Рішення

від 30.08.2012 по справі 656-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.08.2012Справа №5002-19/656-2012

За позовом - Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Джанкойської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», АР Крим, м.Джанкой

До відповідача - Житлово - будівельного кооперативу № 3, АР Крим, м.Джанкой

про стягнення 17238,25 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

Представники:

Від позивача - Смірнова І.В. - юрисконсульт, дов. № 20-3/5887-1 від 27.12.2011 р.

Від відповідача - не з'явився

Суть спору: позивач - Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Джанкойської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача Житлово - будівельного кооперативу № 3, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію по договору купівлі-продажу теплової енергії №173 від 01.11.2002 за період з 01.01.1996 по 01.01.2011 у сумі 17238,25 грн.; стягнути з відповідача судові витрати. У процесі провадження по справі позивач змінив підстави позову та вказав, що стягує заборгованість за період з 01.07.2003 р. по 31.11.2011 р.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.02.2012 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.05.2012 зупинено провадження по справі, призначено по справі судову експертизу.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2012 провадження по справі поновлено та призначено судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити. Також зазначила, що сума позовних вимог щодо наявної заборгованості підтверджується проведеною експертизою, а отже правових підстав для відмови у задоволенні позову не має.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причину неявки суд не сповістив. Про час та місце судового засідання був сповіщений. Проте, на адресу суду повернувся поштовий конверт, з відміткою пошти: не повна адреса. Кореспонденція направлена на адресу: вул.Шмідта, 56, м.Джанкой, АР Крим, 96100.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - та фізичних осіб - підприємців від 30.08.2012 місцезнаходження відповідача: вул.Шмідта, 56, м.Джанкой, АР Крим, 96100.

Суд зазначає, що відповідно до приписів частини 1 статі 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Аналогічна позиція викладена у пункті 3.9.1 Постанови Пленуму вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18.

Крім того, суд зазначає, що уся поштова кореспонденція суду направлялась за вищевказаною адресою відповідача і представник відповідача безпосередньо приймав участь у судових засіданнях та отримував кореспонденцію від суду.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 по справі № 5023/4165/11.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2002 між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» в особі Джанкойської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (Теплопостачаюча організація) та Житлово - будівельним кооперативом № 3 (Споживач) укладено Договір на постачання теплової енергії № 173, відповідно до п.1 якого Теплопостачаюча організація зобов'язується відпускати Споживачу теплову енергію для опалення приміщень житлового будинку по вул.Шмідта, 56 (а.с.5-7).

Споживач зобов'язаний забезпечити збір абонентської плати за опалення з квартироз'ємщиків та орендаторів, які знаходяться у будівлях та спорудах Споживача (п.2.9 Договору).

Відповідно до п.5.1-5.3 Договору підставою для оплати є рахунок Теплопостачаючої організації. Розрахунковим періодом для визначення оплати послуг є календарний місяць, плата за який вноситься до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим. Розрахунки за теплову енергію можливі шляхом товарообмінних операції, проведення договорів міни та взаєморозрахунків.

Згідно п.7.1 Договору договір укладається строком на 1 рік починаючи з дня підписання та вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за 1 місяць до закінчення строку договору не буде повідомлено письмово однією із сторін про припинення або зміну договору.

Документального підтвердження розірвання або визнання недійсним договору суду сторонами не представлено.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що відповідно до п.5.1-5.3 Договору підставою для оплати є рахунок Теплопостачаючої організації. Розрахунковим періодом для визначення оплати послуг є календарний місяць, плата за який вноситься до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим. Розрахунки за теплову енергію можливі шляхом товарообмінних операції, проведення договорів міни та взаєморозрахунків.

Проте, відповідач за поставлене тепло розрахувався не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 17238,25 грн.

З метою встановлення правових підстав для розгляду справи по суті, судом призначалась судова експертиза, якою підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію по договору купівлі-продажу теплової енергії №173 від 01.11.2002 за період з 01.07.2003 р. по 31.11.2011 у сумі 17238,25 грн.

Документально підтвердити виконання свого обов'язку щодо оплати наявної заборгованості відповідач не спромігся, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з Житлово - будівельного кооперативу № 3 на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Джанкойської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» заборгованості у сумі 17238,25 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано. Відповідачем також не оспорена сума розрахунку заборгованості позивача, що відповідно до положень статті 33,34 Господарського процесуального кодексу України є його обов'язком.

Судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються у повному обсязі на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки звернення до суду із даним позовом пов'язане саме з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором. Крім того, суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача судові витрати за проведення призначеної експертизи.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повне рішення складено 31.08.2012.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

· Позов задовольнити у повному обсязі.

· Стягнути з Житлово - будівельний кооператив № 3 на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Джанкойської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» заборгованість за спожиту теплову енергію по договору купівлі-продажу теплової енергії №173 від 01.11.2002 за період з 01.07.2003 р. по 31.11.2011 р. у сумі 17238,25 грн., судовий збір у сумі 1610,00 грн.

· Стягнути з Житлово - будівельний кооператив № 3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» 2145,50 грн. за проведення судово - економічної експертизи призначеної ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 5002-19/656-2012.

· Видати накази після набрання рішення суду законної сили.

Суддя В.І. Мокрушин