Рішення

від 04.12.2008 по справі 16/191

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/191

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.08                                                                                 Справа № 16/191

Суддя Василенко Т.А.,  розглянувши матеріали  за позовом

Відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат”,

м. Алчевськ Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасшахтотепломонтаж”,

м. Луганськ

про стягнення 31 075 грн. 61 коп.  

за участю представників сторін:

від позивача –Макогон А.О., дов. № 01-026-25 від 21.01.08;

від відповідача –не прибув;

  в с т а н о в и в:

Обставини  справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача  31 075 грн. 61 коп. , в тому числі:  борг –22 784 грн. 40 коп., інфляційні –7 315 грн. 54 коп., 3% річних в сумі 975 грн. 67 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 29.10.08).

Відповідач відзив на позовну заяву не надав. В судові засідання тричі не з'явився, проте про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги викладене, справа розглядається за відсутністю представника відповідача, у порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи суд, прийшов до наступного.

05.02.07 між сторонами у справі був підписаний договір № 078/322, за умовами якого позивач - ВАТ “Алчевський металургійний комбінат”, зобов'язався продати, а відповідач  - ТОВ  “Донбасшахтотепломонтаж”  - прийняти і оплатити продукцію –кран монтажний на розсувному гусеничному ході МКГ 25 БР вартістю 22 784 грн. 40 коп.

На підставі акту прийому –передачі від 01.03.07. позивач передав, а відповідач прийняв у власність передбачену договором продукцію.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що  оплата за поставлену продукцію здійснюється на основі платіжної  вимоги –доручення позивача  за цінами які діяли на момент підписання договору.

На виконання умов договору, позивач виставив та направив відповідачу платіжну вимогу –доручення № 65/1 від 20.03.07. на суму 22 785 грн. 10 коп., що підтверджується реєстром поштових відправлень від 23.03.07.  Також, 18.12.07. позивач направив відповідачу претензію № 047/026-38.

Оскільки вказане платіжне дорученням та претензія відповідачем в добровільному порядку оплачені не були, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким крім основного боргу в сумі  22 784 грн. 40 коп., просить стягнути на свою користь  інфляційні  в сумі 7 315 грн. 54 коп., 3% річних в сумі 975 грн. 67 коп.  

          Відповідач позовні вимоги не оспорив.

Оцінивши матеріли справи, доводи представника  позивача у їх сукупності,  суд прийшов до наступного.

 Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, 05.02.07 між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу № 078/322, відповідно до умови якого  позивач  передав відповідачу відповідну продукцію вартістю 22 784 грн. 40 коп., що підтверджується актом приймання-передачі від 01.03.07 (арк. справи 12).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що оплата  за отриману продукцію здійснюється за фактом поставки на підставі платіжної вимоги-доручення позивача.

20.03.07 позивачем була складена та направлена відповідачу платіжна вимога доручення на суму 22 785 грн. 10 коп., яка відповідачем не оплачена.

Окрім цього, 18.12.07. позивач направив відповідачу претензію № 047/026-38 на вказану суму.

Відповідачем доказів оплати  зазначених документів до суду не надано, вказані суми не оспорені.

Із положено договору вбачається, що сторонами не був узгоджений певний строк оплати поставленої продукції.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником  обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку позивач виступає як кредитор, а відповідач як боржник.

Із матеріалів справи вбачається, що платіжна вимога-доручення була направлена відповідачу 23.03.07., у зв'язку з чим оплата повинна бути здійснена відповідачем протягом 7-днів з вказаної дати, а саме  до 01.04.07, що останнім здійснено не було.

З огляду на викладене вимоги щодо стягнення основного боргу слід задовольнити в повному обсязі в сумі 22 784 грн. 40 коп.

Щодо стягнення  за період квітень 2007 року –серпень 2008 року  3% річних та інфляційних  в сумі 975 грн. 67 коп. і 7 315 грн. 54 коп. відповідно, слід визначити  наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з наведених вище обставин та матеріалів справи, слід визначити, що відповідачем фактично було прострочено виконання зобов'язання в сумі 22 784 грн. 40 коп. за вказаний позивачем період, у зв'язку з чим нарахування 3% річних і інфляційних у вказаних розмірах з боку позивача є обґрунтованим.

З огляду на викладене позов слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача борг  в сумі 22 784 грн. 40 коп., інфляційні в сумі  7 315 грн. 54 коп., 3% річних в сумі 975 грн. 67 коп.

Згідно ст. ст. 44, 49 судові витрати слід покласти на відповідача, разом з цим слід звернути увагу позивача на те, що в разі зменшення позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України,  суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасшахтотепломонтаж», м. Луганськ, вул. 9-я лінія, буд. 4, код 34387247, на користь:

-  Відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат”, м. Алчевськ, Луганської області, вул. Шмидта, буд. 4, код 34387247, борг  в сумі 22 784 грн. 40 коп., інфляційні в сумі  7 315 грн. 54 коп., 3% річних в сумі 975 грн. 67 коп.,  витрати по державному миту у сумі 310 грн. 59 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 117 грн. 39 коп., видати наказ позивачу.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –04.12.2008.

Суддя                                                                               Т.А.Василенко

Помічник судді                                                                       Т.В.Шкуть