Постанова

від 02.10.2012 по справі 5011-5/4695-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2012 № 5011-5/4695-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Алданової С.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 02.10.2012, а саме:

від позивача: Дев'ятка О.Г., представник за довіреністю № б/н від 28.11.2011;

від відповідача: Гостищев Д.А., представник за довіреністю № 100/12-а від 23.08.2012; Маньо В.В., представник за довіреністю № 93/12-а від 10.07.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт»

на рішення господарського суду міста Києва від 03.05.2012,

у справі № 5011-5/4695-2012 (суддя: Власов Ю.Л.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегатор мобільного контенту» до товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт» про про спонукання відновлення доступу до контенту

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрегатор мобільного контенту» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт» надати позивачу доступ до контенту з використанням коротких номерів 4707, 4909, 5109, 7061, 7067, 7109, 7111, 7121, 7131, 7151, 7354, 7507, 8503, 8504, 8505, 8510, 5260, 5261, 5262, 5404 та вап порталів http//wap.antimir.com, http//wap.mydinamit.com, wap.etobomba.com, які були надані Позивачу за договором №АМ11UCT1115 від 01.05.11р., в межах строку дії договору до повного погашення заборгованості за такими договорами.

Позов мотивовано доводами про те, що закриття відповідачем доступу позивачу до контенту за певними номерами може свідчити про розірвання договору в односторонньому порядку. Також, на думку позивача, за умовами договору доступ до контенту не може бути закритим відповідачем до здійснення розрахунків між сторонами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.05.2012 позов задоволено повністю та зобов'язано відповідача надати позивачу доступ до контенту з використанням певних коротких номерів та до трьох вап порталів.

При ухваленні вказаного рішення про задоволення позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що закривши доступ до контенту на підставі п. 9.4. договору відповідачем фактично здійснено розірвання договору в односторонньому порядку, що регулюється положеннями п. 9.2.4. договору та на думку суду можливе лише при умові проведення всіх розрахунків між сторонами.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Скаржник вважає, що висновок суду про те, що закриття доступу до контенту є фактично розірванням договору не відповідає обставинам справи. При цьому, апелянт вказує, що він, керуючись своїм правом передбаченим п. 9.4. договору, направляв позивачу повідомлення про закриття доступу до контенту за певними номерами, а не про розірвання договору. Розірвання договору в односторонньому порядку регулюється іншими положеннями договору (п. 9.2.4.), про які в повідомленні не згадувалося. Також, апелянт підкреслює, що він не відмовлявся виконувати свої зобов'язання за договором, а саме закріплювати за позивачем номери. Позивач же в свою чергу, після закриття спірних номерів навіть не звертався до відповідача з запитом про закріплення нових номерів.

Також, апелянт не погоджується і з висновком суду про те, що закриття доступу до контенту через короткі номери можливий лише за умови попереднього повного проведення розрахунку між сторонами, що нібито регулюється положеннями п. 9.2.4. договору.

При цьому, цитуючи в апеляційній скарзі вказаний пункт 9.2.4. договору, як і пункт 9.4 (який регулює закриття доступу до контенту) апелянт зазначає, що вказані пункти не встановлюють обов'язковості проведення розрахунку до закриття доступу.

Крім того, апелянт зазначає на недоведеність позивачем належними засобами доказування факту наявності незавершених взаєморозрахунків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2012р. по справі №5011-5/4695-2012 апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі п.3 ч.1 ст.97 ГПК України (до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі).

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2012р. по справі №5011-5/4695-2012 та передати справу для здійснення апеляційного перегляду до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.08.2012 по справі № 5011-5/4695-2012 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2012р. по справі №5011-5/4695-2012 скасовано, справу направлено до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" по справі №5011-5/4695-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-5/4695-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 по справі № 5011-5/4695-2012 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.09.2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 по справі № 5011-5/4695-2012 розгляд справи відкладено до 02.10.2012.

Представники апелянта в судовому засіданні надали пояснення, якими підтримали вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову виходячи з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Агрегатор мобільного контенту» (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Астеліт» (відповідач) 01.05.2011р. був укладений рамковий договір №АМ11UCT1115.

Предметом даного договору є правовідносини, за якими контент провайдер (позивач) надає відповідачу телекомунікаційну послугу доступу до контенту через номери, закріплені Відповідачем за Позивачем, та/або з використанням власного WAP-порталу (надалі - доступ до контенту) для подальшої організації доступу до нього абонентів з метою забезпечення потреб останніх у сфері телекомунікацій.

Права та обов'язки сторін визначені статтею 3 договору.

У пункті 3.1. наведено перелік зобов'язань позивача як Контент провайдера, а у пункті 3.5 зобов'язання відповідача.

Так, зокрема за п. 3.5 договору відповідач зобов'язався у випадку надання доступу до контенту через номери, закріпити за Позивачем номери за умови їх вільної наявності, а також обслуговувати та забезпечувати технічну можливість використання Позивачем номерів, провадити розрахунки з Позивачем відповідно до процедури, описаної у договорі.

Відповідно до п.4.1. зазначеного договору суми, які повинні бути сплачені сторонами одна одній за умовами цього договору та порядок її розрахунку зазначається в додаткових угодах до цього договору.

Згідно з п.4.4. вказаного договору щомісячно протягом 10 днів наступного місяця Відповідач надає Позивачу довідку про суми, що мають бути сплачені Відповідачем на користь Позивача.

Відповідно до п. 4.5. договору протягом 5 днів після отримання довідки позивач зобов'язаний виставити відповідачу рахунок, надати акт приймання-передачі послуг та податкову накладну.

Оплата проводиться Відповідачем протягом 30 банківських днів з дати отримання рахунку (4.7. договору).

На виконання умов вказаного договору Відповідач закріпив за Позивачем короткі номери 4707, 4909, 5109, 7061, 7067, 7109, 7111, 7121, 7131, 7151, 7354, 7507, 8503, 8504, 8505, 8510, 5260, 5261, 5262, 5404 та надав доступ до контенту Позивача та вап порталів http//wap.antimir.com, http//wap.mydinamit.com, wap.etobomba.com. Дана обставина правильно встановлена судом першої інстанції та не заперечується сторонами у справі.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Положеннями пункту 9.2 договору передбачені випадки розірвання договору.

Зокрема, відповідно до п.9.2.4. договору сторони мають право розірвати даний договір в односторонньому порядку без сплати будь-якої компенсації в частині наслідків, письмово повідомивши іншу сторону за 20 календарних днів до дати розірвання, при цьому повинні бути проведені розрахунки між сторонами за фактично надані доступи до контенту та/або послуги та сплачені штрафні санкції підстави для сплати яких виникли протягом чинності договору.

Пунктом 9.4. договору передбачено право сторін на закриття доступу до контенту.

Так, згідно даного пункту договору будь-яка сторона має право в односторонньому порядку закривати доступ до контенту з використанням відповідного номеру, письмово повідомивши іншу сторону за 15-ть календарних днів до запланованої дати закриття. У випадку, якщо у однієї зі сторін є претензії щодо розрахунків по номеру зазначеного в вище визначеному повідомленні на закриття доступу, така сторона повинна протягом 5 днів з дати отримання повідомлення направити іншій стороні свої претензії, щодо розрахунків по такому номеру. У разі не надсилання будь-якою з сторін претензій у вказаний строк вважається, що сторони не мають претензій одна до одної щодо розрахунків по такому номеру.

