Постанова

від 16.10.2012 по справі 2/58-57/134

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р. Справа № 2/58-57/134

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача -Максак Т.Л., відповідача -не з'явились, прокуратури -Баклан Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління комунального майна Чернігівської обласної ради на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 у справі№2/58-57/134 за позовом Управління комунального майна Чернігівської обласної ради доУкраїнського молодіжного аерокосмічного об'єднання "Сузір'я" (далі - Об'єднання) за участю прокуратури м.Києва про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського м.Києва від 26.04.2012 (судді: Бойко Р.В., Мандичев Д.В., Ягічева Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 (судді: Чорна Л.В., Смірнова Л.Г., Тищенко О.В.), задоволено заяви заступника прокурора м.Києва про перегляд за нововиявленими обставинами рішень господарського суду м.Києва від 17.06.2010 та від 05.07.2011. Вказані судові рішення скасовані в частині стягнення заборгованості у розмірі 21100,17 грн., 26218,16 грн. неустойки, 963,22 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 232,56 грн. В задоволенні позову Управління комунального майна Чернігівської обласної ради відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що встановлений судовими рішеннями у справі №40/438 матеріально-правовий факт недійсності додаткової угоди №1 від 01.01.2007 до договору оренди від 29.12.2006 №25, спростовує висновки суду, покладені в основу рішення господарського суду м.Києва від 17.06.2010 у справі №2/58 та від 05.07.2011 у справі №2/58-57/134, що є підставою для їх скасування.

Управління комунального майна Чернігівської обласної ради (далі -Управління) у поданій касаційній скарзі просить рішення від 26.04.2012 та постанову від 18.07.2012 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяв прокуратури про перегляд за нововиявленими обставинами рішень господарського суду м.Києва від 17.06.2010 та від 05.07.2011, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.11,526,629 ЦК України, ст.ст.174,193 ГК України та ст.112 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає новим доказом судове рішення у справі №40/438, яким визнано недійсною додаткову угоду №1 від 01.01.2007 до договору оренди від 29.12.2006 №25, та на яке посилається заявник (прокурор) в якості нововиявленої обставини, оскільки це рішення не змінює факту дійсності на даний час договору оренди від 29.12.2006 №25 та договору уступки вимоги від 01.01.2007.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення від 26.04.2012, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

29.12.2006 року між Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської облдержадміністрації (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області №25, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар (відповідач) прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення, в будівлі, що перебуває на балансі Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації та знаходиться за адресою: Чернігівська область, Коропський район, с.Вишеньки (палац П.О.Румянцева-Задунайського) вул.Центральна, 45, у складі: приміщення, що знаходяться на 1 та 2 поверхах вищезазначеної будівлі, загальною площею 431,8 кв.м., що має окремий вхід (а.с.17-21 том 1).

01.01.2007 року Управління містобудування та архітектури Чернігівської облдержадміністрації та Управління комунального майна Чернігівської обласної ради уклали договір уступки вимоги, на підставі якого Управлінню комунального майна Чернігівської обласної ради (позивачу) передані всі права орендодавця за договором оренди від 29.12.2006 №25.

Додатковою угодою №1 від 01.01.2007 Управління комунального майна Чернігівської обласної ради та Об'єднання уклали договір у новій редакції у зв'язку з прийняттям рішення Чернігівської обласної ради від 29.11.2006 "Про надання повноважень управлінню комунального майна Чернігівської обласної ради щодо укладання договорів оренди приміщень у будівлях, що є спільною власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області" (а.с.24-27 том 1).

Тобто орендодавцем по договору оренди від 29.12.2006 №25 з 01.01.2007 року стало Управління комунального майна Чернігівської обласної ради.

Рішенням господарського суду м.Києва від 07.11.2011 у справі №40/438, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2012, додаткову угоду №1 від 01.01.2007 до договору оренди від 29.12.2006 №25 визнано недійсною.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, додаткова угода №1 від 01.01.2007, якою було змінено первісного орендодавця за договором оренди від 29.12.2006, з моменту її укладення не створює прав та обов'язків для сторін договору оренди, а тому відсутні підстави вважати Управління належним орендодавцем за цим договором оренди, а у суду, в свою чергу, відсутні підстави вважати, що Управління має право вимоги виконання Об'єднанням зобов'язання по сплаті орендної плати за користування спірним майном у заявленому в позові періоді, що також виключає наявність правових підстав для нарахування позивачем неустойки, інфляційних втрат та 3% річних.

В силу ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Договір уступки вимоги від 01.01.2007 не свідчить про набуття Управлінням права вимоги виконання зобов'язань, які виникли після його укладання, оскільки чинне законодавство відрізняє поняття заміни кредитора у зобов'язанні та заміну сторони в договорі.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.112 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Як роз'яснено в п.п.2,3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК України.

Таким чином, необхідною умовою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі ст.112 Господарського процесуального кодексу України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які покладено в основу судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В основу оскаржуваної постанови покладено та заявником не спростовано правильні висновки суду про існування нововиявлених обставин, що мають істотне значення та пов'язані з тим, що позивач не є належним орендодавцем за договором оренди від 29.12.2006 №25, оскільки додаткову угоду №1 від 01.01.2007 до цього договору, за умовами якої Управління набуло статусу орендодавця за вказаним договором оренди, визнано судом недійсною з моменту її укладення (рішення господарського суду м.Києва від 07.11.2011 у справі №40/438), а тому зазначена угода не породжує жодних юридичних наслідків, в тому числі щодо права на стягнення заборгованості за договором оренди, неустойки тощо.

Належним орендодавцем, який з моменту укладення договору оренди та на даний час має відповідні права, є первісний орендодавець - Управління містобудування та архітектури Чернігівської облдержадміністрації.

За таких обставин, враховуючи той факт, що Управління не є стороною за договором оренди від 29.12.2006 №25, апеляційний суд дійшов правильного висновку про недоведеність порушення прав позивача та відсутність підстав для задоволення позову.

Касаційна інстанція відхиляє недоречні твердження скаржника про відсутність нововиявлених обставин у зв'язку з дійсністю договору уступки вимоги від 01.01.2007, оскільки, як правильно зазначив апеляційний суд, позивачем помилково ототожнюються заміна кредитора у зобов'язанні та заміна сторони в договорі оренди.

Крім того, сам по собі договір уступки вимоги від 01.01.2007 не може прийнятий до уваги в якості належного доказу збереження за Управлінням статусу орендодавця за договором оренди від 29.12.2006 №25, оскільки, по-перше, додаткова угода №1 від 01.01.2007 до договору оренди від 29.12.2006 №25, яка надала Управлінню права та обов'язки орендодавця, визнана судом недійсною з моменту укладення, а тому не породжує жодних юридичних наслідків щодо правовідносин, врегульованих договором оренди від 29.12.2006.

По-друге, чинне законодавство про оренду не допускає можливість заміни орендодавця шляхом укладення договору уступки права вимоги. Адже, виходячи зі змісту ч.1 ст.770 ЦК України, ч.5 ст.10, ст.15 та ч.1 ст.23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" законними підставами заміни орендодавця чітко визначено зміну власника об'єкта оренди або ж реорганізацію орендодавця.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 у справі №2/58-57/134 залишити без змін, а касаційну скаргу Управління комунального майна Чернігівської обласної ради -без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун