Постанова

від 11.09.2012 по справі 5011-71/2684-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2012 р. Справа № 5011-71/2684-2012 Доповідач: суддя Плюшко І.А.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. -головуючого,

Кочерова Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехніка"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 червня 2012 року

у справі № 5011-71/2684-2012

господарського суду міста Києва

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Оргтехніка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія"

про стягнення 301787,70 грн.

за участю представників

позивача -Скрипник С.В.

відповідача -Семененко Є.М.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оргтехніка»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»про стягнення 301787,70 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26 квітня 2012 року (суддя Нечай О.В.) у справі №5011-71/2684-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06 червня 2012 року (судді: Новіков М.М., Зубець Л.П., Мартюк А.І.) відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Оргтехніка" у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, товариство з обмеженою відповідальністю "Оргтехніка" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехніка" задовольнити повністю.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.09.2006р. між громадянином України Миронюком А.М. та товариством з обмеженою відповідальністю „Експлуатаційна компанія" укладено договір №85Н про надання послуг та виконання робіт, згідно пунктів 1.1-1.2 якого Миронюк А.М. доручив, а відповідач зобов'язався забезпечити обслуговування нежитлових приміщень загальною площею 150,07 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 4 корп.1 та прилеглої до них території.

01.04.2011р. між громадянином України Миронюком А.М. (орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Оргтехніка»(орендарем) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 0104/2, згідно умов якого Миронюк А.М. передає, а позивач приймає в строкове платне володіння і користування нежитлові приміщення загальною площею 162,3 кв. м., які складаються з приміщень № № 1-13 (групи приміщень №69) та знаходяться за адресою: м. Київ, пр. Г. Сталінграда, буд.4 корп.1 (Літера А) (п. 1.1 Договору оренди).

Відповідно до умов п. 1.3. договору оренди орендований об'єкт надається в оренду з метою розташування в ньому офісного приміщення та здійснення діяльності орендаря відповідно до його Статуту.

Згідно з п. 2. 4. Договору оренди, ризик випадкового знищення та/або пошкодження орендованого об'єкту та майна, що в ньому знаходиться, під час дії даного договору несе орендар.

Відповідно до п. 5.4. Договору оренди, орендар зобов'язаний при необхідності самостійно і за власний рахунок проводити поточний та капітальний ремонт орендованого об'єкту та за власний рахунок відновлювати втрачене або пошкоджене майно протягом терміну оренди.

Судами встановлено, що 06.12.2011р. відбулось залиття орендованого приміщення каналізаційними стоками, про що відповідачем складено відповідний акт від 07.12.2011р. Зі змісту зазначеного акту вбачається, що залиття сталось внаслідок аварії, що виникла у підвалі на системі каналізації будинку. Причиною аварії є засмічення каналізаційного лежака гігієнічними засобами та побутовим сміттям.

Крім того, судами також встановлено та з висновку №0489 експертного будівельно-технічного дослідження і висновку №0496 експертного товарознавчого дослідження рухомого майна, що знаходилось в офісному приміщенні №5 по пр. Г. Сталінграда 4, корп.1 та було пошкоджено внаслідок залиття вбачається, що загальний розмір матеріальних збитків, спричинених власнику нежитлових приміщень Миронюку А.М., внаслідок залиття каналізаційними стоками оздоблюваних покриттів приміщень, а також майну, що там знаходилось, становить 286887,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" відповідач зобов'язаний був:

- забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів;

- здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень;

- утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

За твердженням позивача, вищенаведені профілактичні роботи відповідачем не виконувались, що і стало наслідком виникнення аварійної ситуації, внаслідок якої товариство з обмеженою відповідальністю "Оргтехніка" зазнало значних збитків.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів особи судом, який передбачено ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України. Тобто це одна з форм або мір цивільно-правової відповідальності, оскільки порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність складу правопорушення, що включає такі елементи:

1) протиправність поведінки (дії чи бездіяльності) особи;

2) шкідливий результат такої поведінки -шкоду (збитки), їх наявність та розмір;

3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;

4) вина особи, яка заподіяла шкоду.

