Ухвала

від 10.11.2014 по справі 2а-1670/1719/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року м. Київ К/9991/59971/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 р.

у справі №2а-1670/1719/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інтеграл-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Інтеграл-Сервіс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2012 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.12.2011 р. №0003172301, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 232,51 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Крім того, скаржником було заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Державну податкову інспекцію у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Новатекс ХХІ» за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р., про що складено акт від 17.11.2011 р. №8799/23-2/36013103, яким встановлено порушення позивачем вимог ч.1 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216, ст.228, ст.662, ст.655, ст.656 Цивільного кодексу України, у частині недодержання у момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого, на думку відповідача, занижено податок на додану вартість за березень 2011 року на 23 250,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.12.2011 р. №0003172301, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 23 251,00 грн., з яких 23 250,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про те, що позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість сплачену у ціні придбаних послуг, отриманих від ТОВ «Новатекс ХХІ» за нікчемним правочином.

Крім того, контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що у позивача не було підстав для включення суми податку на додану вартість у розмірі 23 250,00 грн. до складу податкового кредиту березня 2011 року, оскільки вказані господарські взаємовідносини не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з придбання послуг у ТОВ «Новатекс ХХІ».

Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2011 р. між позивачем (Замовник) та ТОВ «Новатекс - ХХІ» (Виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався надати маркетингові послуги, а Замовник зобов'язався провести оплату за послуги у розмірі, передбаченому в даному договорі.

На виконання вказаного договору сторонами було укладено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2011 р., у якому зазначено про вид маркетингових послуг, а саме - дослідження у сфері надання біржових послуг.

Маркетингові послуги, отримані позивачем, проведені у формі досліджень біржових послуг, за результатами яких складено звіт від березня 2011 року, затверджений директором ТОВ «Новатекс- XXI» та підписаний директором позивача. Вказаний звіт підтверджує обсяг та зміст наданих послуг.

На підставі виданої контрагентом позивача податкової накладної від 31.03.2011 р. №28, останнім суму податку на додану вартість, сплачену у ціні придбаних послуг включено до складу податкового кредиту березня 2011 року.

Крім того, на підтвердження використання отриманих маркетингових послуг та впливу їх на результати і показники господарської діяльності підприємства надано договори про придбання права використання біржового місця Аграрної біржі від 31.03.2011 р. №231-31.03.11 та від 03.10.2011 р. №338-03.10.11, що слугувало можливістю платника податку надавати брокерські послуги та отримувати відповідну винагороду за них.

Так, отримані маркетингові послуги у вигляді інформації про надання біржових послуг слугували для підвищення кваліфікації та акредитування працівників підприємства, про що їм видані відповідні свідоцтва та сертифікати.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що кошти за отримані послуги сплачені не були, однак заборгованість перед вказаним контрагентом підтверджується даними бухгалтерського обліку щодо кредиторської заборгованості позивача.

У відповідності до приписів п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, а датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, судами попередніх інстанцій, обґрунтовано не взято до уваги висновки податкового органу, про те, що позивачем не визначено податкові зобов'язання за результатами укладених правочинів з ТОВ «Новатекс ХХІ».

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ «Новатекс ХХІ» послуг, на яку платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Крім того, доводи відповідача про те, що відсутність контрагента позивача за юридичною адресою, позбавляє його права на формування податкового кредиту спірного періоду, не заслуговують на увагу, оскільки чинне податкове законодавство, не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність прийнятого податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

3. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 р. у справі №2а-1670/1719/12 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.