Постанова

від 22.03.2007 по справі 12/355

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/355

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.03.2007                                                                                           № 12/355

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Фінпорт Текнолоджіс Інк"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.12.2006

 у справі № 12/355 (Прокопенко Л.В.)

 за позовом                               ВАТ "Фінпорт Текнолоджіс Інк"

 до                                                   Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Іллічівська"

 про                                                  стягнення 54989,90 грн.

 Постанова прийнята 22.03.2007, оскільки в засіданні суду 27.02.2007 була оголошена перерва на підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України. 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2006 у справі №12/355 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідач відмовився від договору в односторонньому порядку у зв'язку з порушенням термінів виконання робіт, а саме: надання оптичного носія з порушенням п.п. 3.1, 3.2 договору № 09/02-06НЛ, порушення термінів виконання І етапу робіт на 22 дні; суд дійшов висновку, що відповідач відмовився від виконання договору на підставах, передбачених договором, тому його дії не порушують ані умов договору, ані вимог закону; зміст договору № 09/02-06НЛ свідчить про те, що 58 000 грн. є вартістю невиключної ліцензії, тоді як роботи з доопрацювання та впровадження системи оплачуються окремо на підставі додаткової угоди № 1; відповідачем зазначено про повернення позивачу компакт-диску з системи з листом від 05.04.2006, що вказує на відмову відповідача від отримання невиключної ліцензії на систему, у зв'язку з чим використання відповідачем зазначеної системи в будь-якій формі є неправомірним; отже у випадку, якщо позивач з'ясує, що відповідачем здійснюється використання системи, позивач має право захищати свої права способами, передбаченими Законом України „Про авторське право і суміжні права”, в тому числі шляхом стягнення збитків або компенсації.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2006 у справі № 12/355 з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник вказує, що ані п.п. 3.1, 3.2, ані іншими положеннями договору № 09/02-06НЛ не встановлені строки передачі позивачем відповідачу системи на оптичному носії інформації.

Позивач стверджує, що висновок суду першої інстанції про порушення строку передачі позивачем системи на оптичному носії інформації, не відповідає обставинам справи, а незастосування ч. 2 ст. 530 ЦК України призвело до порушення норм матеріального права.

На думку заявника, позивач порушив строк виконання робіт з І етапу додаткової угоди № 1 до договору № 09/02-06НЛ лише на 1 день, а не на 22 дні, як зазначено в оскаржуваному рішенні.

Позивач зазначає, що повідомлення відповідача про відмову від договору № 09/02-06НЛ і додаткової угоди № 1 та про припинення договірних відносин з моменту отримання позивачем листа-відмови є таким, що суперечить як умовам договору, так і чинному законодавству України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скарги, посилаючись на те, що враховуючи непоодинокі систематичні випадки прострочення виконання робіт з боку позивача, спроби змінити строки виконання етапів робіт в односторонньому порядку, порушення порядку передання оптичного носія системи, керуючись положеннями ст. 188, п.п. 6, 7 ст. 193 ГК України, ст. 651 ЦК України, п.п. 8.5, 10.3 договору № 09/02-06НЛ, відповідач листом № 25/1 від 31.03.2006 повідомив позивача про свою відмову від договору № 09/02-06НЛ та додаткових угод і додатків до нього, а також їх припинення з моменту одержання позивачем цього листа; компакт-диск з системою був повернутий позивачу з листом № 26/1 від 05.04.2006; відповідачем за платіжними дорученнями №№ 142, 143 від 20.02.2006 були оплачені рахунки позивача № СФ-0000079 та № СФ-0000080 від 13.02.2006 на суми 5 800 грн. та 7 500 грн. відповідно.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача та враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до Господарського суду міста Києва подана позовна заява про стягнення з відповідача суми у зв'язку з невиконанням умов договору № 09/02-06НЛ в розмірі 54 989,90 грн. на підставі ст.ст. 193, 216, 218, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 526, 549, 551, 610, 611, 614, 624 ЦК України, в тому числі 52 200 грн. основного боргу, пов'язаного з оплатою вартості надання невиключної ліцензії.

Згідно з п. 2.1 договору № 09/02-06НЛ від 09.02.2006 предметом даного договору є надання позивачем, за договором ліцензіар, відповідачу, за договором ліцензіату, невиключної ліцензії на використання системи „Finport Life Insurance” (далі – система), виконання позивачем робіт з доопрацювання системи та розробки і впровадження програмних модулів на підставі додаткових угод до даного договору та передачі авторських прав на результати виконаних робіт згідно з умовами даного договору; перелік програмних модулів, їх характеристики, умови, строки, вартість розробки та впровадження, вказуються сторонами у відповідних додаткових угодах та, зокрема, у відповідних технічних завданнях до додаткових угод і специфікаціях до даного договору.

Пунктом 3.1 договору № 09/02-06НЛ встановлено, що система передається позивачем відповідачу у користування на оптичних носіях інформації; факт передачі позивачем відповідачу у користування системи на оптичних носіях інформації, засвідчується актом приймання-передачі.

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1, п. 4.3 договору № 09/02-06НЛ передбачено, що вартість надання позивачем відповідачу невиключної ліцензії на використання системи становить 58 000 грн.; вартість надання позивачем відповідачу невиключної ліцензії на використання системи сплачується відповідачем відповідно до графіку, затвердженого сторонами та наведеного в додатку № 2.

В додатку № 2 від 09.02.2006 до договору № 09/02-06НЛ сторонами визначено, що відповідач перераховує 10 відсотків від вартості надання невиключної ліцензії на систему, що складає 5 800 грн. протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами договору; інші 90 відсотків від вартості надання невиключної ліцензії на систему відповідач позивачу сплачує не пізніше 5 числа кожного поточного місяця протягом чотирьох місяців, починаючи з наступного місяця, що слідує за місяцем, в якому було підписано ліцензійний договір, по 13 050 грн. щомісяця.

22.03.2006 позивачем були надіслані відповідачу сертифікат про надання невиключної ліценії, два примірники акту приймання-передачі та компакт диск із системою, що підтверджується описом вкладення від 22.03.2006.

Крім того, факт одержання відповідачем системи на оптичному носії інформації підтверджується відповідачем в листі-відмові від 31.03.2006 за № 25/1.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідачем було сплачено позивачу 5 800 грн. плати за ліцензію за платіжним дорученням № 142 від 20.02.2006, докази оплати іншої частини вартості надання невиключної ліцензії відповідно до п. 2 додатку № 2 від 09.02.2006 в матеріалах справи відсутні та відповідачем згідно зі ст. 33 ГПК України не надані.

Щодо посилання відповідача про те, що відповідно до вимоги ст. 188 ГК та ст. 651 ЦК України відповідач листом № 25/1 від 31.03.2006 повідомив позивача про відмову від договору № 09/02-06НЛ та додаткових угод і додатків до нього, а також їх припинення з моменту одержання позивачем цього листа, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 188 ГК України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 10.3 договору № 09/02-06НЛ встановлено, що сторони договору відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України не мають права в односторонньому порядку розірвати цей договір.

В матеріалах справи відсутні докази розірвання договору № 09/02-06НЛ за згодою сторін або в порядку, встановленому ст. 188 ГК України, зокрема відсутнє рішення суду про розірвання договору № 09/02-06НЛ, у зв'язку з чим договір № 09/02-06НЛ не був розірваний достроково.

Положеннями ч. 6 ст. 193 ГК України, п.п. 8.5, 8.6 договору № 09/02-06НЛ, на які посилається відповідач, передбачені підстави для дострокового розірвання договору № 09/02-06НЛ, однак, навіть за наявності таких підстав, сторони зобов'язані дотримуватися порядку розірвання договору, встановленого ст. 188 ГК України.

Також нормами глави 75 ЦК України не надано сторонам права розірвання договору в односторонньому порядку, а частиною першою ст. 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідач був зобов'язаний виконати обов'язок з оплати вартості надання невиключної ліцензії в порядку та строки, встановлені додатком № 2 до договору № 09/02-06НЛ.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, як вже було зазначено, відповідачем не доведено факту належного виконання вказаного обов'язку, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за надання невиключної ліцензії складає 52 200 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 52 200 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.3 договору № 09/02-06НЛ передбачено, що у разі порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, відповідач сплачує на користь позивача пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення виконання зобов'язань.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 181,73 грн. пені, 360,20 грн. річних, 247,95 грн. інфляційних втрат.

Апеляційний господарський суд вважає висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають нормам законодавства та матеріалам справи, зважаючи на наступне.

Як вже було встановлено вище, одностороння відмова від договору статтею 188 ГК України не допускається, а п. 10.3 договору № 09/02-06НЛ забороняється, а оскільки відповідачем не доведено дотримання порядку розірвання договору, встановленого ст. 188 ГК України, чи встановлення іншого порядку розірвання договору договором № 09/02-06 НЛ або законом, договір № 09/02-06НЛ не припинив свою дію достроково, у зв'язку з чим невиконання обов'язків з оплати вартості надання невиключної ліцензії відповідно до п. 4.1 договору № 09/02-06НЛ та додатку № 2 до цього договору є порушенням як умов зазначеного договору, так і норм законодавства України.

Предметом спору є стягнення боргу, пов'язаного з оплатою саме вартості надання невиключної ліцензії, а не з оплатою робіт з доопрацювання та впровадження системи, тому немає підстав брати до уваги наявне у матеріалах справи платіжне доручення відповідача від 20.02.2006 № 143 про перерахування 7 500 грн. за доопрацювання та впровадження системи.

Та обставина, що відповідачем в односторонньому порядку було повернуто позивачу оптичний носій інформації з системою, не звільняє відповідача від виконання обов'язків, встановлених договором.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2006 у справі №12/355 скасувати.

2.          Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Іллічівська” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38-Б; код ЄДРПОУ 33225921) на користь Відкритого акціонерного товариства „Фінпорт Текнолоджіс Інк” (01042, м. Київ, вул. П.Лумумби, 5; 02660, м. Київ, пр-т Гагаріна, 23, 7 поверх; код ЄДРПОУ 31056116) 52 200 грн. основного боргу, 2 181,73 грн. пені, 360,20 грн. річних, 247,95 грн. інфляційних втрат, 549,90 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Іллічівська” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38-Б; код ЄДРПОУ 33225921) на користь Відкритого акціонерного товариства „Фінпорт Текнолоджіс Інк” (01042, м. Київ, вул. П.Лумумби, 5; 02660, м. Київ, пр-т Гагаріна, 23, 7 поверх; код ЄДРПОУ 31056116) 274,95 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.          Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5.          Справу № 12/355 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.