Враховуючи предмет позову та обставини даної справи, необхідним фактом, що потребує встановлення, є наявність або відсутність у діях відповідача протиправної поведінки, тобто поведінки, яка не відповідає вимогам закону та призводить до порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) та охоронюваних законом інтересів іншої особи.

Так, протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи. Протиправною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

Протиправна бездіяльність полягає в утриманні від певних дій. Протиправною бездіяльністю вважається також поведінка, коли на особу покладено юридичний обов'язок діяти в певній ситуації. Такі обов'язки можуть випливати із правових актів, умов договору, із службових обов'язків.

При цьому, важливим є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою (збитками), оскільки протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав, а шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову дійшли висновку, що у діях відповідача відсутні ознаки протиправності, та як результат, причинний зв'язок між завданими позивачу збитками.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені висновки помилковими та необґрунтованими, оскільки під час встановлення факту наявності чи відсутності в діях відповідача протиправної поведінки, судами не враховано наведені нижче вимоги чинного в Україні законодавства, якими регулюються відносини у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Статтею 5 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Відповідно до ст.18 Житлового кодексу Української РСР управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

При цьому, як визначено в статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.

Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що товариство з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" є виконавцем житлово-комунальних послуг у корп.1 будинку 4 на пр. Г. Сталінграда у м. Києві.

Як вже зазначалось вище до обов'язків виконавця згідно ч. 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" віднесено, зокрема, здійснення контролю за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримання в належному технічному стані, здійснення технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових мереж, вжиття заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Зазначені обов'язки виконавця передбачені також і в Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630.

Відповідно до пункту 32 даних правил виконавець зобов'язаний, зокрема: проводити два рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку із складенням відповідного акта; утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт; усувати аварії та інші порушення порядку надання послуг, а також виконувати заявки споживачів у строк, установлений законодавством та договором. Наведене кореспондуються також з положеннями Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій", затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005р. №76 (надалі -Правила), якими визначено, що періодичність профілактичного обслуговування систем водопроводу, каналізації та гарячого водопостачання у житлових будинках, повинно проводитись не рідше ніж кожні 3-6 місяців.

При цьому, згідно пункту 2 зазначених Правил технічним обслуговуванням жилих будинків -є комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.

Водночас, відповідно до п.2.1. Правил одним із обов'язків виконавця є здійснення технічного огляду жилих будинків, що включає проведення планових та позапланових оглядів. Планові огляди житлових будинків розподіляються на загальні та профілактичні.

Загальні огляди передбачають комплексне обстеження комісією елементів приміщень будинку, а також їх зовнішнього благоустрою з метою визначення технічного і санітарного стану, виявлення несправностей і прийняття рішень щодо їх усунення, а також визначення готовності будинків до експлуатації в наступний період. Загальний огляд проводиться з періодичністю два рази на рік - навесні та восени (весняний та осінній огляди) за результатами якого складається відповідний акт, форма якого затверджена додатком №1 Правил.

В свою чергу, правилами визначено, що профілактичне обслуговування будинків є складовою технічного обслуговування і полягає в усуненні дрібних несправностей елементів будинків з метою забезпечення їх безперебійної роботи, а також попередження порушень санітарно-гігієнічних вимог до приміщень будинків, налагодження та регулювання окремих видів технічних пристроїв. При цьому, згідно п. 2.3.7. технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової каналізації та витрати на виконання цих робіт здійснюються відповідно до законодавства.

Тобто, з наведеного вбачається, що законодавець розмежовує поняття "огляд" та "обслуговування". Під поняттям огляд слід розуміти технологічний процес контролю безпеки відповідного пристрою чи об'єкту, в т. ч. із застосуванням спеціальних технічних та інших засобів. Натомість, обслуговуванням є конкретний комплекс робіт, спрямованих на усунення несправностей елементів відповідного об'єкту та/або пристрою з метою забезпечення їх безперебійної роботи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішенні та постанові зазначили, що відповідно до витягу з Журналу технічного огляду інженерних систем будинку №4 ТОВ "Експлуатаційна компанія", відповідач не порушував періодичності профілактичного огляду каналізаційної мережі будинку, в якому позивач орендує відповідне нежитлове приміщення.

Проте судами не враховано, що обов'язком відповідача, як виконавця житлово-комунальних послуг є не огляд внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової каналізації, а здійснення їх технічного обслуговування, порядок та особливості якого визначені положеннями спеціального законодавства.

Відповідно до п.1.6 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190 визначено, що за стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньобудинкові мережі, є відповідальними підприємства та організації, у яких вони перебувають на балансі.

З огляду зазначене, колегія суддів погоджується з обгрунтованими доводами заявника касаційної скарги стосовно того, що саме відповідач зобов'язаний був організувати безперебійну роботу системи водопостачання та водовідведення будинку №4 на пр. Г. Сталінграда у м. Києві, яка б дала можливість безперебійного подання води до водозабірних пристроїв та її подальше відведення у пристрої каналізаційної мережі.

Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про своєчасне здійснення відповідачем технічного обслуговування мереж водопостачання та водовідведення у будинку №4 по пр. Г. Сталінграда у м. Києві, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що відповідач належним чином виконував покладені на нього обов'язки, передбачені Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

Таким чином, вина товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" у нанесенні майнової шкоди позивачу полягає у тому, що відповідач не вжив належних та достатніх заходів для організації технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення будинку №4 на пр. Г. Сталінграда у м. Києві, які б забезпечили безперебійний відвід використаної води у міську каналізаційну мережу, внаслідок чого і сталось затоплення орендованого позивачем приміщення.

З урахуванням того, що судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що розмір завданих позивачу збитків внаслідок затоплення орендованого ним приміщення складає 286887,70 грн., колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення його позовних вимог.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 14900,00 грн. витрат за проведення експертного дослідження з визначення розміру заподіяних збитків майну останнього, а також 7500,00 грн. -витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки матеріалами справи підтверджено сплату позивачем 7500,00 грн. за надані юридичні послуги адвокатом Пшенько С.М., а також 14900,00 грн. -за проведення експертного будівельно-технічного дослідження та товарознавчого дослідження рухомого майна, що знаходилось в офісному приміщенні №5 у корпусі 1 буд.4 на пр. Г.Сталінграда у м. Києві, колегія суддів вважає зазначені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехніка" такими, що також підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій, правильно встановивши фактичні обставини справи, неправильно застосували норми матеріального права та, як результат, неправильно надали юридичну оцінку обставинам справи.

У відповідності зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

В силу вищенаведених порушень судові рішення попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають. Згідно з ч. 1 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2012р. та рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2012р. підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Оргтехніка" підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехніка" задовольнити .

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 червня 2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 26 квітня 2012 року зі справи №5011-71/2684-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехніка" задовольнити у повному обсязі.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" (ідентифікаційний код 32380022, місцезнаходження: 04205, м. Київ, вул. Тимошенка буд. 29-Б) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехніка" (ідентифікаційний код 30109638, місцезнаходження: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 4 корпус 1, оф.5) 286887,70 грн.(двісті вісімдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень 70 коп.) матеріальної шкоди та 22400,00 грн. (двадцять дві тисячі чотириста гривень 00 коп.) судових витрат за проведення експертних досліджень та оплати послуг адвоката.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" (ідентифікаційний код 32380022, місцезнаходження: 04205, м. Київ, вул. Тимошенка буд. 29-Б) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехніка" (ідентифікаційний код 30109638, місцезнаходження: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 4 корпус 1, оф.5) 3017,88 грн. (три тисячі сімнадцять гривень 88 коп.) судового збору за подання касаційної скарги, 3017,88 грн. (три тисячі сімнадцять гривень 88 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги та 6035,75 грн. (шість тисяч тридцять п'ять гривень 75 коп.) судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

7. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко