Рішення

від 04.11.2008 по справі 31/248

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/248

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.08                                                                                           Справа№ 31/248

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „Ферозіт –Альфа”, м. Львів

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю „Дім –експо. Львів”, м. Львів

про:стягнення 65 671,33 грн.

     Суддя: Артимови В.М.      при секретарі Митник М.Б.                                                                                          Артимович В.М.

При секретарі:Митник М.Б.

Представники

від позивача:Коваль А.І. –представник;

від відповідача:Матіяшек Б.І. –представник;

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторони подали відповідне клопотання.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Ферозіт –Альфа”, м. Львів, надалі –позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дім –Експо. Львів”, м. Львів, надалі –відповідач, про стягнення 65 671,33 грн.

Ухвалою суду від 14.10.2008 р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 04.11.2008 р.

В судове засідання 04.11.2008 р. сторони з”явилися, надали суду пояснення по суті позовних вимог; представник позивача з'явився в судове засідання, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Представник відповідача в судове засідання 04.11.2008 р. подав на розгляд суду заяву про визнання позовних вимог позивача повністю.

В судовому засіданні 04.11.2008 р. сторонам оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.11.2008 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем і відповідачем, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем і відповідачем 03.01.2006 р. укладено договір поставки товарів № 03 В/01/06. Згідно умов договору позивач, як постачальник, зобов'язувався постачати і передавати у власність відповідачу будівельні матеріали, а відповідач, як покупець зобов'язувався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

На виконання умов договору позивачем було здійснено поставку та передано у власність відповідача товар на загальну суму 784564,31грн.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач за отриманий товар частково здійснив оплату в розмірі 739064,29 грн., і станом на час подання позову до суду неоплаченим залишається товар на суму 45500,02 грн., що також підтверджується видатковими накладними: № ТРН-ЛВ/ФА1069 від 05.04.2007 р. на суму 3708,52грн.; № ТРН-ЛВ/ФА1395 від 04.05.2007 р. на суму 3446,28грн.; № ТРН-ЛВ/ФГ0754 від 08.05.2007 р. на суму 7150,27 грн.; № ТРН-ЛВ/ФА1448 від 08.05.2007 р. на суму 19509,52 грн.; № ТРН-ЛВ/ФА1454 від 09.05.2007 р. на суму 658,69грн.; Вид. накладна № ТРН-ЛВ/ФА2232 від 25.06.2007р. на суму 7683,31грн.; № ТРН-ЛВ/ФП 156 від 25.06.2007р. на суму 3498,67грн. Отже, борг відповідача перед позивачем становить 45500,02 грн.

Як передбачено п.11 вищевказаного договору відповідач зобов'язувався оплатити вартість поставленого товару протягом 30 днів від дати отримання товару уповноваженою особою.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, Відповідач не виконав своїх зобов'язань по договору, не здійснивши повної та своєчасної оплати за відвантажену продукцію, чим порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п. 11 Договору.

  Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

 У відповідності до ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

 Отже, позовні вимоги про стягнення пені є підставними та підлягають задоволенню в сумі 5995,51 грн.

 Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 14 договору передбачено стягнення двадцяти відсотків річних з простроченої суми.

 Згідно з розрахунками, доданими до позовної заяви, сума інфляційних нарахувань становить 9057,72 грн., а сума двадцяти відсотків річних складає 5118,08 грн.

Оскільки відповідач в судовому засіданні позов визнав повністю, тому позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати у відповідності до норми ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача. Також у зв'язку з несплатою позивачем в дохід бюджету витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. їх слід стягнути в дохід бюджету.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім –Експо. Львів»(79000, вул. Грабовського, 11/20, м. Львів; код ЄДРПОУ 25226219) на користь Товариста з обмеженою відповідальністю „Ферозіт –Альфа” (81131, вул. Людкевича, 40, с. Солонка Пустомитівського району Львівської області, вул. Людкевича, 40, код ЄДРПОУ 30543304) основний борг в сумі 45500,00 грн., пеню в сумі 5995,51 грн., двадцять процентів річних в сумі 5118,08 грн., інфляційні нарахування в сумі 9057,72 грн., сплачене державне мито в сумі 656,71 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

3. Стягнути із Товариста з обмеженою відповідальністю „Ферозіт –Альфа” (81131, вул. Людкевича, 40, с. Солонка Пустомитівського району Львівської області, вул. Людкевича, 40, код ЄДРПОУ 30543304) в дохід бюджету витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

        4. Накази видати в порядку, встановленому ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

     Суддя