Рішення

від 18.09.2012 по справі 5011-72/9083-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/9083-2012 18.09.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Юрисконсульт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича організація "Юстініан"

про стягнення 58 024,31 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Гребінник О.О.

від відповідача: Сінцов А.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Юрисконсульт" (далі-Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича організація "Юстініан" (далі-Відповідач) про стягнення основного боргу у розмірі 44 000,00 грн., пені у розмірі 6 720,42 грн., збитки від інфляції у розмірі 4 798,14 грн., 3 % річних у розмірі 2 505,75 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо виплати позивачеві винагороди згідно ліцензійного договору від 30.03.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.07.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався через нез'явлення у судове засідання представників сторін та невиконанням ними вимог суду.

18.09.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавнича організація "Юстініан" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Юрисконсульт" про стягнення збитків на загальну суму 37 911,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2012 р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Видавнича організація "Юстініан" у прийнятті зустрічної позовної заяви.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача не заперечував щодо наявності заборгованості, однак відзиву на позов не подав.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.09.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Юрисконсульт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавнича організація "Юстініан" укладено ліцензійний договір, умовами якого передбачено, що позивач, який володіє виключними майновими авторськими правами на твір, надає відповідачу на умовах, визначених цим договором, дозвіл на використання твору на території на строк виключно наступними способами: - видання (відтворення й опублікування) твору тиражем не більше ніж 3000 примірників; - розповсюдження віддрукованих примірників твору будь-яким способом; - імпорт віддрукованих примірників твору.

Відповідно до п. 2.7 договору позивач надає відповідачу матеріальний носій, що містить твір, протягом 3 робочих днів з моменту підписання цього договору. Твір передається в електронному форматі PDF та являє собою зверстаний макет внутрішнього блоку та обкладинки, що готовий до друку. Передача матеріального носія оформлюється актом приймання-передачі носіїв, що підписується сторонами та є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 3.1. договору за надання дозволу (невиключної ліцензії) на використання твору в порядку та на умовах визначених цим договором, відповідач сплачує на користь позивача винагороду (роялті) у розмірі 55 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору сплата винагороди (роялті) здійснюється наступним чином: - в строк до 15 липня 2010 року відповідач сплачує на користь позивача суму грошових коштів в розмірі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок); - в строк до 15 серпня 2010 року відповідач сплачує на користь позивача суму грошових коштів в розмірі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок); - в строк до 15 вересня 2010 року відповідач сплачує на користь позивача суму грошових коштів в розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок); - в строк до 15 жовтня 2010 року відповідач сплачує на користь позивача суму грошових коштів в розмірі 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок); - в строк до 15 листопада 2010 року відповідач сплачує на користь позивача суму грошових коштів в розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок).

Період сплати винагороди (роялті) закінчується у момент повної виплати відповідачем вартості дозволу (невиключної ліцензії) на використання твору, що зазначена у п. 3.1. цього договору.

Пунктом 6.4. договору встановлено, що сторони домовились, що в разі порушення відповідачем строків виплати винагороди позивачу, що встановлені п. 3.2. цього договору більше ніж на 120 календарних днів, відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості.

У п. 6.6. договору зазначено, що сторони домовились, що відповідно до усталеної практики та звичаїв ділового обороту, не вважається порушенням строків виплати винагороди недотримання відповідачем цих строків у період сезонного спаду продажів на ринку книговидання та книгорозповсюдження. Усталена практика визначає термін сезонного спаду продажів період з 01 липня по 31 серпня.

Судом встановлено, що відповідач виконав свої зобов'язання з виплати винагороди лише частково, в розмірі 11 000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, наявних в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати винагороди (роялті) згідно ліцензійного договору від 30.03.2010 р., у зв'язку з чим останній заборгував позивачеві 44 000,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 720,42 грн., збитки від інфляції у розмірі 4 798,14 грн., 3 % річних у розмірі 2 505,75 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору ліцензійного договору від 30.03.2010 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є ліцензійним договором.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1,3 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору було передано відповідачеві матеріальний носій (CD-R) з записом твору в електронному форматі, що являє собою готовий до друку зверстаний макет внутрішнього блоку та обкладинки, що підтверджується актом приймання-передачі носіїв від 01.04.2010 р. (копія в матеріалах справи).

Крім того, актом від 03.06.2010 р. сторони погодили, що при друкуванні видання було зроблено помилку і надруковано, що матеріали надані станом на 01.01.2010 р. У зв'язку з цим, сторони домовилися, що це є технічна помилка, яка не є підставою для невиконання своїх обов'язків сторін за ліцензійним договором від 30.03.2010 р., а також сторони підтверджують, що претензій та зауважень одна до одної не мають.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач виконав всі свої зобов'язання, передбачені ліцензійним договором від 30.03.2010 р., а тому у відповідача виник обов'язок сплати винагороди (роялті) у розмірі 55 000,00 грн.

Однак відповідач свої зобов'язання виконав частково, у розмірі 11 000,00 грн., у зв'язку з чим, заборгував позивачеві 44 000,00 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів щодо належного виконання свого зобов'язання щодо винагороди, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та положення ліцензійного договору від 30.03.2010 р., а тому вимога про стягнення з відповідача 44 000,00 грн. основного боргу визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 720,42 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, який є обґрунтованим та відповідає положенням законодавства, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 720,42 грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитки від інфляції у розмірі 4 798,14 грн., 3 % річних у розмірі 2 505,75 грн. суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок збитки від інфляції та 3 % річних, який є обґрунтованим та відповідає положенням законодавства, а тому підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 4 798,14 грн., 3 % річних у розмірі 2 505,75 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Юрисконсульт" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича організація "Юстініан" (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 17-25, оф. 91, код ЄДРПОУ - 31812225) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Юрисконсульт" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 13, код ЄДРПОУ -33637672) 44 000,00 (сорок чотири тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, пеню у розмірі 6 720 (шість тисяч сімсот двадцять) грн. 42 коп., збитки від інфляції у розмірі 4 798 (чотири тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн. 14 коп., 3 % річних у розмірі 2 505 (дві тисячі п'ятсот п'ять) грн. 75 коп. та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 21.09.2012 р.

Суддя Бондарчук В.В.