Постанова

від 28.08.2012 по справі 15/5025/62/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2012 р. Справа № 15/5025/62/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. -головуючого,

Дунаєвської Н.Г.

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Фізичної особи-підприємця Молотая Віталія Миколайовича

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28 травня 2012 року

у справі № 15/5025/62/12

господарського суду Хмельницької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією "ЕСТОКАДА"

до 1. Хмельницької міської ради

2. Фізичної особи-підприємця Молотая Віталія Миколайовича

3. Фізичної особи-підприємця Марунич Алли Миколаївни

про скасування в частині рішення тридцять шостої сесії Хмельницької міської ради №26 від 26.05.2010р. та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17.11.2010р. №041074200228

за участю представників

позивача -Баланчук А.В.

відповідачів- 1. не з'явився

2. Зозуля Т.М.

3. не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземною інвестицією "ЕСТОКАДА" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Хмельницької міської ради, Фізичної особи-підприємця Молотая Віталія Миколайовича та Фізичної особи-підприємця Марунич Алли Миколаївни про скасування в частині рішення тридцять шостої сесії Хмельницької міської ради №26 від 26.05.2010р. та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17.11.2010р. №041074200228.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13 квітня 2012 року (суддя Муха М.Є.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28 травня 2012 року (судді Коломис В.В., Тимошенко О.М., Огороднік К.М.) позов товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією "ЕСТОКАДА" задоволено. Рішення тридцять шостої сесії Хмельницької міської ради № 26 від 26.05.2010р. в частині передачі Фізичним особам-підприємцям Молотаю Віталію Миколайовичу та Марунич Аллі Миколаївні на умовах оренди земельної ділянки за адресою: вул. Трудова, 9/1, площею 700 м.кв. із земель житлової та громадської забудови для обслуговування приміщення магазину та автосервісу скасовано та визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 17.11.2010 р. № 041074200228.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Фізична особа-підприємець Молотай Віталій Миколайович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 13.04.2012 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.05.2012 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю підприємству з інозмною інвестицією "ЕСТОКАДА" у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що під час винесення рішення та постанови судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням тридцять шостої сесії Хмельницької міської ради №26 від 26.05.2010р. затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано земельну ділянку для обслуговування магазину та автосервісу площею 700 м.кв за адресою вул. Трудова, 9/1 в короткострокову оренду фізичним особам - підприємцям Молотаю В.М. та Марунич А.М. Підставою для прийняття зазначеного рішення стали договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 05.11.2005р. №5078, рішення господарського суду Хмельницької області від 18.10.2004р. та рішення 26-ої сесії Хмельницької міської ради від 27.05.2009р. №24.

17 листопада 2010 року на підставі зазначеного рішення між Хмельницькою міською радою та фізичними особами - підприємцями Молотаєм В.М. та Марунич А.М. був укладений договір оренди землі №043074200228, відповідно до п.1 якого, орендодавець надає, а орендарі приймають у строкове платне користування земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться в місті Хмельницькому по вул.Трудовій, 9/1.

На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - одноповерхові капітальні нежитлові будівлі, а також інші об'єкти інфраструктури - проїзди, проходи, площадки, площею 220м.кв. У пункті 15 договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування магазину та автосервісу.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.08.2011 р. у справі №13/1616, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2011 р. визнано за товариством з обмеженою відповідальністю підприємством з іноземною інвестицією "ЕСТОКАДА" право власності на магазин та автосервіс загальною площею 567,9 кв.м., у тому числі магазин 94,3 кв.м. та автосервіс 473,6 кв.м., розташовані за адресою: м. Хмельницький, вул. Трудова, 9/1.

17.11.2011 р. позивачем було зареєстровано право власності на зазначені вище об'єкти нерухомого майна у Хмельницькому міському бюро технічної інвентаризації.

Предметом спору у даній справі є вимоги товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією "ЕСТОКАДА" про визнання недійсним у частині рішення тридцять шостої сесії Хмельницької міської ради №26 від 26.05.2010р., а також укладеного на підставі нього договору оренди землі №043074200228 від 17.11.2010р.

Частиною 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Положення цієї статті є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, та ч. 2 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як вірно зазначають суди попередніх інстанцій статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено можливість захисту цивільних (майнових та особистих немайнових) прав та інтересів, зокрема, визнанням незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

При цьому, частиною 1 ст. 393 Цивільного кодексу України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Проте зі змісту зазначених статей вбачається, що обов'язковою умовою для звернення до суду із зазначеним позовом є невідповідність актів, прийнятих зазначеними у ст.393 Цивільного кодексу України органами, вимогам закону, а також порушення цими актами права власності. Незаконність може полягати як у невідповідності акта компетенції органу, який його прийняв, так і в безпосередньому порушенні права власності виданням такого акта. Тобто, позивачем за таким позовом може бути власник або титульний володілець, право власності (або інше титульне право) якого порушене виданням актів переліченими вище органами.

Згідно ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії або нормативно-правовий акт, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Тобто, підставами для визнання акта незаконним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України , положення якої кореспондуються зі ст. 377 Цивільного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Крім того, згідно з п. "е" ч.1 ст.141 Земельного кодексу України однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Задовольняючи позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією "ЕСТОКАДА" господарські суди зазначили, що рішення тридцять шостої сесії Хмельницької міської ради №26 від 26.05.2010р. є таким, що не відповідає Конституції України та порушує права власника об'єктів нерухомого майна, розташованих на орендованій відповідачами земельній ділянці. Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується із зазначеними висновками господарських судів, вважає їх помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах права з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується позивачем, що останній набув права власності на об'єкти нерухомого майна - магазин та автосервіс загальною площею 567,9 кв.м., розташовані за адресою: м. Хмельницький, вул. Трудова, 9/1 на підставі рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.08.2011 р. у справі №13/1616, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2011р.

Статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Положеннями статті 331 Цивільного кодексу України визначено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Зазначене кореспондується також з приписами ст.4-5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що право власності на магазин та автосервіс площею 567,9 кв.м у місті Хмельницькому по вул. Трудовій, буд.9/1 було зареєстроване позивачем у Хмельницькому міському бюро технічної інвентаризації 17.11.2011 р. Тобто, на момент винесення спірного рішення №26 Хмельницькою міською радою товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземною інвестицією "ЕСТОКАДА" не було власником об'єктів нерухомого майна, розташованих на спірній земельній ділянці та не користувалось належними власнику правами, у тому числі і правами на земельну ділянку.

З огляду на положення ст. 120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України лише з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на спірній земельній ділянці, наданій у користування Молотаю В.В. та Марунич А.М., позивач набув право користування відповідною земельною ділянкою у тому ж обсязі, що було у попередніх користувачів, а відтак позивач отримав право оформлення відповідних прав на спірну земельну ділянку.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення тридцять шостої сесії Хмельницької міської ради №26 від 26.05.2010р. на момент його винесення не порушувало прав та законних інтересів товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією "ЕСТОКАДА" та є таким, що винесене з дотриманням та на підставі норм чинного в Україні законодавства в межах наданої раді компетенції. Таким чином, висновки судів про наявність підстав для визнання його незаконним є помилковими та такими, що зроблені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки договір оренди №041074200228 від 17.11.2010р. є похідним від рішення Хмельницької міської ради, то вимога позивача про визнання його недійсним є такою, що підлягає задоволенню. Проте такі висновки судів є безпідставними та помилковими з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання угод недійсними" передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Тобто вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що з аналізу положень ст.215 Цивільного кодексу України вбачається, що підставами для визнання правочину (договору) недійсним є його невідповідність вимогам закону саме в момент його вчинення. Тобто порушення вимог закону, які виникли після вчинення правочину, не можуть бути наслідком його недійсності, а можуть призводити до інших правових наслідків.

Враховуючи те, що спірний договір оренди №041074200228 на момент його укладення не містив порушень закону, укладений в межах та на підставі норм цивільного законодавства, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для визнання його недійсним.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій, правильно встановивши фактичні обставини справи, неправильно застосували норми матеріального права та, як результат, неправильно надали юридичну оцінку обставинам справи.

У відповідності зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

В силу вищенаведених порушень судові рішення попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають. Згідно з ч. 1 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, постанова Рівненького апеляційного господарського суду від 28 травня 2012 року та рішення господарського суду Хмельницької області від 13 квітня 2012 року підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю підприємству з іноземною інвестицією "ЕСТОКАДА" у задоволенні позовних вимог.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Молотая Віталія Миколайовича задовольнити.

2. Постанову Рівненького апеляційного господарського суду від 28 травня 2012 року та рішення господарського суду Хмельницької області від 13 квітня 2012 року зі справи №15/5025/62/12 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Товариству з обмеженою відповідальністю підприємству з іноземною інвестицією "ЕСТОКАДА" відмовити у задоволенні позовних вимог.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією "ЕСТОКАДА" (ідентифікаційний код 32184447, місцезнаходження: 65080, Одеська обл., м. Одеса, вул. Комарова, буд.10, к.12) на користь Фізичної особи-підприємця Молотая Віталія Миколайовича (ідентифікаційний номер 2689509297, місце проживання: 29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 255) 751,10 грн. (сімсот п'ятдесят одну гривню 10 копійок) судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, 536,50 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 50 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги та 357,67 грн. (триста п'ятдесят сім гривень 67 копійок) судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

6. Доручити господарському суду Хмельницької області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. Г. Дунаєвська

С. С. Самусенко