Постанова

від 13.03.2007 по справі 13/476

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/476

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.03.2007                                                                                           № 13/476

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - КруковськаО.А. – директор;

ПлатоноваІ.В. – представник, дов. № 070215/001 від 15.02.2007;

 від відповідача - ДаниленкоС.І. – представник, дов. №10/14-949 від 13.03.2007;

Сидорова Ю.Ю. – представник, дов. № 10/14-950 від 13.03.2007

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Укрпластик"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 02.11.2006

 у справі № 13/476 (Євдокимов О.В.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "МІКС"

 до                                                   Відкрите акціонерне товариство "Укрпластик"

 про                                                  стягнення 64825,40 грн.

 На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 23.01.2007, 06.02.2007 розгляд справи відкладався на 06.02.2007, 27.02.2007 відповідно, а 27.02.2007 була оголошена перерва до 13.03.2007.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2006 у справі №13/476 позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 46 434,88 грн. основного боргу, 13 905,09 грн. пені, 1 566,10 грн. 3% річних, 2 919,33 грн. інфляційних втрат, 635,13 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що на виконання умов договору доручення № МІС/31в від 16.08.2006 в період з жовтня 2005 р. по листопад 2005 р. позивач виконав замовлення відповідача та оформив перевезення вантажів, що підтверджується наявними в матеріалах справи міжнародними товарно-транспортними накладними, та на виконання п. 4.1 договору і відповідно до заявок на перевезення вантажів, виставлено рахунки-фактури на загальну суму 76 824,77 грн.; позивач стверджує про несплату відповідачем заборгованості в розмірі 46 434,88 грн.; наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача та їх відповідність нормам ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 258, 525, 526, 530, 546, 614, 625, 629, 929 ЦК України.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2006 у справ № 13/476 скасувати з підстав порушення норм процесуального права та залишити позов без розгляду.

Підставами апеляційної скарги відповідачем зазначено порушення судом першої інстанції норм ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, оскільки клопотання відповідача від 02.11.2006 про перенесення розгляду справи у зв'язку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні представника відповідача не задоволене, чим позбавлено відповідача права надати докази у справі, здійснити право на захист своїх інтересів.

В доповненні від 06.02.2007 до апеляційної скарги відповідач просить прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному  з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та зазначені наступні доводи.

Заявник стверджує про оплату рахунку позивача № 286 від 10.12.2005 за платіжним дорученням № 17867 від 25.10.2005 в розмірі 115 942,62 грн. та рахунку № 277 від 28.10.2005 за платіжним дорученням № 17360 від 04.10.2005 в розмірі 22 727,00 грн. і доставку вантажу з порушенням узгоджених в заявках строків.

На думку заявника, вимога позивача про стягнення суми 8 080,00 грн. по рахунку № 286 від 10.12.2005 та по рахунку № 277 від 28.10.2005 суми 258,81 грн. є безпідставними, оскільки позивачем не доведено, що ним були сплачені такі суми іншим особам як штрафні санкції за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Заявник стверджує про те, що вимоги позивача щодо оплати рахунків № 283 від 09.11.2005 на суму 34 094,95 грн., № 284 від 09.11.2005 на суму 17 187,93 грн., № 8 від 13.01.2006 на суму 17 205,08 грн. не ґрунтуються на належному виконанні умов договору та закону, оскільки позивач не надав необхідних документів на підтвердження факту виконання робіт або надання послуг по зазначених рахунках відповідно до п. 4.5 договору № 316 від 16.08.2005, крім того, сплата по цих рахунках не проводилась у зв'язку з тим, що вантаж на адресу відповідача позивачем не був доставлений, послуги надавались та вантаж доставлявся іншими підприємствами, про що свідчать відповідні документи.

Загалом відповідачем станом на 06.02.2007 сплачено позивачу 241 524,48 грн.

