Рішення

від 20.02.2012 по справі 2-7782/11

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №ун.2608\7782\11

№ пр.2\2608\2065\12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2012 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді- П»ятничук і.В.

при секретарі - Іванові К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом

Прокурора Святошинського району м.Києва в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк», Відділу державної виконавчої служби святошинського районного управління юстиції в м.Києві

3-я особа: ОСОБА_3

про визнання дій неправомірними, виключення майна з під арешту та визнання права власності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до відповідачів та з урахуванням збільшених та уточнених позовних вимог просив постановити рішення, яким визнати неправомірними дії службових осіб Відділу ДВС Святошинського РУЮ м.Києва щодо накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, виключити з опису та звільнити з під арешту квартиру АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину вказаної квартири в порядку поділу спільного майна подружжя.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказуючи на те, що прокурорською перевіркою встановлено, порушення прав та інтересів ОСОБА_1, а саме, 19.05.2009 р. відповідно до рішення Святошинського районного суду м.Києва задоволено позовні вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_2, щодо розірвання кредитного договору №745 від 18.05.2006 р. та стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором в розмірі 59 756 грн. 04 коп., в порядку виконання даного рішення суду 10.06.2009 р. видано виконавчий лист, відповідно до якого відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду. Постановою державного виконавця 1209\29 від 29.07.2009 р. накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2 а саме АДРЕСА_1, однак, на момент винесення даної постанови державним виконавцем не взято до уваги, що ОСОБА_2 з 1983 р. перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, і АДРЕСА_1 набута даним подружжям в період шлюбу. Таким, чином позивачка ОСОБА_1 яка не має грошових зорбов»язань перед відповідачем позбавлена свого майна в рахунок погашення зобов»язань третіх осіб, що є протиправним. Враховуючи наведене та з метою захисту інтересів ОСОБА_1 позивач вимушений звернутись до суду з позовом та на підставі ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України, ст.ст. 60, 73 Сімейного Кодексу України, просили заявлені позовні вимоги задовольнити.

Представник прокуратури заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись при цьому на обставини справи викладені в позовній заяві та уточненнях до неї, вказуючи суду на те, що державним виконавцем в порушення вимог ЗУ «Про виконавче провадження»не вжито заходів для з»ясування наявного майна боржника і накладено арешт, а в подальшому і реалізовано всю квартиру ОСОБА_2, що істотно порушує права та інтереси ОСОБА_1, хоча вказана квартира придбана в період шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити, зазначала, що спірна квартира придбана нею разом з ОСОБА_2 в період шлюбу, про що нею неодноразово зазначалось державному виконавцю, однак, останнім її доводи до уваги взяті не були і квартира була реалізована, що суттєво погіршує як її інтереси так і інтереси двох її дітей, які іншого житла не мають.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив суду, що дійсно має кредитні зобов»язання з відповідачем ВАТ «Державний ощадний банк України», і частково сплачує їх, оскільки на даний час знаходиться в важкому матеріальному стані, вказував, що дійсно спірна квартира придбана ним спільно з ОСОБА_1, його дружиною, за спільні кошти подружжя, про що ним неодноразово вказувалось державному виконавцю.

Представники відповідача ВАТ «Державний ощадний банк України», в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що дії державного виконавця позивачу слід оскаржувати в порядку адміністративного судочинства, зазначали, що дії державного виконавця є правомірними та відповідають чинному законодавству, і на діний час позивачка ОСОБА_1 може претендувати на частину від коштів здобутих від реалізації спірної квартири з прилюдних торгів, тому в задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Представник відповідача ВДВС Святошинського РУЮ м.Києва проти заявлених позовних вимог заперечував, вказуючи на те, що дії державної виконавчої служби є цілком правомірними, арешт на квартиру накладено вірно, також зазначав що квартира реалізована з прилюдних торгів відповідно до закону тому просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, позивачки, представників відповідачів, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено, що 30 грудня 1983 р. в відділі РАЦС Поділського РВК м.Києва за а\з 1143 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( а.с. 12), вказаний шлюб на даний час не розірвано.

В період перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в шлюбі ними за спільні кошти подружжя було придбано двокімнатну АДРЕСА_1, свідоцтво про право власності на квартиру видане ГУЖЗ Київської міської державної адміністрації 18.02.1998 р. на ім.»я ОСОБА_2 ( а.с. 14), також складено акт прийому-передачі квартири інвестору ОСОБА_2 ( а.с. 13).

Відповідно до рішення Святошинського районного суду м.Києва від 19.05.2009 р. задоволено позовні вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_2 щодо розірвання кредитного договору №745 від 18.05.2006 р. на купівлю транспортного засобу укладеного між даними сторонами та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ заборгованість за кредитним договором що складає 59 756 грн. 04 коп. ( а.с. 5), оскільки дане рішення суду набуло законної сили, 10.06.2009 р. за вказаним рішенням видано виконавчий лист щодо примусового виконання рішення суду ( а.с. 6).

16.09.2009 р. Державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ м.Києва винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 59 756 грн. 04 коп. ( а.с. 7).

Відповідно до витягу з єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна, згідно до постанови від 29.07.2009 р. ДВ ВДВС Святошинського РУЮ м.Києва накладено арешт на все майно ОСОБА_2 ( а.с. 8).

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2010 р. державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ м.Києва складено акт опису й арешту майна, відповідно до якого описано та накладено арешт на майна боржника ОСОБА_2 -АДРЕСА_1 ( а.с. 9-11), також в даному акті вказано що на час проведення опису в вказаній квартирі присутня дружина ОСОБА_2 -ОСОБА_1

Відповідно до протоколу №1-К-278-СВ-і від 07.012.2011 р. двокімнатна АДРЕСА_1 продана з прилюдних торгів за 345 500 грн. гр.ОСОБА_3 ( а.с. 23-25, 26-27 ).

Відповідно до ч.1 ст.22 КЗпШС України 1969 р. який діяв на час придбання ОСОБА_2 спірної квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст.73 СК України, який діє на час проведення виконавчих дій, за зобов»язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Таким чином, накладення стягнення на майно одного з подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності, потребує першочергово виділення частки у праві спільної сумісної власності одного з подружжя в натурі, а потім вже звернення стягнення на вже виділену в натурі частку.

Тобто, на час проведення опису майна боржника (ОСОБА_2) та його арешту, державним виконавцем, якому фактично було відомо про те, що боржник перебуває в шлюбі з ОСОБА_1, про що державним виконавцем особисто вказано в акті опису і арешту майна ( а.с. 9) не було вжито дій щодо з»ясування чи перебуває арештоване майно в спільній сумісній власності подружжя, не було з»ясовано чи має боржник інше рухоме чи не рухоме майно, кошти для погашення заборгованості, не було виділено частку яка належить боржнику в спільній сумісній власності подружжя, а всупереч ЗУ «Про виконавче провадження» та СК України було накладено арешт на всю АДРЕСА_1, яка як встановлено в судовому засіданні є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1.

Тому вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1\2 частину АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ст.321 ЦК України вказує, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавленим цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно до ч.1 ст.60 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно та зняття з нього арешту.

Однак, суд, вважає вимоги позивача щодо виключення з опису та звільнити з під арешту квартиру АДРЕСА_1 слід задовольнити частково, оскільки державним виконавцем накладено арешт на майно боржника для забезпечення реального виконання рішення суду, а з врахуванням того, що судом визнано за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину спірної квартири, то підстав для виключення всієї квартири та зняття арешту з всієї квартири судом не встановлено, оскільки 1\2 частина квартири належить ОСОБА_2, який є боржником відповідно до виконавчого провадження.

Щодо вимог позивача про визнання неправомірними дії службових осіб Відділу ДВС Святошинського РУЮ м.Києва щодо накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як вбачається, з матеріалів справи державним виконавцем виконувалось рішення Святошинського районного суду м.Києва від 19.05.2009 р., а тому дії чи бездіяльність державного виконавця при виконанні даного рішення суду позивачу слід оскаржувати в порядку розділу УІІ ЦПК України, тому суд вважає необхідним відмовити позивачу в задоволенні вимог в цій частині.

Суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, оскільки приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог лише в частині визнання права власності за ОСОБА_1 на 1\2 частину АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя та виключення даної частини квартири з опису та зняття з неї арешту.

Керуючись ст. ст. 60, 73 СК України, ст.60 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 355, 357, 358 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 209, 213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Прокурора Святошинського району м.Києва в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк», Відділу державної виконавчої служби святошинського районного управління юстиції в м.Києві

3-я особа: ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, виключення майна з під арешту та визнання права власності, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя.

Виключити з опису та зняти арешт з 1\2 частини АДРЕСА_1 яка належить на праві спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1.

В іншій частині заявлених позовних вимог -відмовити..

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя :