Рішення

від 29.08.2012 по справі 5011-51/4872-2012-2/058-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" серпня 2012 р. Справа № 5011-51/4872-2012-2/058-12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Управління Виробничо-технологічної комплектації «Київсільспецбуд» , м. Київ;

до відповідача державного підприємства виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»,

с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Київської міської ради, м. Київ

2) Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ

про про визнання недійсною відмови в наданні згоди на відведення земельної ділянки

Суддя О.В. Конюх

за участю представників сторін:

від позивача: Татунець В.В., уповноважений, довіреність від 10.01.12 № 12/01;

від відповідача: Левицький В.А., уповноважений, довіреність від 29.03.12 № 272;

від третьої особи 1: Телицька В.А., уповноважена, довіреність від 13.08.2012р. № 225-КР-1306,

від третьої особи 2: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ :

позивач -товариство з обмеженою відповідальністю Управління Виробничо-технологічної комплектації «Київсільспецбуд», м. Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовом від 12.04.2012р. № 12/09 до відповідача -державного підприємства Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», м. Київ, в якому просить суд визнати недійсною відмову в наданні згоди на відведення земельної ділянки за адресою м. Київ,

вул. Маршала Гречка 9-д у користування позивачу.

Позовна заява обґрунтована тим, що розташований на спірній земельній ділянці цілісний майновий комплекс ДП УВТК «Київсільспецбуд»був придбаний в порядку приватизації позивачем -товариством з обмеженою відповідальністю Управління Виробничо-технологічної комплектації «Київсільспецбуд»за договором купівлі-продажу від 01.04.1999р. № 624, на підставі якого позивачу було видано свідоцтво про власність від 14.04.1999р. № 636. Позивач твердить, що відповідно до ст. 30 ЗК УРСР та ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна»у нього виникло переважне право на земельну ділянку за адресою м. Київ, вул. Маршала Гречка, 9-д, на якій розташований приватизований цілісний майновий комплекс. Зазначена земельна ділянка перебуває у постійному користуванні відповідача -державного підприємства Виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця»у складі земель сільськогосподарського призначення на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 15.07.1998р. І-КВ

№ 003918. Посилаючись на ст.ст. 120, 149 ЗК України позивач твердить, що набуття ним права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, наданій у користування, є підставою для припинення користування земельною ділянкою позивача та прийняття рішення відповідною радою про вилучення земельної ділянки у позивача та передачі її відповідачу в оренду, що, відповідно до порядку, передбаченому

ст. 149 ЗК України має відбуватися за згодою землекористувача -державного підприємства Виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця».

Позивач твердить, що неодноразово звертався до відповідача за наданням згоди на відведення позивачу спірної земельної ділянки в користування, однак відповідач не надавав відповідей на звернення позивача, за таких обставин позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права в порядку ст. 149 ЗК України, яка передбачає судовий порядок вирішення спору при незгоді землекористувача на вилучення земельної ділянки.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 14.05.2012р. проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити. Заперечення мотивовані тим, що надання згоди чи незгоди на відведення земельної ділянки не є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України, який можливо було б визнати недійсним. Також відповідач твердить, що позовні вимоги стосуються відведення земельної ділянки, а не вилучення, і відведення земельних ділянок у користування здійснюється компетентними органами в порядку, визначеному ст. 123 ЗК України, і не є тотожним поняттям вилученню земельної ділянки, яке здійснюється в порядку ст. 149 ЗК України за згодою землекористувача. Також відповідач твердить, що позивачем не подано жодного доказу того, що відповідач надав позивачу відмову у наданні згоди на виділення земельної ділянки, а із змісту позову вбачається, що відповідач не розглядав звернення позивача.

Позивачем 30.05.2012р. до суду подано клопотання від 30.05.2012р. № 12/18 про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд визнати недійсною відмову ДП «Науково-виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця»в наданні згоди на вилучення земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Маршала Гречка 9-д з метою передачі її в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Управління виробничо-технологічної комплектації «Київсільспецбуд». Як вбачається з поданого клопотання, позивач в порядку

ст. 22 ГПК України, не змінюючи підстав позову, змінює його предмет, і просить суд визнати недійсною відмову відповідача надати згоду на вилучення земельної ділянки, а не на її відведення.

Відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 13.06.2012р. справа направлена за підсудністю до господарського суду Київської області. Ухвалою від 03.07.2012р. справа прийнята до провадження суддею господарського суду Київської області Конюх О.В., справі присвоєно номер № 5011-51/4872-2012-2/058-12.

