Рішення

від 20.09.2012 по справі 2-69

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-69 Головуючий у суді у 1 інстанції - Свиненко Номер провадження 22-ц/1890/1836/12 Суддя-доповідач - Сибільова Категорія - 34

РІШЕННЯ

іменем України

20 вересня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Сибільової Л.О.

суддів - Гагіна М.В., Лузан Л.В.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, до ОСОБА_1, ОСОБА_2, казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс», про стягнення майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що вони разом зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_5 проживають в АДРЕСА_1, яка розташована на першому поверсі п'ятиповерхового будинку та складається з чотирьох кімнат. Зазначена квартира належить на праві власності ОСОБА_3 і ОСОБА_5 по Ѕ частині.

Відповідачі ОСОБА_1 та її онука ОСОБА_2 проживають в квартирі №24 в цьому ж будинку поверхом вище.

24 серпня 2011 року в квартирі відповідачів тріснув шланг подачі холодної води на зливний бачок унітазу в туалеті, в результаті чого було затоплено їх, позивачів, квартиру. Внаслідок затоплення в квартирі були пошкоджені стелі, стіни та підлога в кімнатах, в коридорі, пошкоджена електропроводка, перекосилися міжкімнатні двері та двері до туалету та ванни. Крім того, після затоплення квартири на підвісну стелю коридору потрапила вода, і за її злиття вони заплатили приватному підприємцю 250 грн. Квартира потребує невідкладного ремонту, вартість якого оцінили попередньо в 20000 грн.

Просили стягнути на їх користь солідарно з відповідачів майнову шкоду в сумі 20250 грн. та 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням майна (а.с.4-5).

В листопаді 2011 року позивачі уточнили позовні вимоги та просили на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи стягнути з відповідачів солідарно на їх користь 21630 гр. на відшкодування майнової шкоди, в тому числі вартість ремонту з врахуванням витрат по видаленню води з стелі - 21380 гр., 250 гр. за проведення лабораторних електровимірювальних робіт, та 1500 гр. на відшкодування моральної шкоди (а.с.79-80).

На підставі заяв представника відповідача ухвалою суду від 10 лютого 2012 року до участі в справі був залучений як співвідповідач ЖКВ казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс», який не є юридичною особою, а ухвалою суду від 26 березня 2012 року - казенне підприємство «Шосткинський казенний завод «Імпульс» (а.с.95, 124).

У травні 2012 року позивачі звернулись до суду з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просили стягнути з відповідачів понесені ними судові витрати в сумі 630 грн. за розміщення в газеті «Урядовий кур'єр» оголошення про виклик в судове засідання відповідачки ОСОБА_2 (а.с.184).

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду від 15 червня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 21630 грн. майнової шкоди, 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, на повернення судового збору по 169 грн. 40 коп. з кожного, на повернення судових витрат по 750 грн. з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 на повернення судових витрат 630 грн.

Додатковим рішенням суду від 31 липня 2012 року стягнуто з відповідачів на користь позивачів на повернення судових витрат на проведення судової будівельно - технічної експертизи по 1248, 46 гр. з кожного (а.с.228).

В апеляційних скаргах відповідачі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Крім того, ОСОБА_2 в своїй скарзі зазначає, що вона ніколи не була і не є співвласницею квартири, в якій зареєстрована з ОСОБА_1, в квартирі не проживає, проживає фактично в Росії.

ОСОБА_2 сповіщена про розгляд справи апеляційним судом за місцем її реєстрації відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, відповідача ОСОБА_1 та її представника, які підтримали скарги з мотивів, в них викладених, позивачів та їх представника, представників відповідача-юридичної особи, які заперечують проти скарги та вважають рішення суду вірним, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконали свого обов'язку по належному утриманню своєї квартири, а тому є їх вина у заподіянні майнової шкоди позивачам, чим були порушені цивільні права останніх.

Проте з таким висновком суду повністю погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та її сину ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право власності на житло на праві спільної часткової власності в рівних частинах належить квартира АДРЕСА_1 яка складається з чотирьох кімнат, розташована на першому поверсі п'ятиповерхового будинку (а.с.6-8).

В ній проживають та зареєстровані позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх неповнолітній син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11- 14).

У квартирі №24, що розташована поверхом вище, зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.131-132).

24 серпня 2011 року відбулося залиття квартири позивачів, і 25 серпня 2011 року працівниками ЖКВ КП ШКЗ «Імпульс» було складено акт про залиття квартири, з якого вбачається, що причиною затоплення став розрив шлангу в туалеті квартири № 24, в квартирі позивачів пошкоджені стеля, стіни, шпалери на них в двох кімнатах, в двох коридорах, лінолеум в двох кімнатах та трьох коридорах, відсутнє світло в трьох коридорах, двох кімнатах, туалеті, ванній кімнаті, не працює дзвінок, вхідні двері, двері в двох кімнатах, туалеті, ванній кімнаті набухли і не закриваються (а.с.9).

25 серпня 2011 року приватним підприємцем ОСОБА_6 складено акт про проведену роботу по видаленню води з підвісної стелі після її часткового демонтажу на суму 250 грн. (а.с. 20, 26).

09 вересня 2011 року працівниками ПП «Електрокабель» складено акт про несправність електрообладнання в квартирі позивачів. Вартість лабораторних електровимірювальних робіт склала 250 гр. (а.с. 27-31).

Згідно висновку судової будівельно - технічної експертизи №11/11 від 12 жовтня 2011 року, вартість ремонтно-будівельних робіт по усуненню пошкоджень в квартирі позивачів складає 21 130 гр., з врахуванням витрат по видаленню води з підвісної стелі - 21380 гр. (а.с.38-62 ).

Загальна сума шкоди, заподіяної залиттям квартири, складає 21630 гр.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданої Шосткинським МБТІ, відомостей про реєстрацію осіб в квартирі відповідачів, наданих КП Шосткинський казенний завод «Імпульс», довідки Шосткинської міської державної нотаріальної контори, наданих апеляційному суду, вбачається, що квартира АДРЕСА_1, в якій зареєстровані відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, належить на праві власності ОСОБА_1 та її покійному синові ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, відповідно, в частках 2/3 і 1/3. На момент смерті ОСОБА_7 в квартирі, крім нього, були зареєстровані відповідачі - його мати ОСОБА_1 та його племінниця ОСОБА_2 Після смерті ОСОБА_7 заведена спадкова справа № 341, спадщину прийняли його мати ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_8, яким 18 червня 2007 року видані свідоцтва про право власності на спадщину (а.с. 238-240, 277-280, 285).

Згідно ч. 4 ст. 319, ст. 322 ЦК України, власність зобов'язує; власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 360 ЦК України передбачає, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства, передбаченого ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на зазначені обставини та норми закону, суд, вирішуючи спір, прийшов до помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 повинна нести відповідальність за заподіяння шкоди позивачам, оскільки в справі відсутні докази про те, що з її вини сталося залиття їх квартири, і вона, не будучи власником квартири, не несе обов'язку по належному утриманню сантехнічного обладнання в квартирі, де зареєстрована, а тому в задоволенні позову до неї слід відмовити.

Оскільки в результаті прийняття спадщини після ОСОБА_7, якому належала 1/3 частина квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 стали власниками, відповідно, кожна по 1/6 частини квартири, а загальна частка ОСОБА_1 у праві власності на квартиру складає 2/3 + 1/6 = 5/6 частки, саме в таких межах вона повинна нести відповідальність перед власниками пошкодженої квартири за заподіяння їм шкоди.

Власниками квартири № 22, яка затоплена, є ОСОБА_3 та її син ОСОБА_5, в інтересах якого, крім своїх, позивачі заявили позов, який обґрунтовувався заподіянням шкоди майну осіб, а тому з ОСОБА_1 підлягають стягненню кошти на відшкодування шкоди саме співвласникам квартири, а не ОСОБА_4, в задоволенні позову якого, заявленого в своїх інтересах, слід відмовити.

