Ухвала

від 18.09.2012 по справі 17/334-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.09.12р. Справа № 17/334-09

За скаргою: Приватного підприємця ОСОБА_1, с. Орлівщина, Новомосковського р-ну, Дніпропетровської області

на дії державної виконавчої служби

У справі:

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, с. Орлівщина, Новомосковського р-ну, Дніпропетровської області

до Обласного комунального підприємства "Центр "зеленого" туризму та народних ремесел Дніпропетровщини", м. Дніпропетровськ

про стягнення 9 858 грн. 78 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача (скаржника): ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1 виданий 16.02.2000р.;

від відповідача: не з'явився;

від ДВС: Ясюкевич О.В., посв. №1777

СУТЬ СПОРУ:

Приватний підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Обласного комунального підприємства "Центр "зеленого" туризму та народних ремесел Дніпропетровщини" (далі - відповідач).

19.12.09р. господарським судом Дніпропетровської області винесено рішення, яким позовні вимоги Приватного підприємця ОСОБА_1 (позивача) до Обласного комунального підприємства "Центр "зеленого" туризму та народних ремесел Дніпропетровщини" (відповідача) у справі 17/334-09 про стягнення суми 7 000 грн. 00 коп. основного боргу, 1 386 грн. 96 коп. пені, 1 211 грн. 77 коп. інфляційних, 260 грн. 05 коп. 3% річних, а всього 9 858 грн. 78 коп. заборгованості за порушення зобов'язань по договору б/н від 15.07.2008 року задоволені частково.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.10р. назване вище рішення суду від 19.12.09р. скасовано, а позов задоволено частково (стягнуто з відповідача на користь позивача 7 000,00 грн. основного боргу, 1 211,77 грн. інфляційних втрат, 260,05 грн. 3% річних, 84,72 державного мита, 202,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), про що 24.03.2010 року господарським судом Дніпропетровської області видано наказ № 17/334-09.

08.08.12р. позивачем (скаржником) подана до господарського суду Дніпропетровської області скарга на постанову Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження від 07.06.12р. ВП № 33594144, за змістом якої скаржник просить суд:

- визнати дії Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 33594144 від 07.06.12р. неправомірними;

- визнати незаконною постанову Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 07.06.12р. ВП № 33594144 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Скаржник (позивач у справі) наголошував на необхідності задоволення даної скарги.

Відповідач не забезпечив присутність у призначеному судовому засіданні. Про місце, час та дату розгляду спору повідомлений належним чином, свідченням чого є документи долучені до матеріалів справи.

Представник ДВС письмові заперечення на скаргу не надав. Разом з тим, у судовому засіданні зазначає, що винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 07.06.12р. є вмотивованою та правомірною, оскільки спірний виконавчий документ раніше було повернуто стягувачу за його заявою (п. 7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно положень ч. 2 ст. 121 2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Вивчивши подані матеріали суд вважає за необхідне задовольнити скаргу позивача з огляду на наступне.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи господарським судом Дніпропетровської області на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.10р. видано наказ № 17/334-09 від 24.03.10р. про стягнення з відповідача на користь позивача загальної суми 8 759,38 грн.

06.04.2010 року Кіровським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу від 24.03.10р. № 17/334-09.

13.09.10р. позивачем до відділу ДВС була подана заява про повернення без виконання наказу від 24.03.10р. № 17/334-09, у зв'язку з чим постановою державного виконавця від 15.09.10р. виконавчий документ повернуто стягувану (позивачу у справі) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 03.08.2010 року), відповідно до якої, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява останнього.

31.05.2012 року позивачем знову подана заява про примусове виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.10р. №17/334-09 до державної виконавчої служби, однак постановою держаного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 07.06.2012 року відмовлено у прийнятті до провадження названого наказу суду та відкрити виконавче провадження.

Так, оскаржуваною постановою від 07.06.12р. відділ ДВС відмовив позивачу у відкритті виконавчого провадження з посиланням на п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону, насамперед, якою передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою.

В той же час, детальний аналіз матеріалів справи та положень діючого законодавства відображає, що відмовляючи позивачу у відкритті виконавчого провадження державна виконавча служба не врахувала положення ст. 47, 49, 50 Закону, зокрема, стосовно можливості відкриття виконавчого провадження за повторним пред'явленням виконавчого документу до виконання.

Стаття 49 Закону не визначає таку підставу для закінчення виконавчого провадження, як повернення виконавчого документу стягувачу за його заявою.

Положення п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону (відмова у відкритті виконавчого провадження, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою) кореспондується з положеннями пункту 1 частини 1 ст. 49 Закону якою встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду.

Доказів фактичного визнання господарським судом відмови позивача (стягувача/скаржника) від примусового виконання рішення суду № 17/334-09 до матеріалів справи не долучено.

Отже, системний аналіз положень ст.ст. 26, 49 Закону свідчить про те, що підставою для закінчення виконавчого провадження є саме заява стягувача про відмову від примусового виконання рішення суду, яка має бути визнана судом, і яка, відповідно, виключає можливість повторного пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки за приписами ч. 1 ст. 50 Закону завершене виконавче провадження з наведених підстав не може бути розпочате знову.

Між тим, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача (п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (ч. 5 ст. 47 Закону).

Статтею 23 Закону передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, у разі пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Тоді як, строк пред'явлення наказу № 17/334-09 від 24.03.10р. позивачем до виконання не сплинув, а також виконавчою службою при поверненні спірного наказу суду за заявою стягувача не роз'ясненні останньому права та наслідки вчинення такої дії, оскільки доказів в спростування таких обставин виконавчою службою суду не надано, що є також підставою для задоволення скарги.

Таким чином, враховуючи вищенаведене суд вважає відмову Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції у прийнятті до провадження спірного наказу суду та у відкритті виконавчого провадження незаконною, та такою, що порушує права стягувача, а постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 07.06.12р. неправомірною.

Частиною 4 ст. 82 Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду.

Викладене є підставою для задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАлИВ:

Скаргу задовольнити.

Визнати дії Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 33594144 від 07.06.12р. неправомірними.

Визнати незаконною постанову Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 33594144 від 07.06.12р.

Суддя А.В. Суховаров