У відзивах на апеляційну скаргу та на доповнення до апеляційної скарги позивач, заперечуючи доводи скарги, зокрема, посилається на відсутність порушення норм процесуального права; ту обставину, що зобов'язання відповідача з оплати штрафів за понаднормативне використання та затримку автотранспортних засобів виникають із умов договору між сторонами (п.п. 3.3.6, 3.3.7) та умов його виконання, зокрема гарантійних зобов'язань відповідача з оплати штрафів, які є у тексті довіреностей № 10/7-3710 від 03.10.2005, № 20/7-365 від 20.10.2005, взаємні дії сторін свідчать про узгодженість умов доставки; витрати з оплати простою автотранспорту, наданням послуг підтверджуються рядом документів, відповідними діями сторін; обов'язок відповідача відшкодувати позивачу усі витрати, фактично понесені у зв'язку з виконанням заявок та доручень відповідача до моменту їх анулювання.

Відповідно до ухвал апеляційного господарського суду від 11.12.2006, 23.01.2007, 06.02.2007 сторони надали документи.

Розглянувши апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзивів на апеляційну скаргу та на доповнення до скарги, колегія суддів встановила наступне.

16.08.2005 сторонами укладено договір доручення № МІС/31в, відповідно до якого відповідач, за договором довіритель, уповноважує позивача, за договором повіреного, а останній бере на себе обов'язки по організації та виконанню від імені та за дорученням відповідача операцій, пов'язаних з морськими і змішаними перевезеннями, транспортно-експедиторським обслуговуванням експортно-імпортних та транзитних вантажів, що перевозяться навалом та/або в контейнерах стандарту ISO.

Згідно із п. 1.2 договору № МІС/31в вартість, строки, умови перевезення контейнерів та вантажів, а також їх перевалки, зберігання, транспортно-експедиторське обслуговування та інших видів послуг в рамках даного договору погоджуються сторонами у заявці, яка є невід'ємною частиною договору.

В позовній заяві позивачем стверджується про надання відповідачем та прийняття позивачем до виконання наступних заявок:

від 16.08.2005 на перевезення вантажу по маршруту: Nhava Sheva (Mumbai) -  Київ по лінії Maersk;

від 18.10.2005 на перевезення вантажу по маршруту: "Alexandria" (Єгипет) – Київ по лінії Zim;

від 29.09.2005 на перевезення вантажу по маршруту: Nhava Sheva (Mumbai) – Київ по лінії "Maersk";

від 29.09.2005 на перевезення вантажу по маршруту: Nhava Mumbai – Київ по лінії "Maersk";

від 29.09.2005 на перевезення вантажу по маршруту: Nhava Sheva (Mumbai) – Київ по лінії "Maersk".

Як стверджується позивачем у позовній заяві, за результатами виконання зазначених заявок відповідачу надані рахунки  відповідно:

рахунок № 277 від 28.10.2005 на суму 258,81 грн. у зв'язку із затримкою контейнерного обладнання (демередж);

рахунок № 286 від 10.11.2005 на суму 8 080,00 грн. штрафних санкцій за простій автотранспорту з 29.10.1005 по 01.11.2005;

рахунок № 283 від 09.11.2005 на суму 45 851,35 грн., в тому числі: морський фрахт за митними межами України, організація ПРР, оформлення документів, маркетингові послуги по фрахту;

рахунок № 284 від 09.11.2005 на суму 22 926,75 грн., в тому числі: морський фрахт за митними межами України, організація ПРР, ТЄО, оформлення документів, маркетингові послуги по фрахту;

рахунок № 8 від 13.01.2006 на суму 22 941,90 грн., в тому числі морський фрахт, організація ПРР, ТЄО, оформлення документів.

Із них щодо рахунку № 284, то позивач вимагає часткової оплати, в загальній сумі 17 187,93 грн.

Як стверджує позивач, відповідачем 17.08.2006 була перерахована позивачу сума у розмірі 30 389,89 грн., залишок боргу становить суму 46 434,88 грн.

Згідно з довідкою відповідача від 06.02.2007 ним за платіжним дорученням № 17360 від 04.10.2005 про сплату за фрахт по рахунку № 246 від 28.09.2005 перераховано позивачу 22 727,00 грн. та за платіжним дорученням № 17867 від 25.10.2005 про сплату за фрахт по рахунку № 267 від 20.10.2005 перераховано суму 115 942,62 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем рахунок № 246 від 28.09.2005 на суму 22 727,00 грн. надано на оплату фрахту та послуг за коносаментом № 06290, контейнер 1х40 141469750, а рахунок № 267 від 20.10.2005 на суму 115 942,62 грн. – на оплату фрахту по коносаменту 36900, контейнери 8х40 8187965, 8285909, 8432419, 6047088, 8490621, 6748949, 4597361, 4543581.

Як вбачається зі змісту позовної заяви сума 258,81 грн., зазначена у рахунку позивача № 277 від 28.10.2005 становить суму рахунку суднохідної компанії у розмірі 50,00 доларів США, виставленого останньою позивачу за затримку контейнерного обладнання, отже змістом вимоги є не застосування позивачем до відповідача санкції чи плати за затримку контейнерів, а відшкодування суми, яку сплачено третій особі, тобто суднохідній компанії.

Проте позивачем не доведено того, що зазначені витрати ним понесені, оскільки не надані докази перерахування суднохідній компанії зазначеної суми.

Та обставина, що відповідачеві було відомо про встановлені строки та можливість нарахування зазначеної суми, не є достатньою підставою для покладення на відповідача відповідальності за сплату позивачеві суми за відсутності доказів понесення позивачем таких витрат.

У рахунку № 286 від 10.11.2005 зазначено, що сума 8 080,00 грн. є штрафними санкціями за простій автотранспорту з 29.10.2005 по 01.11.2005.

Згідно із п.3.3.7 договору № МІС/31в при простої автотранспорту позивача понад два календарних дні, включаючи вихідні та святкові дні, при умові подачі автотранспорту не менше ніж за два дні до початку святкових та вихідних днів, по вині відповідача, останній виплачує позивачу штраф у розмірі 255,00 грн. за кожну одиницю автотранспорту за кожний день прострочення.

Контейнери 8187965, 8285909, 8432419, 6047088, 8490621, 6748949, 4597361, 4543581 перевозились до відповідача відповідно за CMR №№ 746, 747, 745, 744, 743, 742, 741, 740.

Як вбачається із зазначених міжнародних товарно-транспортних накладних автомобілі з вантажем прибули на Київську регіональну митницю 31.10.2005, про що свідчить дата штемпелю митниці.

Відповідно до даних графи 24 накладних відповідачем одержано вантаж та вивантажено - 01.11.2005, за виключенням накладних №№ 746, 747, оскільки у накладній № 746 зазначено, що прибув автомобіль 28.10.2005 та вибув – 01.11.2005, а у накладній № 747 відповідно прибув – 28.10.2005 о 12 год. 00 хв. та вибув – 01.11.2005.

Таким чином, якщо навіть рахувати час простою автомобілів з 31.10.2005, то простій склав 2 календарних дні, що є нормативним простоєм відповідно до умови п. 3.3.7 договору, хоча зміст умов пункту 3.3.7 свідчить про те, що сторони мали на увазі простій автомобіля після подачі його вантажоодержувачу, тобто відповідачу, а як вже зазначалось, відповідачем здійснено розвантаження протягом одного календарного дня.

Отже позивачем не доведено обґрунтованість нарахування відповідачу штрафних санкцій за понаднормативний простій автотранспорту.

Слід зазначити, що вчинений невідомою особою напис на накладних про те, що автомобілі прибули на митний термінал 26.10.2005 немає юридичної сили доказу, оскільки такий запис не оформлений у встановленому транспортним або митним законодавством порядку.

Надані позивачем рахунок-фактура № СФ-0000203 від 11.11.2005 Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік сервіс", акт приймання-передачі, укладений останнім із позивачем, платіжне доручення № 901 від 26.12.2005 про сплату позивачем, в тому числі і штрафних санкцій за простій автотранспорту, не є підставами для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за понаднормативний простій автомобілів згідно із договором, оскільки ці вимоги повинні ґрунтуватись на умовах договору, укладеного з відповідачем та підтверджуватись транспортними документами відповідно до вимог транспортного законодавства.

Таким чином відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат у сумі 258,81 грн. та штрафних санкцій у сумі 8 080,00 грн., також позовних вимог в частині нарахованої пені, річних, інфляційних втрат на вищезазначені суми.

За рахунками № 283 від 09.11.2005, № 284 від 09.11.2005, № 8 від 13.11.2006 позивачем нараховано відповідачу суми морського фрахту за коносаментами №№ 016350, 016331, 016333, всього в загальному розмірі 58 820,26 грн.

