Рішення

від 24.11.2008 по справі 33/390

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/390

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  33/390

24.11.08

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом                товариства  з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бак Хаус»

до                             товариства  з обмеженою відповідальністю «Севастополь»

про                            стягнення 708,88 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:       Крепель Д.І. –представник за довіреністю б/н  від 22.09.2008 року;                    

від відповідача:  не з'явився.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бак Хаус»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до  товариства  з обмеженою відповідальністю «Севастополь» про стягнення боргу в сумі 708,88 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач послався на те, що 22.03.2006 року сторони уклали договір поставки № 97/362/03 строком дії до 31 грудня 2006 року, який, відповідно до п. 10.5 вищеназваного договору був продовжений.

Відповідно п. 1.1 договору поставки № 97/362/03 від 22.03.2006 року постачальник (позивач) зобов'язується поставити у зумовлені строки (строк) товар покупцю (відповідачу), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Під терміном «товар», що вживається у цьому договорі, сторони розуміють продукцію, яка вказана в Специфікації до цього договору, яка є його невід'ємною частиною.

П. 1.6 вищеназваного договору передбачено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передання товару, що засвідчується підписанням представниками сторін відповідної накладної.

Відповідно до п. 4.2 договору поставки № 97/362/03 від 22.03.2006 року зобов'язання щодо оплати товару виникає у покупця (відповідача) за умови надання йому постачальником (позивачем) наступних документів: - накладної,  на підставі якої отриманий товар (крім випадків попередньої оплати товару); - рахунку-фактури; - податкової накладної.

Згідно п. 4.3 вищевказаного договору, сторони дійшли до згоди про можливість оплати товару у наступному порядку: покупець здійснює оплату товару протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання товару.  Згідно п. 4.4. цього ж договору, сторони домовились, що днем здійснення оплати товару вважається день, в якому сума, що підлягає сплаті, перераховується з банківського рахунку покупця на банківський рахунок постачальника.

        Виконуючи умови даного договору за період з 01.01.2008 року по 31.08.2008 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 21 645,73 грн., що разом із залишком неоплаченого відповідачем товару, поставленого позивачем до 31.08.2008 року на суму 1 198,43 грн. складає 22 844,16 грн. за цей же період відповідачем оплачено товару на загальну суму 22 135,28 грн. таким чином, станом на 31.08.2008 року оплату за отриманий товар відповідач здійснив лише частково. Сума боргу становить 708,88 грн.

Представниками сторін був підписаний та скріплений печатками акт звірки за період з 01.01.2008 року по 31.08.2008 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 708,88 грн.

Товариство  з обмеженою відповідальністю «Севастополь»після отримання акту звірки взаєморозрахунків не оплатило заборгованість.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, який позивач направив відповідачеві 11.11.2008 року, за період з 01.01.2008 р. по 11.11.2008 р. сума заборгованості не змінилась і становить 708,88 грн.

У судове засідання 10.11.2008 року представник відповідача не з'явився, про поважні причине неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі № 33/390 від 21.10.2008 року не виконав. Представник позивача в судове засідання з'явився та частково виконав вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі № 33/390 від 21.10.2008 року.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи факт не з'явлення в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів, суд відклав розгляд справи на 24.11.2008 р.

24.11.2008 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не подав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представник позивача в судове засідання з'явився та частково виконав вимоги ухвали від 10.11.2008 року, надав пояснення по справі, просив позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 708,88 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи  докази суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

22.03.2006 року сторони уклали договір поставки № 97/362/03 строком дії до 31 грудня 2006 року, який, відповідно до п. 10.5 вищеназваного договору був продовжений.

Відповідно п. 1.1 договору поставки № 97/362/03 від 22.03.2006 року постачальник (позивач) зобов'язується поставити у зумовлені строки (строк) товар покупцю (відповідачу), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Під терміном «товар», що вживається у цьому договорі, сторони розуміють продукцію, яка вказана в Специфікації до цього договору, яка є його невід'ємною частиною.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до 1.5 договору поставки № 97/362/03 від 22.03.2006 року кількість товару, що поставляється згідно цього договору, узгоджується сторонами у замовленнях відповідно до ст. 5 цього договору та на підставі специфікації.

П. 5.1. вищеназваного договору передбачено, що поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями на підставі замовлень покупця, що узгоджуються уповноваженими представниками сторін та є (будуть) невід'ємними частинами цього договору. П. 5.2 цього ж договору передбачено, що в замовленні сторони погоджують асортимент та кількість товару, що повинна бути поставлена постачальником на підставі відповідного замовлення, дату, час та пункт (точку) доставки товару. При цьому асортимент, що зазначається сторонами у замовленнях, повинен відповідати специфікації.

П. 1.6 вищеназваного договору передбачено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передання товару, що засвідчується підписанням представниками сторін відповідної накладної.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 4.3 вищевказаного договору, сторони дійшли до згоди про можливість оплати товару у наступному порядку: покупець здійснює оплату товару протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання товару.  Згідно п. 4.4. цього ж договору, сторони домовились, що днем здійснення оплати товару вважається день, в якому сума, що підлягає сплаті, перераховується з банківського рахунку покупця на банківський рахунок постачальника.

Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 4.2 договору поставки № 97/362/03 від 22.03.2006 року зобов'язання щодо оплати товару виникає у покупця (відповідача) за умови надання йому постачальником (позивачем) наступних документів: - накладної,  на підставі якої отриманий товар (крім випадків попередньої оплати товару); - рахунку-фактури; - податкової накладної.

Будь-які докази, які б підтверджували замовлення та поставку товару позивачем відповідачу, відповідно до вищезазначених пунктів договору поставки № 97/362/03 від 22.03.2006 року, в матеріалах справи відсутні.

Представниками сторін був підписаний та скріплений печатками акт звірки за період з 01.01.2008 року по 31.08.2008 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 708,88 грн., але, не зрозуміло ким саме зі сторони відповідача він підписаний, оскільки, відсутні ініціали та прізвище особи, яка її підписала.

Як встановлено постановою Вищого господарського суду України № 21/308 від 22.07.2003 року, акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами –договором, накладними, рахунками тощо.

Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.   

Таким чином, враховуючи вищезазначене та те, що позивачем в обґрунтування своєї вимоги ніяких доказів не надано, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми «Компанія «Бак Хаус»про стягнення з товариства  з обмеженою відповідальністю «Севастополь»708,88 грн. боргу за поставлений товар є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України,  покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

       Суддя                                                                                                                С.М.Мудрий