Постанова

від 22.08.2012 по справі 27/408

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2012 р. Справа № 27/408

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П. суддівГольцової Л.А. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення та на постановуГосподарського суду міста Києва від 03.04.2012 Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 у справі№ 27/408 господарського судуміста Києва за позовомПідприємства "Садко" Всеукраїнської організації інвалідів "Спілка організацій інвалідів України" доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" простягнення 111 755,17 грн. за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: Лозицька О.Л., дов. № 323/10 від 16.12.2010

Розпорядженням Заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 20.08.2012 № 03.07-05/620 для розгляду касаційної скарги у справі №27/408, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 22.08.2012, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя -Козир Т.П., судді -Гольцова Л.А., Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2012 у справі № 27/408 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Дідиченко М.А., судді -Картавцева Ю.Б., Пригунова А.Б.) позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 4912,33 грн. 3% річних, 19860,21 інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Ткаченко Б.О., судді -Лобань О.І., Федорчук Р.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2012 у справі № 27/408 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ДП "НАЕК "Енергоатом" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2003 у справі № 32/476 задоволено частково позов Підприємства "Садко" Всеукраїнської організації інвалідів "Спілка організацій інвалідів Україн" до ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення 301 677,26 грн. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 215 489,70 грн. суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 6 986,30 грн. 3% річних, 1 700,00 грн. державного мита та 78,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2003 року у вказаній вище справі рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2003 змінено, стягнуто з відповідача на користь позивача 60 000,00 грн. основного боргу, 600,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 23,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

11.11.2003 Господарським судом міста Києва видано наказ № 32/476 про стягнення суми у вказаній вище справі.

Предметом позовних вимог, як правильно визначено попередніми судовими інстанціями, є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 12.11.2003 по 29.07.2011 в сумі 14 036,38 грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2003 по липень 2011 в сумі 97 718,79 грн. з тих підстав, що останнім постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2003 у справі № 32/476 була виконана лише 29.07.2011.

Попередніми судовими інстанціями досліджено, що позивач звернувся до відповідача з листом від 28.01.2011 № 26, в якому зазначав, що у разі перерахування останнім 60 623,36 грн. на рахунок позивача у десятиденний строк з дня отримання даного листа, позивач відмовляється від будь-яких майнових претензій (збитків, штрафних санкцій в т.ч. неустойки, пені, штрафу, відсотків, упущеної вигоди, інфляційних витрат, витрат на юридичні послуги та інші витрати), що виникли чи можуть виникнути щодо виконання рішення Господарського суду міста Києва за наказом від 11.11.2003 № 32/476.

Однак, судами встановлено, що відповідач у десятиденний строк з дня отримання даного листа (дата отримання - 31.01.2011) заборгованість не погасив.

В подальшому, позивач листом від 25.07.2011 року погодив строк у 30 днів на погашення заборгованості відповідача перед позивачем за постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2003 у справі № 32/476 та підтвердив відмову від будь-яких додаткових майнових претензій щодо виконання вказаного вище рішення суду.

Судами попередніх інстанцій досліджено та встановлено, що відповідач на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2003 у справі № 32/476 платіжним дорученням від 28.07.2011 № 6120 погасив заборгованість в сумі 60 623,36 грн.

При цьому, суди дійшли обґрунтованого висновку, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних не були передбачені рішенням суду у вказаній вище справі та не пов'язані з виконанням цього судового рішення, а тому мотивовано відхили посилання відповідача, що позивач листом від 25.07.2011 підтвердив відмову від будь-яких додаткових майнових претензій щодо виконання рішення суду у справі № 32/476.

Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності підстав для застосування до даних правовідносин положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником або виконано через певний значний проміжок часу, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за виконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому висновок місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України є обґрунтованим.

Враховуючи дату наказу (11.11.2003), дату сплати коштів за вказаних наказом (28.07.2011), а також беручи до уваги заяву відповідача про застосування до спірних правовідносин у даній справі строку позовної давності, здійснивши перерахунок сум інфляційних втрат та 3% річних, які заявлені до стягнення позивачем, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів щодо часткового задоволення позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).

Доводи ДП "НАЕК "Енергоатом", викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 у справі № 27/408 - без змін.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Л.Б. ІВАНОВА