Рішення

від 10.10.2012 по справі 14/69/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 жовтня 2012 р. Справа 14/69/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Горейка М.В.,

представників сторін:

позивача: Балтака Д.О., довіреність № б/н від 09.02.2012 р., паспорт серії АА 5073939 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 26.06.1997 р.;

відповідача: Любарської К.Ю., паспорт серії АВ 155655 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 07.09.2000р., Нурієвої А.О., паспорт серії АВ 181826 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 02.11.2000р., довіреність №41/12 від 10.08.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Домдах" (04071, м. Київ, вул. Фрунзе 124/74; м. Вінниця, пр-т Космонавтів, 30а/305)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготранзит" (21018, м. Вінниця, вул. Скалецького 25/29)

про розірвання договору комісії та стягнення коштів в сумі 144000 грн.,

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Домдах" (позивач, ТОВ «Домдах») до товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготранзит" (відповідач, ТОВ «Енерготранзит») про розірвання договору комісії від 29.11.2010 року №29/11-К.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 30 липня 2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/69/2012/5003 та призначено до розгляду на 14.08.2012 року.

14.08.2012р. судом на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) прийнято збільшення позивачем позовних вимог в частині стягнення з відповідача коштів в сумі 144000 грн., а розгляд справи відкладено до 25.09.2012р. у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі та у зв'язку з викликом в судове засідання в порядку ст. 30 ГПК України представника відділу митних платежів Вінницької митниці для надання пояснень, необхідних для вирішення даного спору по суті.

Крім того, ухвалою суду від 14.08.2012р. задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Домдах" про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Вінницькій митниці здійснювати митне оформлення товару промислового призначення загальною вагою 31707,35 кг, вартістю 2616407,89 грн., що перебуває у контейнері №МКSU110744 на підставі вантажно-митної декларації №401000009/2010/008971, інвойсу №FDFAG98778 від 03 грудня 2010 року та коносаменту №558769483, до вирішення спору по суті.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, починаючи з грудня 2010 року, не виконав свої зобов'язання по розмитненню товару (третьої партії), придбаного на виконання договору комісії, і вказана обставина є істотним порушенням умов названого договору. Відтак, позивач у зв'язку із тривалим не виконанням узятих на себе відповідачем зобов'язань за договором комісії, що було зумовлено розслідуванням кримінальної справи та адміністративної справи про порушення митних правил посадовою особою ТОВ «Енерготранзит»під час розмитнення товару, втратив інтерес до виконання останнім зобов'язань з розмитнення та передачі товару, у зв'язку із цим, на його думку, укладений договір комісії підлягає розірванню за рішенням суду на підставі ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України (ЦК України) через істотне порушення умов договору, оскільки тривале не виконання зобов'язань у свою чергу позбавило ТОВ «Домдах»того, на що воно розраховувало при його укладенні. Разом із тим, через відмову позивача від укладеного договору комісії підлягають стягненню на його користь кошти в сумі 144000 грн., внесені ним як авансовий платіж для розмитнення товариством з обмеженою відповідальністю «Енерготранзит»ввезеного на митну територію України товару (третьої партії).

Відповідно до ухвали суду від 25.09.2012 року за клопотанням представника позивача, проти якого не заперечували представники відповідача, продовжено строк розгляду спору на 15-днів з призначенням судового засідання на 04.10.2012 року.

Під час судового засідання 04 жовтня 2012 року судом оголошено перерву до 10 год. 00 хв. 10 жовтня 2012 року.

В судовому засідання після перерви представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на позовну заяву, заяву про збільшення розміру позовних вимоги вхід. номер 08-46/9098/12 від 14.08.2012 року та додаткові пояснення вхід. номер 08-46/11120/12 від 09.10.2012 року.

Представники відповідача проти позову заперечували, у його задоволенні просили відмовити. На підтвердження висвітленої позиції надали відповідний відзив вхід. номер 08-46/1059/12. Додатково зазначили, що підстави для розірвання договору комісії відсутні, оскільки жодних узятих на себе за договором комісії зобов'язань відповідачем не порушено. При цьому договір комісії укладено на невизначений строк, відтак не можливо вести мову про не виконання відповідачем зобов'язань, оскільки воно ще може бути виконано, водночас, позивач в силу ст.530 ЦК України не ставив вимоги щодо виконання зобов'язань у семиденний строк, а також не скористався наданим ст.1025 ЦК України правом на відмову комітента від договору комісії. Тому, на думку відповідача, вимоги щодо розірвання договору комісії задоволенні бути не можуть. Крім того, представники відповідача заперечували щодо стягнення 144000 гривень, оскільки дані кошти на рахунки їх довірителя безпосередньо не надходили, при цьому надані позивачем меморіальні ордери свідчать, що отримувачем коштів є саме Вінницька митниця. Більше того, на думку представників відповідача, меморіальні ордери та надані позивачем видаткові касові ордери також не можуть підтвердити внесення спірних коштів на казначейський рахунок саме позивачем. Відтак, оскільки кошти в сумі 144000 гривень на рахунки відповідача не надходили, вони не можуть бути стягнені із останнього.

За викладених мотивів, в задоволенні позову просили відмовити.

В судове засідання в порядку ст. 30 ГПК України викликався представник відділу митних платежів Вінницької митниці Парандюк Олена Василівна, яка надала витребувані судом матеріали, зокрема: акти про звірення залишків сум коштів передоплати на відповідному рахунку митного органу та інформацію про обороти учасника ЗЕД, разом із тим, на вимогу ухвали суду від 25.09.2012 року письмово виклала як спеціаліст митного органу власну позицію на порушені судом під час розгляду питання, пов'язані із спірними коштами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

29 листопада 2010 року між ТОВ «Енерготранзит»(комісіонер) та ТОВ «Домдах»(комітент) укладено договір комісії №29/11-К (а.с.9-11).

Згідно із п.1 Договору комітент доручає комісіонеру, а комісіонер від власного імені, в інтересах та за дорученням комітента, придбати за рахунок комітента для останнього товар, на умовах цього Договору.

На виконання умов названого Договору між іноземним суб'єктом господарювання -компанією "OSLUN LIMITED" (Великобританія) (продавець) та ТОВ «Енерготранзит»(покупець) 01 грудня 2010 року укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №5, предметом якого був товар (електропобутове обладнання) на суму 1000000 доларів США (а.с.12-15).

Оскільки відповідач у справі ТОВ «Енерготранзит»має ліцензію на здійснення брокерської діяльності АВ №480625 від 27.07.2009р. (а.с.16), останнє на виконання договору комісії виконувало митне оформлення (очищення) придбаного за контрактом на користь позивача товару.

Розглядом справи встановлено, що поставка даного товару на митну територію України проходила в три етапи, а товар було розділено на три партії.

Так, перші дві партії товару на підставі поданих ватажно-митних декларацій від 17.12.2010 року №401000009/2010/008685 (а.с.71-73) та від 22.12.2010 року №401000009/2010/008834 (а.с.75-85) відповідачем як декларантом розмитнено, при цьому надано комітенту звіти про виконання умов договору комісії (а.с.96, 99), які останнім були прийняті, про що свідчать акти приймання-передачі (а.с.100, 97, 98).

При цьому в судому засідання з'ясовано, що комітентом в повному обсязі оплачено послуги та витрати на придбання і розмитнення товару комісіонером, відтак по першим двом партіям товару сторони у справі між собою претензій не мають.

Натомість, при подачі відповідачем вантажно-митної декларації від 25.12.2010 року №401000009/2010/008971 на третю партію товару, митним органом виявлено порушення посадовою особою декларанта ТОВ «Енерготранзит»правил митного оформлення, внаслідок чого за даним фактом порушено кримінальну справу, яку згодом у зв'язку із декриміналізацією закрито, з подальшим складанням протоколу про порушення митних правил та винесенням у 2012 році Староміським районним судом м. Вінниці та апеляційним судом Вінницької області відповідних рішень про притягнення винної посадової особи Мартинюк В.В. до адміністративної відповідальності за порушення митних правил (ст..352 Митного кодексу України) (а.с.47-54).

З огляду на викладені обставини, розмитнення третьої партії товару декларантом ТОВ «Енерготранзит»на виконання договору комісії до теперішнього часу так і не відбулося.

