Рішення

від 11.06.2012 по справі 2-6748/11

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-6748/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"11" червня 2012 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого -судді САВЛУК Т.В.

при секретарі Кир'янчук Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, відповідно до заявлених позовних вимог просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»на свою користь майнову шкоду в розмірі 79794,23 грн., стягнути з ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»на свою користь заподіяну моральну шкоду в розмірі 25000,00 грн. (а.с.1-6)

20 квітня 2012 року позивач ОСОБА_1 в судовому засадні подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до поданої заяви позивач просив: «Стягнути на свою користь з ОСОБА_2 заподіяну майнову шкоду в розмірі 12267,17 грн. Стягнути на свою користь з ОСОБА_2 заподіяну моральну шкоду в розмірі 22450,00 грн. Стягнути на свою користь з ПАТ «УСК «Гарант-Авто»заподіяну майнову шкоду в розмірі 60737,48 грн. (з них: 35237,48 грн. -шкода, завдана здоров'ю, 25500,00 грн. -шкода завдана майну). Стягнути на свою користь з ПАТ «УСК «Гарант-Авто»заподіяну моральну шкоду в розмірі 2550,00 грн.». (а.с.123-129)

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, просив позов задовольнити, пояснив, що 24 липня 2010 року з вини ОСОБА_2, яка керувала автомобілем «Деу-Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1, сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої позивач, який керував автомобілем «Деу Нубіра», державний номерний знак НОМЕР_2, зазнав тілесних ушкоджень у вигляді закритої травми правої гомілки, перелом-вивих гомілково-ступеневого суглобу, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. По даному факту порушено кримінальну справу, однак на підставі постанови Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 25 серпня 2011 року провадження у кримінальний справі по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито на підставі пункту «в»ст. 1 Закону України «Про амністію», у зв'язку з чим цивільний позов ОСОБА_1, який поданий в межах кримінальної справи, судом залишено без розгляду, та роз'яснено позивачу право звернутись з позовом про відшкодування шкоди, завданої злочином, в загальному порядку. Враховуючи, що факт порушення відповідачем ОСОБА_2 Правил дорожнього руху та спричинення позивачу тілесних пошкоджень середньої тяжкості знаходиться в прямому причинному зв'язку, ці обставини встановлені судом в межах розгляду кримінальної справи, що дає право позивачу вимагати відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, тому звертаючись з даним позовом до суду позивач просить відшкодувати з відповідачів шкоду завдану його здоров'ю, яка включає: понесені витрати на лікування та придбання ліків, на загальну суму 4141,24 грн.; втрачений дохід фізичної особи-підприємця в розмірі 30996,24 грн.; шкоду, завдану майну, яка визначена позивачем на підставі Звіту №11/10-15 від 10 листопада 2010 року з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, який складений Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4, на замовлення ОСОБА_1, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Daewoo Nubira держаний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження в ДТП, складає 27559,17 грн., а вартість відновлювального ремонту 37767 грн.17 коп., а також моральну шкоду в розмірі 25000,00 грн.

Оскільки, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди був чинним Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за №ВС/1138518 від 17 серпня 2009 року, який діяв з 17 серпня 2009 року до 16 серпня 2010 року, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Деу-Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5 була застрахована ПАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», тому виходячи з визначеного страховим полісом ліміту відповідальності страховика, позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача ПАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»матеріальну шкоду, тобто вартість відновлювального ремонту автомобіля Daewoo Nubira державний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження в ДТП, що в межах ліміту відповідальності страховика складає 25500,00 грн., а решту завданої шкоди в розмірі 12267,17 грн. просить відшкодувати за рахунок відповідача ОСОБА_2.

Також, позивач просить відшкодувати за рахунок ПАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»витрати на лікування та придбання ліків на загальну суму 4241,24 грн., які витрачені позивачем за час перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок отриманої травми після дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується Випискою з медичної карти хворого, яка видана Київською міською клінічною лікарнею №3, де позивач проходив лікування в період з 24 липня 2010 року по 25 серпня 2010 року.; витрати, пов'язані з тимчасовою втратою працездатності, які розраховані позивачем в сумі 30996,24 грн., обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги в цій частині тим, що здійснює господарську діяльність як суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа, в період непрацездатності, яка пов'язана з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, не мав можливості виконувати договірні зобов'язання, які пов'язанні з здійсненням підприємницької діяльності, тому в порядку ст.25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»має право на відшкодування не отриманих доходів, розмір яких визначає на підставі даних отриманих від Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва.

Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивач отримав тілесні ушкодження, що завдало йому фізичних та психологічних страждань, пов'язаних з тривалим розладом здоров'я, необхідністю переносити операційні втручання та численні медичні обстеження, проходити складний реабілітаційний період, в той же час відповідач ОСОБА_2, як особа вина у скоєнні злочину, протягом розслідування кримінальної справи та розгляду справи в суді, не надавала будь-якої допомоги позивачу, як особі потерпілої від злочину, не висловлювала наміру добровільно компенсувати затрати понесені позивачем на лікування та придбання медичних препаратів, тому позивач оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі 25000,00 грн., а визначаючи спосіб відшкодування завданої моральної шкоди, просить стягнути з ПАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», в межах ліміту відповідальності страховика, моральну шкоду в розмірі 2550,00 грн., а решту визначеної ним суми моральної шкоди в розмірі 22450,00 грн. компенсувати за рахунок відповідача ОСОБА_2

Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, та пояснень, наданих позивачем в судовому засіданні.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в позові відмовити в повному обсязі, пояснив, що 24 липня 2010 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю відповідача ОСОБА_2, яка керувала автомобілем «Деу-Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1, власником автомобіля є чоловік відповідача ОСОБА_5, та позивача ОСОБА_1, який керував автомобілем автомобіля «Деу Нубіра», державний номерний знак НОМЕР_2. По даному факту відносно ОСОБА_2 порушено кримінальну справу, однак на підставі постанови Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 25 серпня 2011 року провадження у кримінальний справі по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України закрито на підставі пункту «В»ст. 1 Закону України «Про амністію». На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди був чинним Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за №ВС/1138518 від 17 серпня 2009 року, який діяв з 17 серпня 2009 року до 16 серпня 2010 року, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Деу-Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5, була застрахована ПАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», тому виходячи з визначеним страховим полісом лімітів відповідальності страховика, позивач має право отримати відшкодування понесених витрат на лікування, та відновлювання втрачених якостей автомобіля, який пошкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, безпосередньо за рахунок відповідача ПАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», також представник відповідача наголосив, що відповідач ОСОБА_2 своєчасно повідомила страхову компанію про настання страхового випадку, також позивачем до страхової компанія надано всі необхідні документи, які необхідно для виплати страхового відшкодування, тому просить відмовити у задоволенні позову в частині заявлених позовних вимог до відповідача ОСОБА_2

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»-ОСОБА_8 в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила в позові відмовити з підстав викладених у письмових запереченнях, які приєднано до матеріалів справи (а.с.89-90, 137-140), додатково пояснила, що між ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»та ОСОБА_5 було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений Полісом ВС/1138518, який укладено на умовах договору 3-го типу. Відповідно до положень п.15.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі. Враховуючи, що укладений страховий поліс є Договором 3-го типу, в якому вказані особи цивільно-правова відповідальність яких застрахована, в даному випадку ОСОБА_5, тому на момент настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2, яка керувала застрахованим транспортним засобом, на момент ДТП не була застрахована у ВАТ УСК «Дженералі-Гарант», тому відсутні підстави для виплати страхового відшкодування, що є підставою для відмови в позові в частині заявлених позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто».

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача ОСОБА_6, представника відповідача ОСОБА_7, представника відповідача ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, дослідивши матеріали кримінальної справи №1-142/11 по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст. 286 ч.1 КК України, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 02 серпня 2010 року слідчим СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві старшим лейтенантом міліції Атрощенко О.М. винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ознаками злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України.

Як встановлено у мотивувальній частині постанови: «ОСОБА_2 24.07.2010 року, приблизно о 20 год.58 хв., керуючи автомобілем «Деу-Ланос»д.н. НОМЕР_1 та рухаючись по Новій Кільцевій дорозі, на перехресті з Гостомильським шосе, що в м.Києві, скоїла зіткнення з автомобілем «Деу Нубіра»НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_1, внаслідок чого пасажир автомобіля «Деу Нубіра»НОМЕР_2 гр.. ОСОБА_1, отримав тілесні ушкодження».

12 серпня 2010 року слідчим СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві старшим лейтенантом міліції Атрощенко О.М. винесено постанову про визнання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, потерпілим по кримінальній справі відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ознаками злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України.

Згідно висновку експерта №1422/е, який складено експертами Відділу судово-медичної експертизи потерпілих, звинувачених та інших осіб Міського бюро судово-медичної експертизи на підставі постанови від 30.08.2010 року слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві Атрощенко О.М., надано наступні висновки: «Вивчивши та проаналізувавши надану медичну документацію на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідаючи на питання постанови, приходжу до висновку, що у нього, на момент звернення за медичною допомогою 24.07.2010 року о 22.00 було виявлено таке тілесне пошкодження: закрита травма правової гомілки: перелом гомілково-ступеневого суглоба. Описане ушкодження утворились від дії тупого (тупих) предмету (предметів), не виключено у строк, зазначений в описовій частині постанови, тобто 24.07.2010 року, можливо, внаслідок автомобільної травми -травма у салоні автомобіля, що рухався, при зіткненні його з перешкодою та відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я).

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 25 серпня 2011 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ст.286 ч.1 КК України, а порушену справу закрито. Цивільний позов потерпілого по справі ОСОБА_1 залишено без розгляду, роз'яснивши позивачу його право звернутись з даними позовом в порядку цивільного судочинства. (а.с.76-77)

За вимог цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається з матеріалів справи, власником автомобіля ««ДЕУ Нубіра»державний реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_2, право керування та розпорядження зазначеним транспортним засобом має ОСОБА_1, що підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю від 04 серпня 2009 року, зі строком дії довіреності до 04 серпня 2012 року. (а.с.40,41)

Власником автомобіля «Деу-Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_5, право керування цим транспортним засобом має ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 31.05.2007 року. (а.с.154-155)

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Як передбачено п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500,00 грн. на одного потерпілого. (п.9.2 ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за №ВС/1138518 від 17 серпня 2009 року, який діяв з 17 серпня 2009 року до 16 серпня 2010 року, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Деу-Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5, була застрахована ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», за умовами договору третього типу. (а.с.91)

Відповідно до умов страхового полісу, встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) в розмірі 51000,00 грн.; за шкоду ,заподіяну майна (на одного потерпілого) в розмірі 25500,00 грн.; франшиза (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи) в розмірі 510,00 грн.

Відповідно до ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно ч.1 до ст. 988 Цивільного кодексу України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату, у строк встановлений договором.

Згідно до ст.25 Закону України «Про страхування»здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції чинній станом на 24 липня 2010 року, тобто на момент настання даного страхового випадку) визначено, що забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Згідно ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції чинній станом на 24 липня 2010 року, тобто на момент настання даного страхового випадку) страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

У відповідності до положень п.15.3 ст.15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції чинній станом на 24 липня 2010 року, тобто на момент настання даного страхового випадку) договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір IІІ типу).

Випадки, коли шкода не відшкодовується визначені у статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції чинній станом на 24 липня 2010 року, тобто на момент настання даного страхового випадку).

Як з'ясовано судом, позивач ОСОБА_1 у вставленому порядку звернувся до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»з вимогою виплатити страхове відшкодування по страховому випадку, який мав місце 24 липня 2010 року за участю застрахованого транспортного засобу - легкового автомобіля «Деу-Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_5, право керування яким здійснюється на відповідній правовій підставі ОСОБА_2, цей факт визнаний сторонами у справі, тому не потребує доказуванню в порядку ч.1 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України.

На час звернення позивача з даними позовом до суду та розгляду цивільної справи, Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»не прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, що унеможливлює надати оцінку діям страховика з приводу підстав відмови у виплаті страхового відшкодування та застосувати заходи, передбачені п.36.7 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції Закону № 3045-VI 17.02.2011)

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи, що полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/1138518 від 17 серпня 2009 року передбачено, що страхове відшкодування за шкоду, заподіяну застрахованому майну страхувальника зменшується на суму франшизи, сума страхового відшкодування складає: 25500,00 грн. (ліміт страхового відшкодування) - 510,00 грн. (франшиза) = 24990,00 грн.

Разом з тим, згідно Звіту №11/10-15 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, який складений 10 листопада 2010 року Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4, на замовлення ОСОБА_1, встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Daewoo Nubira державний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження в ДТП, складає 27559,17 грн., вартість відновлювального ремонту складає 37767 грн.17 коп. (а.с.44-69)

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 правомірно заявлені вимоги щодо відшкодування завданої матеріальної шкоди за рахунок Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», яка підлягає виплаті потерпілій особі в межах ліміту відповідальності страховика в розмірі 24990,00 грн., яка вираховується із загальної суми ліміту відповідальності за шкоду, завдану майну потерпілого в розмірі 25500,00 грн. за виключенням франшизи в розмірі 510,00 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Крім того, згідно положень ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - не отримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною.

Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний доход з розрахунку суми сукупного доходи такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та доход протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі.

Порядок визначення доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи-підприємця встановлений у ст. 1198 Цивільного кодексу України.

Підставою визначення розміру доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, є дані органу державної податкової служби. При цьому, доходом фізичної особи-підприємця вважається сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість. Отже, обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) отриманий позивачем за 2009 рік слід вважати його доходом. Саме така форма звітності передбачена Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 3 липня 1998 р. Обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позивача підтверджений довідкою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва.

Як з'ясовано судом, ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою, державна реєстрація суб'єкта господарювання проведена Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 04 березня 2009 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця. (а.с. 35)

Згідно відомостей, викладених у довідці Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 22 березня 2012 року вих.№764/б/17-412, відповідно до поданих звітів суб'єкта малого підприємництва -фізичної особи -платника єдиного податку, обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), без урахування витрат, склав: з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2009 року -332102,61 грн.; з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року -211087,49 грн. (а.с.132)

При визначені розміру шкоди завданої позивачу, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, суд оцінює наявні у справі докази про час перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою травмою, в Київській міській клінічній лікарні №3, що підтверджується Випискою №10/8222 з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 за період з 24 липня 2010 року по 25 серпня 2010 року, а при обчисленні розміру доходу, що підлягає відшкодуванню, проводиться виходячи з річного доходу фізичної особи-підприємця одержаного в попередньому господарському році, на підставі даних органу державної податкової служби.

Таким чином, враховуючи період втраченого позивачем доходу у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, суд з урахуванням положень ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вважає за можливе частково задовольнити вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в частині відшкодування шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, в розмірі 1719,04 грн., виходячи з наступного розрахунку: 36900,29 грн. (332103,61 грн. (річний дохід фізичної особи-підприємця одержаного в 2009 році, тобто в попередньому господарському році) : 9 місяців) - 35181,25 грн. (211087,49 грн. (річний дохід фізичної особи-підприємця одержаного в 2010 році) : 6 місяців) = 1719,04 грн.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я від 26.07.1999 № 184 "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в стаціонарах лікувально-профілактичних закладів" обов'язковою документацією, що використовується в стаціонарах лікувально-профілактичних закладів, зокрема, є форма № 003/о "Медична карта стаціонарного хворого", форма № 003-4/о "листок лікарських призначень", форма № 005/о "Листок реєстрації переливання трансфузійних рідин" тощо.

Зазначена документація являється основними медичними документами стаціонару, які заповнюються на кожного хворого. Ведеться у всіх лікарнях, стаціонарах диспансерів, клініках ВУЗів та НДІ, а також санаторіях.

Дані медичної карти стаціонарного хворого дають можливість контролювати правильність організації лікувального процесу і використовуються для видачі довідкового матеріалу за запитами відомчих закладів (суд, прокуратура, експертиза тощо).

Відповідно до положень п.24.1, 24.3 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

Відповідно до заявлених позовних вимог, позивач просить відшкодувати за рахунок Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»понесені витрати на лікування та придбання медичних препаратів, на загальну суму 4241,24 грн., що підтверджує наданими суду квитанціями та фіскальними чеками на оплату придбаних медичних препаратів, які долучено до справи (а.с.7-32)

Виходячи із загальних норм чинного законодавства, суд вважає підставними вимоги позивача до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»про відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого, однак не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі, оскільки надані позивачем до суду докази на придбання ліків, тобто копії фіскальних чеків у більшій своїй частині не містять найменувань медичних препаратів, які призначались відповідно до рекомендацій лікарів, а також за датами їх придбання не відповідають періоду проходження лікування.

Таким чином, суд, діючи в межах заявлених позовних вимог, задовольняє позовні вимоги позивача до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»про відшкодування витрат на лікування та придбання медичних препаратів на загальну суму 1818,32 грн., які підтверджується наступними доказами: товарним чеком №50407 від 27 липня 2010 року на загальну суму 974,00 грн.; товарним чеком №132/53 від 28 липня 2010 року на загальну суму 417,00 грн. та фіскальними чеками з аптечних закладів на загальну суму 427,32 грн., оскільки ці медичні препарати та витратні матеріали придбавались в період перебування позивача на стаціонарному лікування в Київській міській клінічній лікарні №3 в період з 24 липня 2010 року по 25 серпня 2010 року, в той же час придбання медичних препаратів після виписки хворого зі стаціонарного відділення не підтверджуються відповідними медичними документами про стан здоров'я позивача та рекомендаціями щодо подальшого лікування.

Згідно частини другої - п'ятої ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до положень ст. 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в межах даного спору позивачем правомірно заявлені вимоги до ОСОБА_2 про відшкодування завданої матеріальної шкоди, оскільки ОСОБА_2 визнана виною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, ці обставини підтверджуються Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 25 серпня 2011 року, якою ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ст.286 ч.1 КК України, на підставі ст.1 п. «В»Закону України «Про амністію»від 08.07.2011 року, який набрав чинності 28.07.2011 року, що не потребує доказування відповідно до положень ч. 4 ст.61 Цивільного процесуального кодексу України. При визначені розміру матеріального збитку суд бере за основу Звіт №11/10-15 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, який складений 10 листопада 2010 року Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4, на замовлення ОСОБА_1, яким встановлено, розмір матеріальної шкоди, який завданий власнику автомобіля Daewoo Nubira державний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження в ДТП, та складає 37767 грн.17 коп., тому суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток в розмірі 12267,17 грн., що складає різницю між сумою матеріального збитку, який підлягає відшкодуванню за рахунок Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в розмірі 24990,00 грн., тобто в межах ліміту відповідальності страховика за вирахуванням обов'язкової франшизи в розмірі 510,00 грн.

Відповідно до вимог ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відшкодування моральної(немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою.

Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1,2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статі 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Різницю між сумою відшкодування визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано виною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3,4 частини другої ст. 23 Цивільного кодексу України, то таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано виною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до частини першої ст.11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З урахуванням обставин, які наведені позивачем в частині заявлених вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку про правомірність заявлених вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, яка визначається судом в загальному розмірі 5550,00 грн., яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», в межах ліміту відповідальності страховика, тобто в розмірі 2550,00 грн., що відповідає положенням п. 9.3 статі 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також присуджує відшкодувати за рахунок відповідача ОСОБА_2, як винної особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн., оскільки відповідно до вимог цивільного законодавства, передбачена відповідальність за відшкодування моральної шкоди володільцем джерела підвищеної небезпеки незалежно від його вини, в даному випадку саме діяльність джерела підвищеної небезпеки яким керував відповідач призвело до отриманих позивачем травм, які безпосередньо пов'язані з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, та душевних страждань позивача, внаслідок пошкодження його власного транспортного засобу.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, підлягає задоволенню частково, тому суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 12267,17 грн. та моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн., стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну майну потерпілого, в розмірі 24990,00 грн.; шкоду, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності потерпілого, в розмірі 1719,04 грн.; шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, в розмірі 1818,32 грн., моральну шкоду в розмірі 2550,00 грн., в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В порядку ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи прийняття судом рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд розподіляє судові витрати по сплаті судового збору наступним чином: присуджує стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 176 грн.32 коп. та стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»на користь держави судовий збір в розмірі 338 грн.92 коп., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні з даними позовом до суду відповідно до положень п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 14, 23, 979, 988, ч.1 ст.1166, ст.1187 Цивільного кодексу України, ст.25 Закону України «Про страхування», ст.ст.9, 15, 22, 24, 25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 1, 4, 10, 11, 56, 58, 79, 84, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 12267,17 грн., моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн., а всього на загальну суму 15267 (п'ятнадцять тисяч двісті шістдесят сім) грн. 17 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну майну потерпілого, в розмірі 24990,00 грн.; шкоду, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності потерпілого, в розмірі 1719,04 грн.; шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, в розмірі 1818,32 грн., моральну шкоду в розмірі 2550,00 грн., а всього на загальну суму 31077 (тридцять одна тисяча сімдесят сім) грн. 36коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 176 (сто сімдесят шість) грн.32 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»на користь держави судовий збір в розмірі 338 (триста тридцять вісім) грн.92 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга, яка подається до Апеляційного суду міста через Дніпровський районний суд міста Києва, протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

С у д д я