Постанова

від 25.11.2008 по справі 36/237

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

36/237

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25.11.2008                                                                                           № 36/237

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:            Алданової  С.О.

          Шапрана В.В.

 при секретарі:           Камінська Т.О.

 За участю представників:

 від позивача: Ємець Ю.В., дов. №83 від 13.10.2008 від відповідача :  Клименко В.М., дов. б/н від 29.08.2008

від третьої особи 1:не з'явився

від третьої особи 2:Комарницька О.Б., дов. №434 від 12.06.2008

від третьої особи 3:не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

 на рішення Господарського суду м.Києва від 11.06.2008

 у справі № 36/237 (Трофименко Т.Ю.)

 за позовом                               Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Іджис-Центр"

 третя особа           Головного управління статистики у місті Києві           Фонду державного майна України           Державного комітету статистики України  

 третя особа відповідача            

 про                                                  визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд господарського суду міста Києва було передано вимоги Регіонального відділення  Фонду державного майна України по місту Києву (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Іджис-Центр” (далі-відповідач)  про визнання недійсним на майбутнє договору оренди нерухомого майна №3932 від 13.11.2007, укладеного між  сторонами та зобов'язання  відповідача звільнити (виселити орендаря в примусовому порядку) державне нерухоме майно площею 6,00 кв.м., що знаходиться  за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 71, 3 поверх.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2008   у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано  тим, що при укладенні  оспорюваного договору  сторонами було дотримано  норми чинного законодавства для укладення договорів даного виду, зокрема положень інструктивного листа  третьої особи 2 від 29.06.2006 №10-16-9324 „Щодо оренди окремих видів майна органів державної влади”.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду,  позивач  звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким   позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясуванням судом першої інстанції обставин справи,  невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.  Зокрема, позивач зазначив, що відповідно до норм  чинного законодавства   приміщення, що   об'єктом оренди,  є державною власністю, що має загальнодержавне значення і не підлягає  приватизації, а отже не може бути  об'єктом оренди.

Ухвалою  Київського апеляційного господарського суду  від 10.07.2008  (колегія у складі: Смірнова Л.Г.-головуюча,  Калатай Н.Ф., Коротун О.М.) апеляційну  скаргу було прийнято до розгляду,  судове засідання призначено на  24.07.2008.

В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду  №01-23/1/8 від 01.09.2008, у зв'язку з закінченням повноважень суддів Калатай Н.Ф. та Коротун О.М.,  розгляд апеляційної скарги у даній справі доручено здійснювати  колегії у складі:  Смірнова Л.Г.-годовуюча, Алданова С.О.,     Шапран В.В.

Ухвалою в.о. голови Київського апеляційного господарського суду  від 12.11.2008  було продовжено строк  розгляду апеляційної скарги у даній справі на один місяць.

У судове засідання 25.11.2008 з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи 2. Представник  позивача повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив рішення місцевого господарського суду від 11.06.2008 скасувати та прийняти нове рішення, яким  позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача  проти апеляційної скарги заперечив, посилаючись на те, що  при укладені оспорюваного договору  сторонами було дотримано всі вимоги чинного законодавства, відповідач належним чином виконує    умови договору, а у випадку визнання договору недійсним спричинить негативні наслідки для відповідача.

Представник  третьої особи 2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача, просив, суд апеляційну скаргу задовольнити. Зокрема,  у наданих суду письмових поясненнях, третьою особою  зазначено, що   об'єкт оренди за оспорюваним договором є майном органу виконавчої влади і знаходиться на балансі позивача – спеціально уповноваженого органу виконавчої влади. Проте, невірно визначивши орган, якому належить майно, місцевий господарський суд прийняв необґрунтоване рішення з порушенням низки норм чинного законодавства.

Представники третьої особи 1 та третьої особи 3 у судове засідання 25.11.2008 не з'явились.

         Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка  всіх представників  учасників судового процесу у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов'язковою, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення господарського суду міста Києва за наявними у справі матеріалами без участі представників третьої особи 1 та третьої особи 2.

          Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний  доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення  місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, колегія суддів встановила наступне:

Між сторонами 13.11.2007 було  укладено договір оренди нерухомого майна №3932 (далі-договір), відповідно до  умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне майно у вигляді окремої кімнати площею 6,00 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 71, 3 поверх, що перебуває на балансі  третьої особи 1 (підпункт 1.1 пункту 1 договору).

Відповідно до підпункту 10.0 пункту 10 договору   сторони дійшли згоди про те, що його укладено на період з 13.11.2007  до 13.10.2010.

Як вірно встановлено   місцевим господарським судом,  об'єкт оренди за договором знаходиться на балансі Головного управління статистики у місті Києві.

Відповідно до Указу Президента  України  від 15.121999 №1573/99 в редакції Указу Президента України від 19.12.205 №1784/2005 Державний комітет статистики  України віднесено до центральних органів  виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 №924 затверджено Положення про Державний комітет статистики України, відповідно до пункту 1 якого Державний комітет статистики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується  Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр міністра України.  Держкомстат є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

  Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління статистики у м. Києві, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 3.04.2004  №226, останнє є територіальним органом державної статистики і безпосередньо підпорядковане Державному комітету статистики України.

Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що позивач вважає, що передане в оренду відповідачу на підставі вказаного договору майно не може бути об'єктом оренди в силу частини другої статті  4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та частини другої статті  5 Закону України „Про приватизацію державного майна”, а тому відповідний договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, в редакції чинній  на момент укладення спірного договору, не можуть бути об'єктами оренди зокрема об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України „Про приватизацію державного майна”, а також об'єкти, включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України „Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації”, які випускають підакцизну продукцію.

Частиною 2 статті 5 Закону України „Про приватизацію державного майна” передбачено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

Загальнодержавне значення мають, зокрема, об'єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема:

майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (крім майна, щодо якого цим Законом встановлено особливості приватизації), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, правоохоронних і митних органів тощо.

Як вбачається із матеріалів справи за адресою м. Київ, вул. Тургенівська, 71,  розташоване нерухоме майно площею 6,00 кв. м., яке перебуває на обліку Головного управління статистики в місті Києві, тобто, є майном органів виконавчої влади, яке має загальнодержавне значення і відповідно до частини другої статті . 5 Закону України „Про приватизацію державного майна” не підлягає приватизації та відповідно до частини другої статті  4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, що були чинними на момент укладення спірного договору оренди,  не може бути об'єктом оренди.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України (далі-ГПК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються положеннями Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК (частина друга статті  175 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті  207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

          Статтями 215 – 216 ЦК України передбачено підстави недійсності та правові наслідки недійсності правочину.

Згідно статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно частини першої статті 287 ГК України орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу орендодавців, зазначених у пункті 2 цієї статті, - також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна.

Відповідно до  приписів частини тертьої статті 207  ГК України  виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до пункту  3.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999  №02-5/111, угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняються лише на майбутнє.

     Статтею 785 ЦК України, у разі припинення договору найму,  наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.   

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин,  судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду  міста Києва від 11.06.2008  не відповідає чинному законодавству,  що є підставою для його скасування.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до приписів статті 49 ГПК України.

         Керуючись ст.ст.49, 99, 101-106, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на  рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2008 у справі №36/237 задовольнити повністю.

2.  Рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2008 у справі №36/237 скасувати.

3.    Позовні вимоги задовольнити повністю.

4.  Визнати  недійсним на майбутнє договір оренди нерухомого майна  №3932 від 13.11.2007, укладений між Регіональним відділення  Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю „Іджис-центр”.

5.   Виселити  Товариство з обмеженою відповідальністю „Іджис-центр” (04210, м.Київ, пр-т.Героїв Сталінграда, 20 кв. 305, код 33782690) з   приміщення загальною площею 6,00 кв.м., розташованого за адресою м.Київ, вул.Тургенівська, 71, 3 поверх.

6.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Іджис-центр” (04210, м.Київ, пр-т.Героїв Сталінграда, 20 кв. 305, р/р26009026659421 у Печерському відділенні КМФ АКБ „Укрсоцбанк” МФО 322012, код 33782690) на користь державного бюджету України 85(вісімдесят п'ять)грн.00коп. державного мита та 118(сто вісімнадцять)грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  під час розгляду даної справи місцевим господарським судом та 42(сорок дві)грн.50коп.-державного мита  за розгляд даної справи в апеляційному порядку.

7. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

8.  Матеріали справи №36/237 повернути до господарського суду                      міста  Києва.  

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання  законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Смірнова  Л.Г.

 Судді                                                                                          Алданова  С.О.

                                                                                          Шапран В.В.

 02.12.08 (відправлено)