Постанова

від 04.10.2012 по справі 2а-6682/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2012 р. № 2а-6682/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Іваськевич С.В.

за участю:

представника позивача -Оприск Л.Є.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Приватного науково-виробничого підприємства «Яр-Степ»до ДПІ в Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановив:

Приватне науково-виробниче підприємства «Яр-Степ»(далі - ПНВП «Яр-Степ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ в Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС) в якому просить суд із врахуванням заяви про зміну предмету позову визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача а судове засідання не з'явися повторно, письмового заперечення не надав, повідомлявся про розгляд справи належним чином про дату, час та місце судового розгляду.

З урахуванням визначених ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства строків розгляду справи, суд відповідно до ч.4 ст. 128 та ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу за відсутності представника відповідача на основі наявних доказів.

Суд заслухав пояснення представника позивача, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності, з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідачем у період з 06.03.2012р. по 14.03.2012р. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПНВП «Яр-Степ»(код ЄДРПОУ 31729546) з питань підтвердження відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ «Сталевий дім»(код ЄДРПОУ 37399035) за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р., ПП «Альфа Ресурс»(код ЄДРПОУ 36828884) за період з 01.11.2009р. по 31.03.2010р., з ТзОВ «Промтехметал»(код ЄДРПОУ 37398974) за період з 01.04.2011 р. по 30.04.2011р., про що 21.03.2012р. складено акт за № 76/15-40/31729546.

За результатами перевірки та на підставі складеного акту відповідачем 10 квітня 2012 року винесено:

- податкове повідомлення-рішення за формою «Р»№ 0000342304, відповідно до якого згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI встановлено порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV із змінами та доповненнями, Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»від 24.05.1995 року № 88, ч. 1, 5, ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим ПНВП «Яр-Степ»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 24847,25 грн., у тому числі за основним платежем 22938,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1909,25 грн.;

-податкове повідомлення-рішення за формою «В4»№ 0000352304, відповідно до якого згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI встановлено порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV із змінами та доповненнями, Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»від 24.05.1995 року № 88, ч. 1, 5, ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим ПНВП «Яр-Степ»зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9297,00 грн. та 0,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень є встановлені перевіркою порушення позивачем:

- не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із платниками податків ТзОВ "Сталевий Дім" (код ЄДРПОУ 37399035) за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011р., ПП "Альфа Ресурс" (код ЄДРПОУ 36828884) за період з 02.11.2009р. по 31.03.2010р., з ТзОВ "Промтехметал" (код ЄДРПОУ 37398974) за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р.;

- завищення суми податкового кредиту в Деклараціях з ПДВ:

- за лютий 2010 року в сумі 2927,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 2927,00 грн. (дві тисячі дев'ятсот двадцять сім грн.).

- за березень 2010 року в сумі 4706,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 4706,00 грн. (чотири тисячі сімсот шість грн.).

- за квітень 2011 року в сумі 15305,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 15305,00 грн. (п'ятнадцять тисяч триста п'ять грн.).

- за червень 2011 року в сумі 9297,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 9297,00грн. (дев'ять тисяч двісті дев'яносто сім грн.).

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено реальності здійснення господарських відносин з ТзОВ «Сталевий дім», ПП „Альфа-Ресурс", ТзОВ «Промтехметал». Відтак, за висновками акту перевірки позивачем безпідставно завищено суми податкового кредиту в деклараціях з ПДВ.

Відповідачем зроблено висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин між ПНВП «Яр-Степ»та ТзОВ «Сталевий дім», ПП «Альфа Ресурс», ТзОВ «Промтехметал»з урахуванням висновків Акту ДПІ у Франківському районі м. Львова № 1556/23-4/37399035 від 23.08.2011 року «Про проведення аналізу діяльності ТзОВ «Сталевий дім»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за червень 2011 року», Акту ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 2405/23-2/3682884 від 24.09.2010 року «Про результати позапланової перевірки ПП «Альфа Ресурс»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 02.11.2009 року по 31.03.2010 року», Акту ДПІ у Сихівському районі м. Львова № 4124/23-408/37398974 від 04.11.2011 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Промтехметал»з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий-травень 2011 року»відповідно до яких: встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг); вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання; підприємства не знаходяться за юридичною адресою. Податковим органом зроблено висновок про нікчемність господарських операцій та про незаконне формування контрагентами-покупцями податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ «Сталевий дім», ПП «Альфа Ресурс», ТзОВ «Промтехметал».

Як вбачається з матеріалів справи, між ПНВП «Яр-Степ»та ТзОВ «Сталевий дім»укладено договір поставки товару № 46/06 від 01.06.2011 року, згідно якого ТзОВ «Сталевий дім»зобов'зується доставити та передати у власність покупця, а покупець ПНВП «Яр-Степ»зобов'язується прийняти та оплатити сільськогосподарську техніку та запчастини до неї. На виконання умов договору поставки ТзОВ «Сталевий дім»поставив сільськогосподарську техніку та деталі до неї, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000162 від 24 червня 2011 р., №РН-0000163 від 22 червня 2011 року та №0000481 від 30 червня 2011р. До складу податкового кредиту відповідного звітного періоду -червня 2011 року, позивачем включено податок на додану вартість на підставі податкових накладних №234 від 22.06.2011р., №264 від 24.06.2011р. та №350 від 30.06.2011р. в сумі 9296,66грн.

Позивач придбав у ТзОВ «Сталевий дім»сільськогосподарську техніку та запчастини до неї на загальну суму 55780,00 грн., в тому числі ПДВ -9296,66грн. (сума без ПДВ -46483,34 грн.).

Судом встановлено, що 22.03.2011 року між позивачем та ТзОВ «Промтехметал»укладено договір № 14/03, згідно якого ТзОВ «Промтехметал»зобов'зується постачати сільськогосподарську техніку та запасні частини до неї, далі (товар), а покупець ПНВП «Яр-Степ»зобов'язується прийняти та оплатити його. На виконання умов договору ТзОВ «Промтехметал»продало позивачу сільськогосподарську техніку та запасні частини до неї, що підтверджується видатковими накладними №РН-00622 від 29 квітня 2011 р., №РН-00564 від 22 квітня 2011 року, № РН-00549 від 11 квітня 2011 року, № РН-00521 від 05 квітня 2011 року. До складу податкового кредиту відповідного звітного періоду -квітня 2011 року, позивачем включено податок на додану вартість на підставі податкових накладних №52 від 05.04.2011р., №89 від 11.04.2011р., №217 від 22.04.2011р. та №264 від 29.04.2011р. на загальну суму 15304,81 грн. ПНВП «Яр-Степ»придбало у ТзОВ «Промтехметал»сільськогосподарську техніку та запасні частини до неї на загальну суму 91828,92 грн., в тому числі ПДВ -15304,81 грн. (сума без ПДВ -76424,11грн.).

Між ПНВП «Яр-Степ»та ПП «Альфа Ресурс»укладено усний договір, згідно якого ПП «Альфа Ресурс»продало сільськогосподарську техніку та запасні частини до неї, що підтверджується видатковими накладними № РН-2150002 від 15 лютого 2010р., № РН-2050004 від 05 лютого 2010, № РН-2230002 від 23 лютого 2010 року. До складу податкового кредиту відповідного звітного періоду позивачем включено податок на додану вартість на підставі податкових накладних №2150000002 від 15.02.2010р., №2050000004 від 05.02.2010р., №2230000002 від 23.02.2010р., №3040000001 від 04.03.2010р. ПНВП «Яр-Степ»придбало у ПП «Альфа Ресурс»сільськогосподарську техніку та запасні частини до неї у лютому 2010 року на загальну суму 17562,00 грн., в тому числі ПДВ - 2927,00 грн. (сума без ПДВ -14635,00 грн.), в березні 2010 року на загальну суму 28238 грн., в тому числі ПДВ -4706,33 грн. (сума без ПДВ -23531,67 грн.).

За придбаний позивачем товар оплата здійснена в повному обсязі, що підтверджується наявними в метеріалах справи банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Також судом з матеріалів справи встановлено, що позивач займається торгівлею сільськогосподарської техніки та запасних частин до неї. Позивачем представлено належні та допустимі докази подальшої реалізації позивачем товарів, придбаних у перелічених вище контрагентів, внаслідок чого ним було отримано дохід, задекларовано зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, та сплачено відповідні податки до бюджету.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених фактичних обставин справи, твердження відповідача щодо недоведеності господарських операцій позивача з ТзОВ «Сталевий дім», ПП «Альфа Ресурс», ТзОВ «Промтехметал»щодо придбання та продажу товарів, якщо витрати на їх придбання підтверджені первинними документами, правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку своїх валових витрат, є безпідставними.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону, п.201.6 Податкового Кодексу України)).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).

Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

В п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 вказаного Кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 вищенаведеного Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як передбачено п. 201. 10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у відповідні звітні періоди на підставі належно оформлених податкових накладних, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами податкового обліку.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ТзОВ «Сталевий дім», ПП «Альфа Ресурс», ТзОВ «Промтехметал»відбулися господарські операції, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, відтак позивач правомірно відобразив податкові накладні у податковому обліку і правомірно сформував податковий кредит в лютому 2010 року в сумі 2927,00 грн., в березні 2010 року в сумі 4706,00 грн., в квітні 2011 року в сумі 15305,00 грн. в червні 2011 року в сумі 9297,00 грн.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Слід зазначити, що відповідач не надав жодних доказів звернення до суду із позовом про визнання недійсними правочинів укладених позивачем з ТзОВ «Сталевий дім», ПП «Альфа Ресурс», ТзОВ «Промтехметал»і в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-якої з осіб та чи притягнуто будь-яку з осіб ТзОВ «Сталевий дім», ПП «Альфа Ресурс», ТзОВ «Промтехметал»до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ТзОВ «Сталевий дім», ПП «Альфа Ресурс», ТзОВ «Промтехметал».

Відтак в матеріалах справи відсутні будь-які докази про визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних правочинів чи докази порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини, щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент вчинення правочинів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 01 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Таким чином сукупність вищенаведених встановлених судом обставин підтверджено належними та допустимими доказами, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 200 грн. відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС від 10.04.2012 року №0000342304 та №0000352304.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного науково-виробничого підприємства «Яр-Степ»200 (двісті) грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р. Брильовський

Повний текст постанови виготовлений 09.10.2012 року.