Рішення

від 10.09.2012 по справі 17/5014/1747/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.09.12 Справа № 17/5014/1747/2012

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Брянківський завод бурового устаткування", м. Брянка Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НК "Проміндустрія", м. Луганськ

про стягнення 30 536 грн. 40 коп.

Суддя Фонова О.С.

в присутності представників сторін:

від позивача: Красовська Н.В., довіреність № 03-1072 від 03.09.2012;

від відповідача: Воронін А.П., довіреність № 01 від 22.08.2012; Малько О.М. - директор, протокол загальних зборів № 1 від 21.01.2010.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати за металопрокат у сумі 30536,40 грн.

У судовому засіданні 30.08.2012, відповідно до статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 10.09.2012 на 10 год. 20 хв.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 30.08.2012 заперечив проти позову, з огляду на його необґрунтованість та безпідставність, а також зазначив, що оскільки ВАТ «Брянківський завод бурового устаткування»в телефонному режимі, в порядку ст.712 ЦК України, уклав договір постачання виробів металопрокату з ТОВ «НК «Проміндустрія»на суму 35994,66 гривен, та відповідно ТОВ «НК «Проміндустрія»був виставлений рахунок № 109 від 14.12.2010 на цю суму.

16.12.2011 ВАТ «Брянківський завод бурового устаткування»перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «НК «Проміндустрія»30536,40 гривень за металопрокат. 21.12.2010 позивачем за допомогою факсу на адресу відповідача була направлена довіреність №601 від 20.12.2010, дійсна до 30.12.2010, видана на ім'я Міхайлішина Романа Олександровича (паспорт ЕК № 227962, виданий 25.09.1996 Стахановським РО ГУМВС України в Луганській області), про надання йому повноважень отримати матеріальні цінності у ТОВ «НК «Проміндустрія», та перелік конкретних цінностей - виробів металопрокату, які необхідно отримати.

Відповідач 27.12.2010 поставив вироби металопрокату позивачу, згідно асортименту, вказаному у видатковій накладній № О-0000063 від 27.12.2010 на суму 35994,66 грн., згідно договору з позивачем.

Проте, посадові особи позивача відмовилися підписати видаткову накладну за № О-0000063 від 27.12.2010 про те, що поставлені вироби металопрокату були ними прийняті, а також відмовилися прийняти частину поставлених виробів металопрокату, посилаючись на те, що вироби ним нібито не підходять за якістю, при цьому нічого не вказали в накладній.

Надалі, відповідач по електронній пошті від позивача отриманий акт від 27.12.2010 за підписами: Андрієнко В.І., Гавріленко Н.А., Редіной О.Д., Самусенко Н.П., затверджений директором Бровко Р.В., з печаткою позивача.

У даному акті позивач вказує, що частина виробів металопрокату, поставлених згідно накладної за № О-0000063 від 27.12.2010, є неякісною, тому позивач просить їх замінити.

Однак, частина виробів металопрокату, поставлених відповідачем була прийнята позивачем 27.12.2010, що підтверджується складенням переліку виробів металопрокату вказаним у накладній за № О-0000063 від 27.12.2010 з переліком нібито неякісних виробів, вказаним в акті від 27.12.2010.

Таким чином, на думку відповідача, ним були виконані всі договірні обов'язки по постачанню ВАТ «Брянковський завод бурового устаткування»виробів металопрокату, при цьому факт постачання підтверджується самим позивачем, а обставини, що приводяться позивачем в позові, є надуманими і необґрунтованими.

Позивач у судовому засіданні від 10.09.2012 надав суду заперечення на відзив відповідача, в якому зазначив, що в підтвердження своїх заперечень, відповідач посилається на акт від 27.12.2012, який нібито був складений працівниками позивача та підтверджує факт поставки металопрокату. Але даний акт позивачем не складався, та на адресу відповідача не направлявся.

Крім того, позивач зазначає, що дійсно звертався з позовною заявою до господарського суду Луганської області в 2011 році, але з іншим предметом позову.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Відкрите акціонерне товариство „Брянківський завод бурового устаткування" 14.12.2011 було реорганізовано, шляхом перетворення, в Товариство з додатковою відповідальністю „Брянківський завод бурового устаткування". Товариство з додатковою відповідальністю „Брянківський завод бурового устаткування" (позивач у справі) є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства „Брянківський завод бурового устаткування".

Товариством з обмеженою відповідальністю "НК "Проміндустрія" (відповідач у справі) до матеріалів справи надано рахунок-фактуру від 14.12.2010

№ 0-00000109 на суму 35994 грн. 66 коп. В даному рахунку визначено об'єкт продажу, а саме металопродукція за 16 позиціями.

Відкрите акціонерне товариство «Брянківський завод бурового устаткування»16.12.2010 перерахувало відповідачу у справі 30536 грн. 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 16.12.2010 № 15.

В платіжному дорученні від 16.12.2010 № 15 призначення платежу визначено як «Оплата за металопрокат відповідно до рахунку від 14.12.2010».

Оскільки сторони не узгодили строки поставки металопрокату, 11.05.2012 позивач направив на адресу відповідача вимогу про поставку металопрокату в указаний в вимозі строк, а у разі невиконання вимог щодо поставки металопрокату вимагав повернути попередню оплату у розмірі 30536,40 грн.

17.05.2012 відповідач надав відповідь на вказану вимогу позивача, зі змісту якої вбачається, що він не має наміру виконувати вимоги позивача, оскільки вже поставив йому товар.

У зв'язку з зазначеним, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення попередньої оплати за металопрокат у сумі 30536,40 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 30.08.2012 заперечив проти позову, з огляду на його необґрунтованість та безпідставність з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 639 ЦК України, яка регулює вимоги щодо форми договору, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Правилами ст. 208 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

За приписами ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як встановлено частинами 1-2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини .

Так, між сторонами укладено письмовий правочин, зміст якого зафіксований у рахунку-фактурі від 14.12.2010 № 0-00000109 (а.с.50), за яким визначено сторін у правочині та об'єкти продажу. Про прийняття позивачем до виконання вказаного правочину свідчить сплата за майбутню поставку на підставі вказаного рахунку-фактури грошових коштів в сумі 30536 грн. 40 коп.

Відповідач в заперечення позову зазначає, що поставив позивачеві металопрокат, однак той відмовився підписувати йому видаткову накладну на підтвердження поставки.

На підтвердження поставки товару відповідачем надана погано читаєма ксерокопія з факсокопії довіреності позивача на отримання цінностей № 601 від 20.12.2010 на ім'я Михайличенка Р.А. (а.с.37) та ксерокопія акту, підписаного працівниками позивача та затвердженого головним інженером позивача 27.12.2010, про неякісність частини металопрокату, отриманого позивачем. З пояснень представників відповідача вбачається, що даний акт вони отримали електронною поштою. Оригіналу акту у відповідача не має.

Водночас позивач зазначив, що в нього також відсутній оригінал такого акту та надав пояснення, що такий акт позивачем не складався та на адресу відповідача не направлявся.

Згідно з пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 (далі -Інструкція), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно пункту 6 Інструкції, довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

Пунктом 13 Інструкції встановлено, що довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем. Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З наведеного вище нормативного матеріалу, вбачається, що на підтвердження факту поставки товару повинні надаватись первинні документи, якими оформлюється дана господарська операція.

Однак, відповідачем не надано суду підписаної в двосторонньому порядку видаткової накладної, не надано оригіналу довіреності на отримання матеріальних цінностей, виписаної позивачем, один примірник якої повинен був у разі поставки товару залишитись у відповідача.

Погано читаєма ксерокопія з факсокопії довіреності позивача на отримання цінностей № 601 від 20.12.2010 на ім'я Михайличенка Р.А. (а.с.37) не є належним доказом в розумінні приписів статті 34 ГПК України.

Крім того, позивачем надано до огляду в судовому засіданні та залучено копію до матеріалів справи витягу з журналу реєстрації довіреностей за 2009,2010, 2011 роки, де міститься запис про те, що довіреність № 601 від 20.12.2010 на ім'я Михайличенка Р.А не використана. Водночас, 04.01.2011 вказаний працівник втратив довіреність № 601 від 20.12.2010 разом з проектом договору № 132 від 27.12.2012, звіту статистики 4МТП, за що йому було оголошено догану (наказ № 11 від 05.01.2011) (а.с.29).

Ксерокопія акту, підписаного працівниками позивача та затвердженого головним інженером позивача 27.12.2010, про неякісність частини металопрокату, отриманого позивачем також не є належним доказом без наявності оригіналу такого документу та за умови заперечення позивачем існування такого акту на направлення його відповідачу.

Крім того, даний акт, як такий, що відправлений електронною поштою, не містить цифрового підпису юридичної особи, яка його відправляла, у зв'язку з чим також не можна вважати його належним доказом.

Так, згідно статті 5 Закону України „Про електронні документи та електронний документообіг", Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові

реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до статті 6 названого Закону, електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.

А згідно статті 1 Закону України „Про електронні документи та електронний документообіг" обов'язковий реквізит електронного документа - це обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили .

Як встановлено в частині 3 статті 7 Закону України „Про електронні документи та електронний документообіг", якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну

силу.

З огляду на зазначене, відтворення відповідачем на паперовому носії вказаного акту без наявності оригіналу вказаного акту на паперовому носії та без наявності в електронній копії акту обов'язкового реквізиту -цифрового підпису позивача, не є належним доказом на підтвердженням факту отримання позивачем металопрокату.

Сторонами правочину не було узгоджено документально строк поставки металопрокату. Однак, згідно з ст. 663 Цивільного кодексу України якщо зміст договору не дає змоги визначити строк поставки, то він визначається відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тобто, покупець має право відмовитися від прийняття виконання.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

11.05.2012 позивач направив на адресу відповідача вимогу про поставку металопрокату в указаний в вимозі строк, а у разі невиконання вимог щодо поставки металопрокату вимагав повернути попередню оплату у розмірі 30536,40 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту поставки металопрокату на суму 30536,40 грн., а позивач вимагав у разі не поставки товару повернути передплату в сумі 30536,40 грн., що відповідає вищенаведеним приписам чинного цивільного законодавства, то позовні вимоги є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення 30536,40 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судового збору на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НК "Проміндустрія", м. Луганськ, вул. Оборонна, 112-А. офіс 512, код 36902124 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брянківський завод бурового устаткування", м. Брянка Луганської області, вул. Мічуріна, 1, код 01423122, попередню оплату за металопрокат у сумі 30536,40 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 14.09.2012.

Суддя О.С. Фонова