Рішення

від 20.08.2012 по справі 5008/553/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

20.08.2012р. Справа № 5008/553/2012

За позовом Закарпатського центру соціально-психологічної реабілітації дітей, м. Свалява

За участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Свалявської міської ради, м. Свалява

За участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород

ДО Центру професійно-трудової та медичної реабілітації інвалідів „Апогей" Союзу організації інвалідів України, м. Свалява

За участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, м. Свалява

ПРО визнання недійсними договорів суборенди від 22.12.2003р. та від 12.05.2004р. та зобов'язання звільнити орендовані приміщення,

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача 1 - Васько С.А. -представник за довіреністю від 13.07.2012р.

від третьої особи - Гебеш В.М. -представник Свалявської міської ради за довіреністю від 12.07.2012р. №1067/02-9

від третьої особи - представник Служби у справах дітей Закарпатської обласної державної адміністрації за довіреністю №01-14/625 від 11.07.2012р. -Дорожко М.О.

від відповідача - Улинець В.М. -генеральний директор

від третьої особи - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.07.2012р. порушено провадження у справі №5008/553/2012 та призначено справу до розгляду на 13.07.2012р.

Ухвалою суду від 13.07.2012р. розгляд справи було відкладено на 07.08.2012р. для надання можливості сторонам забезпечити явку своїх уповноважених представників та належно виконати вимоги суду.

У зв'язку з неналежним виконанням вимог суду ухвалою від 07.08.2012р. розгляд справи було відкладено на 20.08.2012р.

Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, вказує на те, що відповідачем за відсутності відповідного договору використовуються спірні приміщення незважаючи на те, що такі надані позивачу на підставі відповідного рішення Свалявської міської ради. У підтвердження своїх доводів зазначає, що 25 листопада 2005 року Свалявська міська рада на 26 сесії 4-го скликання приймає рішення про передачу частини приміщень в будівлі по вул. Верховинській, 43 «а»в м. Свалява площею 550 кв. м. для облаштування їх під центр соціально-психологічної реабілітації дітей на виконання розпорядження голови Закарпатської облдержадміністрації № 721 від 24.11.2005 р.

Відповідно до прийнятого рішення 01 грудня 2005 року Свалявська міська рада передає в безоплатне користування Закарпатському центру соціально-психологічної реабілітації дітей частину приміщень у вищевказаній будівлі площею 550 кв. м. в тому числі і корпус Б, площею 121,5 кв.м., яке на той час неправомірно займав Центр «Апогей», строком на 15 років до 01.12.20 р. згідно договору №1 від 01.12.05 р. та актів приймання-передачі від 01.12.2005 р. та 28.12.2005 р.

У листопаді 2006 року директор Територіального центру по обслуговуванню пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян Мішко О.М. звернулася з офіційним листом (№115 від 17.11.06 р.) до директора Центру «Апогей»з вимогою звільнити зайняті ним приміщення, оскільки вони передані Закарпатському центру соціально-психологічної реабілітації дітей згідно рішення Свалявської міської ради від 25.11.2005 р., тобто наймодавець фактично відмовився від договору з наймачем, а відповідно до ч. 2 ст. 782 ЦК України - договір найму є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Однак вказане звернення директором центру «Апогей»було проігноровано.

Починаючи із січня 2007 року позивач неодноразово звертався до центру «Апогей»з вимогами про звільнення зайнятих ним незаконно належних позивачу приміщень, однак незважаючи на це всі звернення проігноровані і продовжують використовуватись відповідачем.

Представник третьої особи на боці позивача Служба у справах дітей Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород заявлені позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі та у поданому суду письмовому поясненні вказує на те, що 01 жовтня 2002 року між Свалявською міською радою та Територіальним центром по обслуговуванню пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян було укладено договір оренди за яким Територіальному центру передано в безоплатне користування приміщення в будівлі № 43 «а»по вул. Верховинській в м. Свалява (колишній дошкільний дитячий заклад) загальною площею 1027,2 кв.м. для утримання стаціонарного відділення престарілих громадян строком на 5 років до 01.10.07 р.

Територіальний центр по обслуговуванню пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян в особі директора Мішко О.М. 22 грудня 2003 року без дозволу власника майна - Свалявської міської ради, укладає договір суборенди з центром професійно-трудової та медичної реабілітації інвалідів «Апогей», об'єктом якого є нежитлове приміщення другого поверху площею 150 кв.м. за адресою: м. Свалява, вул. Верховинська 43 «А». Строк дії договору складав 6 місяців (до 22 червня 2004 року).

12 травня 2004 року Територіальний центр укладає з центром «Апогей»новий договір суборенди (під час дії попереднього договору), згідно якого передає останньому частину приміщень площею 121,5 кв.м. за адресою: м. Свалява, вул. Верховинська 43 «А», знову таки, без згоди власника - Свалявської міської ради, що є порушенням ст. 774 ЦК України.

У листопаді 2006 року директор Територіального центру по обслуговуванню пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян Мішко О.М. звернувся з офіційним листом до директора Центру «Апогей»з вимогою звільнити зайняті ним приміщення, оскільки вони передані Закарпатському центру соціально-психологічної реабілітації дітей. Однак вказані вимоги виконані не були.

Починаючи із січня 2007 року дирекція Закарпатського центру соціально-психологічної реабілітації дітей неодноразово звертались до директора центру «Апогей»з вимогами про звільнення незаконно зайнятих приміщень, але останнім всі обґрунтовані звернення були проігноровані.

Представник третьої особи - Свалявської міської ради, м. Свалява у поданому суду письмовому поясненні та в судовому засіданні зазначає, що відповідачем використовуються належні територіальній громаді приміщення всупереч вимог чинного законодавства, тобто за відсутності відповідного договору. Також просить суд взяти до уваги те, що відповідач продовжує незаконно займати приміщення з порушенням санітарних та протипожежних норм, не маючи на користування майном відповідного дозволу власника - рішення Свалявської міської ради чи укладеного з нею договору.

Представник відповідача заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у поданому суду додатковому письмовому поясненні та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обгрунтування своїх доводів вказує на порушення міською радою вимог чинного законодавства, що полягає у незабезпеченні установи відповідача відповідним нежитловим приміщенням для здійснення центром покладених на нього статутом завдань та повноважень. Вказує на бездіяльність відповідних служб та державних установ стосовно надання допомоги в організації діяльності центру та забезпечення його для цього відповідним приміщенням.

Представник третьої особи на боці відповідача на виконання вимог суду подав письмове пояснення по суті заявлених позовних вимог та підтверджує факт передачі відповідачу за відповідними оскаржуваними договорами в тимчасове користування орендовані приміщення. Зокрема, у поданому суду письмовому поясненні вказує на те, що у 2003 році директор центру професійно-трудової та медичної реабілітації інвалідів «Апогей»Улинець В.М. звернувся в міську раду з листом для виділення йому приміщення в користування, де мене як директора було запрошено на засідання в міську раду. За письмовою або усною вказівкою (не згадую) міського голови треба було надати приміщення площею 150 кв.м. в суборенду строком на 6 місяців центру реабілітації інвалідів «Апогей». Після закінчення договору директор Улинець В.М. знову розпочав звертатися в міську раду та інші вищестоящі установи, де мене викликали до голови райдержадміністрації п. Дідович О. і в присутності міського голови Ревтій І.І. дали вказівку заключити договір вже на іншу будівлю площею 121,5 кв.м., яка на той час пустувала (договір №10 від 12.05.04р.). Акти приймання-передачі відсутні, в зв'язку з тим, що дана будівля в той час не була в нас на балансі. Згідно рішення міської ради від 15.02.08р. №19/42 будівля була передана на баланс територіального центру.