Відповідач листом від 23.02.2012 повідомив позивача про закриття доступу до контенту з використанням коротких номерів 4707, 4909, 5109, 7061, 7067, 7109, 7111, 7121, 7131, 7151, 7354, 7507, 8503, 8504, 8505, 8510, 5260, 5261, 5262, 5404 та вап порталів http//wap.antimir.com, http//wap.mydinamit.com, wap.etobomba.com через 15 днів після отримання Позивачем цього повідомлення на підставі п.9.4. рамкового договору №АМ11UCT1115 від 01.05.11р.

Позивач 20.03.2012р. заперечив проти закриття Відповідачем доступу до контенту мотивуючи тим, що Відповідачем не закінчені розрахунки з Позивачем за укладеним договором з 01.10.2011р.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку що відповідач направивши позивачу повідомлення про закриття доступу до контенту (відповідно до п. 9.4) фактично повністю відмовився від виконання своїх зобов'язань за договором, тобто розірвав в односторонньому порядку договір, що можливе лише при умові проведення всіх розрахунків між сторонами й регулюється п.9.2.4. договору.

Проте, такий висновок є невірним, оскільки ґрунтується на неправильному тлумаченні судом положень п. 9.2.4. та п. 9.4 договору. Також, цей висновок не відповідає фактичним обставинам справи (направлення повідомлення про закриття доступу до контенту відповідно до п. 9.4, а не про розірвання договору на підставі п. 9.2.4). Це призвело до ухвалення судом першої інстанції неправильного рішення у даній справі.

Так, повідомлення про закриття доступу до контенту на підставі п. 9.4 договору не свідчить про його розірвання в односторонньому порядку, що передбачено п. 9.2.4 договору.

Очевидно, що вказаним повідомленням відповідач реалізував своє право саме на закриття доступу до контенту, яке передбачене п. 9.4 договору, а не на розірвання договору в односторонньому порядку, що регламентовано п. 9.2.4 договору.

Це прямо видно, як із змісту та суті повідомлення, так і з посилання в ньому саме на п. 9.4 договору, який визначає право закриття доступу до контенту.

Дії щодо повідомлення про закриття доступу до контенту не можна ототожнювати з розірванням договору.

Закриття доступу до контенту не має правовим наслідком розірвання договору.

Як вже зазначалося вище у даній постанові, розірвання договору в односторонньому порядку та закриття доступу до контенту регламентовано різними пунктами договору.

Підпункт 9.2.4, який передбачає право розірвання договору в односторонньому порядку знаходиться у п. 9.2 договору, що містить перелік випадків розірвання договору. Натомість, право закриття доступу до контенту закріплено сторонами в окремому пункті - 9.4, а не включено до переліку випадків, за яким договір вважається розірваним (п. 9.2).

Також, слід зазначити, що після закриття доступу до контенту за певними номерами відповідач не відмовлявся від виконання своїх зобов'язань за договором, зокрема від зобов'язань по закріпленню за позивачем нових номерів, тощо.

При цьому, позивач не надав доказів, що він звертався до відповідача за закріпленням нових номерів чи доказів відмови відповідача від виконання усіх інших зобов'язань передбачених договором.

Отже, жодним чином не доведено розірвання договору в односторонньому порядку, а відтак вказаний висновок місцевого господарського суду є необґрунтованим.

Крім неузгодженості наведеного вище висновку суду першої інстанції з положеннями договору та вчиненими діями сторін, також слід зазначити наступне.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно положень статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Стаття 653 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки розірвання договору. Так, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Норми статті 202 Господарського кодексу України визначають загальні умови припинення господарських зобов'язань. За положеннями вказаної статті господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів регламентовано статтею 188 Господарського кодексу України. Вказана стаття визначає наступне. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. . У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Виходячи з положень п.п. 9.2.4. та п. 9.4. договору; повідомлення відповідача про закриття доступу до контенту за певними номерами, а не про розірвання договору в односторонньому порядку; відсутності після закриття доступу до контенту фактів відмови відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором, зокрема, від зобов'язань по закріпленню за позивачем нових номерів, тощо; та з урахуванням наведених норм законодавства договір не було розірвано в односторонньому порядку.

Крім того, додатково щодо права сторін на закріплення в договорі окрім положень щодо розірвання договору також і положень щодо закриття доступу до контенту не розриваючи договір в цілому слід зазначити наступне.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору.

При цьому, положеннями ст. 6 Цивільного кодексу України визначено співвідношення актів цивільного законодавства і договору.

Так, зазначеною статтею передбачено, що:

- Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

- Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

- Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Також, за положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства.

Підписавши договір з положеннями п. 9.4. про право закриття доступу до контенту волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі.

Враховується і принцип презумпції правомірності правочину закріплений в ст. 204 Цивільного кодексу України, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, відповідач цілком правомірно реалізував своє право на закриття договору передбачене пунктом 9.4 договору.

Також, не відповідає дійсним умовам договору і висновок суду про те, що розірвання договору в односторонньому порядку можливе лише при умові проведення всіх розрахунків між сторонами.

Як вже зазначалося вище, дії відповідача по закриттю доступу до контенту за певними номерами не підпадають під реалізацію ним права передбаченого п. 9.2.4 та не мають наслідком розірвання договору, а передбачені положеннями іншого пункту договору - 9.4, який не передбачає розірвання договору.

У будь-якому разі пункт п. 9.2.4 договору не містить положень про те, що договір може вважатися розірваним лише за умови проведення розрахунків. Так, проведення розрахунків не є передумовою розірвання договору. Розрахунки по договору обов'язково мають бути проведені сторонами. Проте, розірвання договору не ставиться в залежність від проведення чи не проведення таких розрахунків. Розрахунки можуть бути здійснені і після розірвання договору.

Також, не проведення розрахунків не може мати наслідком неможливість закриття доступу до контенту. Це вочевидь слідує з положень п. 9.4 договору. Так, цей пункт не містить застереження, що не проведення розрахунків у певний строк має наслідком неможливість закриття доступу до контенту.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає повному скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної зави та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Так, за подачу позовної заяви на позивача покладаються витрати зі сплати судового збору у сумі 1 073 грн. 00 коп.

За подачу апеляційної скарги на позивача покладаються витрати зі сплати судового збору у сумі 536 грн. 50 коп., яка підлягає стягненню з позивача на користь апелянта.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» відповідачу підлягає поверненню зайво сплачена ним сума судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 03 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт» на рішення господарського суду міста Києва від 03.05.2012 у справі № 5011-5/4695-2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегатор мобільного контенту» до товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт» про спонукання відновлення доступу до контенту задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.05.2012 у справі № 5011-5/4695-2012 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегатор мобільного контенту» про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт» надати доступ до контенту з використанням коротких номерів 4707, 4909, 5109, 7061, 7067, 7109, 7111, 7121, 7131, 7151, 7354, 7507, 8503, 8504, 8505, 8510, 5260, 5261, 5262, 5404 та вап порталів http//wap.antimir.com, http//wap.mydinamit.com, wap.etobomba.com, які були надані за договором №АМ11UCT1115 від 01.05.11р., в межах строку дії договору до повного погашення заборгованості за такими договорами.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви до господарського суду міста Києва у сумі 1073 грн. 00 коп. покласти на позивача у справі.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегатор мобільного контенту» (м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, буд. 5, код за ЄДРПОУ 33998057) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт» (м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 11, літера "А", код за ЄДРПОУ 22859846) судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 536 грн.50 коп.

6. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

7. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Астеліт» (м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 11, літера "А", код за ЄДРПОУ 22859846) з Державного бюджету України зайво сплачену суму судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 03 грн. 50 коп., яка була перерахована платіжним дорученням від 11.05.2012 р. № 1000745927. Підставою для повернення є дана постанова підписана колегією суддів та скріплена печаткою суду.

8. Матеріали справи № 5011-5/4695-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Алданова С.О.