Постанова

від 26.09.2012 по справі 18/47-7/185-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2012 р. Справа № 18/47-7/185-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Київпассервіс"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 01.08.2012р.

у справі господарського суду міста Києва №18/47-7/185-2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-ВКМ"

до 1) Державного підприємства "Київпассервіс";

2) Регіонального відділення Фонду державного майна України

по Київській області

про стягнення невід'ємних поліпшень орендованого майна

у сумі 92 590,20 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Анцут Е.І. -довіреність у справі,

від відповідача 1: Передня І.В. -довіреність у справі,

від відповідача 2: Колода Є.Г. -довіреність у справі

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста-ВКМ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Київпассервіс" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області і просило стягнути з останніх вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна у сумі 92 590,20 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2011р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2012р., у задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що умовами укладено між позивачем та другим відповідачем договору оренди від 28.12.2006р. передбачено, що вартість зроблених позивачем поліпшень орендованого майна, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди майну, компенсації не підлягають.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2012р. ухвалені у справі рішення та постанова про відмову у задоволенні позову скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2012р. (суддя М.М. Якименко) в позові відмовлено повністю. Вказане рішення мотивовано відсутністю будь-яких правових підстав для компенсації невід'ємних поліпшень орендованого майна здійснених позивачем та не наданням останнім належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2012р. (головуючий, суддя В.О. Пантелієнко, судді М.Л. Доманська, Л.Л. Гарник) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Позов задоволено частково та присуджено до стягнення на користь позивача компенсації витрат, понесених на здійснення невід'ємного поліпшення приміщення, наданого останньому у користування за договором оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 28.12.2006р. з першого відповідача у сумі 18 914,10 грн.,а з другого відповідача -44 132,90 грн.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що, враховуючи отримання позивачем дозволу у орендодавця та погодження з балансоутримувачем здійснення поліпшень орендованого майна та з огляду на умови п.6.4 договору оренди, аналогічні положення якого визначені і чинним законодавством, що регулює орендні правовідносини, позивач має право на відшкодування витрат на поліпшення орендованого майна.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, перший відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.

При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судами двох інстанцій встановлено, що між сторонами укладено Договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 28.12.2006р (далі -Договір), за умовами якого орендодавець (другий відповідач) передає, а орендар (позивач) приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно -частину приміщення автостанції "Кагарлик", площею 150,0 кв.м, розміщене за адресою: Київська обл., м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Київпассервіс" (перший відповідач), надалі балансоутримувач, вартість якого визначена експертним шляхом і становить 71249,52 грн. без ПДВ (п.1.1 Договору).

Строк дії вказаного Договору становить з 28.12.2006р. до 27.12.2009р., додатковою угодою №3 від 12.11.2009р. строк його дії продовжено до 27.12.2011р.

Відповідно до п.6.2 Договору орендар має право з дозволу орендодавця та за погодженням з балансоутримувачем проводити реконструкцію, технічне переозброєння орендованого майна.

В силу положень ч.1 ст.788 ЦК України та абз.4 ч.3 ст.23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар може поліпшити річ, яка є предметом договору оренди, лише за згодою орендодавця .

Матеріалами справи доведено, що листом від 20.04.2007р. №14-14-1226 орендар (другий відповідач) дав згоду позивачу на проведення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна (а.с.23 т.1), а балансоутримувач (перший відповідач) повідомив позивачу, що не заперечує проти проведення невід'ємних поліпшень та ремонту орендованого приміщення (а.с.24 т.1).

Складений станом на 09.02.2007р. локальний кошторис на ремонт орендованого приміщення вартістю 63 047,00 грн. затверджено орендодавцем (другий відповідач) (а.с.26-31 т.1).

Поняття проектно-кошторисної документації наведено у ст.877 ЦК України. Кошторис є основним документом при проведенні будівельних, ремонтних робіт, який затверджується сторонами до початку робіт і встановлює вартість будівництва.

Судами двох інстанцій встановлено, що позивачем були здійснені невід'ємні поліпшення та ремонт орендованого приміщення в розмірі 95 580,20 грн., на підтвердження чого позивач надав суду платіжні доручення та рахунки-фактури.

Згідно з висновком №58 від 13.08.2011р. судової будівельно-технічної експертизи, складеним ТОВ "Центр правової допомоги "Правозахист", відокремити проведені ТОВ "Веста-ВКМ" поліпшення орендованого майна частини приміщення автостанції "Кагарлик", площею 150,0 кв.м, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15, від іншого майна без заподіяння йому шкоди не вбачається можливим, оскільки проведений комплекс ремонтно-будівельних робіт відноситься до невід'ємних поліпшень.

Згідно ч.3 ст.778 ЦК України, якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає (п.3. ч.2 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"). В пункті 6.4 Договору сторонами визначено умови аналогічного змісту.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково апеляційний суд дійшов правильного висновку, що позивач має право на відшкодування витрат на поліпшення орендованого майна у сумі 63 047,00 грн., яка була затверджена згідно локального кошторису орендодавцем.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо необхідності проведення стягнення з відповідачів у дольовому порядку, а саме: з першого відповідача 30%, а з другого відповідача 70%, з огляду на таке.

В силу приписів п.1 ч.1. ст.287 ГК України та п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендодавцем щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом є Фонд державного майна України, його регіональні відділення.

Договір індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 28.12.2006р. укладено між орендодавцем -Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (другий відповідач) та орендарем -Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста-ВКМ" (позивач).

Судами двох інстанцій встановлено, що орендарем (позивач) отримано згоду орендодавця (другий відповідач) на проведення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна та затверджено останнім локальний кошторис.

Отже, враховуючи, що законодавством, яке врегульовує дані відносини, передбачено можливість проведення орендарем поліпшення орендованого майна лише за згодою орендодавця та закріплено право орендаря на відшкодування останнім понесених ним витрат, то обов'язок щодо компенсації проведених поліпшень повністю лежить на Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Київській області (другий відповідач).

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова в цій частині підлягає зміні, шляхом відмови у позовних вимогах до балансоутримувача - Державне підприємство "Київпассервіс" (перший відповідач).

Вцілому, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-ВКМ" необхідно задовольнити частково, стягнувши з орендодавця -Регіональне відділення Фонду державного майна України (другий відповідач), 63 047,00 грн. компенсації витрат, понесених на здійснення невід'ємного поліпшення приміщення, наданого позивачу у користування за договором оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 28.12.2006 року.

Відповідно ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Київпассервіс" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2012р. у справі господарського суду міста Києва №18/47-7/185-2012 скасувати частково, залишивши в силі перший абзац резолютивної частини цієї постанови, а її другий абзац виклавши у наступній редакції:

"Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (пл. Лесі Українки,1, м.Київ, 01196, код ЄДРПОУ 19028107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-ВКМ" (вул. Незалежності, 15, м. Кагарлик, Київська обл., 09200, код ЄДРПОУ 34378866, МФО 321585, р/р 260045160, Обухівський філіал АППБ "Аваль") 63 047, 00 грн. компенсації витрат, понесених на здійснення невід'ємного поліпшення приміщення, наданого позивачу у користування за договором оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 28.12.2006 року, 630,51 грн. державного мита, 160,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 630,44 грн. судового збору.

В частині стягнення 29 543,20 грн. компенсації витрат, понесених на здійснення невід'ємного поліпшення приміщення, наданого позивачу у користування за договором оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 28.12.2006 року відмовити.

В позові до Державного підприємства "Київпассервіс" відмовити."

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-ВКМ" (вул. Незалежності, 15, м. Кагарлик, Київська обл., 09200, код ЄДРПОУ 34378866, МФО 321585, р/р 260045160, Обухівський філіал АППБ "Аваль") на користь Державного підприємства "Київпассервіс" (вул. Нижній Вал, 15а, м.Київ, 04071, код ЄДРПОУ 33348385) 925,90 грн. судового збору.

4. Господарському суду міста Києва видати відповідні накази на виконання пунктів 2, 3 даної постанови.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Палій В.М.