25 листопада 2005 року Свалявська міська рада 26 сесії 4-го скликання приймає рішення про передачу частини будівлі Закарпатському центру соціально-психологічної реабілітації дітей, де входило і дане приміщення площею 121,5 кв.м. Керівника центру „Апогей" Улинець В.М. було попереджено декілька разів усно і письмово про необхідність звільнення займаних приміщень, однак, такі вимоги залишено без задоволення.

Так, як договір суборенди №10 від 12.05.2004р. був розірваним, дане приміщення передано Закарпатському центру соціально-психологічної реабілітації дітей, територіальний центр більше не займався виселенням центру «Апогей»із даного приміщення.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 20.08.2012р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача, відповідача та третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002 року між Свалявською міською радою та Територіальним центром по обслуговуванню пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян в особі директора Мішко О.М. було укладено договір оренди, згідно умов якого (пункт 1.1. договору) орендодавець передає, а орендар приймає в користування будинок за адресою: м. Свалява, вул. Верховинська 43 «А»площею 1027,2кв.м. для утримання стаціонарного відділення престарілих громадян згідно акту прийому-передачі строком на 5 років до 01.10.2007р.

12 листопада 2007 року з Територіальним центром Свалявською мімікою радою переукладено договір безоплатного користування на зазначене майно тільки площею 584кв.м.

В свою чергу, 22.12.2003р. між Територіальним центром по обслуговуванню пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян в особі директора Мішко О.М. та Центром професійно-трудової та медичної реабілітації інвалідів «Апогей», було укладено договір, предметом якого є надання нежитлове приміщення другого поверху площею 150 кв.м. за адресою: м. Свалява, вул. Верховинська 43 «А»підприємству „Апогей" для проведення своєї діяльності. Строк дії договору складав 6 місяців (до 22 червня 2004 року -пункт 5.1 договору).

До закінчення дії даного договору між Територіальним центром та центром «Апогей»12.05.2004 року було укладено договір суборенди №10, згідно якого передаються останньому частина приміщень площею 121,5 кв.м. за адресою: м. Свалява, вул. Верховинська 43 «А». Згідно пункту 8.1 даного договору, строк його дії складає з 12.05.2004р. по 02.01.2007р. та у відповідності до вимог пункту 8.5 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом місяця до його закінчення, він вважається продовженим на тих самих умовах на новий термін. Невід'ємним додатком даного договору є акт приймання-передачі (пункти 2.3 та 8.8 договору).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідні акти приймання-передачі орендованого майна між сторонами договору - Територіальним центром по обслуговуванню пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян та Центром професійно-трудової та медичної реабілітації інвалідів «Апогей»не складались та не підписувались.

Розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 24.11.2005 № 721 «Про створення Закарпатського центру соціально-психологічної реабілітації дітей»було створено Закарпатський центр соціально-психологічної реабілітації дітей.

Рішенням Свалявської міської ради 26 сесії ІУ скликання від 25.11.2005р. було вирішено передати в оперативне управління з правом балансоутримувача Закарпатській обласній державній адміністрації частину приміщень загальною площею 550кв.м. в будівлі по вул. Верховинська, 43а в м. Свалява, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Свалява та с. Дарино терміном на 15 років для організації Закарпатського центру соціально-психологічної реабілітації дітей.

На виконання п. 2.1. зазначеного розпорядження та пункту 2 рішення, 01 грудня 2005 року Свалявською міською радою було передано в безоплатне користування Закарпатському центру соціально-психологічної реабілітації дітей частину приміщень площею 550 кв.м. за адресою: м. Свалява, вул. Верховинська, 43 а, строком на 15 років до 01.12.2020 р. (згідно договору №1 від 01.12.05 р. та актів приймання-передачі від 01.12.05 р. та 28.12.05 р.), у тому числі і корпус Б, площею 121,5 кв.м.

Позивач, як орендар спірного приміщення, звернувся до суду з вимогою про визнання недійсними договорів оренди від 22.12.2003р. та №10 від 12.05.2004р., укладених між Територіальним центром по обслуговуванню пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян та Центром професійно-трудової та медичної реабілітації інвалідів «Апогей»та звільнення займаних приміщень у зв'язку з тим, що такі приміщення передані відповідачу без згоди власника майна, а також позбавляють права орендаря на використання переданих йому Свалявською міською радою приміщень, що використовуються відповідачем.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

За умовами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочин визначається як дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6 , 627 Цивільного кодексу України ).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України , нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.1999 № 02-5/111, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України , іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України , міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України .

Тож, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

Згідно п. 2 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»державну політику у сфері оренди здійснюють органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Відповідно до п. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що право комунальної власності -це право територіальної громади володіти, користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно п. 5 статті 60 Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності…

Згідно ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно із частиною 2 ст. 41 вказаного Закону районні у містах ради та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням.

Оскільки об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Свалява та с. Дарино, то власником спірного майна є Свалявська міська рада.

Разом з тим, укладаючи оспорювані договори суборенди, згода власника спірного майна отримана орендодавцем та орендарем не була отримана, що суперечить вимогам статті 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та вимогам статті 774 Цивільного кодексу України. Відтак, укладання спірних договорів суперечить вимогам чинного законодавства.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, спірні договори суборенди на день звернення з даним позовом припинили свою дію, а відтак, провадження у справі в частині вимог про визнання недійсними договорів суборенди від 22.12.2003р. та від 12.05.2004р.

Що стосується вимог про усунення перешкод у користуванні орендованим майном, то така вимога підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, Цивільний кодекс України (далі ЦК України) застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки господарські відносини сторін, що розглядаються у цій справі, виникли до набрання чинності відповідними положеннями ЦК України та ГК України, але продовжують існувати після набрання ними чинності, до прав і обов'язків, що існують між сторонами Договором, господарським судом застосовуються, зазначені положення (не виконані зобов'язання щодо звільнення орендованої площі).

У відповідності до вимог статті 28 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України ).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір №10 від 12.05.2004р., як передбачено п. 8.1., набирає чинності і діє з 12.05.2004 до 02.01.2007.

У відповідності до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Проте, позивачем та орендодавцем на адресу відповідача було направлено лист №11/91 від 17.01.2007 (отримано відповідачем 17.01.2012р., що підтверджується відповідною відміткою), в якому орендодавець повідомляє про припинення договірних відносин та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення.

Зважаючи, що орендодавець заперечував проти продовження строку дії Договору, суд дійшов висновку, що дія Договору №10 від 12.05.2004 припинились 02.01.2007 у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 2.3. сторони погодили, що майно, передане орендареві, вважається поверненим з моменту підписання акту приймання-передачі.

Таким чином, як нормами чинного законодавства України, так і умовами Договору передбачений обов'язок орендаря після закінчення строку дії Договору повернути майно орендодавцю.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України , є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України ).

Як вбачається з матеріалів справи, акт прийому-передачі відповідачем підписаний не був, а отже, останнім належним чином не виконано свого обов'язку щодо повернення майна орендодавцеві.

Таким чином, вимоги позивача про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення в м. Свалява, по вул. Верховинська, 43а площею 121,5кв.м. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, п.1.1 ст. 80, ст.ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов'язати Центр професійно-трудової та медичної реабілітації інвалідів „Апогей" Союзу організації інвалідів України, 89300, м. Свалява, вул. Вакарова, 13 (код ЄДРПОУ 32194238) звільнити частину приміщень площею 121,5кв.м. за адресою: м. Свалява, вул. Верховинська 43 «А».

3. В решта частині позовних вимог провадження у справі припинити.

4. Стягнути з Центру професійно-трудової та медичної реабілітації інвалідів „Апогей" Союзу організації інвалідів України, 89300, м. Свалява, вул. Вакарова, 13 (код ЄДРПОУ 32194238) на користь Закарпатського центру соціально-психологічної реабілітації дітей, 89300, м. Свалява, вул. Верховинська, 43 „А" (код ЄДРПОУ 33644606) суму 1094грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 31.08.2012р.

Суддя О.Ф. Ремецькі