Ухвалою від 15.08.2012р. судом прийнято до розгляду заяву позивача від 30.05.2012р. № 12/18 про уточнення позовних вимог. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київську міську раду та Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Представник третьої особи 1 -Київської міської ради надав суду пояснення щодо порядку вилучення земельних ділянок.

Представник третьої особи 2 -Міністерства аграрної політики і продовольства України в судове засідання не з'явився.

Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. ст. 87, 64 ГПК України. Враховуючи те, що всі особи належним чином повідомлялися про місце, дату та час судового розгляду, що матеріалів справи достатньо для розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення, враховуючи, що строк розгляду спору у справі обмежений ст. 69 ГПК України, відповідно до права суду, наданого йому ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю Управління Виробничо-технологічної комплектації «Київсільспецбуд», м. Київ (далі по тексту -ТОВ УВТК «Київсільспецбуд») до відповідача -державного підприємства Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», м. Київ (далі по тексту -ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця»), за участю третіх осіб -Київської міської ради, м. Київ (далі по тексту Київрада), та Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі по тексту -Мінагрополітики), вислухавши пояснення представників учасників провадження, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

як вбачається із статті 1 Статуту (в редакції змін, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 02.03.2012р. № 103) ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця»діє на основі державної власності і підпорядковане Міністерству аграрної політики та продовольства України (Орган управління майном).

15.07.1998р. відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 21.04.1998р. № 891 ДП «Агрокомбінату «Пуща Водиця»було видано Державний Акт на право постійного користування землею І-КВ № 003918 на земельні ділянки загальною площею 335,0952 га.

Згідно із Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі продажу цілісного майнового комплексу державного підприємства «Управління виробничо-технологічної комплектації «Київсільспецбуд»від 01.04.1999р. № 624, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та ТОВ УВТК «Київсільспецбуд», позивач набув право власності на майно цілісного майнового комплексу Державного підприємства Управління виробничо-технологічної комплектації «Київсільспецбуд»корпорації «Украгропромбуд», яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Маршала Гречка 9-д та включає в себе всі його активи, пасиви, інвентар, обладнання, устаткування, інше майно та нежитлові будівлі загальною площею 784,1 кв.м.

Як вбачається з акту № 666 прийому-передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства «Управління виробничо-технологічної комплектації «Київсільспецбуд»від 02.04.1999р. (аркуш справи 18), продавець -регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву передав, а покупець -ТОВ УВТК «Київсільспецбуд»прийняв зазначене державне майно вартістю згідно з експертною оцінкою 25281,00 грн. (в тому числі вартість оборотних засобів -900,00 грн., вартість необоротних засобів -24381,00 грн.), в тому числі будівлі та споруди загальною площею 784,1 кв.м., рік вводу в експлуатацію 1972. Відповідно до частини першої ст. 128 чинного на той час Цивільного кодексу Української РСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

На підставі вищезазначених документів позивачу видано свідоцтво про власність від 14.04.1999р. № 636 на майно цілісного майнового комплексу державного підприємства Управління виробничо-технологічної комплектації «Київсільспецбуд», яке розташоване за адресою м. Київ, вул. Маршала Гречка, 9д (аркуш справи 20).

Згідно з частиною 3 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», власнику приватизованого об'єкту належить пріоритетне право на довгострокову оренду займаних ним земельних ділянок з наступним викупом цих ділянок відповідно до законодавства України, якщо на це немає прямої заборони Кабінету Міністрів України або відповідної місцевої ради.

Відповідно до частин першої - третьої ст. 30 ЗК Української РСР, чинного на момент укладення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів. При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Позивач подав суду копію акту вибору земельної ділянки під тимчасову виробничу базу СПМК-523 тресту «Київсільспецбуд»по вул. Щербакова 71г на землях радгоспу «Пуща-Водиця», однак, суду не подано доказів того, що державним підприємством Управління виробничо-технологічної комплектації «Київсільспецбуд»відповідно до вимог ст. 23 ЗК УРСР було оформлено державний акт на право власності, або право користування земельною ділянкою за адресою м. Київ, вул. Маршала Гречка 9-д площею 4607,84 кв.м., яка є предметом спору сторін у даній справі.

Оскільки державному підприємству, яке було приватизоване позивачем, право користування земельною ділянкою оформлено не було, то при передачі регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву за актом № 666 приймання-передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства Управління виробничо-технологічної комплектації «Київсільспецбуд»від 02.04.1999р. до позивача перейшло право користування земельною ділянкою лише фактично під існуючими будівлями.