Згідно із платіжним дорученням в іноземній валюті № 19 від 18.11.2005 позивачем оплачені перевезення по зазначених у рахунках позивача коносаментах.

Як зазначено позивачем, відповідачем 17.02.2006 була перерахована сума у розмірі 30 389,89 грн., отже заборгованість по сплаті за фрахт становить 28 430,37 грн.

Пунктом 4.2 договору № МІС/31в встановлено, що оплата рахунків позивача проводиться протягом 3 банківських днів з моменту одержання рахунку відповідачем.

Відповідач погоджується із фактом одержання рахунків, несплату сум рахунків пояснює тим, що вантажі не передані відповідачу безпосередньо позивачем.

Однак, договором № МІС/31в сторонами не передбачено, що строк платежу настає після одержання відповідачем вантажу, а умовою платежу є те, що позивачем доставлено його безпосередньо до відповідача. Згідно з п. 4.1 договору № МІС/31в відповідач оплачує роботи та послуги, пов'язані із виконанням цього договору, на підставі рахунків, виставлених позивачем.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі ст.ст. 199, 232 ГК України, ст. 625 ЦК України, п. 3.3.8 договору № МІС/31в за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання підлягають нарахуванню пеня, інфляційні втрати, річні, суми яких перераховуються, виходячи із настання часу прострочення платежів, норми ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 № 543/96-ВР та становлять: пеня – 5 402,45 грн., інфляційні втрати – 2 260,02 грн., 3% річних – 1 136,98 грн.

Решта суми за рахунками №№ 283, 284, 8 становлять суми вартості послуг по організації ПРР, оформленню документів,  маркетингу.

Однак, відповідач не погоджується із позивачем про надання останнім йому таких послуг та на зазначену суму.

В п. 4.3 договору № МІС/31в передбачено, що тарифи на проведення робіт та надання послуг підлягають попередньому погодженню між сторонами у заявці у кожному конкретному випадку.

У заявках від 29.09.2005 сторони передбачили розміри сум фрахту, однак відсутнє погодження вищезазначеного переліку послуг, розміру їх вартості.

У довіреностях від 20.10.2005, 07.11.2005, виданих відповідачем позивачу, зазначено про повноваження щодо здійснення, пов'язаних з перевезенням, транспортно-експедиторських операцій, здійснення розрахунків за надані послуги з іншими організаціями, тощо, однак наявність таких повноважень не звільняє позивача від обов'язку доведення факту їх надання, розміру вартості.

Односторонні повідомлення позивача відповідачу про наявність заборгованості у відповідача не є доказами погодження сторонами умов про перелік послуг та їх вартість.

Лише одна та обставина, що позивачем оплачені рахунки інших організацій без надання документів, підтверджуючих призначення платежу, не є підставою для покладення на відповідача обов'язку по перерахуванню позивачеві сум грошових коштів.

Із платіжних доручень в іноземній валюті № 16 від 10.10.2005, № 19 від 18.11.2005 видно, що підставою цих платежів є інвойси 0216876-016350, 0216868-016331, 0202627-016290, однак із наданих інвойсів не вбачається того, що до них включена плата 50 дол. США за затримку контейнерів, не вбачається періоду затримки, крім того, інвойси надані на іноземній мові без перекладу на українську або російську мови, як це вимагалось в ухвалі апеляційного господарського суду від 11.12.2006.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 06.02.2007 у позивача вимагались документи, підтверджуючи факт надання відповідачеві послуг відповідно до рахунків №№ 283, 284, 8 та вартість таких послуг, однак позивачем такі документи не надані.

Оскільки за відсутності документів, підтверджуючих фактичне надання позивачем відповідачу послуг по організації ПРР, оформленню документів, маркетингу, розміру вартості таких послуг, розглянути спір у цій частині щодо стягнення заборгованості, пені, річних, інфляційних втрат є неможливим, провадження у справі у цій частині позову підлягає залишенню без розгляду.

Із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивачем доведені, немає підстав погодитись, як із таким, що не відповідає матеріалам справи.

Із доводами апеляційної скарги та доповнення до апеляційної скарги частково неможливо погодитись, зважаючи на викладене та враховуючи наступні обставини.

Відповідно до рахунків позивача №№ 283, 284 від 09.11.2005, № 8 від 13.01.2007 сплаті підлягають суми фрахту за коносаментами №№ 016350, 016331, 016333, вантажу в контейнерах №№ 4254569, 6099032, 6100717, 6689320.

Відповідно до наданих відповідачем платіжних доручень від 02.02.2006 №№ 21861, 21862 ним сплачено ТОВ "С.М.Т." відповідно суми 11 881,80 грн. по рахунку № 479 від 01.02.2006 та 40 541,40 грн. по рахунку № 480 від 01.02.2006.

Як вбачається із вищезазначених рахунків вказані рахунки складали суми за вантажопереробку, лінейний сервіс, зберігання вантажу, штраф за простій контейнерів та фрахт у сумі 10 246,00 грн.

Однак, із доданих відповідачем документів: вантажно-митних декларацій №№ 626245, 626243, листів ТОВ "С.М.Т." не вбачається, що фрахт у сумі 10 246,00 грн. стосується сум фрахтів, зазначених у рахунках позивача №№ 283, 284, 8.

Передоплата за фрахт згідно із рахунком № 237 від 15.09.2005 в сумі 72 464,97 грн., за надані послуги морського фрахту відповідно до рахунку № 246 від 28.09.2005, сплата за надані послуги морського фрахту згідно із рахунком № 267 від 20.10.2005 на суму 115 942,62 грн. та згідно із рахунком № 298 від 28.11.2005 в сумі 30 389,89 грн. здійснена за перевезення по коносаментах №№ 36636, 016290, 36900, 37103 та в інших контейнерах, ніж вказано у рахунках №№ 283, 284, 8.

Однак, оскільки послуги, зазначені у рахунку позивача № 298 від 28.11.2005, відповідачу не надані, перерахована сума за платіжним документом № 20987 від 12.01.2006 у розмірі 30 389,89 грн. враховується при визначенні суми заборгованості по рахунках №№ 283, 284, 8.

Таким чином твердження відповідача про оплату фрахту, зазначеного у рахунках №№ 283, 284, 8 у повному розмірі, є голослівним.

Відповідно до ухвали суду першої інстанції від 14.09.2006 про порушення провадження у справі розгляд справи № 13/476 призначено на 25.09.2006. Як вбачається із ухвали суду від 25.09.2006, в засіданні суду приймали участь представники обох сторін та відповідачем було надане клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки обґрунтованого відзиву, судом першої інстанції відкладено розгляд справи. 06.10.2006 відповідачем подано клопотання за № 3662 також про перенесення розгляду справи. Зі змісту наступного клопотання відповідача від 02.11.2006 про перенесення розгляду справи видно, що відповідачу було відомо про місце засідання суду 06.10.2006, що не заперечується і відповідачем.

Таким чином, враховуючи також можливість надання суду письмових заперечень, пояснень, ту обставину, що судом було надано відповідачу достатньо часу для вирішення питання участі представника у всіх засіданнях суду, а не в одному, немає підстав для твердження про порушення процесуальних прав відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 81, 93, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2006 у справі №13/476 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Укрпластик" (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 1; код ЄДРПОУ 00203588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікс" (юр. адреса: 65009, м. Одеса, пров. Курортний, 2, кв. 103; факт. адреса: 65026, м. Одеса, пров. Віце-Адмірала Жукова, 3/7, оф. 60; код ЄДРПОУ 21026759) 28 430,37 грн. основного боргу, 5 402,45 грн. пені, 2 260,02 грн. інфляційних втрат, 1 136,98 грн. 3% річних, 372,30 грн. державного мита, 67,77 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині позовних вимог про стягнення 32 899,74 грн. позов залишити без розгляду.

В решті частини позову відмовити.”

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікс" (юр. адреса: 65009, м. Одеса, пров. Курортний, 2, кв. 103; факт. адреса: 65026, м. Одеса, пров. Віце-Адмірала Жукова, 3/7, оф. 60; код ЄДРПОУ 21026759) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укрпластик" (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 1; код ЄДРПОУ 00203588) 140,48 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3.          Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4.          Справу № 13/476 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.