Рішення

від 21.11.2008 по справі 4/164-08-4331

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/164-08-4331

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2008 р.Справа  № 4/164-08-4331

За позовом   Відкрите акціонерне товариство "Одеський домобудівельний комбінат";  

до відповідача   Приватне підприємство "Комерційно-консалтингове агентство "РЕМЕДІУМ"  

про визнання недійсними договору та акту.  

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Цинєв А.О. за довіреністю

Від відповідача: - не з'явився                  

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство „Одеський домобудівельний комбінат” (далі за текстом –„ВАТ”) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Комерційно-консалтінгове агентство „РЕМЕДІУМ” (далі за текстом –„ПП”) про визнання недійними Договору поставки паль від 28.03.2005 року, який було укладено між ВАТ та ДП „Жилбуд” та Акту (часткового взаєморозрахунку) за надані будівельні матеріали від 19.05.2006 року, який було укладено між ВАТ та ДП „Жилбуд”.

Позов мотивовано тим, що укладення вищевказаних правочинів не відповідає вимогам закону та направлено на позбавлення майна ВАТ та його подальше банкрутство, тобто суперечать інтересам товариства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

У травні-червні 2008 року ВАТ, при розгляді у господарському суді Одеської області справи №11/78-08-1895, дізналось про існування Договору поставки паль від 28.03.2005 року та Акту (часткового взаєморозрахунку) за надані будівельні матеріали від 19.05.2006 року.

          Виходячи з позовної заяви (позов розглядається у справі №11/78-08-1895) ПП та наданого тексту вищевказаного Договору поставки паль від 28.03.2005 року, цей договір було укладено між ВАТ та ДП „Жилбуд” та згідно до його умов, ДП „Жилбуд” зобов'язався передати у власність ВАТ палі довжиною 13 метрів марки С 1340-35.9, а одержувач зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його вартість.

          Відповідно до вказаної позовної заяви, всього ДП „Жилбуд” було поставлено продукції, вказаної у договорі та виконано підрядних робіт на суму 10266249,43 грн.

          Також, згідно цієї позовної заяви, між ВАТ та ДП „Жилбуд” було укладено Акт (часткового взаєморозрахунку) за надані будівельні матеріали від 19.05.2006 року, відповідно до якого, ВАТ визнало заборгованість перед ДП „Жилбуд” у розмірі 16459146,00 грн. –сума заборгованості складається з накладних витрат, виконаних робіт та вартості поставленого залізобетону та в рахунок заборгованості ВАТ передало, а ДП „Жилбуд” прийняло право по укладанню договорів інвестування з третіми особами на квартири, які зазначені у цьому акті; ДП „Жилбуд” визнало, що ВАТ погасило заборгованість у розмірі 7581967,07 грн.; ВАТ визнало, що після розрахунків, вказаних у п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 цього акту борг по накладним витратам, виконаним роботам та вартості поставленого залізобетону перед ДП „Жилбуд” становить 8877178,93 грн.

          Як стверджує позивач, ні Договор поставки паль від 28.03.2005 року, ні Акт (часткового взаєморозрахунку) за надані будівельні матеріали від 19.05.2006 року ніколи не рахувались у фінансово-бухгалтерському обліку ВАТ, оскільки голова правління ВАТ не надавав їх не до бухгалтерії підприємства, ні правлінню, ні наглядовій раді, ні загальним зборам акціонерів, ні ревізійній комісії ВАТ.

          07.08.2006 року між ДП „Жилбуд” та ПП було укладено договір відступлення права вимоги по стягненню заборгованості з ВАТ у розмірі 8877178,93 грн. Згідно до п. 1 вказаного договору, ДП „Жилбуд” відступає, а ПП приймає на себе право вимоги з ВАТ вищевказаної заборгованості, який виступає боржником відносно ДП „Жилбуд”.

          Відповідно до довідки головного управління статистики в Одеській області від 14.05.2008 року №01-02-111-1154 ДП „Жилбуд” (код ЄДРПОУ 32572410) ліквідовано за рішенням господарського суду Одеської області, про що здійснено запис в ЄДРПОУ №15431170003001459 від 05.12.2006 року.

          П. 5.1. Статуту ВАТ від 02.12.1994 року (з наступними змінами та доповненнями від 18.09.1998 року №400) визначено, що статутний фонд ВАТ складає 111369,75 коп.

          Позивач вважає, що всупереч ст. 41, 47 Закону України „Про господарські товариства” та ст. 241 ЦК України, ні Договір поставки паль від 28.03.2005 року, ні Акт (часткового взаєморозрахунку) за надані будівельні матеріали від 19.05.2006 року ніколи не були затверджені загальними зборами акціонерів, хоча і визначають загальну суму заборгованості ВАТ - 8877178,93 грн., що більш ніж у 79 разів перевищила статутний фонд ВАТ та вищевказані правочини направлені на незаконне позбавлення майна ВАТ та його подальше банкрутство та, крім того, оспорювані правочини є, за своєю суттю, правочинами які призвели до відчуження майна товариства на суму, що становить 7970 % майна товариства, що є безперечним порушенням ч. 2 ст. 98, ст. 241 ЦК України; укладення вищевказаних правочинів не відповідає вимогам закону та направлено на позбавлення майна ВАТ та його подальше банкрутство, тобто суперечать інтересам товариства.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядалась за наявними у справі матеріалами.  

Дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

28.03.2005 року між ДП „Жилбуд” та ВАТ було укладено Договір поставки паль, відповідно до умов якого ДП „Жилбуд” зобов'язався передати у власність ВАТ належні першому палі довжиною 13 метрів марки С 1340-35.9, а ВАТ зобов'язалось прийняти цей товар та відшкодувати його вартість.

ДП „Жилбуд” було поставлено товар, який вказано у договорі та виконано підрядних робіт на суму 10266249,43 грн.

19.05.2006 року між ВАТ та ДП „Жилбуд” було укладено Акт (часткового взаєморозрахунку) за надані будівельні матеріали від 19.05.2006 року, відповідно до якого: ВАТ визнало заборгованість перед ДП „Жилбуд” у розмірі 16459146,00 грн. –сума заборгованості складається з накладних витрат, виконаних робіт та вартості поставленого залізобетону; в рахунок заборгованості ВАТ передало, а ДП „Жилбуд” прийняло право по укладанню договорів інвестування з третіми особами на квартири, які зазначені у цьому акті; ДП „Жилбуд” визнало, що ВАТ погасило заборгованість у розмірі 7581967,07 грн.; ВАТ визнало, що після розрахунків, вказаних у п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 цього акту борг по накладним витратам, виконаним роботам та вартості поставленого залізобетону перед ДП „Жилбуд” становить 8877178,93 грн.

          07.08.2006 року між ДП „Жилбуд” та ПП було укладено договір відступлення права вимоги по стягненню заборгованості з ВАТ у розмірі 8877178,93 грн. Згідно до п. 1 вказаного договору, ДП „Жилбуд” відступає, а ПП приймає на себе право вимоги з ВАТ вищевказаної заборгованості, який виступає боржником відносно ДП „Жилбуд”.

          Відповідно до довідки головного управління статистики в Одеській області від 14.05.2008 року №01-02-111-1154 ДП „Жилбуд” (код ЄДРПОУ 32572410) ліквідовано за рішенням господарського суду Одеської області, про що здійснено запис в ЄДРПОУ №15431170003001459 від 05.12.2006 року.

Згідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор; у зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб; якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки до ПП від ДП „Жилбуд” перейшли всі права та обов'язки за оспорюваними право чинами, то у відповідності до ст. 21 ГПК України, ПП є належним відповідачем у цій справі.

          Пунктом 5.1. Статуту ВАТ від 02.12.1994 року (з наступними змінами та доповненнями від 18.09.1998 року №400) визначено, що статутний фонд ВАТ складає 111369,75 коп.

Ст. 47 Закону України „Про господарські товариства” встановлює, що правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради).

          Відповідно до п. „і” ст. 41 Закону України „Про господарські товариства” (діючого на момент укладення оспорюваних правочинів), до компетенції загальних зборів належить, зокрема, затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства; повноваження, передбачені пунктами "б", "д", "е", "ї", належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства.

Ч. 1 ст. 241 ЦК України встановлює, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

          Оспорювані правочини ніколи не рахувались у фінансово-бухгалтерському обліку ВАТ, оскільки голова правління ВАТ не надавав їх не до бухгалтерії підприємства, ні правлінню, ні наглядовій раді, ні загальним зборам акціонерів, ні ревізійній комісії ВАТ.

          Всупереч п. „і” ст. 41, ст. 47 Закону України „Про господарські товариства”, ч. 1 ст. 241 ЦК України, ні Договор поставки паль від 28.03.2005 року, ні Акт (часткового взаєморозрахунку) за надані будівельні матеріали від 19.05.2006 року не були затверджені загальними зборами акціонерів, хоча і визначають загальну суму заборгованості ВАТ - 8877178,93 грн., що більш ніж у 79 разів перевищила статутний фонд ВАТ.

          Згідно до ч. 2 ст. 98 ЦК України рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

          Оспорювані правочини є правочинами, які можуть призвести до відчуження майна товариства на суму, що становить 7970 % майна товариства, що є безперечним порушенням ч. 2 ст. 98 ЦК України.

          Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;  волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Стаття 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, укладення оспорюваних правочинів генеральним директором ВАТ –Македонським П.Г. направлено на незаконне відчуження майна ВАТ, здійснено останнім з перевищенням повноважень та з порушенням вимог п. „і” ст. 41, ст. 47 Закону України „Про господарські товариства”, ч. 2 ст. 98, ч. 1 ст. 241 ЦК України.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги ВАТ обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству, оскільки, укладення вищевказаних правочинів не відповідає вимогам закону та направлено на позбавлення майна ВАТ та його подальше банкрутство, тобто суперечать інтересам товариства, то вони підлягають визнанню недійсними у відповідності до ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покласти на Відповідача,, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44-49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

          1. Позов Відкритого акціонерного товариства „Одеський домобудівельний комбінат” задовольнити повністю.

          2. Визнати недійсним Договір поставки паль від 28.03.2005 року, який було укладено між Відкритим акціонерним товариством „Одеський домобудівельний комбінат” та Дочірнім підприємством „Жилбуд”.

          3. Визнати недійсним Акт (часткового взаєморозрахунку) за надані будівельні матеріали від 19.05.2006 року , який було укладено між Відкритим акціонерним товариством „Одеський домобудівельний комбінат” та Дочірнім підприємством „Жилбуд”.

          4. Стягнути з приватного підприємства "Комерційно-косалтингове агентство "Ремедіум" код 33976628 ( Одеська область, Комінтернівський р-н, с. Сернбка, вул. Богдана Хмельницького, 30) на користь Відкритого акціонерного товариства „Одеський домобудівельний комбінат” код 01271830 ( м. одеса, вул. Промислова, 31)  170 грн. державного мита та 118 грн. ІТЗ судового процесу.

Рішення підписано 26.11.08р.

Рішення набирає сили в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

           Суддя                                                                                       Літвінов С.В.