Зазначені обставини вже досліджувалися судом під час розгляду справи № 7/192-3/167 (аркуш 5 Постанови Верховного Суду України від 28.03.2006р., копія якої залучена до матеріалів справи).

Як вбачається з графічних матеріалів проекту відведення земельної ділянки (аркуші справи 37-40) нерухоме майно цілісного майнового комплексу ТОВ УВТК «Київсільспецбуд»за адресою м. Київ, вул. Маршала Гречка 9-д знаходиться на земельній ділянці яка надана у постійне користування для ведення сільськогосподарської діяльності ДП «Агрокомбінату «Пуща-Водиця»на підставі державного акту на право постійного користування землею І-КВ № 003918, виданого 15.07.1998р. на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 21.04.1998р. № 891.

Позивач звертався до відповідача за наданням згоди на вилучення земельної ділянки з листом від 28.04.2012р. № 12/14 і отримав відмову листом від 29.05.2012р., таким чином до спору сторін щодо надання згоди на вилучення земельної ділянки суд застосовує законодавство, чинне на момент виникнення даного спору -29.05.2012р.

Згідно до законодавства, чинного на момент виникнення спору щодо вилучення земельної ділянки, а саме відповідно до частини 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 377 ЦК України.

Частиною 2 ст. 92 ЗК України визначено перелік осіб, які мають право набувати право постійного користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності і позивач -ТОВ УВТК «Київсільспецбуд»до зазначених осіб не належить, відповідно не може вимагати переоформлення права постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому на праві власності об'єкти нерухомого майна. тобто його право користування зазначеною земельною ділянкою має бути оформлено договором оренди.

Така ж правова позиція викладена в пунктах 2.9, 2.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», відповідно до яких правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства. Суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки лише за умов дотримання вимог ст. 124 ЗК України та статті 16 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до частини 1 ст. 124 ЗК України та частини 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі»передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Виходячи з аналізу зазначених норм закону, позивач має право оформити своє право користування земельною ділянкою, під існуючими належними йому об'єктами нерухомого майна, шляхом укладання договору оренди з уповноваженим органом місцевого самоврядування -Київською міською радою на підставі його рішення, однак лише після вилучення (викупу) її у передбаченому законом порядку.

Порядок вилучення земельних ділянок передбачений ст. 149 ЗК України. Так, згідно до частин 1, 2, 3, 10 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

За таких обставин, позивач має можливість оформити своє право користування земельною ділянкою лише після того, як зазначена земельна ділянка за згодою землекористувача ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця»буде в останнього вилучена рішенням уповноваженого органу місцевого самоврядування -Київської міської ради.

Зазначена правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду України від 10.06.2008р. у справі № 22/275, згідно якої за наявністю згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки відповідний орган приймає рішення про вилучення земельної ділянки. Згода землекористувача на вилучення земельної ділянки повинна бути подана у письмовій формі. За відсутності такої згоди вилучення відбувається на підставі рішення про примусове вилучення земельної ділянки. В останньому випадку в силу положення ч. 10 ст. 149 Земельного кодексу України у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується у судовому порядку.

Відповідно до вищевикладених норм Закону позивач звернувся до землекористувача -ДП «Агрокомбінат «Пуща Водиця»з листом від 28.04.2012р. № 12/14 (аркуш справи 143-146), яким просив відповідача надати згоду на вилучення земельної ділянки розміром 4607,84 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Маршала Гречка 9-д у користування (оренду) товариству з обмеженою відповідальністю УВТК «Київсільспецбуд». Про отримання зазначеного листа свідчить вхідна відмітка відповідача від 28.04.2012р. № 241.

Як вбачається з листа ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця»від 29.05.2012р., відповідач відмовив позивачу в наданні згоди на вилучення земельної ділянки з тих підстав, що відповідно до Статуту ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця»не має правових можливостей для прийняття рішень з питань надання згоди на вилучення земельних ділянок. Відповідачем позивачу було запропоновано із зазначеним питанням звернутися до Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Зазначені дії відповідача не відповідають положенням чинного законодавства з огляду на наступне.

Як вбачається із статті 1 власного Статуту (в редакції змін, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 02.03.2012р. № 103) ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця»діє на основі державної власності і підпорядковане Міністерству аграрної політики та продовольства України (Орган управління майном). Відповідно до пунктів 5.2.2, 7.4 Статуту, підприємство не має права без попереднього погодження з Органом управління майном приймати рішення щодо вилучення чи добровільної відмови від користування земельною ділянкою, укладання договорів, що можуть призвести до вилучення земельних ділянок, зміни цільового призначення земельних ділянок та їх частин, які закріплені за підприємством на праві постійного користування.

Відповідно до положень ст. 149 ЗК України згода на вилучення земельної ділянки має надаватись саме землекористувачем.

Згідно до частини 3 ст. 126 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Таким чином землекористувачем спірної земельної ділянки є саме відповідач -ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», право постійного користування землею якого посвідчено Державним актом на право постійного користування землею від 15.07.1998р. І-КВ № 003918.

За таких обставин згідно порядку вилучення земельних ділянок, передбаченого ст. 149 ЗК України, саме відповідач -ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», а не орган управління майном -Міністерство Аграрної політики та продовольства України має надавати згоду (чи не погоджуватись) на вилучення земельної ділянки.

Однак, враховуючи положення Статуту, відповідач не мав право приймати зазначене рішення самостійно, без погодження з Органом управління майном.

За таких обставин, отримавши лист позивача від 28.04.2012р. № 12/14, відповідач мав звернутися до Органу управління Майном та отримати погодження (або відмову від погодження) зазначеного питання від Міністерства аграрної політики та продовольства України, що відповідачем здійснено не було.

Отримавши погодження (або відмову в погодженні) Органу управління майном, саме землекористувач -ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця»мав на його основі надати позивачу письмову нормативно та документально обґрунтовану згоду (або відмову) на вилучення земельної ділянки, яка мала б враховувати також обставини, встановлені Верховним Судом України у постанові від 28.03.2006р. у справі № 7/192-3/167 (щодо площі земельної ділянки, на яку має право позивач), що відповідачем зроблено не було.

Відповідно до права суду, наданого йому абзацом тринадцятим частини 2 ст. 16 ЦК України та пунктом д) частини 3 ст. 152 ЗК України, суд може захистити права особи іншим способом. Пропозиція позивачу звертатись за згодою на вилучення земельної ділянки до Органу управління майном відповідача не ґрунтується на чинному законодавстві, суперечить ст.ст. 126, 149 ЗК України та має бути визнана судом недійсною.

За таких обставин, повно та об'єктивно дослідивши матеріали справи та дійсні обставини, суд приймає рішення про задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю Управління Виробничо-технологічної комплектації «Київсільспецбуд».

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що визнання недійсною відмови державного підприємства Науково-дослідного виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця», викладеної в листі від 29.05.2012р. у справі № 5011-51/4872-2012-2/058-12, не є автоматично наданням згоди на вилучення земельної ділянки, не є рішенням про примусове вилучення земельної ділянки площею 4607,84 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Маршала Гречка 9-д і не є підставою для звернення позивача до уповноваженого органу місцевого самоврядування -Київської міської ради про прийняття ним рішення про вилучення зазначеної земельної ділянки .

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України з цього питання, викладену в постанові від 10.06.2008р. у справі № 22/275, згідно якої за відсутності згоди землекористувача вилучення відбувається на підставі рішення про примусове вилучення земельної ділянки , яке в силу положення ч. 10 ст. 149 Земельного кодексу України вирішується у судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене та керуючись частиною 3 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», частиною 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», частиною першою ст. 128 ЦК Української РСР, ст. 23, частинами першої - третьої ст. 30, ст. 67 ЗК Української РСР, ст. 377 ЦК України, частиною 2 ст. 92, частинами 1,5 ст. 116, частиною 2 ст. 120, частиною 1 ст. 124, частиною 3 ст. 126, частинами 1, 2, 3, 10 ст. 149 ЗК України, статтями 33, 35, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Управління виробничо-технологічної комплектації «Київсільспецбуд» задовольнити .

2. Визнати недійсною відмову державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»у наданні згоди на вилучення земельної ділянки площею 4607,84 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Маршала Гречка 9-д для надання її в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Управління виробничо-технологічної комплектації «Київсільспецбуд», викладену в листі від 29.05.2012р.

3. Стягнути з державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»(08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 43, код ЄДРПОУ 00849296)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Управління виробничо-технологічної комплектації «Київсільспецбуд»(04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, 9-д, код ЄДРПОУ 30188217)

1073,00 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні нуль копійок) судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 29.08.2012р.