Постанова

від 11.10.2012 по справі 5020-10/075

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2012 р. Справа № 5020-10/075 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши касаційну скаргуСадівничого товариства "Родник" на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 18.07.12 у справі№ 5020-10/075 господарського суду міста Севастополя за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛЧД" доСадівничого товариства "Родник" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруТовариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Піраміда Плюс" простягнення 74 746,92 грн. Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 03.08-05/949 від 09.10.12 для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбова Т.В. (головуючого), Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

за участю представників сторін від:

позивача : Васильєв І.В. (дов. від 03.07.12),

відповідача : Крисіна Л.В. (голова правління),

третьої особи : не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЧД" звернулося з позовом до Садівничого товариства "Родник" про стягнення 74 746,92 грн., з яких: 54 535,80 грн. основний борг, 7 869,60 грн. інфляційних втрат, 1 425,40 грн. 3 % річних, а також 10 916,12 грн. пені. Позов вмотивований посиланнями на статтю 193 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України та обґрунтований неналежним виконанням відповідачем обов'язку в частині оплати виконаних робіт відповідно до умов договорів № 020608 від 02.06.08 та № 42 від 19.08.08.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 24.11.09, ухваленим суддею Юріною О.М., позов задоволено частково, стягнуто з Садівничого товариства "Родник" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЧД" 70 321,31 грн., у тому числі: 54 535,80 грн. основного боргу, 1 425,40 грн. 3 % річних, 7 869,60 грн. інфляційних втрат та 6 490,51 грн. пені. В решті позову відмовлено.

Севастопольський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Волкова К.В. -головуючого, Борисової Ю.В., Черткової І.В., постановою від 19.10.10 перевірене рішення місцевого господарського суду змінив, виклавши пункт 2 резолютивної частини у іншій редакції, стягнув з відповідача на користь позивача 41 914,16 грн., з яких: 32 505,40 грн. основного боргу, 849,59 грн. 3 % річних, 4 690,58 грн. інфляційних втрат, та 3 868,59 грн. пені. В іншій частині рішення залишив без змін.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Добролюбової Т.В. -головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О., постановою від 08.02.11, перевірену постанову у справі скасував, а матеріали справи скерував для нового розгляду до суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції вмотивовуючи постанову виходив з того, що судами не було встановлено фактичне витрачення позивачем матеріалів списаній кількості матеріалів шляхом призначення судово-бухгалтерської експертизи.

Після нового розгляду справи, Севастопольський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Гоголя Ю.М. -головуючого, Балюкової К.Г., Дмитрієва В.Є., постановою від 18.07.12 перевірене рішення місцевого господарського суду змінив, виклавши пункт 2 резолютивної частини у іншій редакції, стягнув з відповідача на користь позивача 38 745,20 грн. основного боргу, 576,40 грн. 3 % річних, 3 719,54 грн. інфляційних втрат та 4 605,57 грн. пені. В іншій частині рішення залишив без змін. Посилаючись на висновки проведених у справі судової будівельно-технічної та судово-економічної експертиз, апеляційний суд установив, що вартість виконаних позивачем робіт, визначених в укладених між сторонами договорах, склала 257 711 грн. Врахувавши часткову сплату відповідачем вартості робіт у розмірі 218 965,80 грн., апеляційний суд визнав наявними підстави для часткового задоволення позову, з урахуванням здійсненого перерахунку розміру 3 % річних, інфляційних втрат та пені. При цьому, суд керувався приписами статей 525, 526, 625, 837, 854 Цивільного кодексу України, статті 232 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з винесеною у справі постановою апеляційного суду, Садівниче товариство "Родник" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а матеріали справи скерувати до суду апеляційної інстанції для нового розгляду. Касаційна скарга обґрунтована доводами щодо порушення апеляційним судом приписів статей 526, 548, 882 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 231 Господарського кодексу України, статей 42, 111 12 Господарського процесуального кодексу України, статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". Скаржник зазначає, що апеляційним судом не було досліджено обставин щодо виконання позивачем умов договорів в частині передачі замовнику інформації щодо експлуатації об'єктів, а відтак і виникнення обов'язку у відповідача в частині оплати. Також, вказує на неповне дослідження обставин в частині нарахування пені, оскільки остання передбачена умовами тільки одного з укладених сторонами договорів.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників позивача та відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 02.06.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЧД" (виконавець) та Садівничим товариством "Родник" (замовник) був укладений договір № 0206008, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався за узгодженням з замовником виконати роботи по зовнішньому електроживленню Садівничого товариства "Родник" та передати замовнику разом із результатом роботи інформацію, що стосується експлуатації об'єктів виконання робіт, а замовник в свою чергу зобов'язався оплатити роботи (пункти 1.1, 1.2 договору). Пунктами 4.1, 4.2.1, 4.2.2 договору передбачено, що платежі за роботи здійснюються шляхом переводу коштів на банківський рахунок виконавця або безпосередньо через касу виконавця; аванс в розмірі не менш 100 % вартості матеріалів та 50 % вартості робіт за договором замовник сплачує виконавцю протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури; іншу частину вартості робіт замовник оплачує виконавцю протягом 5 банківських днів з моменту підписання акта здачі-приймання робіт. Відповідно до пунктів 13.1, 13.2 договору набрання договором сили визначено сторонами з моменту його підписання, дія - до виконання сторонами всіх зобов'язань за договором. Також, судами установлено, що 19.08.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЧД" (виконавець) та Садівничим товариством "Родник" (замовник) був укладений договір № 42, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за узгодженням з замовником виконати роботи по зовнішньому електромонтажу низької сторони мережі від КТП 250 кВА, що монтується в районі Максимової дачі та передати замовнику разом із результатом роботи інформацію, що стосується експлуатації об'єктів виконання робіт, а замовник зобов'язується оплатити роботи (пункти 1.1, 1.2 договору). Пунктами 4.1, 4.2.1, 4.2.2 договору № 42 передбачено, що платежі за роботи здійснюються шляхом переводу коштів на банківський рахунок виконавця; аванс в розмірі не менш 70 % вартості робіт за договором замовник сплачує виконавцю протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури; іншу частину вартості робіт замовник оплачує виконавцю протягом 5 банківських днів з моменту підписання акта здачі-приймання робіт. Відповідно до пунктів 13.1, 13.2 вказаного договору набрання договором сили визначено сторонами з моменту його підписання, дія - до виконання сторонами всіх зобов'язань за договором. Установлено судами і те, що позивач листом від 19.11.08 повідомив відповідача про закінчення робіт за договорами та направив акти приймання виконаних підрядних робіт, проте лист був повернутий відділенням зв'язку з позначкою "за закінченням строку зберігання, причина: неявка адресата". Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЧД" до Садівничого товариства "Родник" про стягнення 54 535,80 грн. основного боргу, 7 869,60 грн. інфляційних втрат, 1 425,40 грн. 3 % річних, а також 10 916,12 грн. пені. Судами установлено, що укладені між сторонами договори № 0206008 та № 42 за своєю правовою природою є договорами підряду. Згідно з приписами статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду підрядник зобов'язується виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання. Повторно дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, апеляційним судом, з урахуванням висновків проведених у справі судової будівельно-технічної та судово-економічної експертиз, установлено, що позивачем на виконання умов договорів № 0206008 та № 42, були виконані підрядні роботи на загальну суму 257 711 грн. Проте, відповідачем вартість підрядних робіт була сплачена частково у розмірі 218 965,80 грн. З огляду на установлене, визнається правомірним висновок апеляційного суду про часткове задоволення позову в частині основного боргу у сумі 38 745,20 грн. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, зокрема, з урахуванням, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Установивши порушення відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт, апеляційний суд дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача окрім суми боргу також річних, інфляційних та пені з урахуванням здійсненого перерахунку. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання які, стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і при вирішені спору суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Садівничого товариства "Родник" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.07.12 у справі Господарського суду міста Севастополя № 5020-10/075 залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець