Рішення

від 27.10.2008 по справі 37/388

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/388

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/388

27.10.08

За позовомСелянського фермерського господарства «Конкордія»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ЮВС»

Простягнення 119882,97 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача : Бойченко В.Т.- голова господарства

Від відповідача  не з'явився

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Селянського фермерського господарства «Конкордія»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВС»про стягнення 119882,97 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2008 року порушено провадження у справі № 37/388, розгляд справи було призначено на 13.10.2008 року о 15-45.

Представник відповідача 13.10.2008 року в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/388 від 03.10.2008 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 03.10.2008 року № 37/388 виконав частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2008 року розгляд справи № 37/388, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу  України, було відкладено до 27.10.2008 року на 11-30.

Представник позивача в судовому засіданні 27.10.2008 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 27.10.2008 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/388 від 26.09.2008 року не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВС»до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.10.2008 року  за згодою представника позивача було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2006 року між Селянським фермерським господарством «Конкордія» (продавець)  та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВС» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 103/02 (далі - договір), відповідно до умов якого (п.1.1 договору) продавець зобов'язувався виростити в 2006 році цукровий буряк (продукція) та передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язувався прийняти цю продукцію та оплати її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

03 жовтня 2007 року між сторони також був укладений договір купівлі-продажу (цукру) № ДКЦ- 199, відповідно до умов якого сторони погодили, що ТОВ «ЮВС»продає продукцію (цукор-пісок, меляса, жом), а Селянське фермерське господарство «Конкордія»зобов'язувався прийняти цю продукцію та оплати її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що на виконання вимог договору позивач поставив та передав покупцю товар на загальну суму 76324,76 грн., що підтверджується видатковими накладними № 3 від 30.11.2006 року та № 4 від 04.12.2006 року,  належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи. Відповідач в рахунок часткового погашення заборгованості передав позивачу цукор вартістю 32900,00 грн., в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 43424,76 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний сторонами.

За твердженням позивача відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати поставленого товару по договору не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 43424,76 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Селянським фермерським господарством «Конкордія»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, покладені на нього договором.

Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 5.5 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору  за отриманий товар розрахувався частково, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 43424,76 грн.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов в частині стягнення боргу в розмірі 43424,76 грн.  визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у сумі -  2983,31 грн. та інфляційні витрати в розмірі 19049,16 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 2983,31 грн. – 3 %  річних від простроченої суми та 19049,16 грн. –інфляційні витрати,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 18263,36 грн., яка нарахована позивачем відповідачу за період прострочення з 01.01.2007 року по 23.09.2008 року, а також штраф в розмірі 36162,38 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.п. 7.2, 73.3 договору сторони встановили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по даному договору винна сторона сплачує штраф у розмірі 50 % вартості непоставленої продукції, відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 5.2 договору. За неналежне виконання своїх обов'язків, кім штрафу, сторони несуть відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожний день такого невиконання.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання протирічить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства, а тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача штраф в розмірі 36162,38 грн. (76324,76 грн. Х 50%), який був нарахований позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, а в частині стягнення пені відмовити повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 549,  551, 625, 629, 655  Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 47, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВС»(юридична адреса : 01111, м. Київ, Печерський район, вул. Панаса Мирного, 16/13 літ. А, фактична адреса м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня,60 код ЄДРПОУ 33939633) на користь селянського фермерського господарства «Конкордія»(41742, Сумська обл., Буринський район, с. Вознесенка, вул. Гагаріна, буд. 5  код 23636628) 43424 (сорок три тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 76 коп. основного боргу, 19049 (дев'ятнадцять тисяч сорок дев'ять) грн. 16 коп. –інфляційних витрат, 2983 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят три) грн. 31 коп. –3 % річних,  36162 (тридцять шість тисяч сто шістдесят дві) грн. 36 коп. –штрафу, 1016 (одна тисяча шістнадцять) грн. 20 коп.  витрат по сплаті державного мита та 100 (сто) грн. 02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення пені в розмірі 18263,36 грн. в позові відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 12.12.2008 року