28 травня 2012 року ТОВ «Домдах»направило на адресу ТОВ «Енерготранзит»письмову вимогу, згідно із якою повідомлялося, що у зв'язку із наявним тривалим простроченням виконання з боку відповідача умов договору комісії, а саме, товар не розмитнено та не поставлено, звіт не направлено, позивач на підставі ч.2 ст.220 ГК України та ч.3 ст.613 ЦК України відмовляється приймати виконання зобов'язань, разом із тим, просить повернути кошти перераховані на розмитнення товару (а.с.55).

11 червня 2012 року ТОВ «Енерготранзит»надіслав позивачу відповідь на вимогу, зазначаючи про безпідставність та необґрунтованість вимоги позивача, оскільки комісіонер в повністю виконав свої зобов'язання за договором комісії (а.с.56-58).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та щодо оцінки наявних у справі доказів, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як зазначено в ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судом встановлено, за своєю правовою природою господарські зобов'язання, які виникли між сторонами, є зобов'язаннями, які регулюються главою 69 ЦК України «Комісія».

Так, відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно із ст. 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Відповідно до ч.1 ст.1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Статтею 1014 ЦК України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

Договір комісії як договір про надання нематеріальних послуг, який носить довірчий характер, може бути припинений в односторонньому порядку шляхом скасування доручення комітентом або відмови від виконання договору комісіонером, що передбачено в статті 1025 ЦК України, згідно із якою якщо договір комісії укладено без визначення строку, комітент повинен повідо мити комісіонера про відмову від договору не пізніше ніж за тридцять днів.

Як встановлено судом, наданим законом спеціальним правом на відмову від спірного договору позивач не скористався, разом із тим, аналіз положень ЦК України не позбавляє ТОВ «Домдах»та не забороняє йому скористатися правом щодо розірвання укладеного договору на загальних підставах, обравши саме такий спосіб захисту свого права.

Таким чином, позивач посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань, визначених у спірному договорі, на підставі положень ст.651 ЦК України просить його розірвати.

Розглядаючи взаємовідносини сторін договору комісії в контексті ст.651 ЦК України, суд погоджуючись із заявленими позовними вимогами з огляду на наступне.

В силу дії статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

"Істотність порушення договору" є загальною підставою, яка може бути встановлена лише шляхом оцінки "істотності" у порушенні договору. Визначення "істотності порушення договору" у вказаній статті надано через іншу оціночну категорію "значна міра" позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору. Значна міра позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору має визначатися посилаючись на об'єктивні обставини. Так зміст договору може допомогти визначити очікування особи, на які вона розраховувала при укладенні договору і які вона визначила об'єктивно погоджуючи його умови.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання спірного договору комісії між відповідачем та іноземним контрагентом наприкінці 2012 року укладено контракт купівлі-продажу товару побутового електрообладнання, при цьому відповідач як комісіонер відповідно до розділу 3 договору комісії зобов'язаний провести митне оформлення товару із залученням митних брокерів, або самостійно здійснити його у разі наявності відповідного дозволу (ліцензії).

На думку суду, логічним є той факт, що позивач, оплачуючи придбаний товар, який за умовами договору комісії є його власністю, не зважаючи на те, що розмитнюється він у три етапи (партії) розраховує і має право отримати його в повному обсязі, оскільки усі три партії, які надходили на митну територію України охоплюються одним контрактом. Відповідач у своє чергу зобов'язаний за умовами договору комісії забезпечити розмитнення усього товару та реалізувати право позивача.

Натомість, як видно із обставин та матеріалів справи увесь товар надійшов до України в грудні 2010 року, при цьому дві партії товару одразу ж після надходження на митну територію України 17 та 22 грудня 2010 року ТОВ «Енерготранзит»були розмитнені, а третя партія товару, яка надійшла в Україну 25.12.2010 року на момент розгляду справи так і розмитнена не була.

Даний факт, встановлений судом, свідчить ні про що інакше як про порушення відповідачем узятих на себе зобов'язань за договором комісії.

На підтвердження своєї позиції щодо відсутності порушень виконання умов договору представник ТОВ «Енерготранзит»вказує на неможливість проведення митного оформлення, оскільки товарно-матеріальні цінності, які підлягали розмитненню, спочатку набули статусу речових доказів в рамках кримінальної справи №2011/401/01, а згодом органом досудового слідства були передані Вінницькій митниці для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності службової особи ТОВ «Енерготранзит»за порушенням митних правил.

Проте, на переконання суду, названі представником відповідача обставини в силу положень Цивільного кодексу України не можуть бути підставами для звільнення від виконання відповідачем, узятих на себе зобов'язань за договором комісії щодо розмитнення товару в повному обсязі. Окрім того, наявність судових актів про притягнення посадової особи відповідача до юридичної відповідальності при митному оформленні товару для позивача явно не свідчить на користь його репутації як митного брокера.

В сукупності надаючи оцінку доказам наявним у справі, суд дійшов висновку, що не виконання відповідачем по справі взятих на себе зобов'язань по розмитненню та доставці в повному обсязі товару (побутового електричного обладнання) позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору комісії, а саме на отримання третьої партії товару у той же період, що і попередні дві.

Також, за твердженнями відповідача останній не порушив узяті на себе зобов'язання також і з огляду на те, що в договорі комісії не визначено строк, у який мав бути розмитнений товар, тобто відповідач не є таким, що прострочив чи не виконав свого обов'язку.

Такі твердження судом відхиляються враховуючи слідуюче.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.1 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

В силу ст. 612 ЦК України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Дійсно, умовами договору комісії не визначено строку, протягом якого мав бути розмитнений та переданий товар, разом із тим, розділом 6 спірного договору «Обов'язки комісіонера»визначено, що комісіонер зобов'язаний після надходження товару до місця призначення провести його митне очищення.

При цьому аналіз положень ст.612 ЦК України дає змогу говорити про те, що якщо строки виконання зобов'язань не визначені в договорі, вони можуть бути передбачені законом.

У свою чергу законом, який регулював, у період надходження на митну територію придбаного за міжнародним контрактом товару, правові відносини у сфері здійснення митних процедур, був Митний кодекс України від 11.07.2002 № 92-IV (втратив чинність).

Так, відповідно до ч.1 ст.70 названого Кодексу метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Частиною 1 ст.72 Кодексу визначено, що митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Відповідно до ст.78 Кодексу митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред'явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей. Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Згідно із ч.1 ст.85 Кодексу митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення, протягом 10 днів з дати доставлення товарів і транспортних засобів у митний орган призначення.

Частинами 4, 5 ст.86 Кодексу визначено, що з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Таким чином, вищенаведеним нормативно-правовим актом, який регулює, зокрема, правові відносини у сфері здійснення митних процедур чітко встановлені порядок, строки та характер відповідних дій, яких має дотриматися декларант, в даному випадку, як видно з матеріалів справи, ним був та є ТОВ «Енерготранзит». І як слідую з положень з Митного кодексу України для цього не потрібно півтора роки.

Проте, у встановлені законом строки, в тому числі і до моменту розгляду спору в суді, дій щодо розмитнення третьої партії товару на виконання договору комісії відповідачем вчинено не було, що свідчить про невиконання та прострочення відповідачем зобов'язання. Відтак, не беруться судом до уваги доводи відповідача щодо не виконання зобов'язань у зв'язку із відсутності в спірному договору строку для їх виконання.

З огляду на те, що товар було доставлено на митну територію України 25 грудня 2010 року, про що свідчить відповідна митна декларація, кількість часу, який законом надається на метне очищення товару, та те, що перші дві партії товару, який наряду із третьою партією охоплюються одним міжнародним контрактом, розмитнені ще наприкінці грудня 2010 року, суд цілком погоджується з позивачем щодо втрати інтересу до виконання відповідачем зобов'язання, що у свою чергу є цілком правовірною підставою для односторонньої відмови від зобов'язання та розірвання договору.

Враховуючи те, що розглядом справи підтверджено порушення відповідачем узятих на себе за договором комісії зобов'язань, позовні вимоги ТОВ «Домдах»про розірвання договору комісії від 29.11.2010 року №29/11-К підлягають задоволенню.

Разом із тим, на думку суду, також підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача коштів в сумі 144000 гривень, сплачених ТОВ «Домдах»в якості авансового платежу для розмитнення відповідачем третьої партії товару.

У відповідності до ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Розділом 2 договору комісії «Комісійна винагорода та порядок розрахунків»передбачено, що усі витрат, пов'язані із ввозом товару на територію України при виконанні комісіонером умов договору оплачуються комітентом.

Розглядом справи встановлено, що усі витрати, в тому числі на митне оформлення, на придбання перших двох партій товару оплачені позивачам, що стверджується матеріалами справи та не заперечувалося представниками сторін в ході судового засідання.

Втім, факт перерахування позивачем коштів на відповідний рахунок митниці для митного оформлення останньої партії товару, яка не була розмитнена, представником відповідача заперечується. При цьому зазначається, що кошти, які надійшли на вказаний рахунок належать ТОВ «Енерготранзит». Окрім того, оскільки вони на розрахунковий рахунок відповідача не надходили, то і не підлягають стягненню.

З метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, відтак для вирішення по суті вимоги щодо стягнення коштів, на думку суду, детальному аналізу підлягає механізм справляння митних платежів із застосуванням авансових платежів (передоплати), який регулюється Митним кодексом України від 13.03.2012р. № 4495-VI (далі -МК України від 13.03.2012р. № 4495-VI), Порядком ведення митними органами оперативного обліку коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митних органів як передоплата (доплата), і сум митних та інших платежів, які сплачуються платниками податків під час митного оформлення товарів, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007р. N 615 (далі -Порядок від 20.07.2007р. N 615) та Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами затвердженим наказом Державної митної служби України 20.07.2007р. N 618 (далі -Порядок від 20.07.2007р. N 618) і полягає у наступному.

Відповідно до ч.1 ст.293 МК України від 13.03.2012р. № 4495-VI особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант.

Частинами 1 та 2 статті 229 названого Кодексу визначено, сплата митних платежів може здійснюватися із застосуванням авансових платежів (передоплати). Авансовими платежами (передоплатою) є грошові кошти, внесені платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім'я митних органів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів.

Можливість сплати митних платежів із застосуванням авансових платежів також була передбачена названими вище порядками.

Для цього для декларанта відкривається депозитний рахунок на ім'я митних органів в органах Державного казначейства України за балансовим рахунком 3734 "Депозитні рахунки органів стягнення", де кошти передоплати (доплати) обліковуються (розділ ІІ Порядку від 20.07.2007р. N 615).

Судом встановлено, що ТОВ «Енерготранит»як декларант, що підтверджується розділом 14 вантажно-митних декларацій, при розмитненні товару, який належить ТОВ «Домдах», також використовувало механізм авансових платежів, у зв'язку із чим використовувало депозитний рахунок Вінницької митниці в органах державного казначейства України №37349240100026.

Слід відмітити, що за правилами ч.4 ст.299 Кодексу кошти авансових платежів не вважаються митними платежами, доки особа, яка внесла такі платежі, не зробить розпорядження про це митному органу та не будуть виконані відповідні митні формальності. З моменту початку виконання таких митних формальностей кошти авансових платежів у сумі, на яку зроблено розпорядження, не підлягають використанню на будь-які інші цілі. Після завершення митних формальностей кошти у сумі, на яку зроблено розпорядження, перераховуються митним органом до державного бюджету. У разі відмови від завершення митних формальностей сумі авансових платежів, на яку зроблено розпорядження, повертається статус авансових платежів.

З аналізу викладеного слідує, що кошти, які обліковується на казначейському рахунку 3734 можуть використовуватися тільки за розпорядженням та погодженням декларанта, тобто в даному випадку ТОВ «Енерготранзит», при цьому незалежно від того ким вони на цей рахунок внесені.

17 та 20 грудня 2010 року позивач, виконуючи свої зобов'язання за спірним договором комісії щодо оплати усіх витрат на придбання та розмитнення товару на розрахунковий рахунок №37349240100026 вносить кошти в сумі 126000 грн. та 18000 грн. для розмитнення третьої партії товару.

В судовому засіданні даний факт категорично оспорювався представниками відповідача, посилаючись спочатку на те, що меморіальні ордери не підтверджуються факт надходження коштів на вказаний рахунок, а згодом на те, що ці кошти вносив не комітент, а сам комісіонер.

Втім, наявні у справі належні та допустимі докази, а саме: меморіальні ордери №N0VZO64126 від 17.12.2010 року та N0VZO56364 від 20.12.2010р. (а.с.124) беззаперечно стверджуються ту обставину, що грошові кошти в загальній сумі 144000 гривень 17 та 20 грудня 2010 року надійшли на депозитний рахунок Вінницької митниці в органах державного казначейства України №37349240100026, про що неодноразово свідчать листи Вінницької митниці, надіслані представнику позивача Балтаку Д.О., а також наявна у справі інформація про обороти ЗЕД відповідача з 17.12.2010р. по 26.09.2012р. При цьому акт звірення залишків сум коштів передоплати на відповідному рахунку митного органу станом на 26.09.2012 року стверджує про наявність залишку коштів в розмірі 149297,89 грн.

Разом із тим, підтвердженням того, що спірні кошти надійшли саме від позивача є розділ «призначення платежу»в меморіальних ордерах, де зазначено «попередня проплата за митне оформлення без податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Домдах»за дорученням товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготранзит»». Також на підтвердження позовних вимог позивачем надано видаткові касові ордери від 17 та 20 грудня 2012 року на суму 126000 грн. та 18000 грн. відповідно, згідно із якими керівник позивача Белоусов Олександр Владиславович отримав в касі свого підприємства вказані кошти, а потім, як пояснив представник позивача, останні через касу відділення АТ «Райффайзен банк Аваль»були перераховані на рахунок Вінницької митниці.

Пояснення представника позивача беруться судом до уваги, оскільки цілком узгоджується із наявними у справі доказами та жодним чином не спростовуються доводами відповідача.

З урахуванням того, що договір комісії підлягає розірванню, а зобов'язання відповідачем щодо розмитнення третьої партії товару за рахунок перерахованих позивачем коштів не виконані, вони підлягають стягнення на користь ТОВ «Домдах».

Водночас, слід наголосити, що кошти в сумі 144000 гривень підлягають стягненню саме з відповідача у зв'язку із розірванням договору через невиконання ним узятого на себе зобов'язання відносно розмитнення третьої партії товару. При цьому не зважаючи, що вони за меморіальними ордерами були переховані на рахунок Вінницької митниці, оскільки єдиними розпорядником їх є саме декларант -ТОВ «Енерготранзит», який за розділом 9 вантажно-митних декларацій є особою відповідальною за фінансове врегулювання. Адже лише за вказівкою декларанта кошти можуть бути зараховані в якості оплати митних платежів, або в силу ч.5 ст.299 МК України можуть бути повернуті митним органом декларанту за його заявою. Детальний механізм повернення авансових платежів врегульований розділом ІІ «Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата»Порядку від 20.07.2007р. N 618.

Таким чином, на підставі усього вищевикладеного, судом встановлено, що наявні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Поряд із тим, судом встановлено, що відповідачем в більшій мірі оплачено судовий збір, ніж визначено вимогами Закону України «Про судовий збір», відтак на підставі п.1 ч.1 ст.7 вказаного Закону сума переплати підлягає поверненню позивачу із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір комісії від 29.11.2010 року №29/11-К, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Домдах»(04071, м. Київ, вул. Фрунзе, 124/74, код ЄДРПОУ 33548279) та ТОВ «Енерготранзит»(21018, м. Вінниця, вул. Скалецького, 25/29, код ЄДРПОУ 32754264).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготранзит»(21018, м. Вінниця, вул. Скалецького, 25/29, код ЄДРПОУ 32754264) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Домдах»(04071, м. Київ, вул. Фрунзе, 124/74, код ЄДРПОУ 33548279) кошти в сумі 144000 (сто сорок чотири тисячі) грн., внесені як передоплата за митне оформлення товару.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготрназит»(21018, м. Вінниця, вул. Скалецького, 25/29, код ЄДРПОУ 32754264) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Домдах»(04071, м. Київ, вул. Фрунзе, 124/74, код ЄДРПОУ 33548279) витрати зі сплати судового збору в сумі 5562,5 грн. (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві гривні п'ятдесят копійок).

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Домдах»(04071, м. Київ, вул. Фрунзе, 124/74, код ЄДРПОУ 33548279) із Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в сумі 258,5 грн.

Повне рішення складено 15 жовтня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (04071, м. Київ, вул. Фрунзе 124/74; м. Вінниця, пр-т Космонавтів, 30а/305)

3 - відповідачу (21018, м. Вінниця, вул. Скалецького 25/29)