Рішення

від 13.09.2012 по справі 7/5007/823/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" вересня 2012 р. Справа № 7/5007/823/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2: Рябушко С.О. - провідний ю/к, довіреність від 11.07.12р.;

від відповідача: Томчук М.В. - довіреність від 18.03.12р.;

прокурор: Чурін С.В. - прокурор управління представництва облпрокуратури,

Козачук А.П. - старший прокурор (сл. посвідчення №136);

прийняв участь: Ковальчук А.Г. - державний інспектор Відділу Держкомзему у

Радомишльському районі Житомирської області.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі

1) Радомишльської районної державної адміністрації (м. Радомишль Житомирська область)

2) Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РКС ПЛЮС 2009" (м. Київ)

про розірвання договору оренди та припинення права користування земельною ділянкою

В судовому засіданні 06.09.12р. оголошувалась перерва до 13.09.12р.

Прокурор в інтересах держави в особі позивачів звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі від 14.09.10р., укладеного між Радомишльською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «РКС ПЛЮС 2009», про передачу останньому в оренду земельних ділянок із кадастровими номерами № 1825084800:05:000:0535 площею 0,1844 га та №1825084800:06:000:0582 площею 0,2672, для розміщення АЗС з блоком обслуговування на території Кочерівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, а також про припинення права користування земельними ділянками із кадастровими номерами № 1 - 1825084800:05:000:0535 площею 0,1844 га, та № 2 - 1825084800:06:000:0582 площею 0,2672 га та зобов'язання відповідача повернути ці земельні ділянки до земель запасу Кочерівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Прокурор в судовому засіданні вимоги позову підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, звертав увагу суду на те, що відповідачем не встановлені межі орендованої земельної ділянки, а саме дорожні знаки; не дотримано санітарно-екологічних природоохоронних заходів; ділянка не в належному стані та використовується не за цільовим призначенням.

Представник позивача-1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься поштове повідомлення про вручення адресату відправлення 07.08.12р.

Представник позивача-2 в судовому засіданні вимоги позову підтримав, просив задовольнити, додатково пояснив, що два роки на земельній ділянці ніяких робіт не проводиться, споруди автозаправного комплексу відсутні.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, оскільки будівництво недобудованих спірних приміщень на орендованій земельній ділянці не проводиться через відсутність інвесторів та певні ризики; ділянка використовується за призначенням; оплата за користування проводиться; земельна ділянка не засмічується відходами та іншими хімічними речовинами.

Враховуючи викладене, а також, те, що строк розгляду справи передбачений ст. 69 ГПК України спливає, клопотання про продовження строку розгляду справи сторони до суду не подавали, господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача-1.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача-2 та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Житомирською міжрайонною природоохоронною прокуратурою проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства при користуванні ТОВ «РКС Плюс 2009» земельною ділянкою, розташованою на території Кочерівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області. Даною перевіркою встановлено наступне.

Постановою Радомишльського районного місцевого суду Житомирської області від 30.12.08р. №2-а-49/08 визнані неправомірними дії посадових осіб Радомишльської РДА та зобов'язано Радомишльську РДА: прийняти рішення про погодження місця розташування земельних ділянках із кадастровими номерами: №1 - 1325084800:05:000:0535 та №2 - 1825084800:06:000:0582 для будівництва АЗС з магазином продовольчих та непродовольчих товарів з блоком обслуговування, при цьому загальна площа земельної ділянки складає 4516,00 кв. м; надати дозвіл ТОВ "РКС ПЛЮС 2009" на складання проекту відводу земельної ділянки для будівництва АЗС з магазином продовольчих та непродовольчих товарів з блоком обслуговування; укласти з ТОВ "РКС ПЛЮС 2009" договір довгострокової оренди строком на 49 років земельної ділянки, на якій знаходяться споруди, розташовані за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р-н, Кочерівська сільська рада, автодорога Київ - Чоп, 83 км+500м.

Також зобов'язано Радомишльську районну філію Державного земельного кадастру провести реєстрацію договору довгострокової оренди земельної ділянки між Радомишльською РДА та Товариством з обмеженою відповідальністю "РКС ПЛЮС 2009" терміном на 49 років.

