Постанова

від 03.10.2012 по справі 6/5005/6475/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2012 р. Справа № 6/5005/6475/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. суддів Губенко Н.М. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 у справі№ 6/5005/6475/2011 господарського судуДніпропетровської області за позовомПрокурора Саксаганського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради доФізичної особи -підприємця ОСОБА_4 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Центральна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Кривому Розі Дніпропетровської області простягнення 96 269,72 грн. за участю представників сторін:

позивача: Підсівна А.О., дов. № 7/26-558 від 27.09.2012;

відповідача: ОСОБА_6, дов. № 1677 від 12.07.2010;

третьої особи: повідомлений, але не з'явився;

прокурора: Ходаківський М.П., старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. від 01.08.2012 № 000607

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 01.10.2012 № 03.07-05/745 для розгляду касаційної скарги у справі №6/5005/6475/2011, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 03.10.2012, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя -Гольцова Л.А., судді -Губенко Н.М., Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2012 у справі №6/5005/6475/2011 (суддя Коваленко О.О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Бахмат Р.М., судді -Лотоцька Л.О., Головко В.Г.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2012 у справі №6/5005/6475/2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції в даній справі залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняте у даній справі судове рішення залишити без змін.

Відзив від третьої особи на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між Криворізькою міською радою (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (Орендар) 08.06.2007 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Орендодавець, на підставі рішення міської ради від 30.05.2007 № 1317 надав, в Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення автостоянки на 280 машиномісць, яке знаходиться на вул. Балакіна в Саксаганському районі м. Кривого Рогу.

В оренду передана земельна ділянка площею 0,6959 га (п.2 договору), кадастровий номер якої 1211000000:06:055:0117 (п.3 договору).

Пунктом 5 договору передбачено, що договір укладено на три роки.

Предметом позовних вимог, як правильно визначено судом першої інстанції, є вимога до відповідача про стягнення 96 269,72 грн. орендної плати за землю за період з вересня по грудень 2010 року. Підставою для нарахування заборгованості є довідка від 15.04.2012 №9933/10/172 Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

Приймаючи рішення у справі про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст. 525, 526 ЦК України, ст. 180 ГК України, ст. 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" виходив з того, що договір оренди припинив свою дію 08.06.2010, тоді як позивач провів нарахування орендної плати за спірним договором за період з вересня по грудень 2010.

Також, судом застосовано ч. 2 ст. 35 ГПК України та зазначено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2011 у справі № 37/12-11, яке набрало законної сили 30.12.2011 встановлено відсутність між сторонами належним чином укладеного договору оренди землі, який би породжував відповідні наслідки для сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Слід зазначити, що сам факт наявності зазначеного рішення господарського суду не повинен був бути беззаперечною підставою для відмови в позові у даній справі, позаяк відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. 4 ГПК України рішення у ній мали ухвалюватись виключно на підставі закону.

Здійснюючи перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку та скасовуючи його, суд апеляційної інстанції зазначив, що строк дії договору закінчився 13.06.2010, але відповідачем не надано доказів повернення по акту приймання-передачі (повернення) спірної земельної ділянки, тоді як умовами пунктів 18, 19, 21 передбачено умови повернення земельної ділянки. В зв'язку з вказаним, відповідач має обов'язок сплачувати орендну плату за спірний період.

Однак, колегія Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили (п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

Приймаючи рішення у справі, судом першої інстанції не надано належної оцінки умовам договору, зокрема, що п. 18 договору сторони встановили, що після припинення дії договору Орендар у 10-тиденний термін повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гірше порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Повернення земельної ділянки, згідно з п. 19 договору, здійснюється за актом приймання-передачі (повернення).

Пунктом 21 договору передбачено, що неповернення земельної ділянки у зазначений термін не звільняє Орендаря від сплати орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за фактичне користування земельною ділянкою вноситься у розмірах, визначених розділом "Орендна плата" цього договору. Нарахування орендної плати припиняється з дати оформлення акта приймання -передачі (повернення) земельної ділянки.

Згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Таким чином, судом першої інстанції не надано належної оцінки умовам договору з урахуванням положень зазначеного законодавства.

В той же час, не можна визнати рішення апеляційного господарського суду таким, що прийняте з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності та дотриманням вимог чинного законодавства.

Доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою (п.2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 № 6).

Судом апеляційної інстанції не взято до уваги, а місцевим господарським судом не дано належної оцінки, що у довідці від 15.04.2012 № 9933/10/172 Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області відсутня інформація щодо якої заборгованості йде мова, тобто, за яким договором оренди земельної ділянки виникла заборгованість в сумі 96 269,72 грн., яка, як зазначає ДПІ, існує у відповідача за період з вересня по грудень 2010 року. Прокурором в обґрунтування позовних вимог зазначено про наявність заборгованості за період з вересня по грудень 2010 року, в той час, як матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності заборгованості, яка виникла у відповідача у 2010 році.

Зазначеними доказами повинно підтверджуватися невиконання відповідачем зобов'язань за договором оренди земельної ділянки, яке має систематичний характер.

За приписами процесуального законодавства, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондується зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

За таких обставин, судам попередніх інстанцій слід надати правову оцінку позовним вимогам з урахуванням вищенаведених приписів процесуального законодавства.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, прокурор надав докази оскарження в апеляційному порядку рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2011 у справі № 37/12-11 (ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 у справі № 37/12-11), тобто, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, в основу якого також покладено обставини, встановлені у зазначеній справі, судом не перевірено та не з'ясовано результати перегляду апеляційним господарським судом Дніпропетровської області рішення у справі № 37/12-11.

Крім того, до прийняття рішення у даній справі, Центральна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Кривому Розі Дніпропетровської області звернулась до суду з клопотанням про заміну інспекції у справі її правонаступником Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби. Ухвалою місцевого господарського суду від 19.04.2012 витребувано у третьої особи статут, свідоцтво про державну реєстрацію підприємства, довідку ЄДРПОУ та інші документи, які свідчать про правонаступництво.

Після прийняття рішення, на адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи з додатками -витяг з ЄДРПОУ та наказ Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 15.03.2012 № 1 про те, що вона є правонаступником Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області.

У відповідності до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Положення розділів I - XI ГПК України мають загальний характер і можуть застосовуватись апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин, оскільки під час розгляду справи в апеляційній інстанції суд відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України повторно розглядає справу.

Статтею 25 ГПК України визначено порядок здійснення процесуального правонаступництва.

Процесуальне правонаступництво в розумінні цієї норми ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом тих чи інших обставин.

Однак, апеляційний господарський суд не надав оцінки наявним в матеріалах справи на час перегляду рішення в апеляційному порядку вказаним документам та не прийняв відповідного рішення щодо здійснення заміни Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області її правонаступником Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2010 відновлено прокурору пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 26.04.2012 у даній справі та призначено розгляд апеляційної скарги на 31.07.2012.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 118, т.с. 1), вказані ухвали були отримані відповідачем 07.07.2012, а тому посилання заявника касаційної скарги, що апеляційним господарським судом його не було повідомлено належним чином про час та місце розгляду апеляційної скарги прокурора (31.07.2012), є безпідставними та необґрунтованими.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

В засідання суду, призначене на 31.07.2012 представник відповідача та третьої особи не з'явились, однак суд, дійшовши висновку про неможливість прийняття судового рішення у цьому засіданні, замість винесення ухвали про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 ГПК України, оголосив перерву в судовому засіданні на 02.08.2012, повідомивши про це належним чином лише прокурора та позивача, які з'явились в зазначене судове засідання (протокол с/засідання від 31.07.2012, повідомлення про перерву в судовому засіданні до 02.08.2012 на 10:30).

В разі нез'явлення представника відповідача в судове засідання за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (ч. 1 ст. 77 ГПК України), вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 ГПК України (за умови належного повідомлення про час та місце засідання суду).

Таким чином, апеляційним господарським судом в порушення ч. 1 ст. 77 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні, тоді як в разі нез'явлення в засідання представників сторін, господарський суд має право відкласти розгляд справи. Оголошення перерви можливе лише за наявності всіх учасників процесу в засіданні суду.

Враховуючи, що при новому розгляді справи вивчення матеріалів справи, в т.ч. позовної заяви, дослідження та встановлення обставин справи починається заново, то суд першої інстанції у відповідності до положень ст. 65 ГПК України здійснює дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, витребує від сторін, інших підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, їх посадових осіб документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене, а також враховуючи, що встановлення обставин, що входять до предмета доказування у цій справі не були з'ясовані при прийнятті рішення та постанови господарськими судами, справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2012 у справі №6/5005/6475/2011 скасувати.

Справу №6/5005/6475/2011 направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.Б. ІВАНОВА