Розмір шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_1, складає 21630 гр. : 6 х 5 = 18025 гр., тобто по 9012, 5 гр. на користь кожного з позивачів.

Згідно ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційних скарг про наявність вини працівників ЖКВ КП Шосткинський казенний завод «Зірка», яка належними доказами в справі не підтверджена.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що в 2008 році їй працівники ЖКВ за її кошти замінили шланг, який тріснув в туалеті, спростовуються наданими заводом доказами про те, що заяви про пошкодження шлангу вона офіційно не подавала, послуги по встановленню шлангу не оплачувала, з журналу обліку заяв в ЖКВ вбачається, що 4 серпня 2008 року вона зверталась з заявою про заміну крану в ванній кімнаті, а тому відсутні підстави для висновку про те, що навіть в такому випадку працівники ЖКВ діяли офіційно при виконанні трудових обов'язків, в зв'язку з чим відповідач - завод мав би нести відповідальність за шкоду, заподіяну з їх вини (а.с.145, 163).

Доводи відповідача про те, що працівники ЖКВ могли надати такі послуги на її прохання, не спростовують висновків суду про недоведеність її заперечень проти позову в цій частині.

Є необґрунтованими і посилання відповідача на те, що ЖКВ не виконало свого обов'язку по обстеженню внутрішньобудинкових мереж та їх утриманню в належному технічному стані та ремонту, вжиттю своєчасних заходів до ліквідації аварійних ситуацій, оскільки такий обов'язок виконавець послуг несе відносно внутрібудинкових мереж поза межами квартири, яка є власністю відповідача (а.с . 155-162).

Згідно п/п 2 п. 12 договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладеного між відповідачем ОСОБА_1 та надавачем послуг, споживач зобов'язаний своєчасно інформувати виконавця про виявлені несправності в інженерних мережах, конструктивних елементах квартири (а.с. 146-154).

Оскільки відповідач ОСОБА_1 є власником сантехнічного обладнання в квартирі, до якого відноситься і шланг, що тріснув, вона має стежити за його станом та за необхідності скористатись послугами спеціалістів як власник квартири по його обстеженню. Відповідач не довела, що вона на виконання свого обов'язку утримувати власність в належному стані в достатньому обсязі контролювала стан технічного обладнання в своїй квартирі, а тому її посилання на те, що вона не повинна відповідати перед позивачами, є безпідставними.

Діючі нормативно правові акти, зокрема, Правила утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, Правила користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 не містять обов'язку надавача та виконавця послуг контролювати, крім загально будинкових мереж, стан сантехнічного обладнання власників квартир, яке є власністю останніх.

Не обґрунтованими є і доводи відповідача про недоведеність позивачами завищеного розміру шкоди з посиланням на менший її розмір, встановлений за зверненням відповідачки ТОВ «Архбуд», яке має ліцензію на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, оскільки критерії визначення майнової шкоди, в тому числі обсяг пошкоджень в квартирі позивачів, нормативно-правові акти, покладені в основу судової будівельно-технічної експертизи, проведеної в справі, сумніву не викликають.

Розмір шкоди, визначений висновком експертизи, узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 1192 ЦК України, згідно якої розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду заяви або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Посилання в скарзі на те, що експерт проводила огляд в квартирі позивачів 6 серпня 2011 року, коли ще затоплення не було, є надуманими, оскільки помилка в цій частині в повідомленні експерта в зазначенні дати огляду квартири від 29 вересня 2011 року, яке фактично проводилось, згідно висновку експертизи, 6 жовтня 2012 року, є очевидною (а.с.103), а тому доводи відповідачки про незаконність висновку експертизи є безпідставними. Квартира позивачів і на час розгляду справи судом не була відремонтована, і відповідних клопотань з приводу необхідності повторного огляду квартири позивачів відповідач ОСОБА_1 не заявляла.

