Постанова

від 26.11.2008 по справі 26/324

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/324

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.11.2008                                                                                           № 26/324

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:            Алданової  С.О.

          Шапрана В.В.

 при секретарі:           Плукар І.І.

 За участю представників:

 від позивача: Спиридонова К.С., дов. б/н від 20.06.2008

від відповідача : Рицький С.В., дов. б/н від 25.11.2008

                            Наваліхіна М.В., дов. б/н від 31.07.2008

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілленіум Ессет Менеджмент"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 09.10.2008

 у справі № 26/324 (Пінчук В.І.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Комільфо-Аутстаффінг"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілленіум Ессет Менеджмент"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                  стягнення 322631,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд господарського суду міста Києва передано позовні вимогиТовариства з обмеженою відповідальністю „Комільфо-Аутстаффінг”   (далі-позивач) про стягнення  з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мілленіум Ессет Менеджмент” (далі-відповідач) 322631,50грн.  

Рішенням господарського суду  міста Києва від 09.10.2008 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 307500,00грн. основного боргу; 1134,00грн. 3% річних, 3997,50грн. збитків від інфляції, 3126,98грн. державного мита та 114,34грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні позовних вимог щодо  стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00грн.  витрат на юридичні послуги відмовлено.

Рішення  суду першої інстанції ґрунтується на відсутності доказів належного виконання відповідачем  своїх зобов'язань за договором  про надання послуг №МЄ – 1/07 –В, укладеного між  сторонами 21.11.2007.

Посилаючись на  неповне з'ясування місцевим господарським судом всіх обставин справи, невідповідність  висновків суду обставинам справи,  відповідач      звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення    та  прийняти  нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач    посилається на   те,  що місцевим господарським судом  помилково встановлено факт виконання позивачем послуг за договором у відповідності до приписів  підпункту 5.1 пункту 5 договору та не  враховано, що відповідно до підпункту 4.3 пункту 3 договору  остаточний розрахунок за надані послуги  проводиться відповідачем протягом 5 банківських днів після дати виходу запропонованого  позивачем кандидата на вакансію в організацію відповідача, підписання акту надання послуг та виставлення позивачем рахунку відповідачеві. Оскільки документально доведено, що   жоден з кандидатів, запропонованих позивачем на вакансії   не вийшов на роботу, відсутня одна з трьох  умов виникнення  обов'язку відповідача сплатити  позивачеві  307500,00грн. за надані послуги. У зв'язку з відсутністю у відповідача обов'язку щодо сплати основного боргу, відсутні підстави і для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних нарахувань.

Ухвалою   Київського апеляційного господарського суду   від 11.11.2008   апеляційну скаргу було прийнято  до розгляду,  судове засідання призначено на  26.11.2008.

У судове засідання 26.11.2008 з'явились представники позивача та відповідача. Представник відповідача повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив в повному обсязі посилаючись на  законність та обґрунтованість  рішення місцевого господарського суду, проте письмово та нормативно обґрунтованих пояснень щодо обставин, викладених в апеляційній скарзі, суду не надав.

         Статтею 101 ГПК  України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд  не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

Між сторонами 21.11.2007 було укладено договір про надання послуг №МЄ - 1/07 – В (далі-договір), відповідно до підпункту  1.1 пункту 1 якого відповідач  доручив, а позивач  зобов'язався надати позивачеві інформаційно - консультаційні послуги по маркетинговому аналізу цільових ринків і супроводженню пошуку, відбору та представленню кандидатів на роботу в компанію відповідача на вакансії: директора компанії з управління активами та директора з продажу роздрібних фінансових продуктів.

Відповідно до пункту  3.1.  розділу 3  договору загальна вартість послуг позивача   за договором становить 450000,00грн: ціна послуг позивача по вакансії „Директор компанії з управління активами” становить 300000,00грн. (пункт 3.1.1 розділу 3), ціна послуг позивача  по вакансії „Директор з продажу роздрібних фінансових продуктів” становить 150000,00грн. (пункт 3.1.2 розділу 3).

Між сторонами 21.04.2008  було укладено додаткову угоду №2 до  договору, відповідно до умов    якої,   було зменшено ціну послуг позивача  щодо вакансії „Директор з продажу роздрібних фінансових продуктів” та встановлено її у розмірі 75000,00грн. Таким чином, загальна вартість послуг позивача була встановлена в розмірі 375000,00грн.

Відповідно до розділу 4 договору розрахунки між сторонами здійснюються поетапно: 15% від загальної суми послуг позивача, що складає суму в розмірі 67500,00грн., сплачується відповідачем  протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання сторонами замовлення по вакансіях. При цьому, оплата відповідачем попереднього платежу означає попередню оплату замовником кожної вакансії в розмірі 15% від відповідної ціни, встановленої для кожної вакансії в пункті 3.1. розділу 3 договору.

На виконання умов вказаного договору  відповідач перерахував на рахунок позивача 67500,00грн. в рахунок попередньої оплати, і зазначений факт не  заперечується позивачем.

Посилаючись на те, що  позивачем  своєчасно та належним чином було виконано взяті на себе зобов'язання щодо надання інформаційно - консультаційних послуг по маркетинговому аналізу цільових ринків і супроводженню пошуку, відбору та представленню кандидатів на роботу в компанію відповідача на вакансії: директора компанії з управління активами та директора з продажу роздрібних фінансових продуктів, на загальну суму 375000,00грн.,  а відповідачем  отримані послуги оплачено не було,  позивач  звернувся з даним позовом до суду та просив стягнути з відповідача  суму основного боргу у розмірі 307500,00грн. основного боргу, 1134,00грн. 3% річних, 3997,50грн. збитків від інфляції та 10000,00грн. витрат на юридичні послуги.

Рішенням господарського суду  міста Києва від 09.10.2008 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 307500,00грн. основного боргу; 1134,00грн. 3% річних, 3997,50грн. збитків від інфляції, 3126,98грн. державного мита та 114,34грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні позовних вимог щодо  стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00грн.  витрат на юридичні послуги відмовлено

Проте, Київський апеляційний господарський суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, в частині вимог, які  судом задоволено,   виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 193 Господарського кодексу України (далі-ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу  України (далі-ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до пункту 5.1 розділу 5 договору  позивач зобов'язувався здійснити пошук кандидатів на вакансії та у встановлені договором строки  представити  відповідачеві   на кожну з вакансій  мінімум  трьох кандидатів, які мають відповідати  усім вимогам  та умова відповідного  замовлення.

Згідно пункту 7.2 розділу 7 договору  факт проведення відповідачем  інтерв'ю з трьома  кандидатами на вакансію, по кожному з яких було прийнято  позитивне рішення  оформлюється  відповідним актом про проведення інтерв'ю,  який підписується сторонами.

Пунктом 7.3 розділу 7 договору передбачено, що  підписання сторонами  акту надання послуг по  конкретній вакансії підтверджує  надання  позивачем інших передбачених цим договором послуг в частині зазначеної вакансії.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому, згідно статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В обґрунтування  своїх  позовних вимог, позивач посилається на  належне  виконання своїх зобов'язань за договором, що підтверджується  актами №1 та №2 (арк.спр. 21-22), які  підписано відповідачем  та підтверджено факт відсутності будь-яких претензій щодо виконання позивачем своїх зобов'язань.

Проте, зі змісту   акту №1  надання послуг з вакансії „Директор компанії з управління активами”  (сфера діяльності: інвестиційні фонди)  від 21.04.2008  (арк.спр.21) та  акту №2  надання послуг  з вакансії „Директор  з продажу  роздрібних фінансових продуктів” від 21.04.2008 (арк.спр.22)  не вбачається, що  позивачем у встановлені договором строки було  представлено  відповідачеві   на кожну з вакансій  мінімум  трьох кандидатів та відповідачем   було проведено інтерв'ю з трьома  кандидатами на вакансію, по кожному з яких було прийнято  позитивне рішення, яке відповідно до вимог пункту 7.2 розділу 7 договору повинно  бути оформлене  відповідним актом, підписаним сторонами.

Зі змісту вищезазначених актів лише вбачається, що позивачем було  надано послуги з вакансії „Директор компанії з управління активами”  (сфера діяльності: інвестиційні фонди)   та вакансії Директор  з продажу  роздрібних фінансових продуктів”.

Отже, апеляційний господарський суд не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вищезазначені акти підтверджують факт  відбору та представлення  кандидатів  на роботу в кампанії відповідача на вакансії    „Директор компанії з управління активами”  (сфера діяльності: інвестиційні фонди) та   „Директор  з продажу  роздрібних фінансових продуктів”.

Згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту  вищезазначених  актів №1 та №2 вбачається, що сторони  було встановлено, що розмір суми  остаточного розрахунку,  згідно пункту 4.3 розділу 4 договору  буде підлягати   оплаті відповідачем відповідно до умов договору.

Відповідно до підпункту 4.3 пункту 4 договору кінцевий розрахунок по кожній вакансії здійснюється відповідачем  (з урахуванням вже сплачених по кожній вакансії 15% відповідно до пункту 4.2 розділу 4) протягом 5 (п'яти) банківських днів після дати виходу запропонованого позивачем  кандидата на вакансію в організацію відповідача, підписання акта наданих послуг (по відповідній вакансії) та виставлення позивачем рахунку відповідачеві (по відповідній вакансії).

Таким чином, моментом виникнення обов'язку  відповідача здійснити кінцевий розрахунок  за надані послуги є настання у сукупності трьох умов: вихід кандидата на роботу в організацію відповідача, підписання акту надання послуг, виставлення  позивачем рахунку відповідачеві, а строк здійснення  оплати відповідачем поставлено у залежність від  дати виходу запропонованого позивачем  кандидата на вакансію в організацію відповідача.

Оскільки матеріалами справи не підтверджується факт  виходу запропонованого позивачем  кандидата на вакансію в організацію відповідача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність  обов'язку відповідача сплатити позивачеві суму основного боргу у розмірі 307500,00грн.

Відповідно до частини другої  статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з  недоведеністю позивачем факту  прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання,  відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь  позивача  3% річних та інфляційних нарахувань.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд  дійшов висновку, що    позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню в повному обсязі.

 За таких обставин, виходячи з повноважень, передбачених  пунктом  2 частини першої статті 103 ГПК України, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2008 підлягає  скасуванню, в частині задоволених позовних вимог,  а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Мілленіум Ессет Менеджмент”  підлягає задоволенню.

 Відповідно до приписів статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони  пропорційно розміру задоволених вимог.

 Керуючись ст.ст.49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мілленіум Ессет Менеджмент” на рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2008 у справі  №26/324 задовольнити.

2.  Рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2008 у справі №26/324 скасувати.

3.     В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4.  Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю „Комільфо –Аутстаффінг” (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 43/16, офіс 17, код 31199654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мілленіум Ессет Менеджмент” 1613(одну тисячу шістсот тринадцять)грн.50коп.-державного мита за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №26/324 повернути до господарського суду                      міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання  законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Смірнова  Л.Г.

 Судді                                                                                          Алданова  С.О.

                                                                                          Шапран В.В.

 03.12.08 (відправлено)