Рішення

від 01.10.2012 по справі 36/311

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/311 01.10.12

№ 36/311 01.10.2012 р.

За позовом Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.І.Т. груп»

Про стягнення 1 173 165, 72 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Шевченко О.Г. -по дов. №1 від 03.01.2012р.

від відповідача: Письменна Н.В.- по дов. №б/н від 01.01.2012р.

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.І.Т. груп»подвійної добової орендної ставки за весь час неповернення вагонів з оренди в розмірі 958 550, 23 грн., пені в розмірі 36 916, 54 грн., 3 % річних в розмірі 7 145, 14 грн., збитків в розмірі 101 649,76 грн., 7% штрафу в розмірі 67 098, 52 грн. та залізничного тарифу в розмірі 1 805, 52 грн. відповідно до договору оренди вагонів № 7/ДР-1 від 20.12.2007 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2011р. порушено провадження у справі № 36/311, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 14.09.2011 р. за участю представників сторін.

У процесі провадження у справі представник відповідача надав суду клопотання про зупинення провадження у справі. Зазначене клопотання мотивовано тим, що в Господарського суді міста Києва розглядається справа № 7/227 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.І.Т.груп»до Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» про визнання продовженим договору оренди вагонів № 7/ДР-1 від 20.12.2007 р., у зв'язку з чим просить зупинити провадження у справі № 36/311 до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 7/227.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2011 р. провадження у справі № 36/311 зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 7/227 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.І.Т. груп»до Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» про визнання продовженим договору оренди вагонів № 7/ДР-1 від 20.12.2007 р.

19.12.2011 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про поновлення провадження у справі № 36/311, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 р. рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2011 р. у справі 7/227 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2012 р. поновлено провадження у справі 36/311, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 30.01.2012 р. за участю представників сторін.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження по даній справі до вирішення Господарським судом міста Києва справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.І.Т. груп" до Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" про визнання пункту 9.5 договору оренди вагонів №7/ДР-1 від 20.12.2007р. недійним.

В обгрунтування даного клопотання позивачем надана копія ухвали господарського суду міста Києва від 23.02.2012р. про порушення провадження у справі №5011-3/2140-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.І.Т. груп" до Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" про визнання пункту 9.5 договору оренди вагонів №7/ДР-1 від 20.12.2007р. недійним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2012 р. провадження у справі № 36/311 зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 5011-3/2140-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.І.Т. груп" до Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" про визнання пункту 9.5 договору оренди вагонів №7/ДР-1 від 20.12.2007р. недійним.

20.06.2012 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про поновлення провадження у справі № 36/311, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 р. рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2012 р. у справі 5011-3/2140-2012 залишено без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

За таких обставин, суд визнав за необхідне поновити провадження у даній справі та призначити її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на10.09.2012р.

В судовому засіданні 10.09.2012р. оголошувалась перерва відповідно до

ст. 77 Господарського процесуального кодексу України до 01.10.2012р.

В судовому засіданні 01.10.2012р. представником відповідача заявлено клопотання про зупинення по даній справі до вирішення справи №5011-32/12580-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.І.Т. груп" до Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" про визнання пункту 9.5 договору оренди вагонів №7/ДР-1 від 20.12.2007р. недійним.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував.

Частина 1 статті 79 ГПК України встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати:

а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Суд виходить з загального принципу встановленого ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, відповідно до кого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи те, що пункт 9.5 договору оренди вагонів №7/ДР-1 від 20.12.2007р., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Л.І.Т. груп" та Державним підприємством "Дарницький вагоноремонтний завод" , на день розгляду справи не визнаний в судовому порядку недійсним, тому суд на даний момент суд виходить з його дійсності.

Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволені клопотання представника відповідача про зупинення провадження у даній справі.

Представник відповідача в судовому засідання заяви клопотання по відкладення розгляду справи у зв'язку зі зміною представника відповідача та надання йому часу ознайомитися з матеріалами справи.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував.

Розглянувши дане клопотання суд відмовляє в його задоволенні виходячи з того, що представник відповідача не позбавлений був права до судового засідання ознайомитися з матеріалами справи.

У судовому засіданні 01.10.2012р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в наданому суду письмовому відзиві просить в задоволення позову відмовити з огляду на наступне:

Позивач, посилаючись на п.2.9 Договору, наполягає на тому, що орендовані вагони Відповідач повинен був повернути не пізніше останнього дня оренди, а також Позивач вказує на день припинення дії Договору та, ніби, як остаточну дату повернення орендованих вагонів - 31.12.2010р.

Приймаючи до уваги позицію Позивача та положення Договору, хочемо звернути увагу суду на умови п.5.8 Договору, яким передбачено, що у разі закінчення терміну дії Договору або розірвання цього Договору Відповідач зобов'язаний повернути Позивачу орендовані вагони у належному етапі, не гіршому ніж на момент випуску їх з капітального ремонту, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованих вагонів протягом п'яти робочих днів.

Отже, з врахуванням святкових та вихідних днів в січні 2011 року, кінцевим терміном повернення вагонів ТОВ «Л.І.Т груп»ДП «ДВРЗ»є 11 січня 2011 року.

Маючи суб'єктивні хибні уявлення про дату повернення орендованих вагонів, Позивач вирішив, що його права, начебто, порушено та виставив на орендовані вагони ознаку «заборона корсування». Внаслідок таких дій Позивача, вагони були зупинені на залізничних станціях України з подальшою відправкою на залізничні станції приписки Дарниця Південно-Західної залізниці або станцію зазначену Позивачем.

Таким чином, Позивач вжив заходів, внаслідок яких стало неможливим виконання Відповідачем своїх зобов'язань по Договору в повній мірі.

У судовому засіданні 01.10.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

20.12.2007 р. між Державним підприємством «Дарницький вагоноремонтний завод»(далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Л.І.Т. ГРУП»(далі-орендар) укладено договір оренди вагонів № 7/ДР-1, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати в операційну оренду піввагони (далі-вагони) в кількості 500 одиниць, що знаходяться на балансі та у власності Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод», а орендар зобов'язався прийняти у платне користування вагони без передачі права власності та своєчасно й повному обсязі проводити розрахунки, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.2. передача вагонів в оренду здійснюється за справедливою (ринковою) вартістю, визначеною експертом і зазначеною в акті прийманні-передачі вагонів до цього договору. Розрахунок орендної плати за один вагон на добу складається за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2.3. договору вагони є переданими в оренду з моменту передачі вагонів за актом приймання-передачі.

Згідно з умовами договору позивач передав в операційну оренду піввагони, а відповідач прийняв у платне користування вагони без передачі права власності в загальній кількості 161 одиниці, відповідно до актів приймання-передачі вагонів.

У зв'язку зі зменшенням обсягів перевезень відповідачем було повернуто 19 вагонів позивачу, відповідно до актів приймання-передачі, тобто в оренді знаходилось 142 вагони.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що орендна плата нараховується з дати прибуття вагонів на станцію навантаження, вказану орендарем в заявці та такі вагони. Датою прибуття вагонів вважається дата штемпелю станції навантаження на залізничній накладній.

Відповідно до п. 2.10. договору орендна плата орендованих вагонів нараховується до моменту повернення вагонів з оренди. Моментом повернення є дата прибуття вагонів на станцію Дарниця Південно-Західної залізниці або станцію, зазначену , зазначену орендодавцем, в цьому випадку момент повернення визначається календарним штемпелем відповідної станції у залізничній накладній та датою підписання акту приймання-передачі вагонів у технічно-справному стані.

Згідно з п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за оренду державного манна, затвердженої Кабінетом Міністрів України . Розрахунок орендної плати наведено в додатку 1 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції -листопад 2007 р.) за один вагон 3900, 00 грн.

Вартість оплати за оренду одного вагона за одну добу за базовий місяць розрахунку, складає з ПДВ -156,00 грн. Нарахування плати за оренду в період дії договору здійснюється поденно за всі дні з дати прибуття вагонів на станцію навантаження до моменту повернення вагонів з оренди, за винятком п. 3.9.

Пунктом 3.2. договору сторони домовились, що орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць користування вагонами на індекс інфляції місяців, які передують місяцю відправки вагонів в оренду.

Відповідно до п. 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.7. договору орієнтована сума договору складає 5 709 600, 00 грн.

Пунктом 3.8. договору передбачено, що зобов'язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечується таким чином:

- орендна плата у формі передоплати за перші 2 місяці перераховуються орендарем на пізніше п'яти банківських днів до дня відправки вагонів в оренду;

- оплата за наступний місяць та подальші місяці оренди здійснюється до 10 числа місяця, за який здійснюється оплата;

- при невнесенні платежів у встановлені терміни, орендодавець має право затримати свої вагони до внесення платежу з віднесенням на орендаря витрат пов'язаних з їх затримкою;

- остаточний розрахунок за оренду вагонів проводиться з урахуванням індексу інфляції до 10 числа місяця наступного за звітним згідно виставленого рахунку.

Відповідно до умов Договору (п. 3.5 Договору) розмір орендної плати переглядається на вимогу сторін у разі зміни Методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та інших випадках, передбачених законодавчими актами України, що оформлюється відповідними додатковими угодами. У випадку коли сторони не можуть дійти згоди щодо нової ставки орендної плати, договір може бути розірвано за згодою сторін. Якщо розмір орендної плати зміниться в період, за який позивач отримав попередню оплату, позивач виставляє рахунок відповідачу на залишок оплати оренди вагонів, нараховану за новим розміром орендної плати.

Відповідно до п. 10.1. договору цей договір діє з моменту підписання до 31.12.2008 р.

Згідно з п. 10.3. договору після закінчення строку дія цього договору може бути продовжена на інший строк за взаємною згодою сторін. При відсутності такої згоди вагони підлягають обов'язковому поверненню орендодавцю ц встановленому цим договором порядку.

Пунктом 10.4. договору сторони домовились, що дія цього договору припиняється внаслідок:

- закінчення терміну, на який він був укладений;

- за згодою сторін або за рішенням Господарського суду;ї

- банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством;

- невнесення орендарем плати за користування вагонами протягом 5-ти декад підряд. У цьому разі договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про розірвання договору;

- відмови орендаря від підписання додаткових угод про зміну орендної плати згідно п .3.5. -протягом 15 днів після отримання орендарем повідомлення від орендодавця про розірвання договору.

08.12 2009р. між сторонами була підписана додаткова угода №7 до договору відповідно до якої сторони погодили викласти п. 10.1 в наступній редакції «Цей договір діє з моменту підписання до 31.12.2010р».

При відсутності згоди на продовження дії Договору вагони підлягають обов'язковому поверненню у встановленому Договором порядку.

Відповідно до п. 2.9 Договору Орендар повертає вагони не пізніше останнього дня оренди у пункт призначення - станцію приписки Дарниця Південно-Західної залізниці або станцію, зазначену Орендодавцем та передає їх Орендодавцю за актом приймання-передачі без залишків вантажу у технічно- справному стані.

Згідно п. 5.10 договору по закінченню терміну оренди відповідач зобов'язаний був повернути вагони не пізніше останнього дня оренди у пункт призначення -станцію приписки або іншу станцію, визначену позивачем, з обовязкоим оформленням акту прийому -передачі згідно п. 2.9.

Позивач листами від 14.12.2010 № 3005 та від 23.12.2010 № 3133 повідомляв відповідача про закінчення терміну дії договору та про необхідність повернення вагонів згідно з договором до 31.12.2010.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідач повинен був повернути орендовані вагони на ст. Дарниця ДТГО «ПЗЗ»не пізніше 31.12.2010р. Станом на 01.01.2011р. відповідачем не повернуто позивачу в установленому договором порядку 121 вантажний вагон.