Є помилковим і рішення суду в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, який суд стягнув з відповідачів солідарно однією сумою на користь двох позивачів, що не відповідає змісту ст. 23 ЦК України щодо визначення моральної шкоди.

Оскільки моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких зазнає фізична особа від певних неправомірних дій чи в зв'язку з іншими обставинами, передбаченими законом, її розмір підлягає визначенню окремо для кожного з позивачів, які зазнають цих страждань.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь кожного з співвласників пошкодженої квартири по 150 гр. на відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням їх майна, що буде відповідати принципам розумності та достатності.

В зв'язку з скасуванням рішення суду від 15 червня 2012 року підлягає скасуванню і додаткове рішення цього суду від 31 липня 2012 року, яким вирішене питання про судові витрати у вигляді оплати проведення експертизи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів вважає необхідним відмовити в стягненні на користь позивача ОСОБА_4 понесених ним витрат в сумі 630 гр. (а.с.166-172) на виклик через газету як відповідача ОСОБА_2, оскільки в задоволенні позову до неї слід відмовити.

Позивач ОСОБА_3 понесла судові витрати у вигляді сплаченого нею судового збору в сумі 8,15 гр. та оплати витрат на правову допомогу в сумі 1500 гр. - всього 1508,15 гр. (а.с.75, 83-85).

Доводи в апеляційній скарзі про безпідставність стягнення витрат на правову допомогу з огляду на невірність категорії обліку фахівця в галузі права в органах ДПІ, є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що особа, яка надавала правову допомогу позивачці, є фахівцем в галузі права і в якості такої була допущена судом до участі в справі (а.с.81-87, 121-124).

Враховуючи, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню 5/6 майнової шкоди на користь позивачів, з неї на користь ОСОБА_3 на підставі ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню 5/6 частин судових витрат, тобто 1508, 15 : 6 х 5 = 1256, 79 гр.

Відповідачами кожним за оскарження рішення суду в частині вирішення майнових та немайнових вимог підлягало сплаті 108, 15 гр. : 2 + 53, 65 гр. : 2 = 80, 9 гр.

Відповідачі кожна сплатили за апеляційне оскарження рішення суду по 116 гр.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 виграла спір на 1/6 частину заявлених до неї вимог, їй з ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір за оскарження рішення в апеляційному суді в сумі 80, 9 гр. : 6 = 11, 82 гр.

Шляхом взаємозаліку з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 1256, 79 гр. - 11,82 гр. = 1244,97 гр.

В той же час з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, апеляційна скарга якої підлягає частковому задоволенню і в задоволенні позову до якої відмовлено, підлягає стягненню 80, 9 гр. на повернення судового збору, сплаченого при оскарженні рішення суду (а.с.204).

ОСОБА_4 як законний представник неповнолітнього сина ОСОБА_5 сплатив судові витрати у вигляді 120 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 202, 5 гр., 8, 5 гр. і 8,15 гр. судового збору та 2472, 2 гр. на оплату експертизи - всього 2811, 35 гр.

З ОСОБА_1 на його користь підлягає стягненню сума судових витрат у розмірі 2811,35 гр. : 6 х 5 = 2342, 79 гр.

Згідно п. п. 3, 4 ч.1, ч. ч. 2, 3 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; невідповідність висновків суду обставинам справи; норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Рішення суду підлягає скасуванню з вищенаведених підстав з ухваленням нового рішення в справі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2012 року та додаткове рішення цього суду від 31 липня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення у даній справі.

Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 18025 гр., тобто по 9012,5 гр. на користь кожного, та на відшкодування моральної шкоди по 150 гр. на користь кожного.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, до ОСОБА_2, казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс», про стягнення майнової та моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на відшкодування судових витрат 2342, 79 гр.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування судових витрат 1244,97 гр.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 судовий збір в сумі 80, 9 гр.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -