Постанова

від 25.09.2012 по справі 5020-366/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р. Справа № 5020-366/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіПолянський А.Г., Корсак В.А., Яценко О.В. (доповідач у справі) розглянувши матеріали касаційної скаргиОбслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Сонячний" на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 року у справі № 5020-366/2012 господарського судуміста Севастополя за позовомСпоживчого товариства "Весна" Бахчисарайського РайСТ доОбслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Сонячний" провизнання договору недійсним в судове засідання представники сторін та третьої особи не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Споживче товариство "Весна" Бахчисарайського РайСТ (далі за текстом -СТ "Весна") звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Сонячний" про визнання договору недійсним.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 30.05.2012 року позовні вимоги СТ "Весна" задоволено: визнано недійсним договір про спільну діяльність.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, обслуговуючий кооператив "Дачно-будівельний кооператив "Сонячний" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду від 30.05.2012 року та прийняти нове рішення у справі, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 року апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Сонячний" залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Севастополя від 30.05.2012 року у справі № 5020-366/2012 -без змін.

Не погоджуючись з вищевказаними судовими актами, обслуговуючий кооператив "Дачно-будівельний кооператив "Сонячний" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 30.05.2012 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 року у справі № 5020-366/2012, а матеріали справи передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. ст. 92, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 35, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 24.09.2012 року № 03.08-05/876 для перегляду в касаційному порядку справи № 5020-366/2012 у зв'язку виходом судді Корсака В.А. з лікарняного сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Полянський А.Г., судді Корсак В.А., Яценко О.В.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Господарськими судами попередніх ін0станцій встановлено, що 22.10.2007 року здійснена державна реєстрація юридичної особи -обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Сонячний", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 717495, згідно якого ідентифікаційний код юридичної особи № 35483355.

З матеріалів справи вбачається, що 23.10.2007 року відповідачу було надано дозвіл на право виготовлення печаток про що зазначено на зворотній стороні свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

Задовольняючи позовні вимоги господарські суди попередніх послались на ст. ст. 80, 87, 91, 203 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" мотивуючи рішення тим, що дата укладення оскаржуваного договору передує даті державної реєстрації обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Сонячний" -відповідача у справі.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Статтею 84 вказаного Кодексу встановлено, що товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Положеннями ч. 1 ст. 94 Господарського кодексу України передбачено, що кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

З метою здійснення господарської діяльності на засадах підприємництва громадяни можуть утворювати виробничі кооперативи (кооперативні підприємства) (абзац 2 ч. 2 ст. 94 ГК України).

Згідно вимог ч. 1 ст. 89 Цивільного кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом (ч.4 ст. 89 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про підприємництво" від 23.12.1997 року N 762/97-ВР, постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про дозвільну систему" від 12.10.1992 року N 576 було затверджено Інструкцію "Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів" та Умови і правила провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів (чинні на момент виникнення спірних правовідносин).

Розділом 3 вказаної Інструкції встановлено порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів.

Так, згідно абзацу 1 пп. 2 п. 3.1.4. встановлено, що для одержання дозволу на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів суб'єктами підприємницької діяльності подається заява, до якої, зокрема, долучається копія свідоцтва про державну реєстрацію, нотаріально завірена, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 3.1.8 тієї ж Інструкції передбачено, що органи внутрішніх справ на зворотному боці оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію, іншого документа, який свідчить про легалізацію, а для професійних спілок та організацій професійних спілок - довідки про включення до Єдиного державного реєстру, який подається до органів внутрішніх справ при отриманні дозволу, ставлять штамп про видачу дозволу на право виготовлення певної кількості печаток і штампів (додаток 6), який засвідчується підписом працівника дозвільної системи і скріплюється печаткою з відбитком "Дозвільна система", після цього документ повертається його власнику.

З матеріалів справи вбачається, що відтиск печатки обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Сонячний", якою скріплено договір про спільну діяльність від 02.07.2007 року, містить код юридичної особи -відповідача № 35483355, який повністю відповідає коду юридичної особи зазначеному в свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Статтею 1131 Цивільного кодексу України встановлено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Згідно ч. 1 ст. 626 того ж Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що договір про спільну діяльність укладено між СТ "Весна" та обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Сонячний" підписано представниками сторін та скріплено їх печатками, проте місцевим та апеляційним господарськими судами не досліджено, враховуючи особливий порядок одержання дозволу на отримання печатки, питання моменту виникнення договірних відносин між сторонами з огляду на повну відповідність коду юридичної особи на печатці, якою скріплено оскаржуваний договір, та коду зазначеного у свідоцтві про державну реєстрацію.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Розділом V ГПК України визначено поняття і види доказів.

Згідно приписів ч. 1 ст. 38 ГПК України обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим по справі № 2-22/1576-2009 від 13.04.2009 року було здійснено реєстрацію на нерухомість -частину нежитлових приміщень по вул. Набережна, 19, с. Углове, Бахчисарайський район Автономної Республіки Крим, що підтверджує витяг з Державного реєстру прав власності на нерухомість.

Тобто, з вищевказаної справи вбачається, що СТ "Весна" та обслуговуючий кооператив "Дачно-будівельний кооператив "Сонячний" звернулись з позовом до Углівської сільської ради про визнання права власності та встановлення такого права саме з врахуванням договору про спільну діяльність від 02.07.2007 року.

Таким чином, всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Сонячний" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 року підлягає задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій -скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Сонячний" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 року у справі № 5020-366/2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 30.05.2012 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 року у справі № 5020-366/2012 скасувати.

3. Справу № 5020-366/2012 передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Головуючий суддяА.Г. Полянський суддіВ.А. Корсак О.В. Яценко