Постанова

від 25.12.2012 по справі 9/150/2011/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р. Справа № 9/150/2011/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачаТвердохліб Л.Л. -довіреність від 01.06.2012 р. Смик Л.М. -довіреність від 03.09.2012 р. третьої особине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 на постановувід 10.10.2012 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 9/150/2011/5003 господарського суду Вінницької області за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_6 доБарської районної спілки споживчих товариств третя особаСпоживче товариство "Ринокторг" провизнання недійсним державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 000301 від 26.07.1995р. В С Т А Н О В И В :

В серпні 2011 року ФОП ОСОБА_6 звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом до Барської районної спілки споживчих товариств про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 000301, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 46 виданий 26.07.1995 р. колгоспному ринку Барської районної спілки споживчих товариств.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 125, 126, 152 Земельного кодексу України, статті 15, 16 Цивільного кодексу України та статтю 27 Закону України "Про оренду землі" обґрунтовані тим, що позивач згідно договору, зареєстрованого 29.07.2010 р. є орендарем земельної ділянки площею 0,0045 га, на якій розташовані дві малі архітектурні форми, прийняті в експлуатацію за актом від 26.09.2008 р., проте, із звернення відповідача від 12.07.2010 р. № 203 до прокурора Барського району та проведенні перевірок, позивачу стало відомо про те, що як стверджує відповідач на земельній ділянці, що перебуває у його постійному користуванні за оспорюваним державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, знаходиться надана позивачу в оренду земельна ділянка, на якій розташовано два МАФ.

Позивач вважає, що вказаний державний акт виданий за відсутністю відповідних рішень Барської міської ради від 18.05.1995 р. про передачу в постійне користування земельної ділянки відповідно до вимог закону, а також за відсутності рішення ради від 19.10.2002 р. щодо внесення змін до державного акта про зменшення площі земельної ділянки, вказаний державний акт підлягає визнанню недійсним.

У відзиві на позовну заяву Барська райспоживспілка просила відмовити у її задоволенні з підстав необґрунтованості, безпідставності позовних вимог, а також з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності, вказуючи, зокрема на те, що на підставі постанови Центрального Комітету КПРС і Ради Міністрів СРСр від 26.02.1987 року № 265 та постанови Центрального Комітету Компартії України і Ради Міністрів Української РСР від 14.04.1987 року № 124 була проведена передача колгоспних ринків у відання організацій споживчої кооперації України, у тому числі Вінницькій обласній спілці споживчих товариств, яка в свою чергу прийняла постанову від 14.10.1988 року № 250, пунктом 1 якої вирішено провести структурну реорганізацію госпрозрахункового управління ринками облспоживспілки з передачею в підпорядкування райспоживспілкам госпрозрахункових ринків районної ланки, зокрема, Барського колгоспного ринку -Барській райспоживспілці.

Барська райспоживспілка прийнявши у своє відання Барський центральний ринок у складі семи ринків, надала йому статус структурного підрозділу в складі райспоживспілки і на виконання постанови Вінницької облспоживспілки від 14.10.1988 р № 250 розробила і затвердила "Положение о колхозном рынке Барского РПС", на підставі якого і діяв колгоспний ринок Барської райспоживспілки.

Відповідач вказував на те, що правомірність використання відповідачем земельною ділянкою підтверджується вказаними постановами та виданому 26.07.1995 р. державним актом, що також підтверджується і судом рішенням господарського суду Вінницької області від 09.07.2010 р. у справі № 6/11-10, яке набрало законної сили та іншими рішенням у цивільних та адміністративних справах, проте, порушення прав позивача останнім не доведено.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.09.2011 р. зупинено провадження у справі в порядку статті 79 Господарського процесуального кодексу України до вирішення пов'язаної справи № 9/125/2011/5003 за позовом Барської районної спілки споживчих товариств до Барської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ОСОБА_6 про визнання недійсними рішень міської ради.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.06.2012 р. провадження у справі поновлено, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Споживче товариство "Ринокторг".

Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.06.2012 р. (суддя Балтак О.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач правомірно здійснює користування земельною ділянкою на підставі державного акта на право постійного користування землею від 26.07.1995 р.

За апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_6 Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Гудак А.В., Сініцина Л.М., Олексюк Г.Є.) переглянувши рішення господарського суду Вінницької області від 15.06.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 10.10.2012 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ФОП ОСОБА_6 подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги невірним застосуванням судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з огляду на неприйняття до уваги доводів та доказів позивача, здійснюючи посилання на обставини встановлені судовими рішеннями по іншим справам, до обставини щодо правомірності державного акта не були предметом дослідження.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, Барський Центральний колгоспний ринок був переданий від Міністерства торгівлі УРСР у відання Барської райспоживспілки на підставі Постанови ЦК України КПРС і РМ СРСР від 26.02.1978 р. №265 " Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків", Постанови ЦК України КПУ і РМ УРСР від 14.04.1987 р. № 124, Постанови Вінницької обласної спілки споживчих товариств від 14.10.1988 №250 "Про вдосконалення структури управління колгоспними ринками".

На підставі вказаних постанов була проведена безоплатна передача колгоспних ринків у встановленому порядку у відання організацій споживчої кооперації України, в тому числі Вінницькій обласній спілці споживчих товариств, яка в свою чергу прийняла постанову від 14.10.1988 року № 250 "О совершенствовании структури управлення колхозными рынками", пунктом 1 якої постановила провести структурну реорганізацію госпрозрахункового управління ринками облспоживспілки з передачею в підпорядкування райспоживспілкам госпрозрахункових ринків районної ланки, зокрема Барського колгоспного ринку - Барській райспоживспілці.

Пунктом 6 цієї постанови було рекомендовано правлінням райспоживспілок розробити та затвердити положення про госпрозрахункові ринки.

Барська райспоживспілка розробила і затвердила 21.12.1988 року "Положение о колхозном рынке Барського РПС", на підставі якого і діяв колгоспний ринок Барської райспоживспілки, зі змісту якого вбачається, що остання прийняла у своє відання Барський центральний ринок у складі семи ринків, надала йому статус структурного підрозділу в складі райспоживспілки.

Судами також встановлено, що згідно Акта безоплатного приймання - передачі Барського центрального колгоспного ринку Вінницької області системи споживкооперації від 21.12.1986 р. Барський центральний колгоспний ринок було передано до відання Барської райспоживспілки.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 11 листопада 2004 року № 16-рп/2004 у справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень пункту 1 статті 9, пункту 1 статті 10 Закону України "Про споживчу кооперацію", частини четвертої статті 37 Закону України "Про кооперацію" (справа про захист права власності організацій споживчої кооперації), при передачі державних колгоспних ринків у відання організацій споживчої кооперації відповідно до Постанови ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 14 квітня 1987 року № 124 "Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків", прийняту на виконання однойменної Постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 26 лютого 1987 року № 265, мало місце розпорядження державним майном із зміною державної форми власності на кооперативну. Кабінет Міністрів України як орган державної виконавчої влади, до функцій якого належить управління державною власністю, від імені держави визнав власність організацій споживчої кооперації на ринки законною (лист Кабінету Міністрів України від 15 вересня 1995 року № 23-2507/2).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ФОП ОСОБА_6 до Барської районної спілки споживчих товариств про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 000301, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 46 виданий 26.07.1995 р. колгоспному ринку Барської районної спілки споживчих товариств.

За приписами статті 7 Земельного кодексу України (1990 року, в редакції, яинній на момент видачі спірного державного акта) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, тощо.

Згідно статті 19 цього Кодексу сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів. Міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

Статтею 22 Земельного кодексу України (1990 року) встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (частина 1 статті 23 вказаного Кодексу).

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що 25.07.1995 р. Вінницьким філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук було виготовлено технічну документацію по встановленню меж і видачі державного акту на право постійного користування землею Колгоспному ринку Барської РСС Барського району Вінницької області.

26.07.1995 року колгоспному ринку Барської РСС відповідно до рішення Барської міської Ради народних депутатів 4 сесії 22 скликання від 18.05.1995 р. було надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,90 гектарів. Рішенням від 19.10.2002 р. Барською міською радою 4 сесії 4 скликання були внесені зміни в частині площі земельної ділянки, яка була зменшена до 0,6694 га.

Відповідно до Положення відокремленого підрозділу "Колгоспний ринок Барської РСС", затвердженого 30.12.2008 р., Колгоспний ринок Барської РСС утворює відокремлений підрозділ Барської райспоживспілки.

З 07.10.2009 р. Колгоспний ринок Барської РСС зареєстровано як відокремлений підрозділ Барської РСС без права юридичної особи, що стверджується Довідкою з ЄДРПОУ АБ № 194201.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на час оформлення постійного землекористування на спірну земельну ділянку Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 000301 від 25.07.1995, як і на час розгляду даної справи, Колгоспний ринок Барської РСС перебував у складі Барської райспоживспілки, як відокремлений підрозділ без статусу юридичної особи, а в силу статей 95, 96 Цивільного кодексу України та статей 62 - 64 Господарського Кодексу України, юридична особа реалізовує права та відповідає за зобов'язаннями структурного підрозділу в межах, установлених Статутом, Положенням про структурний підрозділ, та законодавчими актами України. Таким чином, на підставі державного акта на право постійного користування землею сер. ІІ-ВН № 000301 від 25.07.1995 р. у відповідача в установленому законом порядку виникло право постійного користування землею площею 0,90 га (після змін до акта - 0,6694 га) у м. Бар по вул. Островського, 2/1.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції також були встановлені наступні обставини:

- рішенням господарського суду Вінницької області від 09.07.2010 р. по справі № 6/11-10, яке набрало законної сили, в позові Барської міської ради до Барської районної спілки споживчих товариств про звільнення земельної ділянки відмовлено. Вказане рішення суду набрало законної сили та встановлено, що Барська районна спілка споживчих товариств правомірно здійснює користування земельною ділянкою на підставі Державного Акта на право постійного користування землею сер. ІІ-ВН № 000301 від 25.07.1995, виданого Колгоспному ринку Барської РСС.

- постановою Барського районного суду Вінницької області від 25.12.2007 р. задоволені вимоги Барської районної спілки споживчих товариств до Барської міської ради про визнання нечинними пунктів 1, 2, 3, 5 рішення виконавчого комітету Барської міської ради від 06.03.2007 р. № 136 "Про впорядкування сплати ринкового збору та за послуги КП "Барський міський ринок" та встановлено, що земельна ділянка по вул. Островського, 2/1 в м. Бар перебуває в землекористуванні Барської районної спілки споживчих товариств на законних підставах, згідно державного акта на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-ВН № 000301, який виданий на підставі рішення 4 сесії 22 скликання Барської міської ради від 18.05.1995 року та зареєстрований в книзі записів державний актів на право постійного користування землею за № 46. А також зазначено, що позбавлення права користування Барською районною спілкою споживчих товариств земельною ділянкою є по вул.Островського, 2/1 в м. Бар є неправомірним.

- додатковою постановою від 28.12.2007 р. Барського районного суду Вінницької області зобов'язано Барську міську раду усунути перешкоди в користуванні Барською районною спілкою споживчих товариств земельною ділянкою по вул. Островського, 2/1 в м. Бар шляхом звільнення вказаної земельної ділянки комунальним підприємством "Барський міський ринок".

- постанова Барського районного суду Вінницької області від 25.12.2007 р. та додаткова постанова від 28.12.2007 р. Барського районного суду Вінницької області залишені без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2009 р.

- постановою Барського районного суду Вінницької області від 15.09.2010 р. по справі № 2"А"\10р. позов Барської районної спілки споживчих товариств до Барської міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення сесії задоволено повністю та зазначено, що оскільки положення пункту 6 розділу Х Земельного кодексу України від 25.10.2001 року втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі Рішення Конституційного Суду № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року, то Барська райспоживспілка правомірно користується земельною ділянкою площею 0,6694 га на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 000301 від 26.07.1995 р. Крім того, встановлено, що приймаючи рішення "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Колгоспному ринку Барської РСС Барська міська рада не погоджувала його з Барською райспоживспілкою, чим порушила пункт 5 статті 17 Закону України "Про споживчу кооперацію", згідно з яким рішення органів державної виконавчої влади, що зачіпають інтереси споживчої кооперації, приймаються після попереднього погодження їх з відповідними кооперативними організаціями.

Судом апеляційної інстанції також було встановлено, що архівна довідка видана Архівним відділом Барської районної державної адміністрації Вінницької області за вих. № 150 від 29.10.2010 р. надана ОСОБА_6, на яку позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, згідно якої рішення 4 сесії 22 скликання від 18.05.1995 року "Про надання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою 0,9 га по вул. Островського 2/1" в архівний відділ на зберігання не надходило та архівна довідка видана Архівним відділом Барської районної державної адміністрації Вінницької області за вих. № 163 від 15.11.2010 р., згідно якої протокол сесії Барської міської ради від 19.10.2002 року на державне зберігання в архівний відділ Барської райдержадміністрації не надходило, не підтверджують факт невідповідності Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 000301 від 26.07.1995 року вимогам чинного на момент його видачі законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

За приписами статті 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Вказаною нормою передбачено, що сторони -це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Сторонами в господарському процесі є учасники спірного матеріального правовідношення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

За приписами статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивачем не підтверджено порушення, у зв'язку з прийняттям оспорюваного державного акта, прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі - підприємця ОСОБА_6, яка, згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є суб'єктом підприємницької діяльності з 25.04.2006 р.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що з доказів наявних в матеріалах справи не вбачається, що оспорюваний державний акт на право постійного користування землею, виданий відповідачу, не відповідає вимогам чинного, на момент його прийняття, законодавства, визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт і порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком судів про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку із встановленням обставин щодо відсутності порушеного права та інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду та з підстав встановлення обставин щодо відповідності спірного державного акта на право постійного користування землею вимогам чинного, на момент його видачі, законодавства, а судові рішення вважає такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2012 р. у справі № 9/125/2011/5003, у зв'язку з якою судами зупинялось провадження у даній справі, залишені без змін рішення господарського суду Вінницької області від 15.06.2012 р. та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 р., якими визнані недійсними рішення Барської міської ради від 20.11.2007 р., від 17.03.2009 р., від 30.06.2010 р. та від 24.11.2008 р., з посиланням на те, що земельна ділянка, надана ОСОБА_6 в оренду рішенням Барської міської ради від 20.11.2007 р. і на якій знаходиться капітальна будівля з присвоєною адресою АДРЕСА_1", розташована на земельній ділянці Барській районній спілці споживчих товариств, якому виданий Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 000301 від 26.07.1995р. і доказів добровільної відмови райспоживспілки від земельної ділянки або її вилучення суду не надано, у зв'язку з чим суди у справі № 9/125/2011/5003 дійшли висновку щодо порушення права райспоживспілки, як землекористувача, спірними рішеннями міської ради про передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_6

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 р. у справі № 9/150/2011/5003 та рішення господарського суду Вінницької області від 15.06.2012 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач