Постанова

від 10.10.2012 по справі 9/150/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 року Справа № 9/150/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Сініцина Л.М. ,

судді Олексюк Г.Є.

при секретарі: Юрчук Ю.М.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, підприємець, ОСОБА_2, довіреність в справі

відповідача: Твердохліб Л.Л., довіреність в справі, Смик Л.М., довіреність в справі

третьої особи: Твердохліб Л.Л., довіреність в справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Вінницької області від 15.06.12 р.

у справі № 9/150/2011/5003 (суддя Балтак О.О. )

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Барської районної спілки споживчих товариств

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача споживче товариство "Ринокторг"

про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ВН №000301 від 26.07.1995р.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 року у справі №9/150/2011/5003 внесено зміни до складу колегії суддів відповідно до затверджених складів колегій. Визначено колегію у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Сініцина Л.М., суддя Олексюк Г.Є.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.06.2012р. у справі у позові Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Барської районної спілки споживчих товариств про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ВН №000301 від 26.07.1995р. відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що на час оформлення постійного землекористування на спірну земельну ділянку Державним Актом на право постійного користування землею сер. ІІ-ВН № 000301 від 25.07.1995, як і на час розгляду даної справи, Колгоспний ринок Барської РСС перебував у складі Барської райспоживспілки, як відокремлений підрозділ без статусу юридичної особи.

Відповідно до положень ст. 95, 96 ЦК України , 62 - 64 Господарського Кодексу України юридична особа реалізовує права та відповідає за зобов'язаннями структурного підрозділу в межах, установлених Статутом, Положенням про структурний підрозділ, та законодавчими актами України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати.

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що рішення місцевого суду незаконне та необґрунтоване, внаслідок неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи; судом порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, скаржник в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при огляді державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ВН №000301 зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №46 виданого 26.07.1995р. вбачається, що підставою для видачі державного акта було рішення 4 сесії 22 скликання Барської міської ради від 18.05.1995р. згодом рішення Барської міської ради 4 сесії 4 скликання від 19.10.2002р. були внесені зміни в частині площі земельної ділянки площа зменшена до 0,6694 га. При зверненні до архівного відділу Барської районної державної адміністрації було виявлено, що в протоколі засідань 4 сесії 22 скликання Барської міської ради від 18.05.1995р. питання видачі державного акта на право постійного користування землею Колгоспному ринку Барської РСС взагалі не розглядалось, отже відповідно і рішення Барською міською радою не приймалось. 4 сесія 4 скликання відбулась не 19.10.2002р. як зазначено в державному акті на право постійного користування, а 30.10.2002р., згідно протоколу засідання сесії також питання про внесення змін до державного акту на право постійного користування не розглядалось, отже відповідно і рішення Барською міською радою не приймалось, проте жодної правової оцінки відповідним доводам позивача у рішенні не відображено.

На думку скаржника при прийнятті судового рішення судом першої інстанції взагалі не було з`ясовано обставини на які посилався позивач по справі, щодо видачі державного акта за відсутності рішення про надання земельної ділянки.

Крім того, як вважає скаржник, при винесенні рішення судом першої інстанції не враховано, що Земельний Кодекс України в редакції 2001р., який діяв на момент внесення змін до державного акта на право постійного користування землею та Інструкція "Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею", затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999р. №43 на відміну від Інструкції в редакції наказу Держкомзему України від 15.04.1993р. №28 вже не передбачали внесення змін до державного акту на право постійного користування землею.

Позивач зазначає, що ним до місцевого суду було подано клопотання про витребування доказів, проте судом воно було відхилено. У відповідності до вимог ч.3 ст.69 ГПК України суд мав право продовжити розгляд справи на 15 днів, чого зроблено для повного з`ясування обставин справи та прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі не було.

У письмовому відзиві від 03.09.2012р. №167 на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти її доводів, вважаючи оскаржене рішення суду першої інстанції законним та таким, що відповідає дійсним обставинам справи, з підстав викладених у відзиві.

Третя особа не скористалася правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

Позивач та його представник в судовому засіданні 10.10.12р. підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважають, що рішення суду першої інстанції від 15.06.2012р. є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому просять його скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Представники відповідача в судовому засіданні 10.10.12р. заперечили проти доводів апеляційної скарги та надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 15.06.2012р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи в судовому засіданні 10.10.12р. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 15.06.2012р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 15.06.2012 року у справі №9/150/2011/5003 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Барський Центральний колгоспний ринок був переданий від Міністерства торгівлі УРСР у відання Барської райспоживспілки на підставі Постанови ЦК України КПРС і РМ СРСР від 26.02.1978 р. №265 " Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків", Постанови ЦК України КПУ і РМ УРСР від 14.04.1987 р. № 124, Постанови Вінницької обласної спілки споживчих товариств від 14.10.1988 №250 "Про вдосконалення структури управління колгоспними ринками".

На підставі вищевказаних постанов була проведена безоплатна передача колгоспних ринків у встановленому порядку у відання організацій споживчої кооперації України, в тому числі Вінницькій обласній спілці споживчих товариств, яка в свою чергу прийняла постанову від 14.10.1988 року №250 „О совершенствовании структури управлення колхозными рынками", пунктом 1 якої постановила провести структурну реорганізацію госпрозрахункового управління ринками облспоживспілки з передачею в підпорядкування райспоживспілкам госпрозрахункових ринків районної ланки, зокрема Барського колгоспного ринку - Барській райспоживспілці.

Пунктом 6 цієї постанови було рекомендовано правлінням райспоживспілок розробити та затвердити положення про госпрозрахункові ринки ( а.с.124 т.1).

Барська райспоживспілка розробила і затвердила 21.12.1988 року „Положение о колхозном рынке Барського РПС", на підставі якого і діяв колгоспний ринок Барської райспоживспілки, зі змісту якого вбачається, що остання прийняла у своє відання Барський центральний ринок у складі семи ринків, надала йому статус структурного підрозділу в складі райспоживспілки ( ас.27 т.1).

Згідно Акту безоплатного приймання - передачі Барського центрального колгоспного ринку Вінницької області системи споживкооперації від 21.12.1986 р. Барський центральний колгоспний ринок було передано до відання Барської райспоживспілки ( а.с.154- а.с.157 т.1).

В рішенні Конституційного Суду України від 11 листопада 2004 року № 16-рп/2004 у справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень пункту 1 статті 9, пункту 1 статті 10 Закону України «Про споживчу кооперацію», частини четвертої статті 37 Закону України «Про кооперацію» (справа про захист права власності організацій споживчої кооперації) зазначено, що при передачі державних колгоспних ринків у відання організацій споживчої кооперації відповідно до Постанови ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 14 квітня 1987 року № 124 «Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків», прийняту на виконання однойменної Постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 26 лютого 1987 року № 265, мало місце розпорядження державним майном із зміною державної форми власності на кооперативну. Кабінет Міністрів України як орган державної виконавчої влади, до функцій якого належить управління державною власністю, від імені держави визнав власність організацій споживчої кооперації на ринки законною (лист Кабінету Міністрів України від 15 вересня 1995 року № 23-2507/2).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (така правова позиція висвітлена в постанові ВСУ від 20.06.2011 року справа № 17/241).

З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження по даній справі є державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ВН №000301 виданий Барською міською радою 26.07.1995 р.

Відповідно до ч.5 ст. 7 Земельного кодексу (в редакції від 05.05.1993р.) (далі- Кодекс) у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, тощо.

Згідно ч. 2 ст. 19 Кодексу міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

За приписами ст. 22 Кодексу право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст.23 Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що 25.07.1995р. Вінницьким філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук було виготовлено технічну документацію по встановленню меж і видачі державного акту на право постійного користування землею Колгоспному ринку Барської РСС Барського району Вінницької області (а.с.129-141,т.1).

26 липня 1995 року колгоспному ринку Барської РСС відповідно до рішення Барської міської Ради народних депутатів 4 сесії 22 скликання від 18.05.1995р. (а.с.143 т.1) було надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,90 гектарів (а.с.19 т.1). Рішенням від 19.10.2002р. Барською міською радою 4 сесії 4 скликання були внесені зміни в частині площі земельної ділянки, яка була зменшена до 0,6694га (а.с.21 т.1).

Відповідно до Положення відокремленого підрозділу "Колгоспний ринок Барської РСС", затвердженого 30.12.2008 р., Колгоспний ринок Барської РСС утворює відокремлений підрозділ Барської райспоживспілки.

З 07.10.2009 р. Колгоспний ринок Барської РСС зареєстровано як відокремлений підрозділ Барської РСС без права юридичної особи, що стверджується Довідкою з ЄДРПОУ АБ № 194201.

Отже, наведеним вище підтверджується, що на час оформлення постійного землекористування на спірну земельну ділянку Державним Актом на право постійного користування землею сер. ІІ-ВН № 000301 від 25.07.1995, як і на час розгляду даної справи, Колгоспний ринок Барської РСС перебував у складі Барської райспоживспілки, як відокремлений підрозділ без статусу юридичної особи.

За приписами ст.ст. 95, 96 Цивільного кодексу України , ст.ст. 62 - 64 Господарського Кодексу України юридична особа реалізовує права та відповідає за зобов'язаннями структурного підрозділу в межах, установлених Статутом, Положенням про структурний підрозділ, та законодавчими актами України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, на підставі Акту на право постійного користування землею сер. ІІ-ВН № 000301 від 25.07.1995 р. у відповідача в установленому законом порядку виникло право постійного користування землею площею 0,90 га (після змін до акту - 0,6694 га) у АДРЕСА_1.

Водночас, не заслуговують на увагу посилання скаржника в обґрунтування своїх вимог на архівну довідку видану Архівним відділом Барської районної державної адміністрації Вінницької області за вих. №150 від 29.10.2010р. наданої ОСОБА_1, згідно якої рішення 4 сесії 22 скликання від 18.05.1995 року "Про надання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою 0,9 га по АДРЕСА_1" в архівний відділ на зберігання не надходило (а.с.31, т.1) та архівну довідку видану Архівним відділом Барської районної державної адміністрації Вінницької області за вих. №163 від 15.11.2010р., згідно якої протокол сесії Барської міської ради від 19.10.2002 року на державне зберігання в архівний відділ Барської райдержадміністрації не надходило (а.с.34, т.1), оскільки вказаними довідками не підтверджується факт невідповідності Державного Акту на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 000301 від 26.07.1995 року вимогам чинного, на момент його видачі, законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям вказаного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі - підприємця ОСОБА_1, яка, згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є суб'єктом підприємницької діяльності з 25.04.2006р. (а.с.61,т.2).

Крім того, абзацом 3 пункту 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів.

Так, рішенням господарського суду Вінницької області від 09.07.10р. по справ №6/11-10 в позові Барської міської ради до Барської районної спілки споживчих товариств про звільнення земельної ділянки відмовлено. Вказане рішення суду набрало законної сили (а.с.61-62,т.1).

В рішенні зазначено, що відповідач - Барська районна спілка споживчих товариств правомірно здійснює користування земельною ділянкою на підставі Державного Акту на право постійного користування землею сер. ІІ-ВН № 000301 від 25.07.1995, виданого Колгоспному ринку Барської РСС.

Крім того, постановою Барського районного суду Вінницької області від 25.12.2007р. за позов Барської районної спілки споживчих товариств до Барської міської ради про визнання нечинними пункти 1,2,3,5 рішення виконавчого комітету Барської міської ради від 06.03.2007р. №136 "Про впорядкування сплати ринкового збору та за послуги КП "Барський міський ринок" задоволено.

В постанові зазначено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 перебуває в землекористуванні позивача - Барської районної спілки споживчих товариств на законних підставах, оскільки, згідно державного акта на право постійного користування земельною ділянкою 11-ВН № 000301, який виданий на підставі рішення 4 сесії 22 скликання Барської міської ради від 18.05.1995 року та зареєстрований в книзі записів державний актів на право плстійного користування землею за № 46.

А тому, позбавлення права користування Барською районною спілкою споживчих товариств земельною ділянкою є по вул.Островського,2/1 в м..бар є неправомірним.

Додатковою постановою від 28.12.2007р. Барського районного суду Вінницької області зобов'язано Барську міську раду усунути перешкоди в користуванні Барською районною спілкою споживчих товариств земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом звільнення вказаної земельної ділянки комунальним підприємством "Барський міський ринок" (а.с.52,т.1).

Постанова Барського районного суду Вінницької області від 25.12.2007р. та додаткова постанова від 28.12.2007р. Барського районного суду Вінницької області залишені без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2009р. (а.с.53-54,т.1).

Постановою Барського районного суду Вінницької області від 15.09.2010р. по справі №2 «А»-109\10р. позов Барської районної спілки споживчих товариств до Барської міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення сесії задоволено повністю.

Вказаною постановою встановлено, що пунктом 6 розділу Х Земельного кодексу України від 25.10.2001 року було встановлено що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або оренди на них.

Оскільки положення пункту 6 розділу Х втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі Рішення Конституційного Суду №5-рп/2005 від 22.09.2005 року, то Барська райспоживспілка правомірно користується земельною ділянкою площею 0,6694 га на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 000301.

Оскаржуване рішення сесії Барської міської ради суперечить ст. 141 Земельного кодексу України, яка передбачає вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Приймаючи рішення „Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Колгоспному ринку Барської РСС Барська міська рада не погоджувала його з Барською райспоживспілкою, чим порушила п. 5 ст. 17 Закону України „Про споживчу кооперацію", згідно з яким рішення органів державної виконавчої влади, що зачіпають інтереси споживчої кооперації, приймаються після попереднього погодження їх з відповідними кооперативними організаціями.

Згідно зі ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. 1 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів" (з наступними змінами і доповненнями) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

В даному випадку, з доказів наявних в матеріалах справи не вбачається, що оспорюваний акт не відповідає вимогам чинного, на момент його прийняття, законодавства, визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт і порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Доводи апелянта з приводу того, що СТ "Ринокторг" в 2004р. було правомірно надано земельну ділянку, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки питання правомірності надання СТ "Ринокторг" земельної ділянки не є предметом спору у даній справі, а земельна ділянка позивача (апелянта) не входить в межі земельної ділянки СТ "Ринокторг".

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23 березня 2012 року N 4 висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Так, 28.04.2012р. Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складений висновок №2421 судової будівельно-технічної експертизи, по справі №9/125/2011/5003 за позовом Барської районної спілки споживчих товариств до Барської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1, об`єктом дослідження якої була земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_1 (а.с.82-88,т.1).

Експертом досліджено, що до складу земельної ділянки, площа межі та конфігурація якої зазначена в державному акті на право постійного користування землею серії ІІ-ВН №000301 зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №46 виданого 26.07.1995р. входили земельні ділянки передані в користування (оренду) СТ «Ринокторг» площами 0,2815га, 0,0260га, 0,0260га. 0,0929га. розташовані у АДРЕСА_1 (договори оренди землі від 04.07.2006р. №040610100031, від 22.06.2006р. №040610100028, від 02.06.2006р. №040610100013, від 02.06.2006р. №040610100014, від 02.06.2006р. №040610100015). Окрім того, в ході проведення дослідження, при ознайомленні із документами, наданими для проведення дослідження встановлено, що строк договорів оренди від 04.07.2006 р. № 040610100031, від 22.06.06 р. № 040610100028, від 02.06.2006 р. № 040610100013, від 02.06.06 р. № 040610100014, від 02.06.06 р. № 040610100015 про передачу в користування (оренду) СТ "Ринокторг" земельних ділянок, площами 0,0033 га., 0,0929 га., 0,0260 га., 0,0260 га., 0,2815 га. закінчився 31.12.2006 р.

Поряд з цим, у висновку зазначено, що на земельних ділянках переданих в користування (оренду) СТ «Ринокторг»не знаходилася земельна ділянка площею 0,0045 га по вул. Островського, 2/1 "У" м. Бар.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем (стороною у справі) заявлено заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

З позовної заяви від 02.08.2011р. вбачається, що позивач - підприємець ОСОБА_1 посилається на те, що вона є орендарем земельної ділянки площею 0,0045 га, яка розташована у АДРЕСА_1 "У" та зазначає, що із звернення Барської районної спілки споживчих товариств від 12.07.2010р. №203 до прокурора Барського району та проведенні перевірок їй стало відомо про те, що земельна ділянка, яка надана їй в оренду знаходиться в постійному користуванні заявника, а тому, вважає, що саме з 12.07.2010р. дізналася про порушення свого права, як орендаря вказаної земельної ділянки.

За приписами ст.257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2010 року Барська районна спілка споживчих товариств зверталась листом №203 до прокурора Барського району, щодо перевірки законності будівництва ОСОБА_1 магазину на частині території, яка їй не належить.

Таким чином, право на звернення позивача до суду за захистом його прав виникло з 12.07.2010р. і припиняється 12.07.2013р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою 02.08.2011р., що підтверджується відміткою канцелярії на першій сторінці позовної заяви (а.с.3). Тобто, позивач звернувся до суду за захистом свого права в межах строків позовної давності.

З урахуванням вищевикладених встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, надавши юридичне обґрунтування доказам по справі в їх сукупності, апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову в задоволенні заявленого позову.

З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, суд-

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 15.06.2012 року по справі №9/150/2011/5003 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Олексюк Г.Є.