Радомишльський районний суд своє рішення мотивував тим, що у відповідності до п. 1 ст. 377 ЦК України, 120 Земельного кодексу України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

На підставі вищезгаданої постанови між Радомишльською районною державною адміністрацією та ТОВ «РКС Плюс 2009» 18.03.10р. укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ТОВ "РКС ПЛЮС 2009" надано на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 0,4516 га, яка розташована за межами населених пунктів Кочерівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області (п.п. 1.1 договору).

Відповідно до п.п. 2.1. договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4516 га, з них: № 1 (кадастровий номер 1825084800:05:000:0632 площею 0,1844 га та № 2 (кадастровий номер 1825084800:06:000:0582 площею 0,2672 га.

Договір укладено терміном на 49 років (п.п. 3.1. договору).

Згідно п. 5.1. договору земельна ділянка передається в оренду для розміщення АЗС з блоком обслуговування.

Цільове призначення земельної ділянки - землі транспорту (п.п. 5.2. договору).

Відповідно до п.п. 12.4. договору його дія припиняється шляхом розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених цим договором, та внаслідок випадкового знищення , пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначних законом.

Також прокурором зазначено, що рішенням господарського суду Житомирської області від 01.06.2011 у справі 8/5007/13/11, визнано недійсним договір купівлі-продажу споруди від 23.04.08р., укладений між ТОВ "Централ-Плюс" і ТОВ "Альфабудкомплект" та договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 29.09.08р., укладений між ТОВ "Альфабудкомплект" та ТОВ "РКС ПЛЮС 2009" .

В ходi розгляду справи прокурором подано інформацiйну довiдку з Реєстру прав власностi на нерухоме майно КП "Житомирське обласне міжміське БТІ" Житомирської обласної ради (а.с. 79), вiдповiдно до якої право власності на об'єкт незавершеного будівництва за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р-н, Кочерівська сiльська рада, автодорога Київ-Чоп, 83 км. + 500м, зареєстровано за Приватним пiдприємством «Тектон-1».

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 120, 141 Земельного кодексу України прокурором зазначено, що перехід права власності на об'єкти нерухомості до іншої особи є підставою для припинення права користування земельною дялянкою.

Крім вищенаведеного прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач не забезпечує використання вказаної земельної ділянки відповідно до умов договору оренди землі та вимог земельного законодавства, що підтверджується нижченаведеним.

11.01.12р. представниками Держкомзему у Радомишльському районi складено акт перевiрки дотримання вимог земельного законодавства за №130112-1 (а.с.87), вiдповiдно до якого встановлено, що на орендованiй земельнiй дiлянцi, що передана в користування ТОВ «РКС ПЛЮС 2009» вiдсутнi будiвлi та споруди автозаправного комплексу, земельна дiлянка використовується не за цiльовим призначенням, занедбана, захаращена, забруднена вiдходами. Межi земельної дiлянки в натурi не визначенi, межовi знаки вiдсутнi.

11.01.12р. Вiддiлом Держкомзему у Радомишльському районi видано припис №130112-1 (а.с. 89) з вимогою усунути виявленi порушення земельного законодавства України у термiн до 11.02.12р. та надіслано повідомлення про виклик для надання пояснень у зв'язку з виявленими порушеннями земельного законодавства (а.с. 91).

Державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Радомишльському районі Житомирської області Ковальчуком А.Г. 11.01.12р. складено протокол про адміністративне правопорушення №110112-1 за порушення вимог ст.ст. 91, 125, 126 ЗК України.

11.02.12р. представниками Вiддiлу Держкомзему у Радомишльському районi складено повторний акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №130112-2 та вдруге видано припис №130112-1 з вимогою усунути виявлені правопорушення земельного законодавства України у термін до 13.02.12р. (а.с. 94). Також Вiддiлом Держкомзему у Радомишльському районi 11.02.12р. надіслано повторне повідомлення про виклик для надання пояснень у зв'язку з виявленими порушеннями земельного законодавства (а.с. 95).

13.02.12р. державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Радомишльському районі Житомирської області прийнято постанову про накладення на Рибалко К.С. (директора ТОВ "РКС ПЛЮС 2009) адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 225,00 грн. (а.с. 101).

Дослідивши матеріали справи, суд відмовляє в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Стаття 143 Земельного кодексу України містить вичерпний перелік підстав примусового припинення права на земельну ділянку, а саме:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, не є підставою згідно ст.143 ЗК України для припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Також стаття 32 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, на яке посилається прокурор в заяві як одну з підстав припинення користування земельної ділянки, суд вважає за необхідне вказати на таке.

Норми чинного законодавства передбачають примусове припинення прав на земельну ділянку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Але, під використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням потрібно розуміти її використання з порушенням правил, передбачених у ст. 19 Земельного кодексу України, деталізованих відповідно до підвидів конкретної категорії земель.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Однак, прокурором не надано належних доказів, у чому саме полягає "нецільове використання" відповідачем спірної земельної ділянки.

Та обставина, що відповідачем не ведеться будівництво АЗС з блоком обслуговування не є доказом використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки договір оренди був укладений на 49 років і не містить строків будівництва вказаної АЗС.

Крім того, з пояснень сторін в ході розгляду справи з'ясовано, що має місце "не використання земельної ділянки за цільовим призначенням", що не узгоджується з нормою "а" ст. 143 Земельного кодексу України, відповідно до якого підставою припинення права користування земельною ділянкою є саме "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням", тобто дія суб'єкта господарювання, яка свідчить про зміну вказаної в договорі цілі використання земельної ділянки .

Також прокурор та позивачі в позові посилаються на те, що земельна ділянка занедбана та захаращена, тобто допущені появи небажаної трав'янистої рослинності, яка призводить до поширення шкідливих хвороб, наявності чагарників та бур'яну, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення №110112-1 від 11.01.12р. (а.с. 99-100) .

Відповідно до п. "б" ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель з а б о р о н е н и м и рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Матеріали справи містять акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, приписи з вимогою усунути виявлені правопорушення, постанову про накладення на керівника відповідача адмінстягнення та клопотання за вих. №01-1219/69 від 31.01.11р. Відділу Держкомзему у Радомишльському районі про скасування договору оренди земельної ділянки від 18.03.10р., адресоване Радомишльській райдержадміністрації. Але вказані докази є підставою для розгляду питання припинення права користування земельною ділянкою органом виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у відповідності до ст. 144 Земельного кодексу України.

Для розгляду примусового припинення прав на земельну ділянку з підстав, визначених п. "б" ч. 1 ст. 143 ЗК України, а саме з підстав засмічення земель забороненими рослинами та забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, господарський суд вказує на слідуюче.

Поняття заборонених на территорії України рослин міститься в Законі України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори", згідно ст. 15 якого діяльність з культивування рослин, включених до таблиці I Переліку, на території України забороняється, за винятком діяльності з культивування та (або) використання рослин, включених до списку N 3 таблиці I Переліку, що містять малі кількості наркотичних речовин, з додержанням умов, зазначених у частинах другій, третій та четвертій цієї статті.

Вищезгадана таблиця 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджений Постановою КМ України від 06.05.2000, № 770 "Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів".

Також слід зазначити, що у відповідності до Закону України "Про карантин рослин" об'єктами регулювання даного закону є будь-яка рослина, продукт рослинного походження, місце зберігання, упаковка, засоби перевезення, контейнери, ґрунт та будь-які інші організми, об'єкти або матеріали, здатні переносити чи поширювати регульовані шкідливі організми.

У відповідності до ст. 6 Закону України "Про карантин рослин" одним із завдань Державної служби з карантину рослин України є виявлення, локалізація і ліквідація регульованих шкідливих організмів.

В свою чергу виявлення та/або ідентифікації регульованих шкідливих організмів встановлюється лише фітосанітарною експертизою об'єктів регулювання. Фітосанітарну експертизу проводять карантинні лабораторії Державної служби з карантину рослин України, акредитовані згідно із законом та уповноважені Головною державною інспекцією з карантину рослин України проводити необхідний аналіз відповідно до міжнародних стандартів, інструкцій та рекомендацій (ст. 13 Закону України "Про карантин рослин").

З вказаного випливає, що факт наявності на земельній ділянці заборонених рослин повинен бути підтверджений документом , в якому вказано на наявність тих рослин, які є забороненими та містяться в вищезазначеному переліку заборонених рослин. Факт забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами повинен бути підтверджений висновком фітосанітарної експертизи.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Отже, підсумовуючи викладене, господарський суд вважає, що прокурор та позивачі в ході судового розгляду не подали до суду достатніх доказів на підтвердження позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодек су України.

Суддя Кудряшова Ю.В.

Повний текст рішення складено: 18.09.12

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу-1 (рек. з повід.)