Ухвала

від 27.09.2012 по справі 2а-1017/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 р. Справа № 45472/11 /9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області на постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 10 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася 03.03.2009 року в суд з адміністративним позовом та просила зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області провести нарахування державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період 2006-2008 роки відповідно до рішень Конституційного Суду України.

Вимоги мотивовані тим, що вона належить до категорії громадян, на яких поширюються соціальні пільги та категорії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». У зв'язку з тим, що 09.07.2007 року та 22.05.2008 року рішеннями Конституційного Суду України було визнано такими, що не відповідають Конституції України відповідні положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007-2008 роки», якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого держава зобов'язувалась доплачувати щомісячну соціальну допомогу, відповідач зобов'язаний був здійснити їй перерахування пенсії за 2006-2008 роки, однак подібного ним зроблено не було.

Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 10 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. В решті вимог відмовлено.

Суд виходив з того, що з огляду на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 позивачці повинна була нараховуватись доплата до пенсії, однак безпідставно із-за відсутності належного фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, цього відповідачем зроблено не було, хоча подібне не доведено останнім, а також невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати державної соціальної підтримки дітям війни.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області подало апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позову.

Покликання маються на те, що законодавчо не вирішено величину мінімальної пенсії за віком, щодо застосування для обчислення підвищення пенсій особам, яким встановлений статус дітей війни. Також не внесені зміни в Закони України «Про Держаний бюджет України на 2007-2008 роки» в частині збільшення видатків для забезпечення державних соціальних гарантій, які були предметом розгляду в рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року.

За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вбачає її частково аргументованою.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивачка, має статус дитини війни, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що вбачається з відмітки в її пенсійному посвідченні.

Що стосується вимог позивачки за 2006 рік, то суд вірно виходив з того, що вони задоволенню не підлягають, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено обмеження щодо подібної допомоги, яке на предмет конституційності не розглядалось та неконституційним визнано не було.

Згідно ст. 6 згаданого Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої у 2007 році визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Разом з тим, дія норм п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які передбачали вищевказані виплати, була призупинена.

09 липня 2007 року Рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п. 12 статті 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З цього резюмується висновок, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Разом з тим, судом першої інстанції не враховано посилання представника відповідача на пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду, який передбачений ч.2 ст.99 КАС України.

Так, згідно ч.1 ст.99 КАС України, в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зважаючи на те, що підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком не нараховувалось відповідачем з 09.07.2007 року, колегія суддів вважає, що в даному випадку слід застосовувати річний строк звернення до суду відповідно до ст.99 КАС України, оскільки законодавством інших строків з цього приводу не встановлено і відсутні підстави для його поновлення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в частині виплати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року позовні вимоги являються безпідставними з огляду на пропущення річного строку звернення до суду з позовом.

Щодо вимог за 2008 рік, то рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, у відповідності до якого положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що обмежувало дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційним, відтак починаючи з 22.05.2008 року вимоги підлягають задоволенню, оскільки виплата не була здійснена із-за помилкової аргументації відповідача, а саме відсутність бюджетних асигнувань.

Подібне не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, що слід застосовувати у відповідності до ч. 2 ст. 8 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини».

Так при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134/00), суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Разом з тим, на думку колегії суддів є зайвим обмеження строком перерахування та виплата недоотриманого підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком до 31.12.2008 року, оскільки внесенням змін до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слугуватиме підставою для зміни нарахувань і виплат розміру означеного вище підвищення до пенсії.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З аналізу наведених правових норм, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивачки щодо нарахування державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в період з 01.01.2009 року являються обґрунтованими.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються частково суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судові витрати слід вирішити у відповідності до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 94, 195, 196, 197, 198 п. 3, 202, 205 ч. 2, 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області задоволити частково.

Постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 10 грудня 2009 року по справі №2а-1017/09/1716 скасувати, та постановити нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 22 травня 2008 року з врахуванням виплачених сум.

Врешті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 - 01, 70 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик