Ухвала

від 29.04.2013 по справі 9/150/2011/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

29 квітня 2013 року Справа № 9/150/2011/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Першикова Є.В., Бакуліної С.В., Демидової А.М., Мирошниченко С.В., Шевчук С.Р. розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 25.12.2012 у справі№9/150/2011/5003 господарського суду Вінницької області за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 доБарської районної спілки споживчих товариств третя особаСпоживче товариство "Ринокторг" про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ВН №000301 від 26.07.1995

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.06.2012 у справі №9/150/2011/5003, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2012, у задоволенні позову про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ВН №000301 від 26.07.1995, відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 у справі №9/150/2011/5003 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 та рішення господарського суду Вінницької області від 15.06.2012 залишено без змін.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 25.12.2012 у справі №9/150/2011/5003, у якій заявник просить скасувати дану постанову та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 28.01.2010 у справі №19/14/12/239-н, від 09.12.2009 у справі №4/46-11, ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 21.01.2013 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 25.12.2012 у справі

№9/150/2011/5003, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову щодо визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею. При цьому суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що спірний акт на право постійного користування землею, виданий відповідачу, відповідав вимогам чинного законодавства на момент його видачі та визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт; не встановлено порушення прав та інтересів позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Водночас у постанові від 28.01.2010 у справі №19/14/12/239-н, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову в частині визнання недійсним державного акта на право користування земельною ділянкою (в частині, що стосується доводів заявника), оскільки судам попередніх інстанцій встановлено, що видача районною радою спірного державного акта була здійснена без відповідних на те повноважень, а саме: відсутні належні докази, які свідчили б про делегування місцевою радою Красилівській районній раді народних депутатів повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою та відсутнє рішення районної ради про видачу державного акта на право постійного користування землею.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, колегія суддів зазначає, що постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2009 у справі №4/46-11, на яку посилається заявник, скасовані рішення судів попередніх інстанцій, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому на відповідну постанову не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 цього Кодексу.

Також колегією суддів не приймається до уваги в якості доказів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права ухвала Барського районного суду Вінницької області від 21.01.2013, на яку посилається заявник, оскільки до судових рішень, на які у відповідній заяві може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 111 16 ГПК України, не належать судові рішення судів перших та апеляційних інстанцій.

У зв'язку з цим відсутні передбачені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи №9/150/2011/5003 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 у допуску справи №9/150/2011/5003 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяЄ. Першиков Судді: С.Бакуліна А.Демидова С.Мирошниченко С.Шевчук