3% річних в сумі
372 грн. 50 коп., пені в сумі 2 220 грн. 69 коп., штрафу в сумі 847 грн. 29 коп.
Представником позивача подана заява про уточнення позовних вимог, за якою він просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги з перевезення за договорами від 01.03.2010 № 50 та від 01.01.2011 № 10 в сумі 25 858 грн. 45 коп., 3% річних в сумі 465 грн. 45 коп., втрат від інфляції в сумі 25 грн. 42 коп., пеню в сумі
4 680 грн. 38 коп., штраф в сумі 1 810 грн. 09 коп.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.
Представник відповідача відзивом на позовну заяву № 09/504 від 22.06.2012 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Крім того, доповненнями до відзиву на позовну заяву № 09/686 від 11.07.2012 відповідач просить застосувати позовну давність до спірних відносин та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що згідно із ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України, для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають із договорів перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Представник позивача запереченнями на відзив відповідача зазначив, що строк позовної давності не пропущено, оскільки вимогу про сплату заборгованості відповідач отримав 27.11.2011 та строк оплати заборгованості настав 04.01.2012.
Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
01 березня 2010 року між сторонами у справі було укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі тендерних торгів від 15.02.2010 № 50 (далі за текстом -договір-1, а. с. 14-17).
Відповідно до п. 1.1 договору-1 перевізник (позивач у справі) надає автотранспорті послуги з перевезення вантажів автотранспортом згідно Додатку, за узгодженими з замовником (відповідачем у справі) паспортом маршруту руху.
Згідно п. 1.2 договору-1 замовник сплачує надані послуги згідно договірної ціни, вказаній в доданій калькуляції, яка є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.4. договору-1 загальна сума договору становить
176 561 грн. 28 коп.
Надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом здійснювалась особисто відповідачем на транспортному засобі марки ЗИЛ модель 433360, який належить позивачу на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію серія НОМЕР_1 від 11.02.2010 (а.с. 11)
Згідно п. 3.1 договору-1 замовник (відповідач у справі) зобов'язується провести оплату транспортних послуг за попередній період протягом 30 днів.
Відповідно до п. 6.1. договору-1 строк дії договору встановлюється з 01.03.2010 по 31.12.2010.
З наданих позивачем товарно-транспортних накладних: від 01.11.2010, 09.11.2010, 10.11.2010, 12.11.2010, 19.11.2010, 22.11.2010, 30.11.2010, (а.с. 25-31) вбачається, що позивач у повному обсязі виконав передбачені умовами договору-1 зобов'язання.
01 січня 2011 року між сторонами у справі було укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 10 (далі за текстом -договір-2, а. с. 18).
01 квітня 2011 року була укладена додаткова угода до договору-2 (а.с. 19), згідно умов якої збільшилась сума договору до 199 998 грн. 00 коп. та продовжено термін дій договору-2 до 30.04.2011.
Відповідно до п. 1.1 договору-2 перевізник (позивач у справі) надає автотранспорті послуги з перевезення вантажів автотранспортом згідно Додатку, за узгодженими з замовником (відповідачем у справі) паспортом маршруту руху.
Згідно п. 1.2 договору-2 замовник сплачує надані послуги згідно договірної ціни, вказаній в доданій калькуляції, яка є невід'ємною частиною договору.
Надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом здійснювалась особисто відповідачем на транспортному засобі марки ЗИЛ модель 433360, який належить позивачу на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію серія НОМЕР_1 від 11.02.2010 (а.с. 11)
Згідно п. 3.1 договору-2 замовник (відповідач у справі) зобов'язується провести оплату транспортних послуг за попередній період протягом 30 днів.
З наданих позивачем товарно-транспортних накладних: від 20.03.2011, 21.03.2011, 21.03.2011, 22.03.2011, 22.03.2011, 23.03.2011, 24.03.2011, 24.03.2011, 24.03.2011, 25.03.2011, 28.03.2011, 28.03.2011, 31.03.2011, 04.04.2011, 09.04.2011, 11.04.2011, 18.04.2011, 19.04.2011, 26.04.2011, 04.04.2011, 06.04.2011, 07.04.2011, 08.04.2011, 12.04.2011, 13.04.2011, 14.04.2011, 15.04.2011, 17.04.2011, (а.с.32-59) вбачається, що позивач у повному обсязі виконав передбачені умовами договору-2 зобов'язання.
27.12.2011 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату, оформленою заявою, (що підтверджується доказами отримання вимоги відповідачем а.с. 20), але відповідач суму заборгованості не сплатив.
Отже, відповідач свої обов'язки за договором-1 та договором -2 не виконав належним чином, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість у розмірі 25 858 грн. 45 коп.
Вказану заборгованість позивачем заявлено до стягнення за даним позовом.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 465 грн. 45, втрат від інфляції в сумі 25 грн. 42 коп., пеню в сумі
4 680 грн. 38 коп., штраф в сумі 1 810 грн. 09коп.
Відповідно до п.п. 3.1 договору-1 та договору-2 замовник зобов'язується здійснити оплату транспортних послуг за попередній період протягом 30 днів.
Проаналізувавши умови договорів суд дійшов висновку, що строк виконання зобов'язання в частині розрахунків за транспортні послуги умовами договорів не встановлений з огляду на наступне.
У договорах не визначено період, за який відповідач повинен здійснити оплату транспортних послуг, та не вказано, з якого саме моменту протягом 30 днів відповідач повинен оплатити послуги.
Таким чином, до правовідносин, що склалися між сторонами у справі, застосовуються приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до ст. 310 ГК України перевізник зобов'язаний повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу. Одержувач зобов'язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу.
Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення.
Таким чином, видача вантажу перевізником у пункті призначення повинна бути здійснена за пред'явленням тільки оригіналу перевізного документа ( в тому числі і накладної). Перевізник не повинен видавати вантаж без оригіналу вказаного документа, оскільки така видача може мати наслідком його відповідальність за видачу вантажу особі, яка не має права на його одержання.
Автотранспортне підприємство або організація видає вантаж у пункті призначення вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній. Одержання вантажу засвідчується підписом і печаткою (штампом) вантажоодержувача у трьох примірниках накладної, два з яких залишається у шофера-експедитора, а один вручається вантажоодержувачу (ст.72 Статуту автомобільного транспорту).
Видача вантажу одержувачу має бути належним чином оформлена. Момент видачі вантажу має важливе значення, оскільки з цього часу припиняється відповідальність перевізника за збереження прийнятого до перевезення вантажу, обчислюються строки для пред'явлення претензій щодо його неохоронного перевезення або прострочення доставки.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договорами зобов'язань, що не заперечується відповідачем у справі.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
При цьому ст. 258 Цивільного кодексу України передбачає, що для певних видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність -скорочена чи більш тривала порівняно із загальною позовною давністю; позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 ст. 925 Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог, що випливають з договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Разом з цим спеціальною нормою, а саме ст. 315 Господарського кодексу України, встановлено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк .
Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання . Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Як встановлено, договори не містять відомостей про строки (терміни), в які вантажоодержувач зобов'язаний провести з перевізником розрахунок за виконане перевезення.
Оскільки строк виконання зобов'язання за договорами не встановлений, у позивача виникає право пред'явити вимогу про сплату послуг, наданих за договорами, наступного дня після здійснення перевезення вантажу.
Останню датою виконання договорів в частині перевезення вантажу було 26.04.2011 що підтверджується товарно-транспортною накладною від 26.04.2011 (а.с. 50). Таким чином право пред'явлення вимоги у позивача виникає 27.04.2011 та саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності.
Всі інші послуги з перевезення вантажу здійснювались раніше 26.04.2011, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 25-59).
Відповідач посилається на ч.5 ст.315 ГК України і стверджує про пропуск позивачем строку позовної давності, просить у зв'язку із цим відмовити у задоволенні позовних вимог.
При вирішенні даної справи судом враховано положення ч.2 ст.9 ЦК України, якою встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Частиною першою ст. 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Інші, ніж передбачено п.6 ч.2 ст.258 ЦК України та ч.3 ст.925 ЦК України строки, встановлені в частині 5 ст.315 ГК України.
Відповідно до ч.3. ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Таким чином, звертаючись до суду з даним позовом, позивач строк позовної давності пропустив, докази переривання строку позовної давності позивачем не надано.
Згідно із частинами 3-5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Заява відповідача про застосування строку позовної давності поступила до суду до прийняття рішення у справі. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі (як у даному випадку ), є підставою для відмови у позові.
Посилання позивача на те, що 27 грудня 2011 року відповідач отримав вимогу про сплату боргу та перебіг строку позовної давності починається з 04.01.2012, судом відхиляються з огляду на приписи ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України.
До господарського суду з даним позовом позивач звернувся 25.05.2012 (згідно поштового штемпеля на поштовому конверті)(а.с.65).
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
На підставі викладеного, судом встановлено, строк позовної давності на звернення з позовом у позивача збіг у 2011 році за кожним фактом надання послуги з перевезення вантажу за період з 01.11.2010 по 26.04.2014 (за останнім фактом перевезення вантажу від 26.04.2011- строк сплинув 27.10.2011), в той час як позивач звернувся за захистом порушеного права щодо обов'язку оплати за договорами тільки у 2012 році (25.05.2012 - згідно поштового штемпеля на поштовому конверті (а.с.65)., тобто поза межами строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України ( з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності).
За вимогами ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, а саме, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу.
Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Статтею 926 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).
Згідно з частиною п'ятою статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
На підставі викладеного, у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача боргу у сумі 25 858 грн. 45 коп. слід відмовити.
Оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу, тому підстави щодо задоволення вимоги про стягнення 3% річних в сумі 465 грн. 45 коп., втрат від інфляції в сумі
25 грн. 42 коп., пені в сумі 4 680 грн. 38 коп., штрафу в сумі 1 810 грн. 09 коп. відсутні, тому у задоволенні вказаних вимог слід відмовити.
Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на позивача.
У судовому засіданні 20.08.2012 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 78, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
в и р і ш и в :
1.У задоволенні позовних вимог відмовити
2.Судові витрати покласти на позивача.
У судовому засіданні 20.08.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано - 22.08.2012
Суддя С.В. Вінніков
Суд | Господарський суд Луганської області |
Дата ухвалення рішення | 20.08.2012 |
Оприлюднено | 27.08.2012 |
Номер документу | 25710040 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Луганської області
Вінніков С. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні