Ухвала

від 25.09.2012 по справі 2а-1670/1719/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/1719/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Крайник Т.О.,

представника позивача - Григор'євої І.Г.,

представника відповідача - Батюта З.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2012р. по справі № 2а-1670/1719/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інтеграл - Сервіс"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

30.03.2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Інтеграл - Сервіс" - звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві від 01.12.2011 року №0003172301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2012 року позовні вимоги задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0003172301 від 01 грудня 2011 року визнано протиправним та скасовано.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2012 року, ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивачем подані письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги відповідача заперечувала в повному обсязі, просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Агро Інтеграл - Сервіс " ( код за ЄДРПОУ 36013103 ) зареєстроване рішенням Виконавчого комітету Полтавської міської ради 26.06.2008 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР №1588102000007836.

Позивач взятий на податковий облік як платник податків Державною податковою інспекцію у м. Полтаві 27.06.2008 року за реєстраційним номером №34694, зареєстрований платником податку на додану вартість 07.08.2008 року, про що видане свідоцтво №100132736. У зв'язку зі зміною місцезнаходження підприємства, свідоцтво від 18.02.2010 року анульовано та видано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100269095 .

Основними видами діяльності підприємства, згідно реєстраційних документів, є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, купівля та продаж власного нерухомого майна, діяльність агентств нерухомості, нотаріальна та інша юридична діяльність, консультування з питань комерційної діяльності та управління, надання інших комерційних послуг.

Фахівцями Державної податкової інспекції у м. Полтаві на підставі наказу від 11.11.2011 року №4505 проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Агро - Інтеграл Сервіс" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Новатекс -ХХІ"( код ЄДРПОУ 33150542) за березень 2011 року, за результатами якої складено акт № 8799/23-2/36013103 від 17.11.2011 року.

Згідно висновків акту перевірки № 8799/23-2/36013103 від 17.11.2011 року, позивачем порушено п.44.1 ст.44, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, ч.1 ст.203,ч.1,2 ст.215, ст.ст.216, 228, 662, 655, 656 Цивільного Кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого платником податку завищено податковий кредит на суму 23 250 грн., та занижено податок на додану вартість в сумі 23 250 грн., в тому числі за березень 2011 року на суму 23 250 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0003172301 від 01.12.2011 року, яким ТОВ "Агро Інтеграл - Сервіс" донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 23 250 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

Правомірність призначення та проведення перевірки сторонами не оспорювалась.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби України від 16.02.2012 року скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення - рішення №0003172301 від 01.12.2011 року - без змін.

ТОВ "Агро Інтеграл - Сервіс", не погодившись із винесеним відповідачем податковим повідомленням-рішенням, для захисту своїх прав звернулось до суду із зазначеним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність донарахування ДПІ у м. Полтаві суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 23 250 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 грн. і, відповідно, про протиправність податкового повідомлення - рішення №0003172301 від 01.12.2011 року, оскільки відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів його правомірності, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що 03 березня 2011 року між ТОВ "Агро Інтеграл - Сервіс" (Замовник) та ТОВ "Новатекс - XXI" (Виконавець ) укладений договір про надання маркетингових послуг, відповідно до умов якого останній зобов'язався надати маркетингові послуги, а Замовник зобов'язався сплатити за послуги в розмірі, передбаченому в даному договорі. (а.с. 42).

На виконання вказаного договору сторонами укладено та підписано без заперечень акт приймання - передачі наданих послуг від 31.03.2011 року, у якому зазначено про вид маркетингових послуг, а саме - дослідження у сфері надання біржових послуг.

Маркетингові послуги, отримані від ТОВ "Новатекс -XXI", проведені у формі досліджень біржових послуг, за результатами яких складено Звіт від березня 2011 року, затверджений директором ТОВ "Новатекс- XXI" Вовком В.П. та підписаний без заперечень директором ТОВ "Агро Інтеграл - Сервіс" Гладким С.В.

Звіт підтверджує обсяг та зміст наданих послуг.

Податкова накладна, видана на адресу позивача, оформлена відповідно до норм чинного законодавства, із визначенням виду послуг та їх вартості (а.с. 125-21,44).

Крім того, на підтвердження використання отриманих маркетингових послуг та впливу їх на результати і показники господарської діяльності підприємства надано договори про придбання права використання біржового місця Аграрної біржі №231- 31.03.11 від 31.03.2011 року та №338-03.10.11 від 03.10.2011 року (а.с. 34-42), що слугувало можливістю платника податку надавати брокерські послуги та отримувати відповідну винагороду за них.

Так, отримані маркетингові послуги у вигляді інформації про надання біржових послуг слугували для підвищення кваліфікації та акредитування працівників підприємства, про що їм видані відповідні свідоцтва та сертифікати (а.с.45-48).

Кошти за отримані послуги сплачені не були, але заборгованість перед вказаним контрагентом підтверджується даними бухгалтерського обліку щодо кредиторської заборгованості позивача.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування податкового кредиту, що склалися в даному випадку внормовані нижченаведеними положеннями Податкового кодексу України, про порушення яких одночасно стверджував відповідач.

Відповідно до ст. 44.1 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із системного аналізу вище вказаних норм для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем надано належним чином оформлену копію податкової накладної та інших первинних документів, на підставі яких сформований спірний податковий кредит, що відповідають вимогам чинного законодавства і видані платником податку на додану вартість, зареєстрованим на дату вчинення операцій у встановленому законодавством порядку.

З урахуванням зазначеного, позивачем податковий кредит сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено письмовими доказами, послуги, в ціні яких сплачені суми податку на додану вартість, були безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача і отримані від контрагента, що зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платниками податку на додану вартість в порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по наданню послуг у зв'язку із господарською діяльністю позивача, оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Доводи відповідача, наведені в акті перевірки та під час судового розгляду, у тому числі про те, що ТОВ "Новатекс -ХХІ" відсутнє за місцезнаходженням, не грунтуються на законі та не можуть бути підставою для визнання незаконним включення сум, сплачених цьому контрагенту, до складу податкового кредиту.

Щодо доводів податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту позивачем у зв'язку з відсутністю доказів оплати за отримані маркетингові послуги колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В даному випадку право платника податку на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді виникло з дати отримання маркетингових послуг, які підтверджені податковою накладною. При цьому, строк позовної давності за вказаною господарською операцією не закінчився.

Крім того, зустрічне податкове зобов'язання з оподаткованої операції задекларовано ТОВ "Новатекс -ХХІ" , що підтверджується його податковою декларацією за березень 2011 року ( а.с.213-217).

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.І ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.З ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.І ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції, що факт надання позивачу маркетингових послуг підтверджено належно оформленими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Використання Підприємством придбаних маркетингових послуг у власній господарській діяльності підтверджується тим, що завдяки отриманим послугам підвищилась кваліфікація працівників платника податку, ними отримані місця на Аграрній біржі, а також отримані винагороди за брокерські послуги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем податковий кредит сформований за господарською операцією, фактичне виконання якої підтверджено належними доказами, послуги використані в господарській діяльності позивача і отримані від контрагента, що був зареєстрований на дату вчинення господарської операції платником податку на додану вартість в порядку, визначеному податковим законодавством, тому вважає необґрунтованим та безпідставним донарахування ДПІ у м. Полтаві суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 23 250 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 грн.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2012р. по справі № 2а-1670/1719/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В. Судді (підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 01.10.2012 р.