Вагони, що були передані в оренду, є державною власністю та знаходяться на балансі Позивача.

Оскільки, орендовані відповідачем вагони знаходяться на балансі позивача, то позивачем було вчинено дії, спрямовані на припинення порушення його прав, а саме - виставлено на орендовані вагони ознаку „заборона курсування". Внаслідок цього вагони були зупинені на залізничних станціях України з подальшою відправкою на станцію приписки Дарниця Південно-Західної залізниці або станцію зазначену позивачем.

Відповідно до п. 2.10 договору моментом повернення вагонів є дата прибуття вагонів на відповідну станцію (визначається календарним штемпелем у залізничній накладній).

Своїми діями, а саме: не повернення вагонів з оренди та не сплата орендної плати, відповідач завдає позивачу, який є державним . підприємством, матеріальних збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), на який позивач має право розраховувати.

Пунктом 9.5 Договору визначено, що при несвоєчасному поверненні вагонів на станцію Дарниця ДТГО «ПЗЗ», або на станцію визначену позивачем, за кожен день затримки, враховуючи день повернення вагонів, відповідач сплачує позивачу подвійну добову орендну ставку, яка склалась на момент затримки вагонів та відшкодовує позивачу всі інші збитки та витрати, що виникли через несвоєчасне повернення вагонів. Також, в п. 9.4 Договору зазначено, що при простроченні строків платежів за оренду орендованих вагонів понад 30 (тридцять) днів, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення подвійної добової орендної ставки за весь час неповернення вагонів з оренди в розмірі 958 550, 23 грн. та 7% штрафу від суми заборгованості в розмірі 7% штрафу в розмірі 67 098, 52 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобов'язання, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з нього пені в сумі 36 916,54 грн. визнається правомірною.

Окрім того, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 70145,14 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 7 145, 14 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України (ГК України) закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору, а у ст. 193 ГК України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права і законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до умов Договору (п. 3.5 Договору) розмір орендної плати переглядається на вимогу сторін у разі зміни Методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та інших випадках, передбачених законодавчими актами України, що оформлюється відповідними додатковими угодами. У випадку коли сторони не можуть дійти згоди щодо нової ставки орендної плати, Договір може бути розірвано за згодою сторін. Якщо розмір орендної плати зміниться в період, за який позивач отримав попередню оплату, позивач виставляє рахунок Відповідачу на залишок оплати оренди вагонів, нараховану за новим розміром орендної плати.

Листом від 13.12.2010 № 2987 позивач повідомив відповідачу інформацію про те, що у зв'язку з встановленням Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця) нижчого рівня вартості оренди рухомого складу (вантажні вагони) з 01.01.2011 року орендна плата за одну вагон-добу буде становити 300,00 грн. з ПДВ.

Листом від 28.12.2010 № 409 відповідач повідомив позивача про те, що він не приймає пропозицію позивача щодо підвищення орендної плати та у зв'язку з цим відмовляється від пролонгації на 2011 рік договору оренди вагонів від 20.12.2007 №7/ДР-1.

З урахуванням вищевикладеного з відповідача підлягають стягненню збитки в сумі 101 649, 76 грн. (втрачена вигода).

Крім того, відповідач в порушення п. 5.3 договору не сплатив позивачу залізничний тариф в сумі 1 805, 52 грн.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.І.Т. груп»(01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, кв.43, код 32248932) на користь державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» (02092, м. Київ, вул. Алма -Атинська, 74, код 14294471) 958 550 грн. 23 коп. подвійна добова орендна ставка за неповернення вагонів з оренди, 36 916 грн. 54 коп. пеня, 7 145 грн. 14 коп. -3% річних, 101 649 грн. 76 коп. -збитки, 67 098 грн. 52 коп. -7% штраф, 1 805 грн. 52 коп. -залізничний тариф, 11 371 грн. 66 коп. державного мита та 236 грн. витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.10.2012 р.

Суддя Трофименко Т.Ю.